Рішення № 96795059, 11.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2543/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (03135 м. Київ пр-т Перемоги 14; 79020 м. Львів пр-т В.Чорновола 57) про визнання протиправною та скасування постанови -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (далі - відповідач, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 212389 від 29.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувану постанову винесено із порушенням вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не є тим суб`єктом господарювання, який здійснював перевезення вантажу, оскільки транспортний засіб VOLVO модель FH 440, ДНЗ НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом відповідно до умов договору оренди транспортних засобів № 2 від 01.04.2020 передано в оренду ФОП ОСОБА_2 . Вважає, що такі дії відповідача порушують права позивача, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 02.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22006 від 02.04.2021), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, виявлено порушення законодавства, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначив, що рейдова перевірка 13.08.2020 здійснювалася, зокрема, на підставі направлення на перевірку № 009098 від 07.08.2020, а зважування проводилося вагами автомобільними для зважування в русі ВА-20 К-023 № 013, виробник Фірма «Мелопт». Вказав, що ваги 01.07.2020 пройшли в установленому порядку повірку, на підтвердження чого додав копію додатка до свідоцтва № 187 від 13.10.2009. Щодо розгляду справи без участі позивача повідомив, що позивачу було надіслано лист із запрошенням на розгляд справи (ШКІ 7902004294083) та такий отримано останнім 23.09.2020. Відтак вважає, що ФОП ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Щодо твердження позивача про те, що він не був перевізником у спірній ситуації зазначив, що останній не скористався можливістю подати будь-які відомості, які, на його думку, могли б спростувати його вину у порушенні ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відтак вважає, що станом на момент здійснення перевезення договору оренди транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , не існувало. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 23845 від 08.04.2021), у якому проти доводів відповідача заперечив. Вказав, долучені до відзиву на позовну заяву додатки не стосуються спірних правовідносин, оскільки не буди підставою винесення оскаржуваної постанови № 212389 від 29.09.2020. Крім цього, зазначив, що на момент здійснення відповідачем габаритно-вагового контролю транспортного засобу його загальна маса не перевищувала допустимої ваги та всупереч вимогам Порядку № 879 відсутня методика здійснення вимірювань транспортних засобів з рідким вантажем або вантажем, що здійснює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Щодо твердження відповідача про належне повідомлення про розгляд справи зазначив, що з долученого фіскального чека неможливо встановити точну адресу, за якою здійснювалося відправлення листа, а також встановити, що саме було відправлено таким поштовим відправленням, оскільки відсутній опис вкладення. Заперечив і проти доводів відповідача про те, що йому не було відомо про те, що власник транспортного засобу (ФОП ОСОБА_1 ) не був автомобільним перевізником, оскільки під час проведення рейдової перевірки водієм, серед іншого, надавалася товарно-транспортна накладна, де автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_2 . Просив позов задовольнити повністю.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, дослідив матеріали справи, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 20.09.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області 15.08.2020 на автомобільній дорозі Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів 137 км проведено рейдову перевірку у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У ході проведення вказаної перевірки зупинено транспортний засіб марки VOLVO (державний номерний знак НОМЕР_3 ), який належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 15).

За результатами перевірки, зокрема, складено: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 034979 від 15.08.2020 (а.с. 11), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034858 від 15.08.2020 (а.с. 12) та розрахунок № 858 від 15.08.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 15.08.2020 № 034858 (а.с. 51).

Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області, якому була передана справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , 29.09.2020 винесено постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу № 212389 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 8500,00 грн (а.с. 10).

Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з ст. 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно з ст. 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За правилами ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону № 2344 встановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як підтверджено матеріалами справи, під час здійснення перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено порушення автомобільним перевізником вимог ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови № 212389 від 29.09.2020.

Разом з цим, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Зі змісту вказаної норми слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Отже, приписами ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно з визначеннями, наведеними у главі 1 Правил № 363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як видно із копії товарно-транспортної накладної № Р24052 від 15.08.2020 (а.с. 14), яка є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, водій ОСОБА_3 на автомобілі VOLVO НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу з с. Гранітне Сарненського району Рівненської області до с. Обарів, вантажовідправником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар`єр».

Із аналізу змісту такого письмового доказу судом встановлено, що в графі товаротранспортної накладної № Р24052 від 15.08.2020 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 .

Позивачем до матеріалів позовної заяви додано копію договору оренди транспортних засобів № 2 від 01.04.2020, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , відповідно до умов якого останній передано у строкове платне користування, зокрема, транспортний засіб марки VOLVO, ДНЗ НОМЕР_5 , з причіпом з моменту підписання такого договору та скріплення його печатками і до 31.12.2020 (а.с. 19, 20).

Отже, у цьому випадку відсутній суб`єкт відповідальності, передбачений абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови № 212389 від 29.09.2020. З огляду на викладене суд не надає оцінки суті виявленим відповідачем порушенням.

Крім цього, відповідачем не надано жодних доказів на спростування позивних вимог ФОП ОСОБА_1 , оскільки всі долучені до відзиву на позовну заяву додатки рейдової перевірки 13.08.2020, у той час як згідно з постановою № 212389 від 29.09.2020 адміністративно-господарський штраф на позивача накладено за порушення, яке мало місце 15.08.2020.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 212389 від 29.09.2020 прийнята всупереч вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку № 1567, необґрунтовано, без урахування обставин, які мали значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Оскільки до позовної заяви позивачем не додано будь-яких документів, що підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу (як це визначено ч. 4 ст. 134 КАС України), а долучені до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 1/1510 від 15.10.2020, додаткові угоди до нього та ордер серії ВС 1059537 від 11.02.2021 свідчать лише про наявність повноважень адвоката на представництво інтересів позивача, суд не вирішує питання про розподіл таких судових витрат.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом письмових доказів у справі, встановлених фактичних обставин цієї справи та відповідних їм правовідносин, суд дійшов висновку, що спірна постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 212389 від 29.09.2020 не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийнята не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 05.05.2021 по 07.05.2021 включно справу розглянуто в перший робочий день судді - 11.05.2021.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 212389 від 29.09.2020.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті 03135 м. Київ пр-т Перемоги 14; код за ЄДРПОУ 39816845) сплачений судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур