Рішення № 96803632, 05.05.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3117/20

Пр. № 2/333/439/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

представника позивача: Морозова В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 , третя особа: Міністерство юстиції в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про стягнення грошових коштів, набутих без достатньо правової підстави, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує наступним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2018 р. по справі №335/1143/18 позов ОСОБА_1 було задоволено, а саме стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 13335,15 грн. (тринадцять тисяч триста тридцять п`ять гривень 15 копійки) без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів та витрати правову допомогу у розмірі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).

В подальшому, відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2018 по справі №335/9990/18 на користь ОСОБА_1 з ПАТ «Запоріжжяобленерго» стягнено, нараховану але невиплачену заробітну плату у розмірі: 27478,77 грн., без урахування прибуткового податку громадян й інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2018 року по 04 жовтня 2018 року у розмірі 38370 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 гривень.

На виконання рішення суду по справі № 335/1143/18, 21.01.2019 року державною виконавчою службою Міністерства юстиції України платіжним дорученням №5669 від 21.01.2019 р. стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь Відповідача кошти у розмірі 2400,00грн.(витрати на правничу допомогу).

На виконання рішення суду по справі № 335/9990/18, 04.03.2019 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України платіжним дорученням №2525 від 04.03.2019р. стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь Відповідача кошти розмірі 40870,00грн.

Вказані стягнення, за рішеннями по справі № 335/1143/18, №335/9990/18 проведені державною виконавчою службою Міністерства юстиції України у розмірі більшому, ніж належить, адже воно здійснено без віднімання (утримання, зменшення) податку на дохід фізичних осіб у розмірі 18% і військового збору у розмірі 1,5 % , а саме: за платіжним дорученням № 5669 на загальну суму 468,00грн., за платіжним дорученням № 2525 на загальну суму 7969,65грн.

В результаті примусового стягнення грошових коштів, проведеного органом держав виконавчої служби без будь-якої участі ПАТ "Запоріжжяобленерго", Шустов A.A. без достатньої правової підстави отримав зайві грошові кошти у вигляді належних до утримання з ПАТ "Запоріжжяобленерго" для перерахування до бюджету податків і зборів у загальній сумі переплати - 8437.65 гривень. (468.00 грн. + 7969.65 грн.).

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у розмірі 8437,65 грн., набуті без достатньої правової підстави, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 385,92 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 351,22 грн., а всього стягнути 9174,79 гривень. Також позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2020 р. відкрито провадження по справі, розгляд якої призначений в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засіданні не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений, в матеріалах справи міститься його заява з проханням розглянути справу за його відсутності. Відповідач надав відзив на позов в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з необґрунтованістю. Свої заперечення обґрунтовував наступним. Вищевказані рішення суду по справам № 335/1143/18, №335/9990/18, постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання вищевказаних рішень, ПАТ «Запоріжжяобленерго» не оскаржувалось, що свідчить, про те, що позивач погодився з даними рішеннями та постановами державного виконавця. Підстави, передбачені ст. 1212 та 1215 ЦК України, для стягнення заявлених позивачем коштів, відсутні. Наявність рахункової помилки чи недобросовісності відповідача позивачем не доведено. Середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою та прирівняними до неї виплатами. Податковим кодексом не передбачено справляння податку та інших обов`язкових платежів з суми середнього заробітку, що стягнуто за рішенням суду. У разі необхідності сплати з цієї суми відповідних податків або зборів (якщо справляння передбачено ПК України), то таке нарахування здійснюється роботодавцем, як податковим агентом, а не державним виконавцем. Тому, оскільки рішення виконувалось державним виконавцем в примусовому порядку, в самому рішенні не було вказано порядок його виконання, зокрема щодо нарахування з стягнутої суми будь-яких податків та зборів, то стягнутий середній заробіток за рішенням суду не можна вважати таким, що набутий стягувачем без достатньої правової підстави. Приписи ч. 2 статті 625 ЦК України, на які яку посилається позивач, не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому не погодився з неведеними твердженнями позивача. Зазначив, що твердження Відповідача про те, що державним виконавцем належним чином та у встановлений Законом спосіб були виконані судові рішення по справам №335/1143/18, №335/9990/18 є безпідставними, адже навпаки, під час виконання даних судових рішень державним виконавцем не було враховано приписи Податкового Кодексу України в частині утримання з доходів ПДФО та військового збору, а сам державний виконавець не реалізував своє право на звернення до суду для отримання роз`яснення рішення (в частині наявності або відсутності необхідності утримувати (середнього заробітку) податки та збори. Податковий Кодекс України не містить конкретної статті, відповідно до якої, доход у вигляді середнього заробітку отриманий особою (як виключення, передбачене ст.ст.164,165 Податкового Кодексу України) не включається до складу оподатковуваного доходу, який підлягає утриманню з особи. Правова природа набуття Відповідачем таких коштів (у вигляді податків та зборів) регулюється відповідними нормами Цивільного та Податкового Кодексів України, а не Кодексу Законів про працю України, Позивач вважає правомірним, стягнення таких коштів з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат, відповідно до приписів ст.625 ЦК України. ПАТ "Запоріжжяобленерго", як податковий агент, відповідно до приписів України фактично двічі сплатило податки та збори із суми середнього заробітку по вищезазначеним справам (перший раз - Відповідачу - під час примусового стягнення коштів проведеного державним виконавцем, другий раз - до бюджету - під час стягнення всіх податків). Отже, внаслідок невиконання Відповідачем обов`язків щодо сплати податків і відповідно до рішень по справам № 335/1143/18, 335/9990/18, такий обов`язок щодо сплати податків та зборів у подвійному розмірі, було безпідставно покладено на ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений, надіслав суду письмові пояснення, в яких просить розглянути справу за його відсутності. З приводу заявлених позовних вимог зазначив наступне. На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження про стягнення коштів з ПАТ "Запоріжжяобленерго", до складу якого входять виконавчі документи про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Статтею 18 цього кодексу визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Питання про порядок сплати зазначених платежів виникає у випадку, якщо кошти на виконання рішення були стягнуті державним виконавцем примусово. Порядок розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум визначено статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, відрахування зі стягнутих сум будь-яких податків та зборів вищезазначеним законом не передбачено.

Суд, вислухав пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізував правові норми, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.3018 р. по справі №335/1143/18 (а.с. 55-56), позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, задоволені частково. Присуджено стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітну плату у розмірі 13335,15 грн., без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів та витрати на правову допомогу у розмірі 2400,00 грн. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовлено. З відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі судових рішень вбачається, що дане судове рішення не оскаржувалось ПАТ «Запоріжжяобленерго» і набуло законної сили.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2018 р. по справі №335/9990/18 (а.с. 57-59), позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені частково, присуджено стягнення Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітну плату у розмірі: 27478,77 грн., без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2018 року по 04 жовтня 2018 року у розмірі 38370 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 гривень, а всього стягнути 68 348 гривен 77 копійок. З відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі судових рішень вбачається, що дане судове рішення не оскаржувалось ПАТ «Запоріжжяобленерго» і набуло законної сили 19.04.2018 р.

З копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №56282333, по виконанню в тому числі виконавчих листів № 335/1143/18, №335/9990/18, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя на підставі вищевказаних судових рішень (а.с. 120-179), витребуваних судом за клопотанням представника позивача, вбачається, що на виконання вищезазначеного судового рішення від 14.03.3018 р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» були перераховані ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2400,00 грн. за платіжним дорученням №5669 від 21.01.2019 р. Постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ від 14.03.2019 р. виконавче провадження, в частині виконання судового рішення по справі №335/1143/18 закінчено в зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення. В матеріалах справи відсутня інформація щодо оскарження позивачем даної постанови державного виконавця. 27.02.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про часткове погашення 31.01.2019 р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми стягненої за рішенням суду від 04.10.2018 р. по справі №335/9990/18, а саме, заборгованості по заробітній платі, та зазначив, що сума боргу за вищевказаним рішенням складає 40 870,00 грн. На виконання судового рішення від 04.10.2018 р. по справі №335/9990/18 ПАТ «Запоріжжяобленерго» були перераховані ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 870,00 грн. за платіжним дорученням №2525 від 04.03.2019 р. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.03.2019 р. виконавче провадження, в частині виконання судового рішення по справі №335/9990/18 закінчено в зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення. В матеріалах справи відсутня інформація щодо оскарження позивачем даної постанови державного виконавця.

21.04.2020 р. позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою сплатити безпідставно набуті кошти у розмірі 8437,65 грн. (а.с. 14).

Позивач в позові як на підставу позовних вимог посилається на положення ст.ст. 1212-1215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Положення глави 83 ЦК України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до частин першої та п`ятої, статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідач на підставі вищезазначених судових рішень, в порядку їх виконання отримав від позивача грошові кошти як витрати на правову допомогу у розмірі 2400,00 грн. (рішення по справі №335/1143/18), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38370 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 гривень (рішення по справі №335/9990/18). В даних рішеннях не зазначено, що ці суми підлягають стягненню з відрахуванням зборів та обов`язкових платежів чи без такого відрахування. Ці рішення суду позивачем не оскаржувались та набули законної сили що свідчить про, те що позивач погодився з даними присудженими сумами. Із заявою про роз`яснення рішення позивач також не звертався до суду. Постанови державних виконавців про закінчення виконавчих проваджень щодо виконання вищезазначених судових рішень позивачем не оскаржувались, що свідчить про те, що позивач погодився з проведеними виконавчими діями, в тому числі щодо суми перерахованих відповідачу на виконання цих рішень.

Згідно з частиною першою статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

В даному випадку заявлені позивачем грошові кошти не є заробітною платою чи прирівняними до неї платежами, і вони не проведені позивачем добровільно, а стягнені за судовим рішенням в примусовому порядку.

З огляду на вищевказане, відповідач набув заявлені позивачем кошти у розмірі 8437,65 грн. на підставі вищевказаних рішень суду, які набрали законної сили, не є скасованими у відповідному порядку та виконані в примусовому порядку виконавчою службою. Тобто, відсутні умови, які необхідні для виникнення кондикційного зобов`язання. Оскільки кондикційне зобов`язання між сторонами не виникло, то підстави для застосування до відносин сторін норм глави 83 ЦК України відсутні. Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 8437,65 грн., як безпідставно набутих коштів, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, оскільки позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми є похідними від основної вимоги про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, підстави для задоволення цих вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. 12,13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 , третя особа: Міністерство юстиції в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про стягнення грошових коштів, набутих без достатньо правової підстави, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 11.05.2021 р.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя І. Й. Наумова