Ухвала суду № 96795696, 11.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11 травня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/3895/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Гіглава О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" про забезпечення позову у справі №440/3895/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2021 року (згідно даних на поштовому конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2021 року №420.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3895/21 за позовом ТОВ "Кременчукгаз-постачання" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10:20 год. 11 травня 2021 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.

07 травня 2021 року до суду від ТОВ "Кременчукгаз-постачання" до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови, яка мотивована тим, що оскаржувана постанова НКРЕКП хоч і не має силу виконавчого документа (крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 13 Закону України №1540), а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом, однак фактичне оскарження такої постанови не зупиняє її чинність і надає право регулятору нараховувати пеню на суму штрафу, розмір якої може досягти 850000,00 грн. Тобто, у разі добровільної відмови товариства від виконання постанови про накладення штрафу, навіть з урахуванням її оскарження, останньому після спливу 30-денного строку з дня одержання такої постанови, буде нарахована пеня, що у подальшому може мати наслідком звернення регулятора до суду щодо стягнення нарахованих сум.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розгляд поданої заяви про забезпечення адміністративного позову здійснюється на підставі частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення учасників справи.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд враховує таке.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 151 КАС України передбачено види забезпечення позову.

Так, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Тобто забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

З наведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (адміністративне провадження №К/9901/44796/18), висновки якого, в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У цій справі, зазначаючи про необхідність зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2021 року №420, позивач не надає суду доказів, що свідчать про очевидність ознак протиправності вказаної постанови суб`єкта владних повноважень чи утруднення виконання рішення суду у подальшому.

Аналізуючи обставини, визначені на обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає, що заявником не окреслено, які саме його дії при впровадженні процедури стягнення з регулятора суми відповідного штрафу (що буде реалізована у разі задоволення позовних вимог), охоплює термін "значні зусилля"; не вказано, в чому полягає їх "значущість".

Таким чином суд вважає, що конкретні обставини, які можуть суттєво вплинути на законні права та інтереси позивача на даний час відсутні. А наявність чи відсутність вини в діях товариства, які призвели до прийняття спірної постанови про накладення штрафу, буде встановлена у судовому рішенні, прийнятому за результатами розгляду даної справи по суті.

Також суд звертає увагу, що, згідно частини п`ятої статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суд зауважує, що 30-денний строк з дня одержання копії спірної постанови вже закінчився, при цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вжиття відповідачем дій щодо стягнення з товариства суми штрафу, а також нарахування останньому за кожний день прострочення сплати штрафу відповідної пені.

Водночас, товариством не надано суду й доказів подання ним заяви про відстрочення або розстрочення сплати накладеного штрафу на ім`я Регулятора.

Таким чином, суд не вважає обставини, визначені на обґрунтування заяви про забезпечення позову такими, що призведуть до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Інших обставин, викладених на обґрунтування заяви про задоволення позову, не зазначено.

Виходячи із пов`язаності заходів про забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову, прийняття ухвали про забезпечення позову фактично призведе до вирішення справи по суті позовних вимог, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що підстави забезпечення позову, наведені позивачем у поданій суду заяві є необґрунтованими.

Відповідно до частини п`ятої статті 154 КАС України суд постановляє ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-152, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя О.В. Гіглава