Рішення № 96793263, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/2245/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

2 березня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення компенсації за невикористану відпустку у сумі 6288,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 06.06.2019 року по 26.12.2019 року працював в органах юстиції Донецької області, при цьому позивачу належала компенсація за невикористану відпустку. Проте розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні, проведено неправильно, що підтверджується листом ліквідаційної комісії та актом інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Донецькій області. Посилаючись на положення Кодексу законів про працю України позивач вважає, що відповідач протиправно не провів з ним остаточного розрахунку при звільненні, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідачем на адресу суду надіслано заяву про визнання адміністративного позову.

Ухвалою суду від 9 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено адміністративну справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 16 грудня 2019 року № 4351/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 26 грудня 2019 року в порядку переведення для подальшої роботи в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харьків), згідно пункту 5 статті 36 Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18 лютого 2021 року №ПІ-Г-94 та заяви про визнання адміністративного позову головою ліквідаційною Головного територіального управління юстиції у Донецькій області підтверджена сума невиплаченої позивачу компенсації за невикористану відпустку при звільненні - 6288,64 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну службу», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Положеннями статті 5 Закону України «Про державну службу», встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону України «Про державну службу», відповідно до пункту 4 частини 1 якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до п.п. 1 та 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу.

Положеннями статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд зазначає, що наведена норма встановлює прямий обов`язок роботодавця провести з працівником повний розрахунок в день звільнення та завчасно письмово повідомити його про відповідні нараховані суми до моменту їх фактичної виплати. Таке повідомлення дозволяє усунути розбіжності у проведених роботодавцем і працівником розрахунків та уникнути потенційного спору.

Таким чином, ураховуючи, що на час розгляду даної справи відповідач не виконав свій обов`язок перед позивачем щодо розрахунку з ним при звільнені у повному обсязі, при цьому позивач мав право при звільненні на отримання належної йому компенсації за невикористану відпустку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення невиплачених коштів.

При цьому, оскільки саме Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, вчинена протиправна бездіяльність щодо невиплати при звільненні позивача компенсації за невикористану відпустку, ураховуючи, що на час розгляду справи державний орган знаходиться в процесі припинення (ліквідації державного органу) та утворено ліквідаційну комісію, обов`язок виплати заборгованості перед позивачем покладається саме на Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, б.39/3; код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 288,64 грн. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв