Рішення № 96792584, 22.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Справа № 160/17787/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/17787/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмехімпорт" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 34Д, код ЄДРПОУ 38835186) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмехімпорт» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110020/2020/600006/1 від 19.09.2020 року.

Позовна заява обґрунтована протиправністю дій відповідача при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Позивач стверджує, що надані ним для митного оформлення документи у повному обсязі підтверджують факт визначення митної вартості товару за першим (основним методом) – за ціною договору, а аргументи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні щодо підстав перегляду митної вартості є незаконними та необґрунтованими оскільки декларантом було вірно проведено розрахунок митної вартості, а надані позивачем для митного оформлення товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та включали всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Щодо прайс-листа продавця від 01.07.2020 року зазначає, що в контексті ч. 2 ст. 53 МК України прайс-лист не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а отже не є обов`язковим для подання його митного органу. Жодним нормативно-правовим актом, у тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто він є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на його невідповідність чи обмеженість відомостей зазначених в ньому, як на підставу для коригування митної вартості товару. В даному прайс-листі дійсно зазначено умови поставки CFR Pivdennyi, однак даний факт не суперечить суті прайс-листа та не може свідчити про суб`єктивну спрямованість такого прайс-листа, крім того, позивач зазначає, що страхування товару не відбувалося і декларант не повинен доводити цей факт, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця вважає, що страхування все ж таки здійснювалося, то митниця повинна довести наявність такого факту. Також позивач зазначає, щодо неподання ним додаткових документів, то митним органом було витребувано такі документи за відсутності належних правових підстав, у тому числі обґрунтованих сумніві у правильності визначення митної вартості товару, а також в супереч підтверджених всіх складових митної вартості товару під час подання декларантом митної вартості. Позивач вважає, що відповідачем порушено принцип превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Водночас позивачем наголошується на тому, що в рішенні про коригуванні заявленої ситної вартості, крім номера та дати митної декларації та умов поставки CFR, митний органи повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Таким чином, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/17787/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/17787/20 за вищезазначеним позовом, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

05 березня 2021 року на адресу суду засобами електронного зв`язку та 16 березня 2021 року засобами поштового зв`язку від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених ТОВ «Техмехімпорт» до суду позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що за результатами опрацювання наданих позивачем до митного оформлення документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією №UА110020/2020/007368 від 17.09.2020 згенеровано обов`язкові форми контролю: 105-2- контроль правильності визначення митної вартості товарів та 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідач стверджує, що за результатами перевірки документів та відомостей (формато0-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД від 17.09.2020 року №UА110020/2020/007368 проведеної у спосіб та з урахування положень статті 337 МКУ виявлено, що декларантом заявлено умови поставки товару CFR UА Pivdennyi. Термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Згідно з п. 5, 6, 7 ч. 10 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Надані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових. Відповідачем вказується, що п.2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містять відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано. Крім того, наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа к комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінюванні товари, враховуючи результати митного контролю, а також те, що позивач відмовився від надання додаткових документів, відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару, відповідно до якого митна вартість товару визначене відповідачем за другорядним методом визначення митної вартості 2-r – резервний метод, та ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, співставні обсяги, та комерційні умови CFR за митною декларацією від 11.09.2020 №UА500020/2020/225964 – 4,32 дол. США/кг. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що відповідає вимогам чинного законодавства прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цього рішення.

11 березня 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що надані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових, а тому дані розбіжності вказують на наявність обґрунтованих підстав для сумніву в достовірності наданих документів та зазначених у них відомостей в т.ч. щодо числових значень заявленої митної вартості товару з урахуванням її складових. Натомість, як зауважує позивач вказані доводи відповідача не можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. Представником позивача зауважується, що в оскаржуваному рішенні не наведено ані опис товару, а ні обсяги постачання, а ні країну виробництва та експорту. З оскаржуваного рішення та відзиву на позовну заяву взагалі не зрозуміло, яким чином митну вартість товару визначено саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик товару ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Також представником зауважується, що відповідачем за абсолютно аналогічних умов поставки, ідентичного товару і рамках одного контракту, протягом 2 днів застосовано два різні методи визначення митної вартості, що само по собі виключає правомірність оскаржуваного рішення із застосуванням резервного методу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

22 березня 2021 року до суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшли заперечення проти відповіді на відзив, в якому останнім зазначається, що пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість є якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, представником звертається увага на те, що вказана норма матеріального права не встановлює залежність обов`язку декларанта надати страхові документи від кола осіб, що здійснювали страхування та оплату витрат на страхування. Пункт 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Що стосується зауважень щодо не зазначення в оскаржуваному рішенні конкретного джерела, що використано при коригуванні митної вартості товарів, відповідачем вказується, що такі зауваження не відповідають дійсності, оскільки гр. 33 рішення містить повне обґрунтування неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, ніж резервний.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 липня 2020 року між ТОВ «Техмехімпорт» (Покупець) та Company «RealTracking», Inc.», USA (Продавець) було укладено контракт №01072020-1 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, поставляти та передавати у власність Покупцеві продукцію (іменовану надалі «Товар»), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар.

За умовами Контракту (1.2, 1.3) найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни Товару встановлюється в комерційних інвойсах на поставку Товару. Комерційні інвойси на поставки Товару є невід`ємною частиною цього Контракту. Поставка Товару за цим Контрактом здійснюється партіями. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку Товару.

Пунктом 2.1 визначено, що загальна вартість Товару, який підлягає поставці за цим Контрактом, складає 750 000, 00 (сімсот п`ятдесят тисяч доларів, 0 центів) доларів США.

Згідно пункту 2.3 Контракту, ціна за партію і одиницю Товару міститься в комерційних інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до Додаткової угоди №1/1 від 10.07.2020 до Контракту №01072020-1, пункт 2.4 Контракту викладено в наступній редакції: ціни Товару визначаються Сторонами на умовах поставки CFR (Інкотермс 2010) Південний, Україна. Ціни Товару, крім вартості Товару, включають в себе: вартість упаковки Товару і її маркування, вартість оформлення супровідних документів на Товар, вартість експортного митного оформлення Товару, вартість навантаження Товару на перевізні засоби, вартість перевезення Товару (включаючи вартість фрахту) до місця поставки.

З метою митного оформлення товару «Сонячна панель (модуль)» ТОВ «Техмехімпорт» було подано електронну митну декларацію 17 вересня 2020 року, якій Дніпровською митницею Держмитслужби було присвоєно №110020/2020/007368.

Митну вартість товару підприємством було визначено відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) на рівні -3,0997 дол. США /кг.

Разом з електронною митною декларацією декларантом надано документи:

- контракт № 01072020-1 від 01.07.2020р. з дод. угодою;

- PRICE LIST (прайс лист) від 01.07.2020р.;

- COMMERCIAL OFFER (комерційна пропозиція) від 01.07.2020р.;

- INVOICE (інвойс) № 00020741 від 22.07.2020р.;

- PACKING LIST (пакувальний лист) № 00020741 від 22.07.2020р.;

- Сертифікат від 22.07.2020р.;

- BILL OF LADING (коносамент) № 581835756 від 25.07.2020р.;

- CMR № 045912 від 16.09.2020р.;

- переклади документів.

Судом встановлено, що відповідачем, в рамках проведення консультацій, було направлено повідомлення Товариству, відповідно до змісту якого, були виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, а саме:

-наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари;

-п. 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано.

Зокрема, вказаним повідомленням у ТОВ «Техмехімпорт» витребувано додаткові документи на підтвердження правомірності застосування обраного методу.

Листом від 18 вересня 2020 року позивачем відповідачу було надано листа з поясненнями та повідомлено, про неможливість надання уточнюючих документів в рамках консультації.

Однак за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110020/2020/00035 у прийнятті митної декларації № UA110020/2020/007368 від 17.09.2020р. з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600006/1 від 19.09.2020р.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600006/1 від 19.09.2020 року митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару «2-г» (резервний метод).

У зв`язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача зазначений товар на підставі митної декларації № UA110020/2020/007368 від 17.09.2020р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних, платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Не погодившись із винесеними Дніпровською митницею Держмитслужби рішенням про коригування митної вартості товару, ТОВ «Техмехімпорт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України, права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність

За загальним правилом, передбаченим нормами статті 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України - заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи зміст викладеного, вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону узгоджується із положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, стандартними правилами, встановленими пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України закріплено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі ж, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, відповідно до положень пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості, орган доходів і зборів, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З огляду на зазначене вище, виходячи з положень ч.3 ст.53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст.58 Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У разі, якщо митним органом, будуть виявлені розбіжності в документах, ознаки підробки документів або виникне необхідність з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, законом надано право витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 815/2501/18, від 20.02.2018 в справі №809/1884/16, від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Так, згідно із повідомленнями митного органу, картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, основними причинами, що призвели до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугували наступні доводи:

- наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари;

- п. 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано.

Для визначення числового значення митної вартості товару, позивачем було надано відповідачу, між іншим, зазначений Контракт від 01.07.2020 №01072020-1, PRICE LIST (прайс лист) від 01.07.2020р.; COMMERCIAL OFFER (комерційна пропозиція) від 01.07.2020р.; INVOICE (інвойс) № 00020741 від 22.07.2020р.; PACKING LIST (пакувальний лист) № 00020741 від 22.07.2020р.; Сертифікат від 22.07.2020р.; BILL OF LADING (коносамент) № 581835756 від 25.07.2020р.; CMR № 045912 від 16.09.2020р.; переклади документів.

Відповідно до п. 6.1 Контракту від 01.07.2020 № 01072020-1 продавець зобов`язався після відвантаження Товару направити Покупцю наступні документи на партію Товару: комерційний рахунок (інвойс), прайс-лист; комерційна пропозиція, транспортний документ (коносамент), пакувальний лист.

Тобто, станом на 01.07.2020 року умовами контракту надання документів щодо страхування товару Продавцем, не передбачено, а позивачем страхування товару не здійснювалось, відповідних доказів не надано.

Суд зазначає, що відповідно до умов Контракту № 01072020-1, від 01.07.2020 року пунктом 2.4 Контракту закріплено визначення ціни товару на умовах поставки CFR (Інкотермс 2010) Південний, Україна.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу.

Отже такі складові митної вартості товару як витрати на транспортуванні навантаження/вивантаження та страхування не потребували додаткового підтвердження декларантом. Тобто, додаткових витрат, які б могли вплинути на митну вартість товару, позивач у будь-якому випадку не поніс, оскільки всі зазначені витрати відповідно до умов поставки CFR (вартість та фрахт) включаються до ціни товару, що буде сплачена позивачем на умовах визначених контрактом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду Касаційній адміністративний суд) від 04.09.2020 № 825/573/17.

Крім того, судом встановлено, що Додатковою угодою від 10 липня 2020 року №1/1 до Контракту №01072020-1 пункт 2.4 скориговано шляхом виключення як складової ціни товару вартості страхування проти ризику його втрати і пошкодження під час перевезення.

Отже, додаткові витрати на страхування товару ТОВ "Техмехімпорт" не понесло.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов контракту і поставки, та інших доказів, що свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати зі страхування.

Щодо наступної підстави прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а саме надання до митного контролю прайс-листа продавця від 01.07.2020 б/н, який має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари, суд зазначає наступне.

Як зазначалося, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Доводи відповідача про те, що наданий декларантом прайс-лист від 01 липня 2020 року має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, не свідчить про порушення позивачем норм митного законодавства, оскільки прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі №810/690/17.

При цьому надані позивачем документи (зокрема прайс-лист) кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Так в основу оскаржуваного рішення, між іншим, покладено підставу незастосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) через адресність та суб`єктивність спрямування прайс листа, через неможливість його спрямування, за загальним правилом, невизначеному колу осіб оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi.

Відповідач у Картці відмови в прийнятті митної декларації, зокрема, посилається на пункт VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, відповідно до якого оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Крім того, ним зазначено, що відповідно до загальносвітової практики, до прайс-листа включаються необхідні реквізити, серед яких: найменування товару, якість (за необхідності), артикул, одиниця виміру, ціна із зазначенням валюти, передбачені системи знижок, умови поставки, умови платежу тощо.

Однак, з аналізу вказаного прайс-листа не вбачається порушень встановлених відповідно до законодавства умов.

Крім того, відповідачем не надано належного обґрунтування адресності та суб`єктивності спрямування прайс-листа та причинного зв`язку між вказаними обставинами та правильністю визначення митної вартості позивачем.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA110020/2020/600006/1 від 19.09.2020 року такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зазначену правову позицію превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за відсутності розбіжностей, які б не давали можливості визначити митну вартість товару викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №815/2766/17.

При цьому у разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 р. №598).

Проте, у своєму рішенні відповідач зазначає лише, що визначена митна вартість товару №1 ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах на комерційних умовах CFR до рівня вартості ЕМД від 11.09.2020 №UA500020/2020/225964 – 4,34 дол США/кг.

При цьому, суд вказує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару із застосуванням резервного методу, відповідачем не вказано, яким чином митну вартість товару визначено саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З огляду на вищевикладене, суди доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

За приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд доходить, що позов ТОВ «Техмехімпорт» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду на загальну суму 2102, 00 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №88 від 20 листопада 2020 р.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позов ТОВ «Техмехімпорт» - задоволено, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду в сумі 2102, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмехімпорт" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 34Д, код ЄДРПОУ 38835186) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110020/2020/600006/1 від 19.09.2020 року.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмехімпорт" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 34Д, код ЄДРПОУ 38835186) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 гривень (дві тисячі сто дві гривні 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко