
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/154/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу від 23.12.2020 року №12425-СГ та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 23.12.2020 року № 12425-СГ про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,1253 га, кадастровий номер 6525081500:03:001:0489, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, у зв`язку з відсутністю в проекті землеустрою матеріалів землевпорядного проектування (стаття 50 Закону України "Про землеустрій").
- зобов`язати Ліквідаційну комісію головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,1253 га, кадастровий номер 6525081500:03:001:0489 з урахуванням висновків суду по даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2020 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області прийнято наказ № 12425-СГ, яким було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,1253 га, кадастровий номер 6525081500:03:001:0489, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, у зв`язку з відсутністю в проекті землеустрою матеріалів землевпорядного проектування (стаття 50 Закону України "Про землеустрій").
Позивач вважає таку відмову незаконною, зазначаючи, що ним правомірно отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 6525081500:03:001:0489, розроблений проект був погоджений в передбачений законом спосіб.
Щодо відсутності в проекті землеустрою матеріалів землевпорядного проектування (стаття 50 Закону України "Про землеустрій") вказує, що відповідно до норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Тому, на думку позивача, жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження, норми ст.118 Земельного кодексу України не містять.
Підсумовуючи викладене просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року позовну заяву було залишено без руху.
02.03.2021 року недоліки було усунуто, в зв`язку з чим ухвалою від 05.03.2021 року відкрито провадження у справі. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано відповідача в строк до 30.03.2021 р. надати до суду завірені належним чином копії матеріалів (поданих позивачем, та інших, використаних при прийнятті рішення) за результатом розгляду яких Ліквідаційною комісією головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прийнято наказ від 23.12.2020 року № 12425-СГ.
25.03.2021 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказав, що ним правомірно відмовлено в задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, оскільки в проекті були відсутні матеріали землевпорядного проектування. Вказана обставина, на думку відповідача, передбачена ч.11 ст. 123 Земельного Кодексу України як невідповідність проекту землеустрою вимогам законів.
Повноваження щодо затвердження проектів землеустрою вважає дискреційними. Окрім наведеного, зазначає, що бажана до отримання позивачем земельна ділянка передана до комунальної власності Олешківської міської ради Олешківської територіальної громади Херсонського району.
На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
13.04.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач наполягає на задоволенню позовних вимог, з підстав, викладених ним в позовній заяві. Додатково позивач лише посилається на те, що бажана ним до отримання земельна ділянка вже була сформованою на підставі технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель.
На підставі наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
02.07.2020 року ОСОБА_1 було подано до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки з кадастровим номером 6525081500:03:001:0489 площею 1,1253 га, що розташована за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного управління Держгеокадастру від 11.08.2020 р. № 8176-МГ було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 1,1253 га, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
16.09.2020 року позивачем у інженера-землевпорядника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 1,1253 га, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
У ході виготовлення проекту землеустрою, на виконання вимог частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України та в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, отримано погодження компетентних органів, які відображені у Висновку погодження проекту землеустрою від 20.10.2020 р. № 15053/82-80.
До проекту землеустрою долучено витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6508537452020 від 21.10.2020 року, згідно якої земельна ділянка пройшла державну реєстрацію 28.09.2019 року, в результаті чого їй присвоєно кадастровий номер 6525081500:03:001:0489 (а.с.45-49).
Для оформлення речових прав на земельні ділянки позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з клопотаннями від 21.10.2020 року, до яких було додано відповідний проект, витяг з Державного земельного кадастру та висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.10.2020 р. № 15053/82-80.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 23.12.2020 р. № 12425-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,1253 га, кадастровий номер 6525081500:03:001:0489, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, у зв`язку з відсутністю в проекті землеустрою матеріалів землевпорядного проектування (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"),
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 5 ЗК України визначено, що земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 26 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон № 858-IV) розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до ч.3 ст.50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або іншого, посилаючись на практику Верховного суду та практику ЄСПЛ, зазначає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органі та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції суб`єктів владних повноважень.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Отже, із системного аналізу наведених норм права суд дійшов висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Оскільки судом встановлено, що проект землеустрою був погоджений в установленому законом порядку, суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у його затвердженні з підстав не передбачених ст. 118 ЗК України.
Також, суд, оцінюючи оскаржені рішення на предмет їх правомірності у контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, виходить з того, що таке втручання не було законним, оскільки як вже було встановлено, не ґрунтувалось на підставах, визначених чинним національним законодавством.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Застосовуючи відповідний принцип у даному конкретному випадку, суд зазначає, що Наказом Головного управління Держгеокадастру від 11.08.2020 р. № 8176-МГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 1,1253 га, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства згідно його заяві в котрій він чітко вказав кадастровий номер земельної ділянки бажаної до отримання.
16.09.2020 року позивачем у інженера-землевпорядника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 1,1253 га, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
У ході виготовлення проекту землеустрою, на виконання вимог частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України та в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, отримано погодження компетентних органів, які відображені у Висновку погодження проекту землеустрою від 20.10.2020 р. № 15053/82-80.
До проекту землеустрою долучено витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6508537452020 від 21.10.2020 року, згідно якої земельна ділянка пройшла державну реєстрацію 28.09.2019 року, в результаті чого їй присвоєно кадастровий номер 6525081500:03:001:0489 (а.с.45-49).
За заявою позивача Сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,1253 га з кадастровим номером 6525081500:03:001:0489.
Вказаний проект землеустрою 20.10.2020 року був погоджений ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області згідно висновку № 15053/82-20. Тому неврахування зазначених фактів ГУ Держгеокадастру у Херсонській області є порушенням принципу "доброго врядування", зокрема, в частині послідовного та належного способу дій державного органу.
Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що відмова у затвердженні проекту землеустрою обумовлена приписами ч.11 ст.123 ЗК України в силу двох підстав.
Так, по-перше, зміст оскарженого наказу ані у вступній, ані у резолютивній частині не містить посилань на ч.11 ст. 123 ЗК України, як на підставу для його прийняття. Підставою для відмови в наказі визначено виключно ст.50 Закону України "Про землеустрій" Посилання на приписи згаданої статті з`явилось лише у відзиві на позов, а тому суд вважає, зазначення відповідачем положень ч. 11 ст. 123 ЗК України як намагання створити додаткові підстави для надання юридичної обґрунтованості спірного рішення вже після його прийняття, що суд вважає неприпустимим.
По-друге, надаючи оцінку по суті доводам відповідача стосовно того, що відсутність в проекті землеустрою матеріалів землевпорядного проектування є підставою для відмови в його затвердження суд зазначає наступне.
Так, положення ч.3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" дійсно передбачають наявність в складі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед іншого, матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, однак лише в разі формування земельної ділянки.
Відповідно ст. 79-1 ЗК України - формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
З аналізу викладеного вбачається, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
В даному конкретному випадку з клопотання позивача від 02.07.2020 року (а.с.19) вбачається, позивач просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою стосовно сформованої ділянки з кадастровим номером 6525081500:03:001:0489.
Відносно ділянки саме з цим кадастровим номером ним було розроблено проект з землеустрою. Та найголовніше до розробленого проекту додано витяг №НВ-6508537452020 від 21.10.2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6525081500:03:001:0489 з якого вбачається, що датою державної реєстрації земельної ділянки є 28.09.2019 року.
Тобто ще з 28.09.2019 року ділянки з кадастровим номером 6525081500:03:001:0489 є сформованою, що відповідно ч.3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" виключає необхідність доручення до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед іншого, матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.
Тому доводи відповідача про обов`язковість наявності серед матеріалів проекту землеустрою матеріалів землевпорядного проектування є безпідставними.
Отже, судом встановлено відсутність підстав для прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 23.12.2020 року №12425-СГ, що має наслідком визнання вказаного наказу протиправним та його скасування.
Поновлення ж порушених прав суд вбачає в задоволенні позову й в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,1253 га, кадастровий номер 6525081500:03:001:0489 з урахуванням висновків суду по даній справі.
З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача судового збору у сумі 908 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 14000 грн., суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З викладеного вбачається, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 р. у справі № 814/698/16.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно ч.2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд наголошує на тому, що надання особою детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є обов`язковою, передбаченою ч. 4 ст. 134 КАС України умовою для визначення судом розміру витрат на правничу допомогу. Саме цим документом (інформацією) згідно закону підтверджується обсяг наданих адвокатом послуг.
Ненадання такого документу не тільки порушує наведену норму процесуального законодавства але й унеможливлює визначення судом дійсного розміру наданих послуг, їх аналіз на предмет співмірності із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, позивачем не забезпечено виконання обов`язку щодо доказування факту понесення ним дійсних витрат на правничу допомогу. Наявні ж в матеріалах документи - договір про надання правничої допомоги та підписані адвокатом процесуальні документи хоч і свідчать про залучення адвоката до участі в справі, але не визначають їх об`єм.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду в справі №640/18402/19, суд зазначає, що по-перше, обставини справи, яка досліджувалась судом касаційної інстанції не є ідентичними обставинам даної справи, а по-друге висновки стосовно того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у вищезазначених судових рішеннях.
Таким чином стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі підлягає лише сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн, оскільки спір вирішено на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 23.12.2020 року № 12425-СГ про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,1253 га, кадастровий номер 6525081500:03:001:0489, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, у зв`язку з відсутністю в проекті землеустрою матеріалів землевпорядного проектування (стаття 50 Закону України "Про землеустрій").
Зобов`язати Ліквідаційну комісію головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,1253 га, кадастровий номер 6525081500:03:001:0489 з урахуванням висновків суду по даній справі.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ: 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 109020100
Судове рішення № 96796285, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 07.05.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 540/154/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: