
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року Справа № 160/4095/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
19 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1), головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2017 року по 30.09.2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з 01.03.2017 року;
- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за минулий період з 01.03.2017 року по 03.10.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. З 01.08.2014 року по 01.03.2017 року отримувала пенсію в Тернівському районі Павлоградського управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Пенсійні виплати були припинені позивачу згідно витягну з протоколу комісії з призначення субсидій, державної соціальної виплати внутрішньо переміщеним особам №8 від 17.05.2017 року. На момент звернення до відповідача позивача мала заборгованість по пенсійним виплатам за період з 01.03.2017 року по 30.09.2018 року. Після реєстрації на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області позивач отримала першу виплату в жовтні 2018 року в місячному розмірі 2030,95 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість позивачу не виплачена. Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідачів, зазначаючи, що посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Про порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам» не є посиланням на норму закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом та таким, що суперечить Конституції України. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року на адресу суду від відповідача-2 13.04.2021 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві відповідачем позов не визнано та зазначено, що теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. З огляду на вищезазначене, головне управління не має доступу до баз даних одержувачів пенсії іншого територіального головного управління Пенсійного фонду України та позбавлено можливості надати будь-яку інформацію стосовно заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядок щодо виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам за минулий період, Головні управління позбавлені можливості проводити виплату пенсійних коштів за минулий період.
Ухвалою суду від 23.03.2021 року відповідачу-1 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року направлена сторонам у справі та отримана представником відповідача-1 30.03.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача-1 належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем-1, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 29.04.2015 року №1250001380 з визначенням адреси переміщення - АДРЕСА_1 ; відповідно до довідки від 21.06.2018 року №6303001051 з визначенням адреси переміщення - АДРЕСА_2 .
З 01.03.2017 року позивачу було припинено виплату пенсію.
01.06.2017 року позивач звернулась до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із запитом про надання інформації стосовно припинення виплати пенсії.
Листом Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 20.06.2017 року №В/140 було повідомлено позивачу, що з 01.03.2017 року виплату пенсії були припинено автоматично на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числі внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки. За результатами розгляду комісії з призначення субсидій, державної соціальної допомоги, призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Тернівської міської ради №8 від 17.05.2017 року прийнято рішення відмовити позивачу у призначенні соціальних виплат.
17.06.2020 року позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про надання інформації стосовно виплати пенсії.
Листом головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.06.2020 року №2000-0317-8/37118 позивачу повідомлено, що позивачу поновлено пенсію після надходження пенсійної справи з 01.06.2018 року та проведено виплату в жовтні 2018 року в місячному розмірі 2030,95 грн. Сума пенсії за період з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року нарахована, але не виплачена, сума бору складає 8123,80 грн.
29.06.2020 року позивач повторно звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії.
Листом головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.07.2020 року №13766-13755/В-04/8-0400/20 позивачу повідомлено, що на підставі запиту Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.06.2018 року №553/09-61-51 електронну пенсійну справу позивача знято з обліку та направлено до вищезазначеного управління. Одночасно надано атестат, що пенсія виплачена по 31.03.2017 року.
09.09.2020 року позивач втретє звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії.
Листом головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.10.2020 року №19409-19329/В-05/8-0400/20 позивачу надано відповідь, аналогічну викладеній в листі від 23.07.2020 року №13766-13755/В-04/8-0400/20.
22.10.2020 року позивач повторно звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про надання інформації стосовно виплати пенсії.
Листом головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.11.2020 року №2000-0317-8/85437 позивачу повідомлено, що за результатами розгляду Комісії з призначення субсидій, державної соціальної допомоги, призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Тернівської міської ради №8 від 17.05.2017 року прийнято рішення відмовити позивачу у призначенні соціальних виплат. Відповідно до протоколу комісії підстави для нарахування пенсії за період з 01.06.2017 року по 31.05.2018 року відсутні.
Не погоджуючись з відмовою у виплаті пенсії за період з 01.03.2017 року по 30.09.2018 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IVпередбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
(Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року)
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46цього Закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб"затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.
08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Згідно до пункту 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування соціальні виплати припиняються у разі:
1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;
2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;
3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;
4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";
5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року.
Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Отже, право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини.
Як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 по зразковій справі № 805/402/18.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18) (яке набрало законної сили 04.09.2018).
Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Отже, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо невиплати пенсії з 01.03.2017 року по 31.05.2018 року, оскільки з червня 2018 року нарахування пенсії відбувалось головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Стосовно невиплати пенсії головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 8123,80 грн., яка нарахована, проте не виплачена, суд зазначає, що відповідач не заперечує факт наявності такої заборгованості, проте посилається на неможливість сплати такої заборгованості на користь позивача у зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий час.
Проте, суд вважає такий висновок відповідача-1 помилковим, оскільки пріоритетними для застосування у даних правовідносинах є положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, ст.47 вказаного Закону, якою визначено порядок виплати пенсії та передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, а також і положеннями ст.52 Закону №2262, якими встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено, однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.
Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.
Отже, суд визнає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Оскільки позивач з червня 2018 року перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за минулий період з 01.03.2017 року по 30.09.2018 року має здійснювати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 03.12.2020 року та 16.03.2021 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н. 4, буд. 73, м. Лозова, Харківська область, 64606, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з 01.03.2017 року по 30.05.2018 року.
Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за минулий період з 01.03.2017 року по 30.09.2018 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук
Судове рішення № 96792744, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 30.04.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/4095/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: