Рішення № 96793161, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 160/3171/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- Зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 10 березня 1989 року по 20 вересня 2017 року та до пільгового стажу період роботи з 10 березня 1989 року по 20 вересня 2017 року;

- Зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до поданої ним 12 січня 2021 року заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», ним були надані ГУ ПФУ в Дніпропетровській області усі необхідні документи. Так, позивач вказує, що працював в якості газозварника протягом періодів з 10 березня 1989 року по 18 серпня 2005 року та з 28 березня 2012 року по 20 вересня 2017 року повний робочий день, виконував газозварювальні роботи при ремонті систем трубопроводів в житлових будинках, що передбачено Списком № 2. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, відмову зарахувати до загального та пільгового стажу період роботи позивача з 10 березня 1989 року по 20 вересня 2017 року через те, що зазначені в трудовій книжці та уточнюючій довідці № 102 від 16 серпня 2018 року не співпадають з даними, наведеними в акті перевірки № 1856/10.7- 13 від 21 грудня 2020 року. Зважаючи на правове обґрунтування позову, докази, спосіб захисту, обраний позивачем, полягає у визнанні дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язанні вчинити дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01 квітня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог. Звертає увагу суду, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є саме атестація робочих місць на підприємстві, установі, організації, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в той час як запис у трудовій книжці лише свідчить про наявність загального трудового стажу, який враховано при прийняті рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно трудової книжки та довідки № 102 від 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 працював на посаді газозварювальника з 10 березня 1989 року по 18 серпня 2005 року та з 28 березня 2012 року по 20 вересня 2017 року, в період з 19 серпня 2005 року по 23 серпня 2006 року монтажником сантехнічних систем, а з 24 серпня 2006 року по 27 липня 2012 року взагалі не працював. А отже вимога позивача щодо зарахування періоду роботи газозварювальником в ЖЕО м. Орджонікідзе з 10 березня 1989 року по 20 вересня 2017 року незаконна та не обґрунтована. Також відповідач вказує на проведення перевірки МКП «Житлово-експлутаційне об`єднання», під час якої було складено акт № 1856/10.7-13 від 21 грудня 2020 року та встановлено не відповідність даних в первинних документах з даними, що вказані в уточнюючій довідці цього підприємства та трудовій книжці позивача. Вказує, що на підставі наданих документів та згідно розрахунку загальний стаж роботи позивача складає 22 роки 2 місяці 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01 квітня 2021 року позивач надав суду пояснення по справі стосовно позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії. Зокрема, позивач вважає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо зарахування періодів роботи до стажу та призначення пенсії чітко визначені законом, оскільки чинним законодавством України визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про призначення пенсії. У разі, якщо судом буде ухвалено рішення про задоволення позову в частині визнання дій відповідача протиправними, вважає, що у відповідача буде відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача може бути здійснений шляхом зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії, але зазначені пояснення судом не приймаються, оскільки вони не підписані позивачем. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази їх направлення відповідачу.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відділу обслуговування громадян № 20 (сервісного центру) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 12 січня 2021 року із заявою про призначення пенсії (реєстраційний номер 67), до якої додав додаткові документи, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 уточнюючу довідку № 102 від 16 серпня 2018 року, довідки № 2191 від 15 грудня 2020 року, № 107 від 15 листопада 2000 року, накази № 72 від 20 вересня 1994 року, № 182 від 15 листопада 2010 року, № 66 від 12 квітня 2016 року тощо.

12 січня 2021 року оригінали вказаних документів були повернуті відповідачем позивачу, про що свідчить відповідна розписка, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

01 лютого 2021 року позивач вдруге звернувся до відповідача (Нікопольського об`єднаного управління) із заявою про призначення пенсії (зареєстрована за № 231), просив врахувати пільгову довідку, копію якої надав до матеріалів пенсійної справи.

Листом №0400-010301-8/18668 від 09 лютого 2021 року відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та загального стажу роботи. Одночасно позивачу повідомлено, що зарахувати до загального стажу період роботи з 08 липня 1987 року по 31 січня 1999 року та до пільгового стажу період з 10 березня 1989 року по 20 вересня 2017 року немає законних підстав, оскільки данні, зазначені в трудовій книжці та уточнюючій довідці № 102 від 18 серпня 2018 року не співпадають з даними, наведеними в акті перевірки № 1856/10.7-13 від 21 грудня 2020 року.

Отже, за документами, наданими позивачем для призначення пенсії, загальний стаж відповідачем нараховано станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії - на 12 січня 2021 року та складає 22 роки 2 місяці 16 днів (стаж враховано по 31 грудня 2020 року).

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини суд справі, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон України № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено та трудовою книжкою НОМЕР_1 підтверджено трудову діяльність позивача, зокрема:

- з 08 липня 1987 року по 09 березня 1989 року - на посаді слюсаря-сантехніка по 3 розряду

Житлово-експлуатаційного об`єднання № 2 м. Орджонікідзе (ЖЕО) (запис № 5 у трудовій книжці);

- з 10 березня 1989 року по 10 грудня 1989 року - на посаді газозварювальника 4 розряду ЖЕО № 2 м. Орджонікідзе (запис № 6 у трудовій книжці);

- з 11 грудня 1989 року по 18 серпня 2005 року - переведений у службу УЕСТР ЖЕО № 2 м. Орджонікідзе газозварювальником 4-5 розряду (записи №№ 7, 8 у трудовій книжці);

- з 19 серпня 2005 року по 23 серпня 2006 року - переведений в АРД монтажником внутрішніх сантехнічних систем і обладнання 4 розряду ЖЕО № 2 м. Орджонікідзе (записи №№ 9, 10 у трудовій книжці);

- з 28 березня 2012 року по 20 вересня 2017 року - прийнятий в ЖЕО № 3 м. Орджонікідзе газозварювальником 5 розряду. За результатами атестації газозварювальника підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 (записи №№ 11-13 у трудовій книжці).

Пенсії за віком на пільгових умовах призначаються в порядку та на умовах, встановлених статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт та професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, пенсія за віком на пільгових умовах призначається після досягнення чоловіками 55 років і за наявності страхового стажу від 25 років 6 місяців до 30 років (зокрема, чоловікам у період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року за наявності не менше 27 років страхового стажу) з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно пункту 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно пунктів З, 8, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період робота на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як встановлено судом з 22 серпня 1956 року по 31 грудня 1991 року діяли Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

З 01 січня 1992 року по 10 березня 1994 року діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, застосування яких визначається виключно за умови атестації робочого місця, підтвердженої відповідним наказом по підприємству та висновком Державної експертизи умов праці щодо якості проведеної атестації.

З 11 березня 1994 року по 06 лютого 2003 року діяли Списки, затверджені постановою КМУ від 11 березня 1994 року № 162 (із змінами до списків, внесеними на підставі постанови КМУ від 15 листопада 1994 року № 773), застосування яких визначається виключно за умови атестації робочого місця, підтвердженої відповідним наказом по підприємству та висновком Державної експертизи умов праці щодо якості проведеної атестації.

З 07 лютого 2003 року і по 02 серпня 2016 року діяли Списки, затверджені постановою КМУ від 16 січня 2003 року № 36, застосування яких визначається виключно за умови атестації робочого місця, підтвердженої відповідним наказом по підприємству та висновком Державної експертизи умов праці щодо якості проведеної атестації.

З 03 серпня 2016 року діють Списки, затверджені постановою КМУ від 24 червня 2016 року № 461, застосування яких визначається виключно за умови атестації робочого місця, підтвердженої відповідним наказом по підприємству та висновком Державної експертизи умов праці щодо якості проведеної атестації.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637.

Міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об`єднання» надано позивачу довідку № 102 від 18 серпня 2018 року на уточнення особливого характеру або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, з якої вбачається наступне:

- протягом періоду з 10 березня 1989 року по 01 січня 1992 року ОСОБА_1 виконував газозварювальні роботи при ремонті систем трубопроводів в житлових будинках, які відносяться до Списку № 2 розділу XXXІІ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173;

- протягом періоду з 01 січня 1992 року по 11 березня 1994 року ОСОБА_1 виконував газозварювальні роботи при ремонті систем трубопроводів в житлових будинках, які відносяться до Списку № 2 розділу XXXІІІ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 код 23200000-11620. Атестація робочого місця проведена за наказом № 72 від 28 вересня 1994 року;

- протягом періоду з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року ОСОБА_1 виконував газозварювальні роботи при ремонті систем трубопроводів в житлових будинках, які відносяться до Списку № 2 розділу XXXІІІ, затвердженого постановою КМУ № 162 від 11 березня 1994 року код 23200000-11620. Атестація робочого місця проведена за наказом № 72 від 28 вересня 1994 року та наказом № 107 від 15 листопада 2000 року;

- протягом періоду з 16 січня 2003 року по 18 серпня 2005 року ОСОБА_1 виконував газозварювальні роботи при ремонті систем трубопроводів в житлових будинках, які відносяться до Списку № 2 розділу XXXІІІ, затвердженого постановою КМУ № 36 від 16 січня 2003 року. Атестація робочого місця проведена за наказом № 107 від 15 листопада 2000 року;

- протягом періоду з 28 березня 2012 року по 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 виконував газозварювальні роботи при ремонті систем трубопроводів в житлових будинках, які відносяться до Списку № 2 розділу XXXІІІ, затвердженого постановою КМУ № 36 від 16 січня 2003 року. Атестація робочого місця проведена за наказом № 182 від 15 листопада 2010 року, наказом № 66 від 12 квітня 2016 року;

- протягом періоду з 09 серпня 2016 року по 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 виконував газозварювальні роботи при ремонті систем трубопроводів в житлових будинках, які відносяться до Списку № 2 розділу XXXІІІ, затвердженого постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року. Атестація робочого місця проведена за наказом № 66 від 12 квітня 2016 року.

Отже, з даних документів, а саме трудової книжки НОМЕР_1 , уточнюючої довідки № 102 від 18 серпня 2018 року, наказів «про результати атестації робочих місць за умовами праці» № 107 від 15 листопада 2000 року, № 72 від 20 вересня 1994 року, № 182 від 15 листопада 2010 року, № 66 від 12 квітня 2016 року підтверджується той факт, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді, що має пільговий характер праці з 10 березня 1989 року по 18 серпня 2005 року та з 28 березня 2012 року по 20 вересня 2017 року.

У відзиві на адміністративний позов та у листі-відмові у призначенні пенсії від 09 лютого 2021 року № 0400-010301-8/18668 відповідач обґрунтовує свої висновки щодо не зарахування до загального стажу періоду роботи з 08 липня 1987 року по 31 січня 1999 року та до пільгового стажу періоду з 10 березня 1989 року по 20 вересня 2017 року з тих підстав, що данні, зазначені в трудовій книжці та уточнюючій довідці № 102 від 18 серпня 2018 року не співпадають з даними, наведеними в акті перевірки № 1856/10.7-13 від 21 грудня 2020 року.

Відповідний акт за результатами перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з питання достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій по пільговому характеру роботи ОСОБА_1 , а саме: уточнюючої довідки МКП «Житлово-експлуатаційне об`єднання» від 18 серпня 2018 року за № 102 був складений управлінням контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 21 грудня 2020 року, і зафіксував, зокрема, наступні порушення: «В особовій картці Типової форми № П-2 міститься посилання на наказ від 20 березня 1989 року № 15-к, який для перевірки не надано у зв`язку з відсутністю, тому підтвердити те, що ОСОБА_1 працював за професією "газосварщик" (мовою оригіналу) за період з 10.03.1989 по 10.11.1989 не має можливості» (п. 3 акту); «Наказ (розпорядження) про переведення на професію "монт.внутр. с/т систем и обор., цех ЖЗУ-З" (мовою оригіналу) для перевірки не надано у зв`язку з відсутністю» (п. 7 акту).

Запис № 6 від 10 березня 1989 року у трудовій книжці НОМЕР_1 щодо призначення ОСОБА_1 на посаду газозварювальника 4 розряду ЖЕО № 2 м. Орджонікідзе, наказ про його призначення № 15-к від 20 березня 1989 року, як і запис № 9 від 19 серпня 2005 року про переведення ОСОБА_1 в АРД (Аварійно-ремонтна дільниця ЖЕО № 3), який виконаний на підставі наказу (р) № 15-П від 18 серпня 2005 року, ніким не оскаржено і в належному порядку недійсними не визнано.

Суд вважає, що за умови наявності інших доказів, підтверджуючих факт, період та правові підстави проходження трудової діяльності позивача в структурних підрозділах МКП «Житлово-експлуатаційне об`єднання» м. Орджонікідзе, відсутність в архіві підприємства, де працював позивач, двох наказів з особового складу, не можуть спростувати факт та період такої роботи та не свідчать про відсутність трудового стажу позивача.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправними.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 10 березня 1989 року по 18 серпня 2005 року на посаді газозварювальника у ЖЕО № 2 м. Орджонікідзе;

- зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 28 березня 2012 року по 20 вересня 2017 року на посаді газозварювальника у ЖЕО № 3 м. Орджонікідзе.

Періоди з 09 травня 1987 року по 07 липня 1987 року, з 24 серпня 2006 року по 27 березня 2012 року до загального трудового стажу позивача відповідачем правомірно не зараховано через відсутність жодних записів за зазначений період у трудовій книжці НОМЕР_1 , тому у цих позовних вимогах позивача до відповідача належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 12 січня 2021 року, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності позивача з 10 березня 1989 року по 18 серпня 2005 року та з 28 березня 2012 року по 20 вересня 2017 року на посаді газозварювальника - як пільгового, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року про призначення пенсії за віком відповідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 908 грн. = 454 грн.

Відповідно до приписів статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 11.05.2021 р.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначеннї пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 10 березня 1989 року по 18 серпня 2005 року на посаді газозварювальника у Житлово-експлуатаційному об`єднанні № 2 м. Орджонікідзе.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 28 березня 2012 року по 20 вересня 2017 року на посаді газозварювальника у Житлово-експлуатаційному об`єднанні № 3 м. Орджонікідзе.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12 січня 2021 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса