Ухвала суду № 96805302, 07.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

07.05.2021 Справа №607/8087/21 Провадження № 1-кс/607/2624/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., за участю секретаря судового засідання Канюки Н.В., прокурора Ясеника Б.З., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Дзюби П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Парейка Ю.В., погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури Ясеником Б.З., під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021140030000029 від 05.05.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселище Золочівського району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , працюючого на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИВ:

07.05.2021 слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Парейко Ю.В. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021140030000029 від 05.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом № 31 о/с від 26.01.2021 обіймає посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції відносяться до правоохоронних органів.

Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон) визначено, що Національна поліція України (поліція) с центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Статтею 30 Закону визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Згідно з п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб`єктами, відповідальними за корупційні правопорушення.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейським забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої т.в.о. начальника відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 22.04.2021, на інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 покладаються такі обов`язки та повноваження:

- уживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (п. 3 розділу І);

- у випадках, зазначених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання (п. 7 розділу І);

- регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 розділу І);

- відповідати за внесення достовірних даних до бланків матеріалів про адміністративні правопорушення, їх збереження, у разі їх втрати нести персональну відповідальність. Негайно доповідати про це безпосередньому керівникові (п. 21 розділу І).

Водночас ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, являючись працівником правоохоронного органу та відповідно до п. 1 примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою та представником влади, незважаючи на свою обізнаність з вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, будучи попередженим про обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», які спрямовані на запобігання корупційним правопорушенням, незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися зазначених норм, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою протиправного особистого збагачення, використав свої службові повноваження у злочинних цілях за таких обставин.

Так, 03.05.2021 приблизно о 22 год. на ґрунтовій дорозі поблизу лісу в с. Воробіївка Тернопільського району Тернопільської області працівники сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, а саме інспектор ОСОБА_1 , поліцейський вказаного підрозділу поліції ОСОБА_2 та ще один не встановлений на даний час правоохоронець зупинили автомобіль марки «Фольксфаген Т4», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в напрямку с. Нестерівці Тернопільського району Тернопільської області.

Підійшовши до вказаного автомобіля, інспектор ОСОБА_1 повідомив, що у нього є підозри щодо керування ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та запропонував пройти огляд з метою виявлення такого стану з використанням спеціального технічного засобу «Драгер». ОСОБА_3 повідомив працівникам поліції, що не вживав алкогольних напоїв 03.05.2021, та, зважаючи на те, що трубка до газоаналізатора була вже розпакована, відмовився від проходження огляду. Крім того, на вимогу працівників поліції ОСОБА_3 надав посвідчення водія, один з яких сфотографував це посвідчення та пішов у службовий автомобіль. Через кілька хвилин ОСОБА_3 побачив, що до нього ніхто з працівників поліції не підходить, а тому поїхав до свого місця проживання.

Крім того, 03.05.2021 приблизно о 22 год. на тому ж місці, вказані вище працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . В свою чергу ОСОБА_4 щодо ситуації з батьком зателефонував на мобільний телефон до ОСОБА_5 , якому повідомив, що його батька ОСОБА_3 хочуть незаконно притягнути до адміністративної відповідальності за нібито керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, та що одним з працівників поліції є двоюрідний брат ОСОБА_5 - ОСОБА_2 .

Надалі ОСОБА_5 з метою встановлення обставин зупинення його дядька ОСОБА_3 зв`язався з ОСОБА_2 та під час розмови поліцейський запропонував зустрітися через півгодини в с. Великий Глибочок Тернопільського району біля кам`яного кар`єру.

Під час зустрічі на обумовленому місці у ОСОБА_2 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_5 присісти в службовий автомобіль марки «Фольксваген пасат Б5», сірого кольору, в якому також знаходився ОСОБА_1 .

Надалі ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення, діючи з корисливих мотивів, у даному службовому автомобілі висловив вимогу про необхідність надання їм неправомірної вигоди в сумі 20000 грн, які ОСОБА_3 повинен передати через ОСОБА_5 за непритягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП в той же вечір, тобто 03.05.2021.

ОСОБА_3 , будучи поставленим в умисно створені співробітниками поліції умови, за яких він вимушений надати неправомірну вигоду за непритягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, погодився на таку протиправну вимогу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У подальшому 04.05.2021 о 09 год. 31 хв. та о 09 год. 46 хв. ОСОБА_2 , продовжуючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , використовуючи месенджер «Viber», на мобільний телефон ОСОБА_5 надіслав повідомлення погрозливого змісту з вимогою якнайшвидшої передачі неправомірної вигоди.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.05.2021 о 09 год. 15 хв. ОСОБА_2 , використовуючи месенджер «Viber», на мобільний телефон ОСОБА_5 надіслав повідомлення з нагадуванням щодо необхідності передачі йому неправомірної вигоди.

06.05.2021 приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи у заздалегідь обумовленому ОСОБА_2 місці у с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у сумі 20000 грн за непритягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Слідчий зазначає, що у кримінальному провадженні № 62021140030000029 від 05.05.2021 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

06.05.2021 ОСОБА_1 в межах цього кримінального провадження затримано в порядку ст. 208 КПК України.

07.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-які документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За таких підстав слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181600 грн, та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на строк 2 місяці.

У судовому засіданні прокурор Ясеник Б.З. підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити. Додатково зазначив, щоризик переховування підтверджується також тим, що під час затримання ОСОБА_1 , який перебував у транспортному засобі разом із ОСОБА_6 , намагалися залишити місце події з метою переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання їх затриманню після можливого вчинення кримінального правопорушення. Вказав, що підозрюваний може впливати на свідків з метою надання останніми неправдивих відомостей, а також, оскільки в даному провадженні планується проводити ряд експертиз, ОСОБА_1 може здійснювати незаконний вплив на експертів та спеціалістів, використовуючи свої зв`язки у правоохоронних органах. З приводу застави зазначив, що її розмір підтверджується усіма обставинами, встановленими в сукупності, зокрема особою підозрюваного, його майновим станом та обставинами вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

У судовому засіданні захисник Дзюба П.П. заперечував проти клопотання з підстав його необґрунтованості та недоведеності ризиків кримінального провадження. Також зазначив, що з показів свідків вбачається, що неправомірну вигоду вимагав ОСОБА_2 та в подальшому така вигода була відшукана у транспортному засобі, належному ОСОБА_6 . Відтак захисник вказав про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 причетний до вчинення даного кримінального правопорушення. Звернув увагу, що соціальні зв`язки ОСОБА_1 є міцними, так як останній одружений, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, а тому не має підстав вважати, що він буде переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду. Вказав, що ОСОБА_1 займає посаду інспектора патрульної поліції, а тому його посада не є настільки впливовою, щоб використовувати її з метою впливу на свідків, експертів та спеціалістів. З приводу застави зазначив, що ОСОБА_1 отримує дохід лише у виді заробітної плати, а заробітна плата його дружини є мінімальною.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали, а також документи, надані у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2). знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4). перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так слідчий суддя встановив, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021140030000029 від 05.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

06.05.2021 ОСОБА_1 в межах цього кримінальному провадженні затримано в порядку ст. 208 КПК України.

07.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 05.05.2021, в якій останній повідомив, що неправомірну вигоду від нього вимагали саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 05.05.2021, в якому зафіксовані показання останнього щодо вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 05.05.2021; протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 06.05.2021; протокол обшуку від 06.05.2021, в результаті проведення якого в автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , виявлено та вилучено кошти у сумі 20000 грн, серії та номера яких майже повністю співпадають із тими, що зазначені у протоколі огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 06.05.2021; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_5 від 06.05.2021, в якому зафіксовані показання останнього щодо одержання у нього ОСОБА_1 неправомірної вигоди; протокол освідування особи від 06.05.2021.

Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

В обґрунтування клопотання та застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-які документи, які мають значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оц інюванні ризиків переховування. Також зазначений ризик підтверджується показаннями прокурора відносно того, що ОСОБА_1 під час його затримання працівниками правоохоронних органів, перебуваючи разом із ОСОБА_6 у транспортному засобі, намагалися залишити місце події з метою переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання їх затриманню після можливого вчинення кримінального правопорушення. Також в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу підозрюваний зможе швидко та безперешкодно виїхати за межі України і таким чином переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Відтак слідчий суддя вважає, що даний ризик є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.

Так само підтверджується і наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-які документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування ще триває та відбувається процес збирання доказів, відшукання та вилучення речей, які мають значення для кримінального провадження. Так, на даний час орган досудового розслідування ще не віднайшов документів, пов`язаних з діяльністю працівників правоохоронного органу, зокрема документів щодо притягнення заявника ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за нібито керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, які мають вагоме доказове значення для встановлення обставин даного кримінального провадження. Відтак, перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_1 з метою приховання важливих для кримінального провадження доказів своєї протиправної діяльності, зможе безперешкодно знищити чи приховати вказані документи з метою перешкодити слідству довести його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо ризику впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання свідків, експертів та спеціалістів, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками, експертами та спеціалістами своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. При цьому, враховуючи займану підозрюваним посаду, ймовірність цього впливу є досить високою, так як ОСОБА_1 може здійснювати такий вплив як особисто, так і через третіх осіб.

Також прокурором доведено, що підозрюваний зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, поведінку підозрюваного ОСОБА_1 , який намагався залишити місце події з метою переховування, а також враховуючи посаду, яку останній займає, та можливий вплив з використанням цієї посади як особисто, так і через третіх осіб, підозрюваний може затягувати хід досудового розслідування та судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, а також вчиняти дії, які будуть унеможливлювати проведення слідчих дій. Відтак зазначені обставини в сукупності свідчать про можливість підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Так, навіть перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, ОСОБА_1 зможе з використанням засобів мобільного зв`язку та мережі Інтернет особисто чи через інших осіб впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати даному провадженню іншим чином, а також залишити місце свого проживання з метою переховування від органу досудового розслідування. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину.

Також слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих доказів приймає до уваги наявність у підозрюваного міцних соціальних зав`язків, зокрема, що останній одружений, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, а також відсутність належних та допустимих доказів про негативний стан здоров`я підозрюваного, який би унеможливлював його перебування в умовах СІЗО.

При цьому слідчий суддя вважає, що в світлі наведених вище фактичних даних ці обставини не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до малоймовірності чи до їх виключення, а тому доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , його сімейний та матеріальний стан, наявність у останнього з нерухомого майна лише однієї земельної ділянки, а також, що його дружина є інвалідом І групи, що у своє чергу може свідчити про додаткові витрати із сімейного бюджету на її лікування, та з урахуванням обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону та доведені прокурором. При цьому слідчий суддя враховує, що місцем проживання підозрюваного є с. Великі Гаї Тернопільського району, а місце його роботи розташоване у м. Тернополі, а тому вважає за доцільне обмежити ОСОБА_1 у виїзді за межі Тернопільського району, а не населеного пункту, в якому він проживає.

Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Парейка Ю.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021140030000029 від 05.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.07.2021.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 50 (п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу - застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні № 62021140030000029 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.05.2021.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави ОСОБА_1 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися за межі Тернопільського району, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні та ОСОБА_6 ; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків до 07.07.2021.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. В. Марциновська