Постанова № 9679156, 19.05.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 год. 25 хв.

м. Миколаїв

19.05.2010 Справа № 2а-730/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Ланько О. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Миколаївський завод залізобетонних виробів",

вул. Індустріальна, 3-а, м. Миколаїв, 54020 доУправління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва,

вул. Робоча, 2-а, м. Миколаїв, 54015

провизнання результатів перевірки недійсними, скасування вимоги № Ю-29737/06 від 04.12.2009,

за участю:

представників позивача: Соловйової О.Т., Бойко С.В., Анохіна В.І.

представника відповідача: Черних О.В.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Миколаївський завод залізобетонних виробів»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними результатів перевірки, що була здійснена управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (надалі відповідач), в частині донарахування страхових внесків на суму 43178,39 грн. і про скасування вимоги відповідача про сплату боргу № Ю-29737/06 від 04.12.2009 на суму 35103,01 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечував.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

02.11.2009 начальником управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва був виданий наказ № 164, пунктом 1.16 якого з 16 листопада по 6 грудня 2009 року передбачалась планова документальна перевірка відповідача на предмет достовірності, повноти нарахування сум страхових внесків на обовязкове державне пенсійне страхування, своєчасності сплати авансових платежів та достовірності відомостей, які надаються до персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж (ар. с. 77-79).

На підставі зазначеного наказу посадовим особам відповідача 13.11.2009 було видано направлення № 288 (вих. № 27363/06) на перевірку відповідача (ар. с. 76).

Головний бухгалтер позивача отримала повідомлення про проведення перевірки 09.11.2009 (ар. с. 75).

В період з 16.11.2009 по 04.12.2009 посадовими особами відповідача була проведена перевірка відповідача з питань дотримання вимог законодавства щодо достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів, своєчасності сплати авансових платежів за період з 01.11.2007 по 16.11.2009 та достовірності відомостей, які надаються до персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж за 2007-2008 роки. За результатами перевірки 04.12.2009 був оформлений акт № 302 (надалі Акт, ар. с. 8-20).

В розділі ІІІ Акта (ар. с. 19) зазначено, що «документальною перевіркою виявлені порушення пп.6 п.2 статті 17, п.1 статті 19 та п.6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(надалі Закон № 1058). На підставі виявлених порушень відповідачем було донараховано внесків за ставкою 4-33,2% - 40711,55 грн., внесків за ставкою 2% - 2466,84 грн., загальна сума 43178,39 грн. Крім того, відповідач визнав, що позивачем неправильно визначена сума внесків за ставкою 4-33,2% - 7626,15 грн., внесків за ставкою 2% - 449,23, загальна сума до зменшення 8075,38 грн. (ар. с. 19). В результаті цього відповідач 04.12.2009 надіслав позивачу вимогу № Ю-29737/06 (ар. с. 21) про сплату недоїмки в сумі 35103,01 грн. (43178,39 грн. 8075,38 грн.).

Як вказано в пункті 1.3 Акта, документальною перевіркою виявлено, що до фонду оплати праці (ФОП), на який нараховуються внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, не увійшли суми, які були включені до складу загального оподатковуваного доходу, що підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

-подарунки до свята «8 Березня»(за рахунок підприємства) у 2008 році 13529,10 грн.;

-подарунки до свята «8 Березня»(за рахунок підприємства) у 2009 році 7367,80 грн.;

-подарунки до Нового року (за рахунок підприємства) у 2008 році 15211,84 грн.;

-путівки за рахунок підприємства деяким працівникам згідно з колективним договором у 2008 році (червень, липень, серпень) - 64024,33 грн.;

-путівки за рахунок підприємства деяким працівникам згідно з колективним договором у 2009 році (липень, серпень, жовтень) 23208,79 грн.

Обґрунтовуючи донарахування, відповідач послався в Акті на пункт 1 статті 19 Закону № 1058. Згідно з цією нормою страхові внески до солідарної системи нараховуються:

для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. На думку відповідача, єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», який визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, надалі Інструкція). Тому для донарахування відповідач застосував підпункти 2.3.2 і 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції (ар. с. 13-14).

Згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Інструкції до фонду оплати праці включаються винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:

винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;

премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й обєктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші;

премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;

одноразові заохочення, не повязані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та памятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);

грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обовязків;

вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;

кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).

Згідно підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції до фонду оплати праці включаються виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:

витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5) на користь працівників, повязаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії;

оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;

вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п. 3.2);

вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;

інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Позивач заперечує законність висновків відповідача, оскільки надання матеріальної допомоги у натуральній формі (подарунки до 8 Березня і до Нового року) не було повязано з трудовими відносинами і не може розцінюватись ані як заробітна плата (основна чи додаткова), ані як інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Отримана працівниками від працедавця матеріальна допомога у розумінні Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі Закон № 889) є додатковим благом. Вартість подарунків була обкладена податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, тому включення суми матеріальної допомоги до фонду оплати праці і нарахування на цю суму страхових внесків є безпідставним.

Стосовно вартості путівок позивач зазначив наступне. У відповідності з умовами колективних договорів на 2008 і 2009 роки (ар. с. 43-53) працівники підприємства мали можливість придбавати путівки на базу відпочинку, що належить позивачу, не за повну вартість, а зі знижкою. Саме суму цієї знижки відповідач включив до фонду оплати праці і здійснив донарахування внесків. Позивач вказує, що, згідно з підпунктом е) підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 суми знижки є додатковим благом і не можуть розцінюватись ані як заробітна плата, ані як інші заохочувальні та компенсаційні виплати працівникам підприємства. Суми знижки не були включені до фонду оплати праці, відповідно, на них не нараховувались страхові внески.

Крім того, позивач вказує, що Акт не відповідає пункту 2.12 Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 01.12.2008 № 21-1), згідно з яким 2.12. щодо кожного відображеного в акті факту порушення необхідно зробити детальний опис виявленого порушення з посиланням на акт чинного законодавства: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевірниками, які не мають підтверджених доказів.

Та обставина, що сума 43178,39 грн. (вартість матеріальної допомоги у натуральній формі і суми знижки з вартості путівок) були визначені позивачем як додаткове благо у розумінні підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889, в звязку з чим з працівників був утриманий і сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб, відповідачем не заперечується.

У письмових запереченнях (ар. с. 80-83) відповідач вказує, що здійснене ним донарахування відповідає пункту 1.1 статті 1, пункту 4.4 статті 4 Закону № 889 та Інструкції. У частині 3 пункту 1.1 статті 1 Закону № 889 вказано: «для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у звязку з відносинами трудового найму згідно із законом». Базою (обєктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку (пункт 4.4 статті 4 Закону № 889). Як стверджує відповідач, надання позивачем матеріальної допомоги у натуральній формі є одноразовим заохоченням, не повязаним з конкретними результатами праці, а тому, враховуючи підпункт 2.3.2 пункту 2.3, пункт 1.3 Інструкції, статтю 19 Закону № 1058, статті 3, 4 Закону № 889, «витрати на подарунки мають бути включені у суми фактичних витрат на оплату праці та на них, відповідно, мають нараховуватись страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Стосовно суми знижки на путівки відповідач, з посиланням на підпункт 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції, стверджує, що ці суми належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідач вказує, що згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрат на оплату праці фізичних осіб, які включають будь-які виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. Такою домовленістю є колективний договір. Відповідач зробив висновок, про те, що «оплачуючи 80% вартості наданих працівниккам та членам їхніх сімей путівок, ЗАТ «МЗЗБВ»за домовленістю, встановленою колективним договором, здійснювало виплати, що відповідно до пп. 5.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»входять до валових витрат на оплату праці».

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вказано у статті 1 Закону № 1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Таким чином, при визначенні розміру внесків, що підлягають сплаті, відповідач мав застосовувати Закон № 1058.

Як вказано вище, у відповідності з пунктом 1 статті 19 Закону № 1058, страхові внески для роботодавця нараховуються: на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, внески нараховуються на витрати роботодавця на виплату заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Виходячи з тексту Акта перевірки, відповідач обґрунтовує нарахування внесків Інструкцією, оскільки, на його думку, Інструкція є саме тим нормативно-правовим актом, про який йде мова у пункті 1 статті 19 Закону № 1058.

На думку суду, таке обґрунтування для нарахування внесків неправомірним, оскільки у пункті 1.1 Інструкції чітко вказано, що вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (обєкта) для нарахування внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Суд не погоджується з відповідачем в тому, що правомірність донарахування підтверджується нормами Закону № 889.

По-перше, визначення «заробітна плата»(пункт 1.1 статті 1) застосовується для цілей саме цього Закону.

По-друге, у цій нормі вказано, що до заробітної плати належать заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у звязку з відносинами трудового найму згідно із законом. Відповідачем не доведено, що матеріальна допомога у натуральній формі надавалась позивачем своїм працівникам згідно із законом.

По-третє, згідно з пунктом 4.4 статті 4 Закону № 889, базою (обєктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку. Відповідач не навів жодного доказу на підтвердження того, що сума 43178,39 грн. була відображена позивачем у складі витрат по заробітній платі.

По-четверте, відповідач безпідставно ототожнює додаткові блага, що підлягають оподаткуванню у відповідності із Законом № 889, і заохочувальні (компенсаційні) виплати, що входять до складу витрат на оплату праці і підлягають обкладенню страховими внесками у відповідності із Законом № 1058.

Суд відхиляє також посилання відповідача на норми Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки цим Законом порядок нарахування і сплати страхових внесків не регулюється. До того ж, під час придбання працівниками позивача путівок будь-які виплати (в грошовій або натуральній формі) цим працівникам не здійснювались.

Згідно з частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладене вище свідчить про те, що правомірність дій (донарахування 43178,39 грн.) і рішення (вимога про сплату недоїмки в сумі 35103,01 грн.) відповідачем не доведена. Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що Акт не відповідає вимогам пункту 2.12 Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 01.12.2008 № 21-1), оскільки, як вказано вище, Актом не доведено (з посиланням на відповідні записи в бухгалтерському обліку), що сума 43178,39 грн. є витратами на оплату праці. Крім того, сума 30738,66 грн. (знижки з вартості путівок) взагалі не є виплатами.

Позивачем заявлена вимога про визнання результатів перевірки недійсними в частині донарахування страхових внесків на суму 43178,39 грн. Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності. Також суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Як вказано у другому реченні частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.

Приймаючи до уваги ту обставину, що фактично позивач заперечує правомірність дій відповідача щодо донарахування, і саме діям відповідача суд надав оцінку, суд вважає за необхідне захистити права та інтереси позивача іншим способом, ніж обрав позивач, а саме шляхом визнання неправомірними дій відповідача в частині донарахування страхових внесків в сумі 43178,39 грн.

Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в частині донарахування Закритому акціонерному товариству «Миколаївський завод залізобетонних виробів», за актом від 04.12.2009 № 302 про результати планової перевірки підприємства ЗАТ «Миколаївський завод залізобетонних виробів» (код за ЄДРПОУ 01349874) з питань дотримання вимог законодавства щодо достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів, своєчасності сплати авансових платежів за період з 01.11.2007 р. по 16.11.2009 р. та достовірності відомостей, які надаються до персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж за 2007-2008 роки, страхових внесків в сумі 43178,39 грн.

Визнати протиправною і скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про сплату боргу від 04.12.2009 № Ю-29737/06.

Відшкодувати з Державного бюджету України Закритому акціонерному товариству «Миколаївський завод залізобетонних виробів» судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 26 травня 2010 року.