Рішення № 96800129, 11.05.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1014/21

Провадження № 2-965/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарі Ковшобі А.К.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

22.03.2021 року позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою в якій просила стягнути з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на її користь моральну шкоду в сумі 72 000 грн. Свою заяву обґрунтувала тим, що Рішенням Київського Окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов, та визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області щодо ненадання інформації за запитом про отримання публічної інформації від 25.01.2021 року; визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку для надання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 18.04.2020 про отримання публічної інформації; зобов`язано Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області розглянути запит відповідачки від 18.04.2020 про отримання публічної інформації щодо наявності на території м. Обухів вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Позивачка зазначає, що вказаними протиправними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій. Порушення її прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у неї негативні емоції, внаслідок чого виникло погане самопочуття, пригнічений настрій. Розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що завдана шкода спричинила їй негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, та інше. За кожен місяць порушеного права на соціальний захист, позивачка оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2021 року для працездатних осіб 6000 грн., відповідач повинен був надати інформацію в квітні 2020 року, станом на березень 2021 року минуло 12 місяців, таким чином, просить стягнути 72000 грн, як застосування мінімальної заробітної плати за кожень місяц завданої моральної шкоди.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23.03.2021 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач до судового засідання не з`явилася, через електрону адресу суду направила клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Представник Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до судового засідання не з`явився. Подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову у повному обсязі та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з тих підстав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не обґрунтовано, з чого позивач виходив при визначенні розміру, заподіяної йому шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, рішенням Окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов, та визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області щодо ненадання інформації за запитом відповідача від 18.04.2020 про отримання публічної інформації; визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку для надання публічної інформації за запитом відповідача від 18.04.2020 про отримання публічної інформації; зобов`язано Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області розглянути запит відповідача від 18.04.2020 про отримання публічної інформації щодо наявності на території м. Обухів вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Положеннями статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За статтею 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Як було зазначено вище, задовольняючи позов Київський Окружний адміністративний суд визнав протиправні дії відповідача, які полягають в протиправній бездіяльності останнього, а саме щодо ненаданні публічної інформації за запитом від 18.04.2020 року та недотримання п`ятиденного строку надання інформації.

Статтею 82 ч.4 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено Законом.

Пунктом 16 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У пунктах третьому та четвертому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які зумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивачка зазначає, що відчуває душевний неспокій, образу, сором і знаходиться в стресовому стані внаслідок неправомірних дій посадової особи органу місцевого самоврядування, завданням якої є представництво інтересів територіальної громади. Внаслідок неправомірних дій, з метою відновлення його порушених прав, була змушена витрачати значну кількість свого особистого часу на оскарження незаконних дій, на відвідування судових установ, у зв`язку із чим суд визнає, що позивачка зазнала моральних страждань, пов`язаних з порушенням її прав та необхідність вжиття заходів для їх захисту, відчув та відчуває себе приниженою і морально подавленою.

У пункті дев`ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам також роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Тому суд із врахуванням вказаної судової практики ЄСПЛ, зазначає, що суд, визнавши дії посадової особи місцевого самоврядування протиправними, вже частково згладив понесені позивачем моральні страждання.

Отже, з урахуванням законодавчо закріпленого обґрунтування і підстав стягнення моральної шкоди, а також те, що матеріалами справи доведено протиправність дій посадової особи органу місцевого самоврядування, суд вважає, що у цій справі позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути на користь позивачки 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів місцевого бюджету Обухівської міської ради Київської області. Оскільки вказана сума є співмірною з завданими неправомірними діями відповідача відносно позивача.

Визначаючи розмір морального відшкодування, та керуючись принципом розумності та справедливості, суд виходить із встановлених у даній справі обставин, враховує характер, тяжкість, тривалість моральних страждань позивача.

У пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

З урахуванням положень ст. 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати заподіяну моральну шкоду суд покладає на орган місцевого самоврядування, посадова особа якого допустили порушення прав позивача, яку слід стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету Обухівської міської ради Київської області.

Позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що підтверджується також Пенсійним Посвідченням № НОМЕР_1 . Позовні вимоги задоволені частково, а тому суд приходить до висновку про стягнення судового збору з відповідача у розмірі 15 грн. 66 коп., що є пропорційним до суми розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.259 ч.6, 258-268, 353-354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 15 грн. 66 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Висоцька Г.В.