Рішення № 96799152, 05.05.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13413/20

Провадження № 2/161/208/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Кушнір Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волинської дирекції АТ «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - директор Волинської дирекції АТ «Укрпошта» Люсак І.О. про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свій позов обґрунтовує тим, що він з 26.04.2019 по 17.07.2020 працював на посаді начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта». Із займаної посади був звільнений 17.07.2020 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, відповідно до наказу № 1112/к. Звільнення вважає незаконним, а наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Зазначає, що з першого дня роботи у відповідача, жодних зауважень та скарг щодо нього не було, до дисциплінарної відповідальності позивач не притягувався.

17.06.2020 він подав відповідачу заяву про надання йому додаткової відпустки, тривалістю 14 календарних днів як учаснику АТО, зазначає, що саме того дня уповноважений працівник кадрової служби надала йому для ознайомлення та підпису Положення про Центр перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта», після підпису даного документу, він попросив надати йому його копію. 17.06.2020 позивач дізнався, що у зв`язку з виявленими фактами розтрати пального, йому необхідно надати пояснення, які він написав по суті поставлених питань. 19.06.2020 ОСОБА_1 подав відповідачу заяву про надання чергової щорічного відпустки та заяву про звільнення за власним бажання. Після закінчення відпустки, 17.07.2020 вийшовши на роботу, в телефонному режимі, від працівника кадрової служби, дізнався, що його звільнено з роботи. Стверджує, що з наказом про звільнення його ніхто не ознайомив та не пояснили причини та підстави прийнятого рішення, а також дати оскаржуваного наказу. Оригінал трудової книжки, позивач отримав 22.07.2020 рекомендованим листом, із запису в якій дізнався про звільнення його з роботи 17.07.2020 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Таке рішення відповідача, вважає протиправними, а наказ про його звільнення таким, що прийнятий з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки жодних обов`язкових умов для звільнення позивача на підставі п.2 ст.41 КЗпП України не було, а відтак даний наказ підлягає скасуванню із виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 зазначає, що незаконне звільнення його з займаної посади, завдало йому значних моральних страждань, що полягають у незаконному звільненні з роботи, втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків і як наслідок затрата додаткових зусиль для організації життя. Внаслідок незаконного звільнення у позивача порушилися нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушилися стосунки з колегами. Крім того, робота у відповідача була єдиним джерелом догоду ОСОБА_1 та засобом для існування та утримання сім`ї. Після незаконного звільнення позивач живе у постійному стресі, погано спить та перебуває у пригніченому настрої. Враховуючи тяжкість вимушених змін у його житті і виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 12000 гривень, які просить стягнути із відповідача на його користь.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 посилається на норми ст.ст. 29, 41, 149 КЗпП України, які на його думку було порушено відповідачем при звільненні його з роботи, а також на висновок, який міститься в Постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 № 6-100цс16.

Позивач просить суд, визнати неправомірним та скасувати наказ Волинської дирекції АТ «Укрпошта» № 1112/к від 17.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, поновити його на посаді начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» із 1707.2020. Стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 180259,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 12000 гривень.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи в зв`язку з задоволенням заяви судді Пушкарчук В.П. про самовідвід.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Волинської дирекції АТ «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, передано для розгляду судді Івасюті Л.В.

Ухвалою судді від 01.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

На виконання вимог ухвали позивачем усунуто недоліки та 16.09.2020 ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 30.03.2021 замінено первісного відповідача у даній справі на належного АТ «Укрпошта».

Від відповідача надійшов відзив у якому вказано, що позов ним не визнається. В обґрунтування даної позиції відповідачем зазначено, що 26.04.2019 наказом № 535/к позивача прийнято на посаду начальника Центру перевезення пошти. При прийнятті останнього на роботу, його було ознайомлено із Положенням про Центр перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта», із позивачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Обіймаючи вказану вище посаду, позивач приймав картки для заправки автомобілів від Центрального апарату управління АТ «Укрпошта» по актах прийому-передачі карток, позивач здійснював видачу водіям автотранспортних засобів паливних карток та контроль за використанням їх водіями, проводив роботу на сайті в режимі онлайн та здавав відповідну звітність, відтак позивач безпосередньо обслуговував товарно-матеріальні цінності.

Під час проведення службового розслідування, із наданих АЗС, з якими укладено договори про заправку відомчого автотранспорту, відеоматеріалів, встановлено факти привласнення паливно-мастильних матеріалів, в тому числі особисто позивачем, яке він здійснював на АЗС, шляхом використання паливних карток. Таким чином, позивач, використовуючи паливо для особистих цілей, допустив порушення нормативно-правових документів, якими він повинен керуватися у своїй роботі, що свідчить про халатне відношення до своїх обов`язків і стало передумовою для зловживань. Так відповідно до п.6 детального списку виявлень аудиторського звіту № 06/223-16 30/06/2020 виявлено привласнення палива з використанням електронних платіжних карток водіїв начальником Центру перевезення пошти ОСОБА_1 . В ході проведення аудиту встановлено, що громадянин позивач зловживаючи службовим становищем, здійснював привласнення пального з використанням електронних платіжних карток водіїв, котрі йому підпорядковані. Позивач вказав, що протягом чотирьох-п`яти місяців поточного року привласнив палива близько 600 літрів на загальну суму приблизно 12600 грн., вину у вчиненому визнав та зобов`язався компенсувати завдані збитки. В рахунок погашення завданих збитків 25.06.2020 позивачем в головну касу було внесено 1000 грн. готівки за касовим ордером № 1736.

В результаті проведеного службового розслідування, було рекомендовано звільнити позивача із займаної посади у зв`язку з втратою довір`я. Окрім того, за фактом зловживання та привласнення товарно-матеріальних цінностей, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030010002478 та розпочато досудове розслідування.

Відповідач зазначає, що 17.06.2021 від позивача надійшла заява про надання йому додаткової відпустки як учаснику АТО тривалістю 14 календарних днів, а також заява про надання щорічної відпустки тривалість 16 календарних дні з 01.07.2020. 19.06.2020 позивачем подана заява про звільнення за власним бажанням.

08.07.2020 позивач з`явився для ознайомлення з актом розслідування та йому було вручено лист від 01.07.2020 з проханням з`явитися для ознайомлення з наказом про звільнення 17.07.2021 до відділу кадрового адміністрування, однак підписувати його позивач відмовився. 17.07.2020 відбулося засідання профспілкового комітету, за наслідками якого було прийнято рішення про надання згоди адміністрації на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Запрошення на засідання профспілки з порядком денним, було вручено позивачу 13.07.2020 головою даної профспілки по місцю проживання ОСОБА_1 . Після отримання такого запрошення, позивач подав заяву про розгляд подання без його участі. По закінченню засідання профспілки, в телефонному режимі позивачу було зачитано наказ про звільнення та запрошено останнього для отримання наказу про звільнення. В подальшому, як зазначає відповідача, ОСОБА_1 уникав будь-якої можливості щодо отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення. На думку відповідача з наказом про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений 17.07.2021 в телефонному режимі, а в суд, позивач звернувся 21.08.2020, тобто з порушення процесуального строку звернення в суд з позовом про поновлення на роботі.

На підставі наведеного, відповідач просить суд, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.

24.03.2020 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. У якій він просив суд, визнати формулювання причини його звільнення з посади начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України неправильним. Змінити формулювання і вказати дату та причини звільнення його з посади начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» з 04.07.2020 за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України. Стягнути з АТ «Укрпошта» в особі Волинської дирекції на користь позивача 12000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відмовлено у прийнятті даної заяви.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 180259,20 грн.

Представник відповідача заперечила щодо визнання позову, просила у його задоволені відмовити з наведених у відзиві підстав.

Директор Волинської дирекції АТ «Укрпошта» Люсак І.О. в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, допитаних в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Наказом (розпорядженням) № 2065/к від 07.08.2018 ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 13.08.2018 начальником Центру управління транспортом Волинської дирекції Регіональні філії. Наказом (розпорядженням) Волинської дирекції АТ «Укрпошта» № 535/к від 26.04.2019 позивача призначено начальником Центру перевезення пошти Центр перевезення пошти Операційна діяльність (а.с.53-54).

Відповідно до положення про Центр перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта», затвердженого директором Волинської дирекції АТ «Укрпошта», керівник підрозділу зобов`язаний здійснювати за відповідним дорученням керівника перевірки безбалансових виробничих підрозділів, відповідно до основних завдань та функцій підрозділу та надання їм методичної допомоги, перевірки безбалансових виробничих підрозділів та відповідно до законодавства України в межах визначених положенням, здійснювати розробку проекту положення про підрозділ та його подання у встановленому порядку на затвердження, розподіляти обов`язки між працівниками підрозділу, розробляти посадові інструкції та контроль за їх виконання, доводити до відома працівників підрозділу розпорядчі, нормативні документи та інші документи до виконання. Крім цього, визначати доцільність та підготовку актів на списання транспортних засобів та їх обладнання, відповідно до вимог законодавства, розробляти карти списання палива автомобілів на поштових маршрутах згідно з чинними розкладами руху пошти та нормами списання палива для автомобілів Волинської дирекції АТ «Укрпошта», видавати водіям автотранспортних засобів паливні картки та здійснювати контроль за їх використанням водіями, проводити роботи на сайті в режимі онлайн щодо наповнення необхідною інформацією та встановлення лімітів палива.

Судом встановлено, що з даним положення ОСОБА_1 був ознайомлений шляхом поставлення підпису.

Із службової записки начальника відділу організації праці, компенсацій та пільг Павлюк О.М., вбачається, що копію Положення про Центр перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» за підписом керівника ОСОБА_1 без зазначення дати, отримано 26.04.2019.

Отже, відповідно до вказаного Положення, на Центр перевезення пошти та його начальника покладено функції щодо контролю за умовами експлуатації транспортних засобів, одержання, транспортування, дотриманням встановлених норм використання паливно-мастильних матеріалів, автомобільної гуми, акумуляторів та виконання заходів щодо економії енергоносіїв і матеріально-технічних ресурсів, підготовка технічної документації щодо потреби у запчастинах, АКБ та шинах автотранспорту підрозділу та паливно-мастильних матеріалів відомчого автотранспорту, ефективне використання автомобілів, облік, рух та списання паливно-мастильних матеріалів, запчастин до автотранспорту.

03.06.2019 між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 . Відповідно до умов якого позивач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості всіх переданих йому під звіт роботодавцем у встановленому порядку грошових,товарно-матеріальних, умовних цінностей та коштів, а також за незабезпечення цілості тих товарно-матеріальних цінностей й коштів, що будуть передаватися йому під звіт роботодавцем протягом усього строку дії договору. Працівник зобов`язується у встановленому порядку та строки згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух грошових, товарно-матеріальних, умовних цінностей і коштів, переданих йому під звіт роботодавцем. У випадку виявлення недостачі переданих працівнику під звіт коштів, товарно-матеріальних, умовних цінностей або коштів більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини товарно-матеріальних, умовних цінностей, він зобов`язаний відшкодувати недостачу коштів та заподіяну шкоду відповідно товарно-матеріальним та умовним цінностям.

На підставі наведених документів, судом встановлено, що безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей було складовою трудової функції ОСОБА_1 на посаді начальника Центру перевезення пошти.

З 17.06.2020 на підставі наказу Волинської дирекції АТ «Укрпошта» № 444 від 17.06.2020 «Про проведення службового розслідування по факту виявлення зловживань з використанням палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті у Центрі перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» розпочато службове розслідування.

Того ж дня, позивач подав заяву про надання йому додаткової відпустки, тривалістю 14 календарних днів як учаснику АТО з 17.06.2020 та щорічну відпустку тривалістю 16 календарних днів з 01.07.2020.

На підставі наказів № 1444/В та № 1445/В від 17.06.2021 позивачу було надано відпустки, які він використав.

У період з 18.06.2020 по 19.06.2020 проведено внутрішній аудит з окремих питань фінансово-господарської діяльності філії Волинська дирекція АТ «Укрпошта», за наслідками якого надано аудиторських звіт № 06/223-16 від 30.06.2020 з якого вбачається наступні ключові виявлення: недотримання встановлених вимог щодо проведення інвентаризації паливно-мастильних матеріалів, оформлення господарських операцій в подорожні листах не відповідають вимогам первинного документа, оформлення господарських операцій на списання запасних частин для ремонту автотранспортних засобів власними силами не відповідають вимогам первинного документа, не підтверджено дефектними актами необхідність виконання ремонтних робіт автотранспортних засобів сторонніми організаціями.

19.06.2020 ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням без зазначення дати звільнення.

Судом встановлено, що 01.07.2020 на адресу ОСОБА_1 за підписом директора Волинської дирекції АТ «Укрпошта»направлено лист, в якому зазначено, що у зв`язку з перебування позивача у відпустці та проведенням службового розслідування, питання щодо його звільнення буде вирішено в останній день відпустки та запрошено з`явитися до відділу кадрового адміністрування для ознайомлення з наказом про звільнення 17.07.2020.

Із акту службового розслідування по факту виявлення зловживань з використанням палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті у Центрі перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» затвердженого 16.07.2020 випливає, що наказом № 853 від 09.09.2019 «Про норми витрат пального у філіях» встановлювалися коефіцієнти коригування норм витрат пального у відсотках до базової лінійної форми. Виконавцями даного наказу були заступник директора з операційної діяльності ОСОБА_11 та начальник Центру перевезення пошти ОСОБА_1 , який мав розробити та подати керівництву філії на затвердження новий відповідний наказ по Волинській дирекції, або забезпечити внесення відповідних змін до вже існуючого, а саме № 34 від 29.01.2019.

Також в акті зазначено, що з жовтня 2019 в Центрі перевезення пошти, без відповідного наказу або внесення змін в уже існуючий, були встановлені збільшені коригуючи коефіцієнти, але базова норма витрат пального автомобілями МАЗ при цьому не була змінена. Відтак при проведенні розрахунків, було встановлено загальний розмір понаднормових витрат та списання пального на суму 11764,02 грн. та встановлено розбіжності, згідно яких розмір утворених надлишків пального по автомобілях МАЗ, мав становити 9720,57 л. на загальну суму 233575,24 грн., з яких 194646,03 грн. складає вартість пального та 38929,21 грн. - ПДВ. В результаті дій ОСОБА_1 дирекцією втрачено можливість отримати економічну вигоду на зазначену суму.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, встановлено 12 фактів привласнення паливно-мастильних матеріалів, з яких 4 факти загальним обсягом 120 літрів на суму 2398,80, безпосередньо начальником Центру перевезення пошти ОСОБА_1 , яке він здійснив на ВЗС «Амік» шляхом використання паливних карток, якими заправляються автомобілі МАЗ. Таким чином, ОСОБА_1 одноосібно або спільно із невстановленими особами, було привласнено дизпалива на суму 3598,20.

У зв`язку з даними обставинами ОСОБА_1 надано письмові пояснення від 15.06.2021, в яких він визнав, що вчиняв вказані вище дії в зв`язку з сімейними обставинами. Приблизно було взято на протязі 4-5 місяців 600 л. дизельного палива, орієнтовною вартістю 12600 грн., які він зобов`язався відшкодувати та просив врахувати його борг перед роботодавцем як тимчасове запозичення. Зазначене продубльовано у письмових поясненнях позивача від 18.06.2021. В поясненнях від 17.06.2020 ОСОБА_1 зобов`язався відшкодувати завдані збитки та 25.06.2020 вніс в головну касу 1000 грн. готівки за касовим ордером № 1736.

В судовому засіданні позивач заперечив факти привласнення паливно-мастильних матеріалів та зазначив, що такі пояснення ним були написані під тиском директора ОСОБА_3 та працівників пошти, однак, суд їх до уваги не приймає, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Також в акті зазначено про виявлення 3 фактів, що впродовж 2020 року згідно актів на проведення ремонтних робіт автомобілі вважалися такими, що перебували на ремонті на СТО, однак насправді виїжджали на маршрути, загальна сума по таким ремонтних роботах складає 9634,52 грн. Таким чином, під час службового розслідування встановлено факти протиправної діяльності начальника Центру перевезення пошти ОСОБА_1 та завдання ним Волинській дирекції АТ «Укрпошта» збитків в розмірі 83816,83 грн., з яких привласнення пального а суму 3598,20 грн., запчастин на суму 9634,52, понаднормове списання пального по автомобілях на суму 70584,11, з яких 58820,09 грн. складає вартість пального та 1764,02 грн. розмір сплаченого ПДВ. Однією із пропозицій в акті зазначено звільнення начальника Центру перевезення пошти ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з втратою довір`я, а у висновку вказано, що в його діях вбачаються ознаки правопорушень, відповідальність за яке передбачено ст.ст. 191, 367 КК України.

25.06.2020 за № 10-2/99 та 07.07.2020 за № 10-2/117 матеріали щодо зловживань та привласнень пального ОСОБА_1 надіслані до Луцького ВП ГУНП у Волинській області. 09.07.2020 відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України внесено до ЄРДР за № 12020030010002478.

Судом встановлено, що постановою начальника відділення СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області Демидюком А.А. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020030010002478 від 09.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України. Дана постанова скасована ухвалою слідчого судді від 13.04.2021 та скерована для організації проведення подальшого досудового розслідування даного кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Листом від 09.07.2021 за № 01-17-17 ОСОБА_1 було запрошено на засідання профспілкового комітету, на вирішення якого було скеровано подання адміністрації про звільнення позивача з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

13.07.2020 позивач подав до профспілкового комітету заяву про розгляд подання та прийняття рішення щодо його звільнення без його участі.

Згідно із витягом з протоколу засідання профкому Волинської дирекції ПАТ «Укрпошта» № 5 від 17.07.2020 надано згоду адміністрації на звільнення з роботи ОСОБА_1 начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» за п.2 ст.41 КЗпП України (за втратою довір`я).

Наказом (розпорядженням) № 1112/к ОСОБА_1 звільнено із посади начальника Центру перевезення пошти з 17.07.2020 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Про причину та дату звільнення ОСОБА_1 дізнався 22.07.2020 після отримання оригіналу трудової книжки надісланої поштою.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

За пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій із матеріальними цінностями).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Зазначений пункт передбачає обмежене коло осіб, до яких можна застосувати таку підставу звільнення. Це працівники, які безпосередньо обслуговують: грошові цінності; товарні цінності; культурні цінності.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові ВСУ від 20.04.2016 у справі № 6-100цс16 та постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 477/428/19.

Суд враховує, що для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України необхідна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Таким чином, звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе лише спеціально визначеного кола працівників - працівників, для яких робота, пов`язана з обслуговуванням матеріальних цінностей, є прямою, основною діяльністю, а також ті, одним із обов`язків яких є обслуговування грошових, товарних чи культурних цінностей.

