Рішення № 96793159, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 160/3338/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі №160/22/19 відповідно до частини 3 статті 57, частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи норми частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладеній у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12 січня 2021 року № 0400-010310-8/2334;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 160/22/19 відповідно до частини 3 статті 57, частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи норми частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без обмежень суми пенсійних виплат у 168,00 грн., починаючи з 01 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відмову відповідача від виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 160/22/19 шляхом перерахунку пенсії, з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що у листі від 12 січня 2021 року за № 0400-010310-8/2334 відповідач зазначив, що розмір пенсії з надбавками складає станом на 01 листопада 2018 року 1435,00 грн., виходячи з 168,00 грн. (розмір пенсії по першій складовій) + 962,00 грн. (доплата до прожиткового мінімуму) + 23,52 грн. (доплата за понаднормовий стаж) +170,82 грн. (додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС). Позивач вважає, що на нього, як на учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року 2-ї категорії, розповсюджуються пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, право на збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад 20 років.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08 квітня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами та просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 160/22/19 не встановлено окремого порядку обчислення пенсії ОСОБА_1 . Також вказує, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 01 листопада 2018 року було проведено перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення її розміру на 1 % заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років, але не вище 85 % заробітку, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, позивачем наведений розрахунок пенсії по першій складовій: 0,03448 (заробітна плата) *57% (за 20 років 55% + за 2 років понаднормативного стажу 2%) = 0,01965 грн.; розрахунок пенсії з коефіцієнтами підвищення: 0,01965*2*1,81*2,875*2*3*2,89855*3*2 *6,25*1,108*1,1*1,22*1,11*1,4*1,12 283* 1,10256* 1,1*1,05708* 1,12 = 496,88 грн.; максимальний розмір пенсії по першій складовій не може перевищувати 168 грн. (50x3x1,12). Розмір розрахунок пенсії по другій складовій складає: 168,00 грн. (розмір пенсії по першій складовій) + 962,00 грн. (доплата до прожиткового мінімуму - 1452,00 грн.) + 23,52 грн. (доплата за понаднормовий стаж - ст. 28 ч. 1 абз. 5) +170,82 грн. (додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС). Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 зменшено і становить починаючи з 01 листопада 2018 року 1435,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 1638,00 грн., проте відповідно до ч. 4 Прикінцевих положень розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Вказує також, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 і 2 статті 55 Конституції України, статей 2 і 6 КАС України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд встановив і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році другої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 с від 18 листопада 2010 року, яке містить відмітку «перереєстровано», а також довідкою Військової частини № 53893 щодо участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 19 серпня 1987 року по 05 жовтня 1987 року.

Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 видане 15 листопада 2016 року, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 02 листопада 2016 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV з врахуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

02 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив: 1) визнати неправомірною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного додатку збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі, до відповідно частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 16 травня 2018 року щомісячну доплату до пенсії кожний повний рік стажу роботи понад 20 років, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до частини 2 статті 56 цього Закону. Відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою для звернення до суду із адміністративним позовом стала відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в перерахунку пенсії, яка оформлена листом вих. №77/03/22-19 від 14 листопада 2018 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 06 листопада 2018 року щодо перерахунку йому додатку до основної пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 160/22/19 адміністративний позов задоволений частково:

- Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно вимог частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII;

- Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01 листопада 2018 року щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85 % заробітку, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII, з урахуванням виплачених за цей період сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 160/22/19 набрало законної сили 11 березня 2019 року.

Суд звертає увагу, що позивач, звертаючись із цим позовом, фактично не погоджується з порядком виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду року у справі №160/22/19 та просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 160/22/19, тобто позивач фактично намагається в такий спосіб зобов`язати відповідача виконати це судове рішення.

Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку, визначеному ст. ст. 382, 383 КАС України (із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 520/11829/17, у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а.

Суд наголошує що, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 160/22/19, відповідно до якого позивачу здійснено перерахунок пенсії та донараховано з 01 листопада 2018 року щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Відповідно до приписів статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням викладеного справа розглянута 11.05.2021 р.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Наб. Перемоги, 26) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса