Рішення № 96792261, 11.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2021 р. справа № 120/1826/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

05.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку його пенсійного забезпечення шляхом переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, однак відповідач відмовив у такому перерахунку, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на роботах за Списком №2 та на роботі водієм міського пасажирського транспорту.

Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до його пільгового стажу період роботи з 17.08.1988 по 19.01.1989 року на посаді учня електрозварника, з 20.01.1989 по 15.04.1993 року на посаді електрозварника, з 16.04.1993 по 28.06.1999 року на посаді електрозварника ручної зварки, з 16.08.1999 по 12.06.2002 року на посаді електрозварника, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.04.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказала, що з трудової книжки позивача простежується трудова зайнятість на роботах з ймовірно шкідливими умовами праці з 17.08.1988 року по 28.02.1996 року у БМУ №1 тресту "Вінницяпромбуд". З 01.03.1996 року на базі ліквідованого БМУ №1 тресту "Вінницяпромбуд" створено нове підприємство БМУ - 1, яке не є правонаступником попереднього підприємства, в якому позивач продовжив працювати по 09.08.1999 року за професією електрозварника, тобто був зайнятий на роботах зі шкідливими умовами праці. За даний період роботи відсутні будь-які документи для підтвердження пільгового стажу - уточнююча довідка про пільговий характер роботи, накази про атестацію робочих місць та інші документи.

На переконання представника відповідача, для зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.03.1996 року по 09.08.1999 року законних підстав немає, з огляду на відсутність уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів, наказів про результати атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, та інших документів для підтвердження пільгового стажу.

Таким чином, пільговий стаж роботи за Списком №2 у позивача відсутній.

Разом з тим, у позивача наявний пільговий стаж на роботі водієм міського пасажирського транспорту, що фактично складає 9 років 9 місяців, однак є недостатнім для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач з 16.02.2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності.

10.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсійного забезпечення шляхом переведення на інший вид пенсії (список №2).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090807248 від 18.11.2020 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на роботах за Списком №2 та на роботі водієм міського пасажирського транспорту.

Мотивами такої відмови стало те, що підприємство БМУ №1 тресту "Вінницяпромбуд", в якому працював позивач у період з 17.08.1988 року по 28.02.1996 року ліквідоване без визначення правонаступника, а тому підтвердити такий пільговий стаж роботи має Комісія з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні.

Крім того, позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 01.03.1996 року по 09.08.1999 року у зв`язку із відсутністю уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів, наказів про результати атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, та інших документів для підтвердження пільгового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090807248 від 18.11.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.

При вирішенні питання про наявність в позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

В силу вимог абзацу 1 пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому, для періоду роботи до 21.08.1992 року зараховується весь стаж роботи на відповідних посадах, зазначених у Списках, за умов підтвердження умов праці, а з 21.08.1992 року період роботи на посадах, зазначених у Списках та за наслідками атестації робочих місць.

Так, у спірний період були чинними наступні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені:

- Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;

- Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 1 січня 1992 року);

- Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (з 11 березня 1994 року).

Як вже встановлено судом, що позивачу не зараховано період роботи у БМУ №1 тресту "Вінницяпромбуд" з 17.08.1988 року по 28.02.1996 року, оскільки останнє ліквідоване без визначення правонаступника, а тому підтвердити такий пільговий стаж роботи має Комісія з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1).

Відповідно до п. 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Пунктом 6 Порядку № 18-1 визначено, що основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Отже, вирішення питання про зарахування до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, яке ліквідоване, віднесено до виключної компетенції комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, позивачу не зараховано період роботи у БМУ №1 тресту "Вінницяпромбуд" з 17.08.1988 року по 28.02.1996 року, оскільки останнє ліквідоване без визначення правонаступника, а тому підтвердити такий пільговий стаж роботи має Комісія з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні.

Згідно п. 11 Порядку №18-1, із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

За таких обставин, відповідач правомірно зазначив в оскаржуваному рішенні про те, що позивачу необхідно підтвердити періоди роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, на даному підприємстві комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

На переконання суду, саме на підставі рішення комісії про підтвердження пільгового стажу роботи та інших документів, необхідних для призначення пенсії, управління Пенсійного фонду приймають рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії.

Водночас, в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення Комісії при Головному управління ПФУ у Вінницькій області, що виключає можливість суду вирішити питання щодо зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача, за відсутності висновків Комісії про його підтвердження, а тому рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії, в цій частині, є передчасним та підлягає скасуванню.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 року у справі № 127/11919/17.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років позивачу необхідно звернутись із заявою про підтвердження стажу роботи, форму та зміст якої визначено додатком 2 до Порядку №18-1, та необхідними додатками визначеними у п.11 цього Порядку, до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Що стосується не зарахування відповідачем до пільгового стажу роботи позивача період з 01.03.1996 року по 09.08.1999 року у зв`язку із відсутністю уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів, наказів про результати атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, та інших документів для підтвердження пільгового стажу, то суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, (далі також - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №398/2728/16-а та №678/65/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на викладене, відсутність відомостей про атестацію робочого місця позивача не може мати наслідком позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах у зв`язку із незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, відомості про атестацію робочого місця на якому відсутні.

Щодо вимоги відповідача про надання уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів, суд зазначає, що відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

З огляду на зазначене суд вважає, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається, що 16.04.1993 року позивача призначено на посаду електрозварника 4 розряду ручної зварки на підставі наказу № 60-к від 16.04.1993 року; 29.06.1999 року присвоєно кваліфікацію електрозварник 4 розряду на контактних машинах на підставі наказу № 30-к від 29.06.1999 року; 09.08.1999 року звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 48-к від 05.08.1999 року.

Суд зауважує, що у спірний період були чинними Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Згідно розділу XXXIIІ "Загальні професії" Списку № 2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії: «газозварники», «електрозварники ручного зварювання».

Отже, із вищевикладеного слідує, що зазначена у трудовій книжці позивача назва посади та виконуваної ним роботи "електрозварника 4 розряду ручної зварки", відповідає назві тієї професії, яка згідно діючим у період роботи позивача з 01.03.1996 року по 09.08.1999 року Спискам надавала право особі на врахування цього періоду до пільгового стажу.

Враховуючи відповідність професії, за якою працював позивач згідно трудової книжки, чинним на період роботи Спискам, необхідність в поданні уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, з яких можливо було б з`ясувати дійсний характер виконуваної роботи позивача, на переконання суду, відсутня.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що трудова книжка позивача містить всі необхідні та вичерпні відомості, що визначають його право на зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.03.1996 року по 09.08.1999 року на посаді електрозварника 4-го розряду ручного зварювання, а тому вимога відповідача у наданні додаткових документів у вигляді належним чином оформлених уточнюючих довідок, які підтверджують пільговий стаж роботи, та, відповідно, відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.03.1996 року по 09.08.1999 року, є протиправною.

Щодо посилань позивача на незарахування відповідачем до його пільгового стажу періоду роботи з 16.08.1999 року по 12.06.2002 року на посаді електрозварника будівельної дільниці підприємства "Вінницябуд", суд зазначає наступне.

Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090807248 від 18.11.2020 року вбачається, що період роботи позивача з 16.08.1999 року по 12.06.2002 року на посаді електрозварника не досліджувався відповідачем при визначенні права ОСОБА_1 на призначення пільгової пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, однак є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, не обґрунтував причини не дослідження наявності підстав для зарахування ОСОБА_1 до його пільгового стажу періоду роботи з 16.08.1999 року по 12.06.2002 року на посаді електрозварника, а тому рішення відповідача №905090807248 від 18.11.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийняте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Надаючи правову оцінку, обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.

В силу вимог абзацу 1 пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про призначення пенсії на пільгових умовах, за відсутності необхідного пільгового стажу та висновків відповідача про наявність чи відсутність усіх умов необхідних для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 17.08.1988 року по 28.02.1996 року та з 16.08.1999 року по 12.06.2002 року.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.11.2020 року про проведення перерахунку його пенсійного забезпечення шляхом переведення на пенсію на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.11.2020 року №905090807248 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2020 року про проведення перерахунку його пенсійного забезпечення шляхом переведення на пенсію на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Дончик Віталій Володимирович