Рішення № 96792189, 11.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2021 р. Справа № 120/7139/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини А1231 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А1231 (далі - В/ч А1231, позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) в якому просили зобов`язати відповідача відшкодувати завдану шкоду на суму 62065,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини, при цьому, він має заборгованість перед В/ч 1231 за заподіяну матеріалу шкоду в розмірі 62065,64 грн. У добровільному порядку відповідач кошти не відшкодував, як наслідок, позивач з метою захисту економічних і оборонних інтересів держави звернувся до суду.

17.12.2020 на виконання вимог частини 3 статті 171 КАС України до відповідного органу реєстрації місця проживання судом направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1

28.12.2020 від адресно-довідкового підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 14.01.2021 визнано поважними причини строку звернення до суду з даним позовом та поновлено такий строк, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.

Ухвала суду про відкриття провадження від 14.01.2021 направлялась відповідачу зазначеною АДРЕСА_1 . Однак, на адресу суду повернувся конверт із вкладенням.

Частина 4 статті 124 КАС України передбачає, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У строк, визначений положеннями КАС України та ЗУ від 18.06.2020 № 731-IX, відзиву на адресу суду або клопотання про продовження строку на його подання до суду надходило. Відтак, наявні підстави для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Так, враховуючи, що головуючий по даній справі суддя в період часу з 01.03.2021 по 05.03.2021 перебував у відпустці, а з 09.03.2021 по 07.05.2021 знаходився на лікарняному, тому справа №120/7139/20-а вирішується судом 11.05.2021.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши надані суб`єктом владних повноважень докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1231.

За результатами проведення службового розслідування щодо виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів у В/ч А1231, командуванням ПС ЗСУ вирішено притягнути винних до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності, про видано наказ від 23.07.2020 №134 "Про результати службового розслідування у військовій частині А1231, притягнення винних до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності".

Зокрема, згідно п.14 наказу командувача ПС ЗСУ від 23.07.2020 №134, серед іншого, начальника складу автомобільного пального роти матеріального забезпечення В/ч А1231 прапорщика ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність та відповідно до п. 2 ст. 5 розділу ІІ ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб" за шкоду завдану державі вирішено притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 63 252,07 грн.

Наказом командувача ПС ЗСУ від 27.10.2020 №172 "Про внесення змін до наказу командувача ПС ЗСУ від 23.07.2020 №134 (зі змінами) внесено зміни до п.14 наказу командувача ПС ЗСУ від 23.07.2020 №134 шляхом заміни цифр і слів "63252,07 грн." на "63256,40 грн.".

Згідно довідки тво командира В/ч А1231 залишок заборгованості ОСОБА_1 складає 62 065,64 грн.(а.с.15).

Листом від 28.09.2020 3350/119/1/1268/пс позивач, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, ЗУ Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб" , запропонував відповідачеві відшкодувати шкоду завдану державі в особі В/ч А1231, з урахуванням відрахованих з нього сум, у розмірі 62 061,31 грн. шляхом перерахування вказаної суми на рахунки В/ч А1231 у десятиденний термін з дня отримання вказаного листа.

26.10.2020 на адресу відповідача надійшов лист-пояснення ОСОБА_1 , в якому останній вказав, що 31.07.2020 був звільнений з лав ЗСУ. У зв`язку з цим не спроможний відшкодувати завдану шкоду (а.с.18-19).

Вказуючи, що станом на день звернення до суду, завдана державі шкода у розмірі 62065,64 грн. не відшкодована відповідачем, В/ч А1231 звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, у відношенні військовослужбовців

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XІV (далі - Статут).

Згідно статті 9 Розділу 1. "Обов`язки, права та відповідальність військовослужбовців" Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Зокрема, як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу у В/ч А1231 на посаді начальника складу автомобільного пального роти матеріального забезпечення В/ч А1231.

За результатами проведення службового розслідування щодо виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів у В/ч А1231, командуванням ПС ЗСУ вирішено притягнути винних до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності, про видано наказ від 23.07.2020 №134 "Про результати службового розслідування у військовій частині А1231, притягнення винних до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності".

Зокрема, згідно п.14 наказу командувача ПС ЗСУ від 23.07.2020 №134, серед іншого, начальника складу автомобільного пального роти матеріального забезпечення В/ч А1231 прапорщика ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність та відповідно до п. 2 ст. 5 розділу ІІ ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб" за шкоду завдану державі вирішено притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 63 252,07 грн.

Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Так, згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних суді» визначено, що у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі.

У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Отже, спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби, є публічно - правовим, а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020 у справі №813/1045/18.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зроблено висновок, що "у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 року у справі № 11-892апп18 та від 1212.2018 року в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається".

Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Як зазначалось вище згідно зі статтею 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - ЗУ № 160-IX).

Відповідно до п.4 частини 1 статті 1 ЗУ № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Термін "військове майно", що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (частина 2 статті 1 ЗУ № 160-IX).

Приписами частини 1-4 статті 3 ЗУ № 160-IX визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЗУ № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

В силу п.1 частини 1 статті 6 ЗУ № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Статтею 8 вказаного Закону визначено підстави та порядок проведення службового розслідування за фактом виявлення завданої шкоди.

Відповідно до частини 6-7 статті 8 ЗУ № 160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до статті 12 ЗУ № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що для вирішення питання про відшкодування завданої шкоди у судовому порядку необхідним є факт відмови винної особи від її добровільного відшкодування.

Як встановлено судом, згідно п.14 наказу командувача ПС ЗСУ від 23.07.2020 №134, серед іншого, начальника складу автомобільного пального роти матеріального забезпечення В/ч А1231 прапорщика ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність та відповідно до п. 2 ст. 5 розділу ІІ ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб" за шкоду завдану державі вирішено притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 63 252,07 грн.

Наказом командувача ПС ЗСУ від 27.10.2020 №172 "Про внесення змін до наказу командувача ПС ЗСУ від 23.07.2020 №134 (зі змінами) внесено зміни до п.14 наказу командувача ПС ЗСУ від 23.07.2020 №134 шляхом заміни цифр і слів "63252,07 грн." на "63256,40 грн.".

Листом від 28.09.2020 3350/119/1/1268/пс позивач, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, ЗУ Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб" , запропонував відповідачеві відшкодувати шкоду завдану державі в особі В/ч А1231, з урахуванням відрахованих з нього сум, у розмірі 62 061,31 грн. шляхом перерахування вказаної суми на рахунки В/ч А1231 у десятиденний термін з дня отримання вказаного листа.

26.10.2020 на адресу відповідача надійшов лист-пояснення ОСОБА_1 , в якому останній вказав, що 31.07.2020 був звільнений з лав ЗСУ. У зв`язку з цим не спроможний відшкодувати завдану шкоду.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був ознайомлений із фактом притягнення його до матеріальної відповідальності та погодився добровільно відшкодувати суму завданих збитків, зокрема після зарахування його на військову службу, однак добровільно не відшкодував суму завданої шкоди у повному обсязі.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі статті 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини А1231 до ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 62065,64 грн. - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військової частини А1231 завдану майнову шкоду у розмірі 62 065,64 грн. (шістдесят дві грн. 64 коп.)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Військова частина А1231 (вул. Степова, 4, масив Баглаї, с. Гавришівка, Вінницька область, 23202, код ЄДРПОУ 07941533)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 11.05.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович