Рішення № 96792187, 11.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2021 р. Справа № 120/852/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 15.01.2021 №024950003224 щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати призначити і виплачувати позивачеві пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 06.01.2021.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача вказує на те, що 06.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Разом з тим, рішенням від 15.01.2021 №024950003224 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2.2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу роботи зі шкідливими умовами праці та встановленого пенсійного віку.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 10.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів, що слугували підставою для прийняття спірного рішення.

22.02.2021 представником відповідача подано до суду відзив та документи на виконання вимог ухвали від 10.02.2021. Так, представник ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечив проти заявленого позову та вказав про наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Згідно пункту 2.2 статті 114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

До досягнення визначеного віку, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - якщо вони народилися з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого пунктом 2.2 статті 114 Закону №1058, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у жінок.

Разом з тим, у поданому відзиві представник відповідача зазначив, що зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.12.2000 по 08.02.2004 неможливо, з огляду на відсутність підтвердження про виконання ОСОБА_1 робіт, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням хворих; відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення; та відсутність відомостей про черговість проведених атестацій робочих місць.

Зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 09.02.2004 по 31.07.2007 також неможливо, з огляду на відсутність підтвердження про виконання ОСОБА_1 робіт, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням хворих; відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.08.2007 по 07.11.2018 також неможливо, з огляду на відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Також відсутні відомості про незмінність характеру в умов праці в ході реорганізації та перейменування установи.

Отже, враховуючи вищевикладене, пільговий стаж роботи за Списком №2 у ОСОБА_1 відсутній.

Згідно поданих документів, страховий стаж Позивача складає 30 років 16 днів.

Враховуючи зазначене, Головне управління рішенням №024950003224 від 15.01.2021 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу роботи зі шкідливими умовами праці та встановленого пенсійного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.01.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.01.2021 №024950003224 відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2.2 ст.114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу роботи зі шкідливими умовами праці та встановленого пенсійного віку. Серед іншого вказано, що на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2. Згідно поданих документів страховий стаж заявника складає 30 років.

При цьому, відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача:

- з 01.12.2000 по 08.02.2004 з огляду на відсутність підтвердження про виконання ОСОБА_1 робіт, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням хворих; відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення; та відсутність відомостей про черговість проведених атестацій робочих місць.

- з 09.02.2004 по 31.07.2007 з огляду на відсутність підтвердження про виконання ОСОБА_1 робіт, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням хворих; відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

- з 01.08.2007 по 07.11.2018 з огляду на відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, представник позивача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

В силу частини першої статті 114 ЗУ № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.п. 2.2 частини 2 114 ЗУ № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 позивач працювала:

- 01.12.1993 по 01.11.1997 молодша медсестра по догляду за хворими в інфекційному відділенні військової частини №63656;

- 01.11.1997 по 01.03.1998 санітарка-буфетниця інфекційного відділення військової частини №63656;

- 01.03.1998 по 01.12.1998 молодша медсестра по догляду за хворими військової частини А-1172;

- 01.12.1998 по 30.11.2000 санітарка-буфетниця інфекційного відділення військової частини А-1172;

- 01.12.2000 по 01.04.2003 санітарка-буфетниця інфекційного відділення у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України;

- 01.04.2003 по 02.08.2004 молодша медична сестра-буфетниця інфекційного відділення клініки кардіології у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України;

- 02.08.2004 по 31.07.2007 молодша медична сестра-буфетниця інфекційного відділення клініки гастроентерології у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України;

- 01.08.2007 по 07.11.2018 молодша медична сестра клініки інфекційних захворювань у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.

При цьому, спірним у даній справі рішенням відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача:

- з 01.12.2000 по 08.02.2004 з огляду на відсутність підтвердження про виконання ОСОБА_1 робіт, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням хворих; відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення; та відсутність відомостей про черговість проведених атестацій робочих місць.

- з 09.02.2004 по 31.07.2007 з огляду на відсутність підтвердження про виконання ОСОБА_1 робіт, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням хворих; відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

- з 01.08.2007 по 07.11.2018 з огляду на відсутність документального підтвердження про проведення й результати проведення атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо відсутності документів, якими підтверджується пільговий стаж суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2 з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до наявної в матеріалах копії довідки Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 25.06.2020 №841, виданої ОСОБА_1 , остання працювала повний робочий день у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України і за період:

з 01.12.2000 по 31.03.2003 на посаді санітарки-буфетниці інфекційного відділення;

з 01.04.2003 по 01.08.2004 на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці інфекційного відділення клініки кардіології;

з 02.08.2004 по 31.07.2007 на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці інфекційного відділення клініки гастроентерології.

Працювала повний робочий день у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону і за період:

з 01.08.2007 по 07.11.2018 на посаді молодшої медичної сестри клініки інфекційних захворювань і виконувала роботу, що передбачена списком №2, розділу ХХІV, затвердженого постановою КМУ від 24.06.2016 №461.

За період з 01.12.2000 07.11.2018 стаж роботи складає 17 років 11 місяців 6 днів. У довідці вказано, що у 2004 році атестація проводилась вперше.

Матеріали справи містяться витяг з наказу начальника медичної служби ПС ЗС України - Начальника Військово-медичного центру ПС ЗС України від 09.02.2004 №31 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці", наказ Директора Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 02.12.2008 №331 "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для призначення працівникам пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці", наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 26.11.2013 №368 "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для призначення працівникам пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці", наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 25.07.2018 №317 "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для призначення працівникам пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці".

За показниками умов праці, враховуючи наявність шкідливих факторів, робота на посаді молодшого медичного персоналу відноситься до робіт з особливо шкідливими умовами праці, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2:

- постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 розділ XXIV. "Заклади охорони здоров`я і соціального забезпечення" 22600000-1754б "Робітники, які безпосередньо обслуговують хворих: 2260000а а) в туберкульозних і інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах: 2260000а Молодший медичний персонал персонал".

- розділ XXIV «Охорона здоров`я та соціальної допомоги» п. 24а, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 та Списком № 2,

- розділ ХХІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах входять, зокрема, працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.

В контексті даної спірної ситуації, суд враховує, що у Національному класифікаторі України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327, передбачені професійні назви робіт "молодша медична сестра (санітарка, санітарка - прибиральниця, санітарка - буфетниця та ін.)" та "молодша медична сестра з догляду за хворими" з кодом 5132.

В основних положеннях Класифікатора професій визначено, що окремі професійні назви робіт в Класифікаторі професій записано з використанням дужок, зокрема, якщо в дужках виписані споріднені (однотипні) професійні назви робіт, то кожна назва професії може застосовуватися окремо в межах такої класифікаційної групи.

Отже, назва професії "молодша медична сестра (санітарка, санітарка - прибиральниця, санітарка - буфетниця та ін.)" може бути вписана як "санітарка - прибиральниця", "санітарка - ванниця", "санітарка палатна", "санітарка - роздавальниця", "санітарка - нянька", "санітарка - супровідниця".

У цих нормах часу та чисельності застосовується назва професії "молодша медична сестра (санітарка, санітарка - прибиральниця, санітарка - буфетниця та ін.)".

Міністерство праці України і Міністерство охорони здоров`я України в листі від 04.12.98 № 306/1 - 4088 визначає, "що безпосереднє обслуговування хворих" - це робота, виконання якої здійснюється в умовах контакту медичного працівника і пацієнта: виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів з догляду за хворими, створювання відповідного лікувально-оздоровчого режиму, зокрема проведення масажу, ін`єкцій, процедур, маніпуляцій, годування хворих, їхнє транспортування, санітарна обробка.

Види робіт молодшого медичного персоналу, який належить до безпосереднього обслуговування хворих: перев`язка, транспортування тяжкохворих з відділень до діагностичних кабінетів, прийомного відділення, до стаціонару тощо; санітарна обробка хворих, заміна натільної та постільної білизни; санітарно - гігієнічна обробка ванн, миття посуду, інструментарію, інвентарю тощо; безпосередня роздача їжі хворим, індивідуальне годування хворих; санітарно-гігієнічний догляд за хворими, прибирання палат і допоміжних приміщень у відділеннях.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала:

- 01.12.1993 по 01.11.1997 молодша медсестра по догляду за хворими в інфекційному відділенні військової частини №63656;

- 01.11.1997 по 01.03.1998 санітарка-буфетниця інфекційного відділення військової частини №63656;

- 01.03.1998 по 01.12.1998 молодша медсестра по догляду за хворими військової частини А-1172;

- 01.12.1998 по 30.11.2000 санітарка-буфетниця інфекційного відділення військової частини А-1172;

- 01.12.2000 по 01.04.2003 санітарка-буфетниця інфекційного відділення у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України;

- 01.04.2003 по 02.08.2004 молодша медична сестра-буфетниця інфекційного відділення клініки кардіології у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України;

- 02.08.2004 по 31.07.2007 молодша медична сестра-буфетниця інфекційного відділення клініки гастроентерології у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України;

- 01.08.2007 по 07.11.2018 молодша медичної клініки інфекційних захворювань сестра у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.

З огляду на наведені законодавчі приписи суд вважає підтвердженим пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, відповідно до положень законодавства професія (посада) позивача, за якою вона працювала у спірні періоди, відноситься до Списку № 2 чинному на період роботи позивача, що не спростовано відповідачем.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що вимогами статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також аналогічно зазначено в статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

Так, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок №637).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати:

- трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи;

- виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці;

- у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Як вже було встановлено судом та зазначено вище, в матеріалах справи наявна копія уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та наказів.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Військово-медичного клінічного центру центрального регіону №2524 від 26.06.2020, згідно якої останній повідомив, що є правонаступником військової частини 63656, яка була розформована у 2000 році і всі документи передані на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Так, матеріали справи містять довідку Військово-медичного клінічного центру центрального регіону №842 від 25.06.2020, з якої вбачається, що в/ч 63656 перейменована 01.03.1998 у військову частину А-1172, яка в свою чергу була ліквідована відповідно до Директиви Міністра оборони України від 11.07.2000 №Д-115/1/2880.

Вказаною вище довідкою підтверджено, що військова частина 63656 (А-1172) була лікувальною медичною установою (госпіталь) Міністерства оборони України.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, в яких, зокрема, наявна інформація про характер роботи, період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія; характер виконуваної роботи.

Стосовно атестації робочих місць, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання, згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (надалі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць, відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Приписами частин 1 та 2 статті 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме: про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Як наслідок, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у підпунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а вказала, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вказала про неправомірність дій органу Пенсійного фонду України щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.

Крім того, матеріали справи містяться витяг з наказу начальника медичної служби ПС ЗС України - Начальника Військово-медичного центру ПС ЗС України від 09.02.2004 №31 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці", наказ Директора Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 02.12.2008 №331 "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для призначення працівникам пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці", наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 26.11.2013 №368 "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для призначення працівникам пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці", наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 25.07.2018 №317 "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для призначення працівникам пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці".

В свою чергу додатки до вказаних наказів надавались відповідачеві згідно листа Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 25.06.2020 №2524, проте не надані відповідачем до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що мотиви, які покладені відповідачем в основу спірного рішення не відповідають дійсним обставинам справи, у позивача наявний необхідний пільговий стаж за Списком №2 для призначення пенсії, який підтверджений нормативно та документально, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, про який про який просить позивач, шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.01.2021 №024950003224.

Крім того, вирішуючи заявлений спір в частині позовних вимог про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", суд враховує, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась по ПФУ 06.01.2021 до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"- "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Так, відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць(…)

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Як визначено статтею 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають (…) жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, з 23.01.2020 - дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі № І-р/2020 діють положення п. «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, по Списку №2 та які підлягають застосуванню у наведеній у цьому Рішенні редакції.

Разом з тим, залишилися чинними відповідні положення Закону № 1058-IV.

Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

За позицією відповідача, статтею 114 ЗУ №1058 передбачено, зокрема, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту (55 років), право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народились у період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року, після досягнення ними віку 55 років.

Отже, в даному випадку, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу позивача, який складає: 50 років за пунктом «б» ст. 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ); 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд враховує, принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого, згідно із частиною першою статті 6 КАС саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96, пункт 115).

ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці ЄСПЛ. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII, у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, та пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, у редакції Закону №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для вказаних осіб підхід.

Тобто, у розглядуваній справі, до спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII, у редакції до внесення змін Законом №213-VIII положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як вбачається з наявної в матеріалах копії довідки Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 25.06.2020 №841, виданої ОСОБА_1 , остання працювала повний робочий день у Військово-медичному центрі Військово-Повітряних Сил України і за період:

з 01.12.2000 по 31.03.2003 на посаді санітарки-буфетниці інфекційного відділення;

з 01.04.2003 по 01.08.2004 на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці інфекційного відділення клініки кардіології;

з 02.08.2004 по 31.07.2007 на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці інфекційного відділення клініки гастроентерології.

Працювала повний робочий день у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону і за період:

з 01.08.2007 по 07.11.2018 на посаді молодшої медичної сестри клініки інфекційних захворювань і виконувала роботу, що передбачена списком №2, розділу ХХІV, затвердженого постановою КМУ від 24.06.2016 №461.

За період з 01.12.2000 07.11.2018 стаж роботи складає 17 років 11 місяців 6 днів.

Отже, в ході розгляду даної справи підтверджено, що позивач має необхідний пільговий стаж за Списком № 2 і на день звернення з заявою про призначення пенсії від 06.01.2021 позивачці виповнилося 50 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 р.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідачем у оскарженому рішенні не надано оцінку наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та поширення на позивача висновків Конституційного Суду України.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.01.2021 №024950003224 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати подання заяви, а саме, з 06.01.2021, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових.

Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, вказаній в постанові від 11.06.2019 за результатом розгляду справи № 206/7230/16-а (2-а/206/174/16).

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, а також рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15).

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини третьої статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.01.2021 №024950003224.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, а також рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15).

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,30 грн. (шістсот п`ять грн. 30 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.05.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович