Ухвала суду № 96792257, 29.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

29 квітня 2021 р. Справа № 120/7478/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панасюк В.В.

представника позивача за зустрічним позовом: Григоришина Д.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

В підготовчому судовому засіданні судом поставлено на розгляд заяву про поновлення строків звернення до суду, яка підтримана представником ОСОБА_1 .

Оцінюючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частин першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, в силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Отже, як видно строк оскарження вимоги становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

Так, предметом оскарження у даній справі, серед іншого, є вимога "Ф" №173183-52 від 05.08.2019 р., при цьому зустрічний позов щощо її оскарження подано до суду лише 26.01.2021 р., тобто із пропуском 10-денного терміну.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду представник позивача вказує, що позивачці стало відомо про спірну вимогу лише 13.01.2021 р., після ознайомлення адвоката з матеріалами адміністративної справи, адже сама ОСОБА_1 знаходиться тривалий час за кордоном. Окрім того, податковим органом вимога направлялась не за місцем її реєстрації, про що свідчать і матерали адміністративної справи. Через перебування адвоката у відпустці зустрічний позов подано з пропуском 10 днів з дня коли позивачка фактично дізналась про існування вимоги.

На думку представника позивачки, вищенаведені обставини є поважними причинами пропуску звернення до суду.

Оцінюючи наведені аргументи, суд зазначає, що як встановлено, позивач направив вимогу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Проте, згідно інформації наданої адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС України у Вінницькій області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою с. Стодульці, Жмеринського району, Вінницької області. А відтак, суд погоджується з доводами сторони відповідача щодо неотримання податкової вимоги. Окірм того, як свідчить заява від 13.01.2021 р. представник ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами справи, в тому числі позовом та додатками до нього лише 13.01.2021 р. після чого звернувся до суду з запереченнями та , в подальшому подав зустрічний позов.

Відтак, суд погоджується із доводами представника позивачки щодо наявності поважних причин пропуску строку зверненн до суду, оскільки через не отримання спірної вимоги існували об"єктивні обставини, що перешкоджали своєчасно звернутись до суду.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, враховуючи наведені норми та обставини за яких позивачка не могла своєчасно звернутися до суду, а саме, не отримання спірної вимоги протягом тривалого часу, звернення до адвоката для надання правничої допомоги, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду, наведені у заяві є поважними, а відтак, заява представника позивачки підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 121, 123, 248, 243 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

заяву представника ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити строк звернення до суду із зустрічним позовом.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати: 11.05.21

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна