Ухвала суду № 96794868, 11.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 травня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/1835/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 360/1835/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 360/1835/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Луганській області (далі - відповідач) про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивачем заявлено такі вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Управління ДМС України в Луганській області щодо оформлення і видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон без: безконтактного електронного носія, присвоєння УНЗР, застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719);

- зобов`язати Управління ДМС України в Луганській області оформити і видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон без: безконтактного електронного носія, присвоєння УНЗР, застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719-V).

- зобов`язати Управління ДМС України в Луганській області у подальшому здійснювати паспортний облік ОСОБА_1 згідно з Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719-V), а саме виключно за прізвищем, іменем, по-батькові (ст. ст. № 28, 294, 296 Цивільного Кодексу України), роком народження та місцем реєстрації.

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.04.2021 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід головуючого судді Тихонова І.В.

В обґрунтування вказаної заяви позивачка послалася на те, що суддею Тихоновим І.В. вчинено дії, які викликають сумнів у його неупередженості та об`єктивності, що є підставою для його відводу чи самовідводу згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України.

Так, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 360/4346/20 у задоволенні адміністративного позову до УДМС України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії позивачці було відмовлено повністю.

Позивачка звернулася до суду ще з одним позовом до УДМС України у Луганській області щодо оформлення і видачі їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, з того самого предмету, проте з інших підстав.

12 квітня 2021 року було відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , але з тексту ухвали можна зробити висновки, що суддею у новій справі визначено того самого суддю, який розглядав попередню справу ОСОБА_1 - І.В. Тихонова, та текст ухвали частково, при описанні суддею обставин справи, запозичено з ухвали про відкриття провадження в попередній справі.

Позивачка зазначає, що аргументами з нової ухвали одразу скористувався відповідач: вже 14 квітня 2021 року датується його «Заява стосовно адміністративного позову ОСОБА_1 у справі 360/1835/21». Отже, використовуючи неіснуючі насправді аргументи - умисно чи з необережності відтворені суддею І.В. Тихоновим у новій ухвалі (у справі № 360/1835/21), - відповідач просить закрити провадження у справі. Згодом, у відзиві на позовну заяву Відповідач знов їх використовує.

Зазначеним вище обґрунтовується недовіра до судді І.В. Тихонова.

Таким чином, використання в описовій частині ухвали про відкриття провадження від 12.04.2021 у даній справі № 360/1835/21 аргументів (декілька абзаців тексту), які є точним відтворенням аргументів з ухвали про відкриття провадження у справі від 23.11.2020 № 360/4346/20, є свідченням або халатного відношення до здійснення своїх професійних обов`язків судді І.В. Тихонова, або домовленості з іншою стороною даного публічно-правового спору відповідачем, яким є УДМС України в Луганській області.

Вказаними вище діями суддя І.В. Тихонов спотворює довіру як до себе, так і до судової взагалі. Адже минулого разу - рішенням від 16.12.2020 позивачці було відмовлено у задоволенні позовних вимог, враховуючи у т.ч. мотивування релігійними переконаннями відмови від отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосуванням зобів Єдиного державного демографічного реєстру.

І тепер те саме безпідставно відтворено суддею І.В. Тихоновим в ухвалі про відкриття провадження в новій справі № 360/1835/21 та «підхоплено» Відповідачем для обґрунтування свого прохання до суду закрити провадження у справі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 36, 39, 41 КАС України, позивачка просить задовольнити заяву про відвід судді І.В. Тихонова та передати в порядку ст. 31 КАС України справу на розгляд іншому складу суду.

Ухвалою від 06.05.2021 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. визнано необґрунтованою та передано керівнику апарату суду для визначення автоматизованою системою документообігу суду судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для розгляду заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Луганського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. визначено суддю Свергун І.О., яка не входить до складу суду, що розглядає справу.

Згідно з частиною третьою статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (частина четверта статті 40 КАС України).

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина одинадцята статті 40 КАС України).

Частиною дванадцятою статті 40 КАС України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі положень частин восьмої, одинадцятої статті 40 КАС України заява ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. розглядається судом у порядку письмового провадження.

В заяві про відвід ОСОБА_1 зазначила, що суддя Тихонов І.В. не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки наявні інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості (пункт 4 частини першої статті 36 КАС України).

В обґрунтування наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, позивачка вказала, що суддя Тихонов І.В. раніше розглядав справу за позовом ОСОБА_1 до УДМС України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, та рішенням суду від 16.12.2020 у справі № 360/4346/20 у задоволенні позову було відмовлено. Текст ухвали про відкриття провадження у новій справі частково запозичено з ухвали про відкриття провадження у попередній справі та неправильно зазначено підстави позову.

Позивачка вважає, що такі дії судді не можуть сприяти законному вирішенню справи та впливають на довіру до суду.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В., зважаючи на зазначені в ній мотиви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в пунктах 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява № 33949/02), пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року (заява № 16695/04). На додачу, в пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

При вирішенні справи «Білуха проти України» ЄСПЛ у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 36 КАС України регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою, третьою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що рішення судді Тихонова І.В. в іншій справі не може бути підставою для відводу.

Щодо посилання позивачки на зазначення суддею в ухвалі про відкриття провадження у справі інших підстав позовних вимог, аніж які зазначалися позивачкою, суд зауважує, що в ухвалі від 06.05.2021 суд вказав, що під час прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду та відкриття провадження у справі в ухвалі суду від 12.04.2021 було здійснено технічну помилку (описку) в частині підстав позовних вимог позивача, зазначених в позовній заяві від 02.04.2021, при цьому позовні вимоги відповідають редакції, яка викладена позивачем в прохальній частині цього позову.

Також ухвалою суду від 06.05.2021 у задоволенні заяви Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 15.04.2021 за Вх. №13631/2021 щодо закриття провадження у справі №360/1835/21 відмовлено за необґрунтованістю.

Суд наголошує, що заява про відвід судді не може ґрунтуватися лише на припущеннях існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Отже, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід судді Тихонова І.В. обставини не свідчать про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України та інших підстав для відводу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід судді у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 360/1835/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяІ.О. Свергун