Рішення № 96792598, 02.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року Справа № 160/255/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2020 року Головне управління ДПС у Сумській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 51 290, 56 грн. на користь державного бюджету України на р/р UA 948999980334169811000018540, одержувач Сумська міська отг 18010500, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банк одержувача 899998; накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах Державного регіонального проектно- вишукувального інституту «Дніпродіпроводгосп» на суму податкового боргу 51 290,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг у сумі 51 290, 56 грн., який утворився в результаті несплати узгоджених податкових зобов`язань. Оскільки, сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, тому підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/255/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказану ухвалу було направлено на офіційну електронну адресу відповідача, та отримано останнім. Однак відповідач не скористався своїм правом, та у вказаний в ухвалі строк не надав суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Дніпродіпроводгосп" перебуває на обліку як платник податків, зборів та обов`язкових платежів в Головному управлінні ДПС в Сумській області.

Так, за Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпродіпроводгосп" обліковується заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб на суму 51 290, 56 грн.

Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпродіпроводгосп" подано податкову декларацію з плати за землю № 9022949345 від 13.02.2020 року, якою задекларовано зобов`язання з орендної плати у розмірі 51 290, 56 грн., зокрема: за березень 2020 року – 7 703, 08 грн. (у зв`язку із частковою сплатою, сума несплаченого грошового зобов`язання – 5 072, 08 грн.); за квітень 2020 року – 7 703, 08 грн.; за травень 2020 року – 7 703, 08 грн.; за червень 2020 року – 7 703, 08 грн.; за липень 2020 року – 7 703, 08 грн.; за серпень 2020 року – 7 703, 08 грн.; за вересень 2020 року – 7 703, 08 грн.

У зв`язку із несплатою узгоджених сум податкових зобов`язань самостійно визначених Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпродіпроводгосп" утворився податковий борг у розмірі 51 290,56 грн.

В інтегрованих картках платника податків станом на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 51 290, 56 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 та п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.175, п. 14.1, ст.14 ПК України, податковий борг це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Стаття 36 ПК України передбачає, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог 57 ПК України, у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки самостійно нарахованих сум, грошові зобов`язання зі сплати орендної плати набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу (форми «Ю») від 06.04.2020 року № 3698-10, яку надіслано на адресу платника.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Згідно п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 60.6 ст. 60 ПК України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення - рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно до п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Отже, враховуючи, що податковий борг відповідачем не сплачено, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 51 290, 56 грн.

Що стосується вимоги позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах Державного регіонального проектно- вишукувального інституту «Дніпродіпроводгосп» на суму податкового боргу 51 290,56 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.33. п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Так, згідно з пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містить ІІІ Розділ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року №632. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ цього Порядку арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з вищезазначених обставин.

З вказаних норм законодавства вбачається, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Позивачем в обґрунтування даної позовної вимоги не було зазначено жодної з підстав для застосування адміністративного арешту, які передбачені статтею 94 Податкового кодексу України.

В даному випадку, позивач звертаючись з позовними вимогами про застосування арешту коштів на рахунках платника податків надав докази відсутності нерухомого майна у відповідача станом на 01.09.2020 року, а саме інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Доказів відсутності іншого майна, відмінного від нерухомого, на час звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами позивачем не надано.

В свою чергу, інформація про відсутність нерухомого майна у платника податку не може бути доказом відсутності іншого майна, відмінного від нерухомого, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, на переконання суду, наведені позивачем підстави для застосування арешту коштів позивачем не доведені. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування арешту коштів на рахунку.

Арешт коштів не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість такого арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.33. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять рішення керівника контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.05.2018 року по справі №2а/0470/13884/12.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходять в банку відповідача, адже позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються дані позовні вимоги, та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги Головного управління ДПС у Сумській області підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 43144399) до Державного регіонального проектно-вишукувальний інституту "Дніпродіпроводгосп" (49044, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 39-А, код ЄДРПОУ 01035093) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 51 290, 56 грн. на користь державного бюджету України на р/р UA 948999980334169811000018540, одержувач Сумська міська отг 18010500, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська