Рішення № 96794665, 30.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року м.Київ № 320/12535/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ ПАК" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ ПАК" з позовом до Київської митниці Державної митної служби, в якому просять суд скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів: UА100080/2020/200022/2 та UА100080/2020/200023/2 від 05.10.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження митної вартості, однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості, а також недотримання відповідачем строків, передбачених ч. 9 ст 55 МК України в частині обов`язку скасувати прийняте рішення про коригування митної вартості та повернути надану фінансову гарантію у разі ненадання платнику податків обгрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості протягом п`яти робочих днів з дня отримання додаткових документів.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що у відзиві відповідач висловлює надумані доводи, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Тріумф Пак» (Позивач) є юридичною особою, що зареєстрована 06.10.2006, є платником ПДВ. Позивач перебуває на обліку у Київській митниці ДМС (відповідач) з 21.07.2009 за № UA10034600884.

18.01.2018 між ТОВ «Тріумф Пак» та компанією SHENZHEN ZHENGXING CO.,LTD (Китайська народна республіка) було укладено Контракт № 1801/18. Відповідно до умов вказаного контракту, Позивач виступив покупцем товару - самоклеючої стрічки на акриловій основі. Валютою контракту сторони визначили долар США.

Відповідно до п. 3.1. Контракту, платежі за товар здійснюються позивачем виходячи із суми проформи-інвойс, шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: 70% від суми проформи-інвойс та протягом 15 днів після отримання копії з оригіналу коносамента, покупець оплачує 30% від суми проформи-інвойс.

За умовами п. 4.1. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах FOB Shenzhen морський порт (відповідно до «Інкотермс 2010»), Товар ввозиться на территорію України. Постачальник зобов`язується протягом 30 днів від здійсненої передплати в розмірі 70 % відвантажити товар на судно та надати копії з оригіналу коносамента покупцеві.

Відповідно до п. 5.2. Контракту, для кожної партії товару продавець надає покупцеві наступні документи: 5.2.1. прайс-лист; 5.2.2. інвойси; 5.2.3. пакувальний лист; 5.2.4. сертификат походження товарів; 5.2.5. копія експортної митної декларації; 5.2.6. коносамент.

Додатковою угодою № 2 від 14.11.2019 сторони погодили збільшення загальної суми контракту до 2 млн. доларів США та строк дії контракту до 31.12.2022.

20.07.2020 позивачем в рамках вказаного зовнішньоекономічного контракту було замовлено 2 контейнери товару за рахунками (інвойс) від 20.07.2020 № PRO-WM244-29 на суму 49 932,54 USD та № PRO-WM244-28 на суму 49 752,36 USD. Оплата товару за даними інвойсами була здійснена позивачем 20.07.2020 в сумі 30 088,80 USD та 08.09.2020 в сумі 69 596,10 USD.

Доставка товару здійснювалась за договором про перевезення №0713-Т/20 з ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК». Вартість доставки відображена у довідках про транспортні витрати по кожному контейнеру, рахунках від 25.09.2020 № 352460 на суму 57 909,83 грн, № 352459 на суму 57 909,83 грн та була сплачена позивачем у складі інших послуг за платіжними дорученнями № 9877 від 25.09.2020 та № 9917 від 07.10.2020.

Позивачем для митного оформлення товару було подано митну декларацію (МД) UA100080/2020/525219 з документами, що підтверджують заявлену митну вартість: пакувальний лист (Packing list) PRO-WM244-29 від 20.08.2020; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) PRO-WM244-29 від 20.08.2020; коносамент (Bill of lading) MWYTPIV20082017FD від 28.08.2020; накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 41419409 від 29.09.2020; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 20С4403Al548/00060 від 20.08.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 25.09.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода № 1 від 05.07.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода № 2 від 14.11.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1801/18 від 18.01.2018; договір (контракт) про перевезення № 0713-Т/20 від 25.05.2020.

Відповідачем було видано картку відмови № UA100080/2020/00153 за результатами перевірки митної декларації № UA100080/2020/525219, у якій зазначено про надання позивачем вищенаведених документів.

05.10.2020 за митною декларацією № UA100080/2020/525219 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100080/2020/200022/2 від 05.10.2020.

Також, позивачем для митного оформлення товару було подано митну декларацію № UA100080/2020/525218 з документами, що підтверджують заявлену митну вартість: пакувальний лист (Packing list) PRO-WM244-28 від 20.08.2020; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) PRO-WM244-28 від 20.08.2020; коносамент (Bill of lading) MWYTPIV20082017FD від 28.08.2020; накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 41419409 від 29.09.2020; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 20С4403Al 548/00059 від 20.08.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 25.09.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №1 від 05.07.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №2 від 14.11.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №1801/18 від 18.01.2018; договір (контракт) про перевезення №0713-Т/20 від 25.05.2020 відповідачем було видано картку відмови № UA100080/2020/00154 за результатами перевірки митної декларації № UA100080/2020/525218, у якій зазначено про надання позивачем вищенаведених документів.

05.10.2020 за митною декларацією № UA100080/2020/525218 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100080/2020/200023/2 від 05.10.2020.

У графі 33 обох оскаржуваних рішень про коригування митної вартості від 05.10.2020 № UA100080/2020/200022/2 та № UA100080/2020/200023/2 відповідачем зазначено ідентичний текст обгрунтування. Митна вартість визначена відповідачем із застосуванням резервного методу з посиланням на митну декларацію від 30.09.2020 № UA110150/2020/16185.

В порядку ч. 7 ст. 55 МК України митний орган за зверненням позивача випустив товари у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю визначеною позивачем та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Товари були випущені у вільний обіг за митними деклараціями UA100080/2020/525381 (первинна МД UA100080/2020/525219);

UA100080/2020/525383 (первина МД UA100080/2020/525218). Відповідно, позивачем було зайво сплачено митні платежі (графа В «подробиці розрахунків» МД): за МД иАІ00080/2020/525381 10 145,54 грн та за МД UA100080/2020/525383 9 022,40 грн, всього 19 167,94 грн, що складає ціну позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Позивач скористався таким правом.

Позивач скористався вказаним правом та в порядку ч. 8 ст. 55 МК України направив відповідачу заяви про надання додаткових документів з додатками: копії платіжних доручень на оплату товару (передплата та остаточний розрахунок), копії платіжних доручень на оплату транспортних послуг, копію висновку ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» про відповідність задекларованої вартості поточній кон`юнктурі ринку.

Направлення вказаних заяв підтверджується фіскальними чеками по відправленням № 0312609907055 та № 0312609907063.

Вказані заяви отримано митним органом 05.11.2020, що підтверджується трекінгом ДП «УКРПОШТА» по відправленням № 0312609907055 та № 0312609907063 та накладною № 18 рекомендованих відправлень доставної дільниці № 6, яка складена 05.11.2020 об 11:41:37.

Відповідно до ч. 9 ст 55 МК України у разі надання позивачем додаткових документів відповідач повинен був розглянути подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості або надати обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

23.11.2020 позивачем у відповідь на листи № 0312609907055 та № 0312609907063 отримано відмову у визнанні митної вартості. Відповідь датована відповідачем 13.11.2020, але, відповідно до трекінгу відправлення, направлена позивачу 18.11.2020.

Позивач наполягає, що відмова у визнанні митної вартості була надана відповідачем не у строк, що передбачений ч. 9 ст. 55 МК України, оскільки додаткові документи отримані відповідачем 05.11.2020, строк надання відповіді розпочав перебіг 06.11.2020 та закінчився 12.11.2020 включно, відповідь датована 13.11.2020, направлена позивачу 18.11.2020, тому вважається, що декларантом митну вартість товарів визначено правильно.

Разом з тим, відповідач рішення про коригування митної вартості не скасував, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-УІ, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до вимог положень ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об' єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявления митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами ч. 1 - 4 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні- експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст. 345 - 354 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами ч. 1, 7 - 9 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів;

за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

на основі віднімання вартості;

на основі додавання вартості (обчислена вартість);

резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимога ч. 1, 2, 5 - 8 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь- які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У графі 33 обох оскаржуваних рішень від 05.10.2020 UA100080/2020/200022/2 та UA100080/2020/200023/2 відповідачем зазначено, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, позивачем не надано банківські платіжні документи, що підтверджують здійснення попередньої оплати, позивачем не подано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки тощо). Також, відповідач вказує, що декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На думку відповідача, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо, тому здійснено коригування митної вартості товарів за резервним методом на підставі наявної інформації щодо числових значень складових митної вартості за МД від 30.09.2020 № A110150/2020/16185.

З аналізу ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України. Надання позивачем вичерпного переліку документів підтверджується картками відмови, що містять перелік документів, зазначений відповідачем в оскаржуваних рішеннях, як відсутній.

Сума в інвойсах відповідає сумі, сплаченій за платіжними дорученнями та вказаній у графі 49 митної декларації. Якщо вказану суму конвертувати у національну валюту за курсом НБУ та додати до неї витрати на доставку, вказані у Довідці про транспортні витрати (в свою чергу відповідають сплаченим коштам відповідно до рахунків та платіжних доручень), отримуємо задекларовану позивачем митну вартість товару. Отже, позивач надав передбачені ч. 2 та ч. 3 53 МК України документи, як в частині товару, так і в частині перевезення: договори, банківські платіжні документи, транспортні (перевізні) документи, транспортні накладні, довідки про вартість перевезення, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, посвідчення якості, копію МД країни-відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст. 53 МК України, та які були надані позивачем.

Разом з тим, як вбачається з обгрунтування відповідача у оскаржуваних рішеннях: «.. причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є неподання декларантом всіх запрошених документів;» Тобто, відповідач посилається не на передбачений законом перелік документів, а на «запрошений» перелік документів, тобто, діє не в межах наданих повноважень та не на підставі ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації щодо митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15).

Відповідач вимагаючи додаткові документи зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (постанова Верховного Суду від 21.02.2020).

Загальний висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (постанови Верховного Суду від 27.02.2019, від 06.03.2019, від 13.06.2019, від 21.01.2020).

Судом встановлено, що твердження відповідача щодо неналежного оформлення платіжних доручень спростовується платіжними дорученнями від 20.07.2020 та 08.09.2020 в яких, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту зазначено всі обумовлені сторонами реквізити. Питання редакції платежу є виключною домовленістю сторін переказу та перевіряється банківськими установами на відповідність законодавству. Крім цього, Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 № 216 (на яку посилається відповідач), передбачено вимоги до платежу, які дотримані позивачем (посилання на договір) та не покладено жодних функцій контролю чи повноважень на відповідача, тому вказане питання знаходиться поза його повноваженнями і не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування товару, позивачем надано вичерпний перелік документів за Договором про перевезення № 0713-Т/20 з ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК». Вартість доставки відображена у довідках про транспортні витрати по кожному контейнеру, рахунках від 25.09.2020 № 352460 на суму 57 909,83 грн, № 352459 на суму 57 909,83 грн та була сплачена позивачем у складі інших послуг за платіжними дорученнями № 9877 від 25.09.2020 та № 9917 від 07.10.2020, які також були надані відповідачу та є належними документами для підтвердження митної вартості, визначені у ч. 2 ст. 53 МК України.

Щодо необхідності надання заявки на перевезення, суд зауважує, що така заявка, відповідно до розд.2 договору № 0713-Т/20 від 25.05.2020 з перевізником ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК», не містить відомостей щодо ціни перевезення, тому не є документом, який підтверджує числове значення митної вартості та не є первинним документом, який підтверджує такі витрати в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд також зазначає, що товар не був застрахований, що виключає необхідність надання документів щодо страхування товару, якщо позивачем до митної вартості не було включено витрати на страхування товару.

Отже, висновки відповідача спростовуються наявними у справі доказами, а тому до уваги судом не беруться.

Відповідно до вимог п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів UA100080/2020/200022/2 та UA100080/2020/200023/2 від 05.10.2020, у них зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості від 30.09.2020 № А110150/2020/16185, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16 (№ К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Якщо в інформаційних базах даних Митниці наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів, Верховний Суд вважає, що вказане не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в цій базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення (постанови Верховного Суду від 09.10.2018, від 24.01.2019, від 21.01.2020, від 13.02.2020).

Навіть якщо декларант не надав на вимогу Митниці додаткові документи, то суд все одно може скасувати рішення про коригування митної вартості, якщо Митниця в оскаржуваному рішенні не обґрунтує, що на підставі поданих декларантом документів неможливо було визначити митну вартість товару за основним методом (постанова Верховного Суду від 09.10.2018, від 20.03.2020).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вбачаться з оскаржуваних рішень, відповідачем відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з підстав, не передбачених ч. б ст. 54 МК України.

Крім наведеного, суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам встановив, що позивач, в порядку ч. 9 ст. 55 МК України звернувся до відповідача та надав додаткові документи, тому відповідач, надаючи відповідь з перевищенням строку, що передбачений ч. 9 ст. 55 МК України був зобов`язаний скасувати оскаржувані рішення. Тобто, відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, передбачений законодавством України, зокрема ч. 9 ст. 55 МК України.

З наведених вище підстав, суд вважає, що винесене відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необгрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необгрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Отже, визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача Суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїм правом доведення неспівмірності витрат не скористався. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VІ (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону № 5076). Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

15.10.2020 між позивачем та АО «ГРУПА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ» було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, в якому сторони погодили надання позивачу професійної правничої допомоги з юридичного супроводу скасування в судовому порядку рішень про коригування митної вартості від 15.10.2020 № UA100080/2020/200022/2 та № UA100080/2020/200023/2.

Для надання професійної правничої допомоги було призначино адвоката Мироновську Аліну Олександрівну, яка займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва № 5316 від 28.09.2012.

Вартість юридичного супроводу скасування в судовому порядку рішень про коригування митної вартості від 15.10.2020 № UA100080/2020/200022/2 та № UA100080/2020/200023/2 сторони погодили в розмірі 15 000,00 грн.

Вартість години роботи адвоката для здійснення відповідних розрахунків за даним Договором, сторони погодили у розмірі 2 500,00 грн. за 1 годину витраченого адвокатом часу на надання професійної правничої допомоги, пов`язану зі справою, включаючи підготовку документів, збір доказів тощо. Перелік правової допомоги, що була надана об`єднанням, а також витрачений час для її надання вказані у звіті до договору від 04.01.2021. Вказана у Звіті сума є погодженою та такою, що підлягає оплаті за надані послуги професійної правничої допомоги на умовах, вказаних у Договорі.

Як вбачається з звіту, позивачу була надана наступна правова допомога: вивчення документів щодо поставки, митного оформлення товарів, аналіз судової практики, розробка стратегії, підготовка запитів до відповідача з метою отримання доказів – 3 год., вартістю 7 500,00 грн; підготовка позовної заяви, додатків – 2 год., вартістю 5 000,00 грн; підготовка інших процесуальних документів (відповідь на відзив) – 1 год, вртістю 2 500,00 грн; всього 6 год., вартістю 15 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається наявність запитів до відповідача, відповідей на такі запити, надання позивачем відповіді на відзив, тобто, виконання дій, які вказані у звіті про надану професійну правничу допомогу.

За умовами договору, позивач здійснює оплату за цим договором за надану правову допомогу протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати набрання чинності рішенням суду.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу є такими, що підлягають оплаті, відповідно до умов договору, належно підтвердженими, отже - фактично понесеними позивачем.

Крім того, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (платіжне доручення від 26.11.2020 № 10150), тому зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 102,00 грн підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78. 90, 139, 143, 242-246. 250. 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA100080/2020/200022/2 та UA100080/2020/200023/2 від 05.10.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ПАК» (код ЄДРПОУ - 34600884) сплачений судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб' єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.