Рішення № 96800413, 11.05.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/81/21

Провадження № 2/536/418/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря Таран І. О, розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі ? АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 01.04.2019 станом на 14.12.2020 у сумі 15 364,72 грн та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що підписавши 01.04.2019 анкету-заяву б/н між сторонами у цій справі, у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України, укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідач надав свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Підписавши заяву, відповідач підтвердив, що був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, що також підтверджується копією паспорта споживчого кредиту.

Згідно вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений до 13 000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 15 364,72 грн, яка складається з 11 994,38 грн ? заборгованість за тілом кредиту (11 994,38 грн ? заборгованість за простроченим тілом кредиту), 3 370,34 грн ? заборгованість за простроченими відсотками.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти прийняття судом заочного рішення у цій справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом неодноразового направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Судова повістка про виклик отримана особисто ОСОБА_1 20.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 89), але в судове засідання відповідач не з`явився. Однак повторно направлена судова повістка про виклик з поштовим повідомленням повернулися до суду з відміткою «адресат відмовився» (а.с. 95).

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись статтею 281 Цивільного процесуального кодексу України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Ураховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що 01 квітня 2019 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 13).

До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та підписаний 01 квітня 2019 року між сторонами паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» та «Універсальна Голд», де сторони погодили, зокрема, розмір відсоткової ставки та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, відповідальність боржника у вигляді штрафу за прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за кредитним договором (а.с. 14-15).

На виконання кредитного договору, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому була відкрита кредитна картка № НОМЕР_1 від 01 квітня 2019 року зі строком дії до 10/2022, що підтверджується довідкою банка (а.с. 12).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 01 квітня 2019 року кредитний ліміт було установлено у розмірі 500,00 грн, який в подальшому збільшений до 13 000,00 грн та від 06 серпня 2020 року розмір кредитного ліміту зменшено до розміру 00,00 грн (а.с. 11).

Як убачається із наданого банком розрахунку, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 14 грудня 2020 року виникла заборгованість у сумі 15 364,72 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту ? 11 994,38 грн (11 994,38 грн ? заборгованість за простроченим тілом кредиту) та заборгованості за простроченими відсотками ? 3 370,34 грн (а.с. 9-10).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона ? підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як установлено судом, ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». При цьому, суд звертає увагу, що у вказаній анкеті-заяві відсутні дані щодо картки, яку бажав отримати клієнт на своє ім`я, розмір кредитного ліміту та процентної ставки, в той час як паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо двох карток «Універсальна» та «Універсальна Голд». Позивачем не надано доказів, яку саме картку отримав ОСОБА_1 .

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд ? шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підтвердження розрахунку заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» надано банківську виписку по особовому рахунку позичальника.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2008 року, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по особовому рахунку позичальника, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 14 грудня 2020 року, в якому зазначено, що заборгованість відповідача становить 15 364,72 грн, з яких 11 994,38 грн ? заборгованість за тілом кредиту та 3 370,34 грн ? заборгованість за простроченими відсотками.

Разом з цим, згідно наданої виписки по кредитному рахунку, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2019 року по 01 грудня 2020 року отримав та фактично використав кошти надані банком шляхом встановлення кредитного ліміту на картку у сумі 24 288,43 грн, а внесена сума на погашення кредитних коштів склала 13 631,96 грн. Тобто різниця складає 10 656,47 грн і є саме сумою заборгованості (тіло кредиту), яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, з урахуванням внесених коштів останнім.

Будь-яких інших доказів щодо здійснення ОСОБА_1 витрат коштів у розмірі більшому ніж встановлено судом згідно виписки по кредитному рахунку, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 12,81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором б/нвід 01 квітня 2019 року, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 10 656,47 грн є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у сумі 3 370,34 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» підписаної відповідачем 01 квітня 2019 року, відсутні дані щодо картки, яку бажав оформити клієнт на своє ім`я, розмір кредитного ліміту, процентна ставка та відповідальність боржника за порушення зобов`язання.

Разом з тим, у анкеті-заяві зазначено, що підписавши цю заяву ОСОБА_1 погоджується відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою www.privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування.

Так, до позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» додано витяг з Умов та правил надання банківських послуг, однак цей витяг не підписаний відповідачем, а тому відсутні підстави вважати, що саме такі тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно були надані ОСОБА_1 для ознайомлення, тобто погоджені сторонами.

Відтак, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої ? договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період ? з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином, роздруківка Умов та Правил надання банківських послуг із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві про умови кредитування та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку ? в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону ? споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Таким чином, суд не може розцінювати наявний в матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг як стандартну форму приєднання.

Паспорт споживчого кредиту, на який посилається позивач, як на підставу належного повідомлення відповідача про умови кредитування містить умови щодо двох видів кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна Голд». При цьому умови нарахування відсотків та штрафів, визначені для кожного виду картки окремо, в той час як банком не надано суду доказів виду відкритої відповідачу кредитної картки.

Крім того, у розділі 7 цього паспорта вказано, що наведена у ньому інформація про умови кредитування зберігає чинність та є актуальною до 16 квітня 2019 року (а.с. 15 зворот), тобто фактично до початку нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами.

Отже, саме по собі підписання ОСОБА_1 паспорта споживчого кредиту не підтверджує наявність домовленості сторін щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Як убачається з матеріалів справи, інших документів, які б обумовлювали розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та були підписані ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» на надано, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у сумі 3 370,34 грн за користування кредитними коштами є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №PROM8BCYKI від 18 грудня 2020 року.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 575,38 грн виходячи із розрахунку: 10 656,47 грн (задоволені позовні вимоги) *100 :15 364,72 грн (заявлені вимоги) = 69,4% від сплаченого судового збору 2 270,00 грн = 1 575,38 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ? задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 01.04.2019 станом на 14.12.2020 у сумі 10 656 (десять тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 47 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 575 (одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять) 38 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач ? Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299), місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 21 липня 2004 року Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Даніліна