Отже, конкретні факти, на основі яких було висловлено недовіру працівникові, повинні мати безпосереднє відношення до його трудової діяльності.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи належить позивач до працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи має виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника покладається на роботодавця (стаття 138 КЗпП України).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом статті 4 цієї Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення покладається на роботодавця.

Працівник не може бути звільнений за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, якщо відсутні конкретні факти, що підтверджують його провину. Тому, якщо підприємству, установі, організації заподіяно збитків з вини власника або уповноваженого ним органу (наприклад, працівнику не були забезпечені належні умови для зберігання товару) або за причини відсутності у працівника необхідних знань, кваліфікації для виконання роботи, пов`язаної з обслуговуванням грошових або товарних цінностей, припиняти трудовий договір на цій підставі не можна.

Встановивши факт вчинення винних дій працівником на підставі належних і допустимих доказів, безпідставними є міркування щодо розміри шкоди, завданої роботодавцю, оскільки в цьому випадку значення має лише сам факт протиправного діяння працівника, що призвів до втрати довіри до нього, а не значимість такої вини.

Втрата довір`я може бути результатом скоєння такого проступку, що дає роботодавцеві підстави зробити висновок про те, що подальше залишення такого працівника на роботі, пов`язаній зі зберіганням чи обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, в тому числі його розподілом, може призвести до втрати цих цінностей.

Поняття вини сторони трудових правовідносин можна визначити як психічне ставлення до вчинюваної протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов`язків, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В усіх випадках наявності вини спільним і обов`язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

Як слідує зі змісту досліджених письмових доказів підставою звільнення ОСОБА_1 та висловлення йому недовіри є акт службового розслідування від 15.07.2020.

Окрім того, підставою для звільнення у зв`язку з утратою довір`я може бути також використання працівником доручених для безпосереднього зберігання, обслуговування чи під звіт цінностей в особистих інтересах.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків водії ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника Центру перевезення пошти вимагав у них паливні картки та використовував їх в особистих інтересах.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що конкретні порушення посадових обов`язків і вина ОСОБА_1 як начальника Центру перевезень пошти встановлені актом службового розслідування по факту виявлення зловживань з використанням палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті у Центрі перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» затвердженого 16.07.2020.

Виходячи з особливостей трудових функцій начальника Центру перевезень пошти, позивач отримував картки для заправки автомобілів по актах приймання-передачі карток та повинен був здійснювати видачу водіям автотранспортних засобів паливних карток та контроль за їх використанням водіями, тобто безпосередньо обслуговував товарно-матеріальну цінності, що підтверджується Положенням про Центр перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта».

Доводи позивача про те, що він повинен був бути звільненим за власним бажанням на підставі поданої ним 19.06.2020 заяви, а відповідач не звільнивши його через 14 днів після подання такої заяви, порушив норми КЗпП України, суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 у такій заяві не зазначив дати з якої його слід було звільнити, а оскільки він сам в період падання такої заяви перебував у відпустці, тому вирішення питання щодо його звільнення було неможливим.

Судом встановлено, що позивач отримав оригінал своєї трудової книжки 22.07.2020, саме в цей день дізнався про свого права, отже строк звернення до суду, визначений у ст. 233 КЗпП України ним не пропущено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 із посади начальника Центру перевезення пошти на підставі п.2 ст.41 КЗпП України є обгрунтованим, а при його прийняті дотримано вимог закону.

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є безпідставним та до задоволення не підлягає.

Як передбачено ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 2371 КзПП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Приймаючи до уваги, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено, та враховуючи те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 12000 грн. та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від основних позовних вимог, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, ч.3 ст.12 , 81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, п.2 ч.1 ст.41, 43, 232, 233, 237-1Кодексу законів про працю України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерного товариства «Укрпошта» (адреса: вул. Хрещатик, буд.22, м. Київ, код ЄДРПОУ 215600045).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 (юридична адреса: вул. Кривий Вал, 19, м. Луцьк).

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта