Рішення № 96796078, 11.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1156/21

11 травня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком - з липня 2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно з п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з липня 2020 року (з часу звернення), з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримую пенсію по віку. Позивачу 12.06.2006 року видано посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого останній має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Листом від 27.07.2020 року №1560-1549/В-02/8-1900/20 відповідач повідомив про те, що позивачу, як реабілітованому, виплачується підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, що відповідає вимогам чинного законодавства, та відмовлено у підвищенні пенсії на 25% у відповідності до п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії, на думку позивача, відповідач повинен керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, зважаючи на те, що останній зменшує розмір суми, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

За таких обставин, позивач вважає відмову у підвищенні пенсії, як члену сім`ї, котру було примусово переселено, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком протиправною, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.03.2021 року визнано поважними причини пропуску та поновлено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 09.04.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що з 04.10.1994 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. В матеріалах пенсійної справи містяться дані про те, що позивач зазнав політичних репресій, як член сім`ї, яку було примусово переселено. Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, установлено, що з 01.09.2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн. Розмір пенсійної виплати позивача становить 2858,77 грн., що включає 43,52 грн. підвищення членам сімей репресованих.

Вказує, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а тому ст.77 вказаного Закону, яка передбачає, що громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 %, а членам їхніх пенсій, яких було примусово переселено, - на 25 % мінімальної пенсії за віком - не застосовується. Водночас, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, тоді як 14.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян", у якій просила надати відповідь щодо перерахунку пенсії згідно п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строк з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що його діями чи бездіяльністю порушуються її права та законні інтереси. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.04.2021 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області докази: заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 , за результатами розгляду яких ним надіслано лист від 27.07.2020 року №1560-1549/В-02/8-1900/20.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, позивачу ОСОБА_1 з 04.10.1994 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачу 12.06.2006 року видано посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого у нього є право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (а.с.8).

На адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 15.07.2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про надання письмової відповіді на її заяву щодо перерахунку пенсії згідно п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" разом з копією вказаного посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.06.2006 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27.07.2020 року №1560-1549/В-02/8-1900/20, за результатами розгляду звернення, повідомлено про виплату позивачу, як члену сім`ї, котру було примусово переселено, в сумі 43,52 грн. у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 (а.с.6-7).

Не погоджуючись з такою бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначені пенсії підвищуються: громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Так, розмір мінімальної пенсії за віком визначено ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, згідно з ст.28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Як передбачене ч.1 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як встановлено судом, в матеріалах пенсійної справи містяться дані про те, що позивач зазнав політичних репресій, як член сім`ї, яку було примусово переселено.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області ні в листі від 27.07.2020 року №1560-1549/В-02/8-1900/20, ні в відзиві, не заперечується право позивача на отримання підвищення до пенсії, як члену сім`ї реабілітованого, яку було примусово переселено. Спірним є лише розмір такої виплати.

Так, пп.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", якою керувався відповідач, установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Суд, аналізуючи співвідношення пп.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 та п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходить із визначених у ч.4 ст.7 КАС України загальних засад пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 року у справі №446/1549/16-а, від 11.12.2018 року у справі № 450/344/17 та від 14.02.2019 року у справі №345/1416/17, від09.04.2020 року у справі №446/1525/16-а, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

З огляду на викладене, оскільки позивач є членом сім`ї реабілітованої особи, яку було примусово переселено, відповідачем допущено протиправні дії щодо ненарахування та невиплати йому підвищення до пенсії згідно з п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком.

Посилання відповідача на те, що, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, тоді як 14.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян", у якій просила надати відповідь щодо перерахунку пенсії згідно п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не спростовують того, що виплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області підвищення до пенсії в обсягах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті позивачу як члену сім`ї реабілітованого, яку було примусово переселено, та суперечить Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу.

Відповідно до пп.4 п.2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, яку було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Відповідно до п.1.7 вказаного Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Суд відзначає, що відповідачем не заперечується той факт, що позивач відноситься до членів сім`ї реабілітованих, яку було примусово виселено, натомість надіслана 14.07.2020 року заява разом з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.06.2006 року, відповідно до якого у позивача є право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", за своїм змістом відповідає зверненню саме за перерахунком пенсії згідно п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Слід також наголосили на тому, що разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Твердження відповідача про те, що пенсія є періодичним платежем, про розмір її виплати позивач був обізнаний а тому вважаючи, що такими діями відповідача порушуються його права та законні інтереси, мав право звернутися до суду з відповідним позовом, у визначений законом строк, не впливає на висновки суду в ухвалі про відкриття провадження у справі від 17.03.2021 року про поважність, з огляду на сукупність таких обставин як дію карантину та відповідні карантинні обмеження, старечий вік позивача та належність до категорії громадян, що входять до групи ризику із зараження гострої респіраторної хвороби COVID-19, проживання у сільській місцевості, де не має можливості отримати правову допомогу та обмежені послуги транспорту, причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, який підлягає поновленню.

За таких обставин суд приходить до висновку про неправомірність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії, як члену сім`ї репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено, у розмірі, передбаченому п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, та необхідність поновлення порушеного право позивача шляхом, враховуючи повноваження суду при вирішенні справи визначені у ч.4 ст.245 КАС України, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 14.07.2020 року, оскільки днем звернення вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, з урахуванням виплачених сум.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №0.0.2043908091.1 від 09.03.2021 року.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 14.07.2020 року підвищення до пенсії, визначеного п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, визначеного п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум, з 14.07.2020 року.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок, сплачений відповідно до квитанції №0.0.2043908091.1 від 09.03.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2021 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.