Рішення № 96794897, 11.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2035/21

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 15 квітня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ), в якому позивачем заявлено такі позовні вимоги:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку та зменшення з грудня 2020 року раніше призначеної позивачу пенсії за віком;

2) зобов`язати відповідача перерахувати з грудня 2020 року позивачу пенсію за віком з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 1960 року по 1967 рік у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою. У січні 2021 року позивач виявила, що розмір її пенсії, яка раніше становила 2222,00 грн, зменшено до 1933,00 грн на місяць. Позивач звернулась до відповідача за роз`ясненням та отримала відповідь, що розмір її пенсії зменшено з грудня 2020 року у зв`язку з перерахунком страхового стажу. З відповіді Старобільського ОУПФУ від 19 лютого 2021 року слідує, що архівна довідка про підтвердження стажу роботи з 1960 року по 1967 рік, видана адміністрацією Слов`яносербського району, яка розташована на тимчасово окупованій території, як акт виданий установою на тимчасово окупованій території є недійсною, тому до страхового стажу не зараховано період роботи з 1960 року по 1967 рік у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області.

Позивач з такими діями не згодна, оскільки пенсію позивачу призначено ще 25 років тому із врахуванням спірного періоду роботи позивача. Самовільний перерахунок, здійснений відповідачем, чинним законодавством не передбачений. Більш того, на вимогу відповідача позивачем надано уточнюючу довідку про спірний період роботи. Але у зв`язку з тим, що підприємство, на якому працювала позивач, ліквідовано і архів знаходиться на тимчасово окупованій території, її видано установою, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія, та посвідчено печаткою ЛНР. Однак у позивача відсутня можливість отримати іншу довідку у зв`язку з відсутністю на території Слов`яносербського району органів державної влади України.

Також позивач зауважує, що записи про роботу позивача з 1960 року по 1967 рік у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області містяться в трудовій книжці, яку позивач надавала при призначенні пенсії, а тому, виходячи з положень статті 62 Закону № 1788-XII, надавати ще якісь уточнюючі довідки позивач не зобов`язана.

Ухвалою від 20 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відстрочено сплату судового збору в розмірі 908,00 грн до ухвалення судового рішення в даній справі (арк. спр. 18-19).

Від Старобільського ОУПФУ 30 квітня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 23-24).

Позивач 30 жовтня 2014 року звернулася до Управління з заявами про призначення/перерахунок пенсії (взяття її пенсійної справи на облік) та про запит її пенсійної справи з УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області. Паперова пенсійна справа позивачки до Управління не надходила, оскільки залишилась на території, тимчасово не підконтрольній Україні, ОСОБА_1 як отримувач пенсії взята на облік Старобільським ОУПФУ з серпня 2014 року, а нарахування та виплата пенсії здійснювались на підставі електронної пенсійної справи, тобто на підставі даних, внесених Управлінням ПФУ в Слов`яносербському районі в програмні комплекси АСОПД та ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії.

У зв`язку з проведенням перевірки правильності заповнення (ведення) електронної пенсійної справи позивачки (відповідна перевірка мала масовий характер та стосувалась усіх електронних пенсійних справ без виключення), виявлено розбіжності в розрахунку стажу ОСОБА_1 , оскільки такий розрахунок містив примітку: «додатковий стаж 03 роки 01 місяць 10 днів до 09.06.1967», що означало лише одне - відповідний стаж (період роботи) відсутній в трудовій книжці, а тому має бути підтверджений окремо.

Згідно з записами в трудовій книжці позивача, її трудова діяльність розпочата з 29 червня 1967 року (запис № 1), до цього дня записи про виконання будь-якої іншої роботи відсутні. Таким чином, за відсутності записів в трудовій книжці, Порядком № 637 пропонується особі підтвердити наявний у неї трудовий стаж іншими документами, довідками тощо.

Від позивача 08 лютого 2021 року на адресу Управління надійшла заява довільної форми щодо перерахунку її пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 1960 року по 1967 рік згідно з довідкою від 14 січня 2021 року № 01.1-23/34, виданою Адміністрацією Слов`яносербського району ЛНР. Листом від 19 лютого 2021 року повідомлено ОСОБА_1 про неможливість врахування відповідного періоду роботи до її страхового стажу через те, що записи в трудовій книжці за відповідний період роботи відсутні, а надана нею довідка від 14 січня 2021 року № 01.1-23/34 не може слугувати легітимним підтвердженням набуття стажу.

Щодо зменшення суми пенсії, належної позивачці до виплати, вказано, що після виявлення розбіжностей у розрахунку стажу ОСОБА_1 , Управлінням упорядковано та приведено електронну пенсійну справу позивачки у відповідність, після чого дійсний стаж ОСОБА_1 зменшено та він становить 27 років 10 місяців 19 днів, а відповідно зменшена і сума пенсії, належна до виплати.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 7-8).

Згідно з копіями пенсійних посвідчень ОСОБА_1 з 01 січня 2003 року отримує пенсію за віком (арк. спр. 8 зворот).

За заявами позивача від 30 жовтня 2014 року про запит пенсійної справи та від 08 грудня 2014 року про призначення/перерахунок пенсії, розпорядження від 08 грудня 2014 року № 2277 пенсійну справу ОСОБА_1 взято на облік в Старобільському ОУПФУ (арк. спр. 30-31).

Як слідує з розрахунку страхового стажу позивача, наявного в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , загальний стаж становить 30 років 11 місяців 29 днів, до якого зараховані такі періоди роботи: додатковий стаж 3 роки 1 місяць 10 днів, з 19.06.1967 по 26.03.1970 - 2 роки 9 місяців 8 днів, з 03.04.1970 по 01.02.1971 - 0 років 9 місяців 29 днів, з 02.02.1971 по 01.12.1971 - 0 років 10 місяців 0 днів, з 22.12.1971 по 03.07.1972 - 0 років 6 місяців 12 днів, з 01.01.1973 по 31.12.1973 колгосп 218 трудоднів - 0 років 08 місяців 15 днів, з 15.02.1974 по 01.11.1980 - 6 років 8 місяців 17 днів, з 15.11.1980 по 19.01.1985 - 4 роки 2 місяці 5 днів, з 15.03.1985 по 07.07.1996 - 11 років 3 місяці 23 дні (арк. спр. 32).

За рішенням № 909340158094 про перерахунок пенсії Старобільським ОУПФУ 09 листопада 2020 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з уточненням даних в ЕПС з 01 грудня 2020 року, внаслідок проведення якого страховий стаж позивача становить 27 років 10 місяців 19 днів. Як слідує з розрахунку стажу, до страхового стажу не зарахований додатковий стаж 3 роки 1 місяць 10 днів (арк. спр. 35).

ОСОБА_1 звернулася до Старобільського ОУПФУ із заявою від 08 лютого 2021 року про проведення перерахунку пенсії з урахуванням її стажу роботи за період з 1960 року по 1967 рік, підтверджений довідкою від 14 січня 2021 року № 01.1-23/34, виданою Адміністрацією Слов`яносербського району ЛНР (арк. спр. 29).

Листом від 19 лютого 2021 року № 31-20/К-31/8-1240/21 повідомлено позивача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи, підтверджених довідкою від 14 січня 2021 року № 01.1-23/34, яка є недійсною та не створює жодних правових наслідків (арк. спр. 15).

Дослідженням копії довідки від 14 січня 2021 року № 01.1-23/34, виданою Адміністрацією Слов`яносербського району ЛНР з`ясовано, що вона містить інформацію про відпрацьовані позивачем дні сезонної роботи у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області в 1960-1967 роках. Підставою для складання довідки вказано фонд № 6 опис, відомості про нарахування заробітної плати працівникам цеху овочівництва за 1960-1967 роки (арк. спр. 14).

У виданій на ім`я позивача трудовій книжці від 29 червня 1967 року наявний запис, здійснений до запису № 1, про сезонну роботу позивача у радгоспі «Переможець» з квітня 1960 року по червень 1967 року, в кількості 951 трудодень, що складає 3 роки 1 місяць 10 днів. Достовірність запису підтверджена підписом уповноваженої особи та скріплена печаткою радгоспу «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області (арк. спр. 9-12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У спірному періоді порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях визначався Інструкцією, затвердженою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09 липня 1958 року № 620 (далі - Інструкція № 620).

Згідно з абзацом першим пункту 11 Інструкції № 620 на першій сторінці трудової книжки вноситься запис про загальні відомості про її власника.

В пункті 12 Інструкції № 620 визначено, що в графі 3 у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства, установи або організації, які заводять трудову книжку. Якщо за час роботи працівника найменування цього підприємства, установи або організації змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване в таке-то», а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ, розпорядження, його дата і номер.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься.

У графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

Місяць і число прийому на роботу записуються тільки арабськими і двозначними цифрами. Приклад: Вартий працівник прийнятий на роботу в 1965 році, березні місяці, 7 числа, отже, в графі 2 записується: 1965, 03, 07, в іншому випадку може бути так: 1965, 10, 22.

У графі 3 пишеться «прийнятий або призначений в такий-то цех або відділ, на таку-то посаду або роботу із зазначенням розряду». При цьому найменування посади чи роботи, для виконання якої прийнято працівника, записується в точній відповідності з чинним на підприємстві, в установі або організації штатним розкладом або тарифно-кваліфікаційного довідника.

Якщо робітникові в період роботи присвоюється новий розряд, то про це робиться відповідний запис.

У графі 4 вказуються дата і номер наказу, розпорядження або приймальні записки.

Відповідно до пункту 14 Інструкції № 620, якщо працівник до надходження в дане підприємство, установу чи організацію вже працював в якості робітника або службовця, але на нього з яких-небудь причин не була заведена трудова книжка, то при заповненні трудової книжки в розділі «Відомості про роботу» в графі 3 передусім вноситься запис про загальний стаж роботи в якості робітника або службовця до надходження на дане підприємство, в даний установу чи організацію.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в установі або організації, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

У графі 4 відповідно пишеться «підтверджений документами стаж стільки-то років» і «записаний зі слів стаж стільки-то років».

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку:

в графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;

в графі 3 пишеться найменування підприємства, установи або організації, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, то про це робиться відповідний запис.

Потім у графі 2 записується дата звільнення, а в графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому випадку, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу в минулому, в трудову книжку вносяться лише що у документах відомості.

У графі 4 вказується найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи до трудової книжки.

Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються власнику трудової книжки.

Переоформлення трудових книжок, виданих до 14 грудня 1962 року народження, не проводиться.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 1.7 розділу І Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абзаци другий, третій пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (абзац шостий пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами потребуються виключено у випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.

При цьому, значення трудової книжки як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Як встановлено судом з матеріалів електронної пенсійної справи позивача, позивачу призначено пенсію за віком, виходячи з 30 років 11 місяців 29 днів страхового стажу. Однак, внаслідок прийнятого відповідачем в листопаді 2020 року рішення про перерахунок пенсії та здійсненого на виконання цього рішення перерахунку пенсії позивача, страховий стаж позивача зменшився до 27 років 10 місяців 19 днів. Так, зі страхового стажу позивача виключений період її сезонної роботи у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області в 1960-1967 роках, що складає три роки 1 місяць 10 днів.

Як зауважує відповідач, підставою для виключення цього періоду роботи зі страхового стажу стала відсутність відомостей про цей період роботи в трудовій книжці позивача, а також неможливість його підтвердження належною уточнюючою довідкою архівної установи.

Проте суд з такими твердженнями відповідача не погоджується та відхиляє їх як безпідставні, оскільки, як вже вищевказано, дослідженням трудової книжки позивача встановлено наявність запису про сезонну роботу позивача у радгоспі «Переможець» з квітня 1960 року по червень 1967 року, в кількості 951 трудодень, що складає 3 роки 1 місяць 10 днів. Достовірність запису підтверджена підписом уповноваженої особи роботодавця та скріплена печаткою радгоспу «Переможець» Слов`яносербського району Луганської.

Суд акцентує увагу на тому, що цей запис в трудовій книжці про роботу містить дату прийому та звільнення з роботи, інформацію про виконувану позивачем роботу, кількість відпрацьованих у вказаному періоді трудоднів, якому стажу дорівнює їх кількість, посаду на якій працював позивач, документи, що стали підставою для внесення такого запису, підпис уповноваженої особи адміністрації підприємства, відбиток печатки підприємства.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2018 року № 687/975/17.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Крім того, як вже вищевказано, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» тягар відповідальності за порушення порядку ведення трудових книжок покладається на відповідальну посадову особу роботодавця, а не на працівника.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що з дня призначення пенсії позивачу та протягом тривалого часу період роботи позивача у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області в 1960-1967 роках, а також підстави для його зарахування до страхового стажу не викликали жодних зауважень у територіальних органів Пенсійного фонду України, у тому числі й у відповідача, в якого позивач перебуває на обліку з грудня 2014 року. Тільки в листопаді 2020 року у відповідача виникли сумніви та цей період роботи був виключений зі страхового стажу позивача, як такий, що не підтверджений трудовою книжкою позивача. При цьому, відповідачем суду не надано жодних доказів звернення до ОСОБА_1 за отриманням копії її трудової книжки.

Також судом встановлено, що позивачем надано відповідачу довідку від 14 січня 2021 року № 01.1-23/34, видану Адміністрацією Слов`яносербського району ЛНР, якою також підтверджено факт зайнятості позивача на сезонній роботі у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області в 1960-1967 роках, кількість відпрацьованих днів. Однак, відповідач відмовляється враховувати підтверджену цією довідкою інформацію, з посиланням на недійсність цієї довідки.

Однак, суд також вважає за необхідне зауважити на те, що в 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач мав враховувати інформацію про роботу позивача, вказану в довідці від 14 січня 2021 року № 01.1-23/34, виданій Адміністрацією Слов`яносербського району ЛНР, та зарахувати цей період роботи до страхового стажу позивача.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача сталося внаслідок прийняття Старобільським ОУПФУ рішення від 09 листопада 2020 року № 909340158094 про перерахунок пенсії, внаслідок реалізації якого зі страхового стажу позивача виключено період роботи у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області в 1960-1967 роках, що становить 3 роки 1 місяць 10 днів, що призвело до зменшення розміру пенсії позивача з 01 грудня 2020 року, а не внаслідок дій відповідача, вчинених при прийнятті та реалізації такого рішення.

Відповідно, з метою відновлення порушених прав позивача, про захист яких він заявляє вимоги, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського ОУПФУ від 09 листопада 2020 року № 909340158094.

Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати Старобільське ОУПФУ зарахувати період роботи позивача у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області в 1960-1967 роках, що дорівнює 3 рокам 1 місяцю 10 дням, до страхового стажу, та здійснити перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2020 року.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою від 20 квітня 2021 року відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 908,00 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання неналежного способу захисту порушеного права. Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав, фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними. При цьому суд також зауважує, що даний спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92704, Луганська область, місто Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09 листопада 2020 року № 909340158094 про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи у радгоспі «Переможець» Слов`яносербського району Луганської області в 1960-1967 роках, що складає 3 роки 1 місяць 10 днів, та здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова