Рішення № 96793292, 30.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 р. Справа№200/1436/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

представника позивача: Філипенко Є.С.

представника відповідача: Кододової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-28089-17,-

У С Т А Н О В И В:

09 лютого 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-28089-17.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем є платником єдиного податку, 17.05.2010 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області взята на облік як платник податків.

Довідкою наданої Приморським відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області №53997/05-84-17-13-3 від 16.12.2016 року підтверджено відсутність заборгованості з ЄСВ у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на 16.12.2016 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач) 11 травня 2019 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28089-17 в розмірі 9060,96 грн.

Вищезазначену вимогу вона не отримувала.

На адвокатський запит, від Головного управління ДПС у Донецькій області було надано відповідь листом № 48433/10/05-99-10-03-14 від 11.06.2020 року що за даними інформаційної системи ДПС станом на 31.07.2019 року у позивача обліковувалася заборгованість з єдиного внеску у розмірі 9060,14 грн., яка виникла за період з 19.10.2018 року по 19.07.2019 року у зв`язку з несплатою наступних нарахувань:

Листом від 27 липня 2020 року позивач звернулася до Головного управління ДПС у Донецькій області з наданням доказів щодо підтвердження сплати нею ЄСВ за спірні періоди, з проханням розглянути вказані докази, врахувати їх та скасувати спірну вимогу. А також у зв`язку з тим, що я не отримувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28089-17 в розмірі 9060,96 грн. від 11 травня 2019 року просила направити їй вказану вимогу.

По теперішній час вона не отримала відповіді на цей лист.

Але, позивач зазначає що нею було вчасно та у відповідних розмірах сплачено суми ЄСВ за період з 19.10.2018 року по 19.07.2019 року, зазначене підтверджується Довідкою з ДОДАТКОМ № 1 АТ «ПриватБанк» від 01.07.2020 року за № 51КGRQU0A161LLP5.

Тобто, позивачем як платником податків було вчасно та у відповідному розмірі сплачено єдиний внесок на спрощеній системі оподаткування, у зв`язку з чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28089-17 в розмірі 9060,96 грн. від 11 травня 2019 року є неправомірною, та такою що порушує її права.

Просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року №Ф-28089-17 на суму 9060,96 гривні.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області виключити з інформаційної бази АІС «Податковий блок» запис щодо наявності боргу(недоїмки) ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у сумі 9060,96 гривень.

07 квітня 2021 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Законом № 2464 встановлено обов`язок для позивача, як платника єдиного внеску, суб`єкта підприємницької діяльності, щодо сплати єдиного внеску, навіть у випадку нездійснення діяльності як підприємця, нездійснення якої є власною волею позивача, як і реєстрація фізичною особою-підприємцем на власний розсуд та ризик, до яких позивача ніхто не примушував, що передбачає і усвідомлення наслідків такої реєстрації для цілей оподаткування та сплати єдиного внеску.

Закон чітко та недвозначно встановлює обов`язок фізичної особи-підприємця сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі навіть у випадку нездійснення підприємницької діяльності.

Вважає що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками.

Заявою від 05.03.2021 року позивач усунув недоліки та надав клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 08 квітня 2021 року.

08 квітня 2021 року суд відклав розгляд справи на 30 квітня 2021 року.

30 квітня 2021 року представник позивача в судове засідання з`явився. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 30 квітня 2021 року в судове засідання з`явився. Проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 яка є громадянкою України відповідно до паспорту серія НОМЕР_2 виданого Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 24.09.2005 року. ІПН НОМЕР_1 (а.с.11-12).

Відповідачем є Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43142826 та суб`єктом владних повноважень.

Щодо строку на звернення до суду.

Відповідно до ст..25 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судом вимога була складена ГУ ДПС у Донецькій області 11 травня 2019 року (а.с.49).

Відповідно до рекомендованого повідомлення позивач цю вимогу не отримував (а.с.49).

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач разом с позовом надав до суду клопотання про витребування доказів в якому просив суд витребувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року №Ф-28089-17.

Суд зобов`язав відповідача надати цю вимогу і позивач її надав до матеріалів справи.

Таким чином, позивач мав змогу ознайомиться з цією вимогою в суді.

Отже, встановлений ст..25 Закону № 2464 десятиденний термін на оскарження вимоги позивачем не порушений.

Щодо суті позовних вимог.

Згідно з довідкою наданої Приморським відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області №53997/05-84-17-13-3 від 16.12.2016 року підтверджено відсутність заборгованості з ЄСВ у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на 16.12.2016 року (а.с.16).

Листом від 27 липня 2020 року позивач звернулася до Головного управління ДПС у Донецькій області з наданням доказів щодо підтвердження сплати нею ЄСВ за спірні періоди, з проханням розглянути вказані докази, врахувати їх та скасувати спірну вимогу. А також у зв`язку з тим, що вона не отримувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28089-17 в розмірі 9060,96 грн. від 11 травня 2019 року просила направити їй вказану вимогу (а.с.15).

Листом № 48433/10/05-99-10-03-14 від 11.06.2020 року відповідач повідомив що за даними інформаційної системи ДПС станом на 31.07.2019 року у позивача обліковувалася заборгованість з єдиного внеску у розмірі 9060,14 грн., яка виникла за період з 19.10.2018 року по 19.07.2019 року у зв`язку з несплатою наступних нарахувань:

Згідно з Довідкою з Додатком № 1 АТ «ПриватБанк» від 01.07.2020 року за № 51КGRQU0A161LLP5 позивач ОСОБА_1 сплачувала ЄСВ за 4-й квартал 2018 року в розмірі 2458,00 грн. 18.01.2019 року, за 1-й квартал 2019 року в розмірі 2755,00 грн. 15.04.2019 року, за 2-й квартал 2019 року в розмірі 2755,00 12.07.2019 року, за 3-й квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн. 09.10.2019 року (а.с.13-14).

Загальна сума сплати ЄСВ з 4-й кварталу 2018 року по 3-йквартал 2019 року становить 10722,18 грн.

Рішенням ГУ ДФС № 0077544610 від 12 липня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску визначила у ФОП ОСОБА_1 заборгованість за період з 06.02.2014 року по 15.12.2016 року зі штрафу в розмірі 2274,56 грн. та пені в сумі 7451,53 грн., а загалом 9726,09 грн. з відповідним розрахунком (а.с.45-46).

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року №Ф-28089-17 за позивачем станом на 30 квітня 2019 року рахується заборгованість зі сплати ЄСВ на загальну суму 9060,96 грн. яка складається з недоїмки в сумі 7668,54 грн., штрафу в сумі 362,09 грн. та пені в сумі 1030,33 грн. (а.с.49).

Згідно з даних інтегрованої картки платника податків заборгованість у ФОП ОСОБА_2 за період з 01.08.2018 року по 19.04.2019 року складає 9060,96 грн. (а.с.61).

Сплата ЄСВ ФОП ОСОБА_2 за періоди 4 квартал 2016 року - 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік підтверджується відповідними корінцями квитанцій Приватбанку (а.с.73-76).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судом встановлено, що позивачкою ФОП ОСОБА_2 були сплачені страхові внески з ЄСВ за 4-й квартал 2018 року в розмірі 2458,00 грн. 18.01.2019 року, за 1-й квартал 2019 року в розмірі 2755,00 грн. 15.04.2019 року, за 2-й квартал 2019 року в розмірі 2755,00 12.07.2019 року, за 3-й квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн. 09.10.2019 року (а.с.13-14).

Також, сплата ЄСВ ФОП ОСОБА_2 за періоди 4 квартал 2016 року - 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік підтверджується відповідними корінцями квитанцій Приватбанку наявними в матеріалах справи (а.с.73-76).

Таким чином, суд вважає що позивач ФОП ОСОБА_2 вимоги Закону № 2464 виконала в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.

Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.

І таким чином, його право було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією № 30725025 від 04 лютого 2021 року позивач сплатила судовий збір в розмірі 908,00 гривень (а.с.1).

Саме сума судового збору в розмірі 908,00 гривень підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-28089-17, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року №Ф-28089-17 на суму 9060,96 гривні.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області виключити з інформаційної бази АІС «Податковий блок» запис щодо наявності боргу(недоїмки) ФОП ОСОБА_1 (рнокпп - НОМЕР_1 ) у сумі 9060,96 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 30 квітня 2021 року

В повному обсязі рішення складене 11 травня 2021 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков