Постанова № 9678867, 14.05.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 год. 45 хв.

м. Миколаїв

14.05.2010 Справа № 2а-510/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Ланько О. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "ВОЗКО",

вул. Жовтневої революції, 287, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області,

пров. Б. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

проскасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0000052302/0,

за участю:

представника позивача: Абакумова І.Л.

представника відповідача: Наконечного В.І.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «ВОЗКО»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0000052302/0, складеного Вознесенською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області (надалі відповідач), в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 38934 грн.

Як вказано у позовній заяві (ар. с. 4-5), позивач, на підставі статей 188, 189 Митного кодексу України, підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон про ПДВ), сплатив митному органу під час переміщення товару через митний кордон України в режимі імпорту податок на додану вартість в сумі 38934 грн. На думку позивача, він мав право, у відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, включити суму 38934 грн. до складу податкового кредиту. Тому позивач вважає безпідставним зменшення відповідачем заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на 38934 грн.

Відповідач проти позову заперечував. В письмових запереченнях (ар. с. 89-90, 125-127, 134-137) представник відповідача вказав, що оскільки факт придбання позивачем товару відсутній (відбулась операція повернення контрагентом позивача раніше поставленого позивачем товару), у позивача право на податковий кредит не виникло. За таких обставин, позивач безпідставно заявив суму 38934 грн. до відшкодування.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як свідчить копія вантажної митної декларації № 504040013/9/000775 від 18.03.2009 (ар. с. 101-102), у березні 2009 року позивач отримав від СООО «Флоримебель»(Республіка Білорусь) товар на суму 194672,66 грн. та сплатив митному органу ПДВ в сумі 38934,53 грн. (20% вартості товару).

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що ця операція є поверненням раніше постановленого позивачем на адресу СООО «Флоримебель»товару. Вартість товару (194672,66 грн.) була включена позивачем до колонки А (Обсяги придбання (без ПДВ)) рядку 12.1 (ПДВ, сплачений митним органам) розділу ІІ (Податковий кредит) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, а сума ПДВ (38934,53 грн.) була включена позивачем до колонки Б (Дозволений податковий кредит) рядку 12.1 розділу ІІ податкової декларації (ар. с. 103-113). В рядку 25 (Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) розділу ІІІ (Розрахунки з бюджетом за звітний період) податкової декларації за квітень 2009 року (ар. с. 114-124) позивач визначив суму 164229 грн., до складу якої увійшла сума 38934,53 грн.

Податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року позивач подав 19.05.2009.

Як вказано у пункті 9 частини 6 статті 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», подання платником декларації з відємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є обставиною, за наявності якої органом державної податкової служби здійснюється позапланова виїзна перевірка.

20.07.2009 відповідачем був оформлений акт № 1749/23/00310781 «Про результати позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Возко», код за ЄДРПОУ 00310781 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2009 по 31.03.2009»(надалі Акт перевірки, ар. с. 7-43).

На підставі Акта перевірки відповідач, з посиланням на підпункти «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181), пункт 9 частини 6 статті 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, склав податкове повідомлення-рішення № 0000052302/0 (надалі податкове рішення, ар. с. 78), яким, в звязку з порушенням позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, зменшив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 39483 грн. Ця сума складається з 38934 грн. та 549 грн. (правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування в цій частині позивачем не оскаржується).

На думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з цього, якщо у справі оскаржується податкове повідомлення-рішення, в якому зазначені порушення платником податків вимог чинного законодавства з питань оподаткування, субєкт владних повноважень (орган державної податкової служби) має доказати факт цих порушень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вказано у частині 1 статті 13 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(а саме цей Закон визначає статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У відповідності з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 (на підставі цієї норми відповідач склав податкове рішення) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом «б»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253. У підпункті «ґ»пункту 3.1 розділу 3 Порядку вказано, що податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобовязання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації. В такому випадку податкове повідомлення складається за формою В1 (пункт 3.2 розділу 3 Порядку).

Виходячи з цього, підставою для складання податкового повідомлення в даному випадку є результати здійсненої податковим органом перевірки.

Відповідно до вимог Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, був розроблений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, надалі Порядок оформлення перевірок).

Як вказано у пункті 1.3 розділу 1 Порядку оформлення перевірок, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (пункт 1.5 розділу 1 Порядку оформлення перевірок).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 розділу 1 Порядку оформлення перевірок).

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення перевірок).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, порушення, на підставі якого було складено податкове рішення, зазначено в розділі 3.2.2 (Перевірка правильності визначення податкового кредиту за квітень 2009 року) Акта перевірки (стор. Акта перевірки з 11 по 33, ар. с. 17-39), конкретно в абзаці 5 на стор. 33 Акта перевірки (ар. с. 39): «В квітні 2009 року СООО «Флоримебель»(Білорусь) було повернуто ЗАТ «Возко»шкіртовар по контракту № 17/10-08 згідно ВМД №504040013/9/001090 від 21.04.2009р. готова шкіра із шкір ВРХ без волосяного покриття, оброблена після дублення (код товару 4107991000). Відправник СООО «Флоримебель»(Білорусь). Країна призначення Україна. Загальна фактурна вартість 521352,22грн./67708,08 дол. США (курс 7,7грн. за 1 дол. США), ПДВ, сплачений митним органам 107398,56грн., що підтверджено відміткою відділу митних платежів митниці. Фактично ввезено на митну територію України 21.04.2009р., на що є відмітка митниці. Підприємство на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесло до податкового кредиту суму ПДВ сплачену митним органам за повернення товару в сумі 107398,56грн.».

Таким чином, в Акті перевірки, в порушення зазначених вище вимог, що встановлені Порядком оформлення перевірок, відсутні вказівки на те, що позивач безпідставно включив до рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року ПДВ в сумі 38934 грн., сплата якого у березні 2009 року митному органу підтверджується вантажною митною декларацією № 504040013/9/000775 від 18.03.2009.

За таких обставин Акт перевірки не може вважатись носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки відповідні порушення з посиланням на первинні документи відсутні, а викладене в Акті перевірки стосується податкового кредиту квітня 2009 року, а не суми бюджетного відшкодування, яка була заявлена позивачем в декларації за квітень 2009 року. Відповідно, прийняте на підставі Акта перевірки податкове рішення не може вважатись законним, в звязку з чим підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача на те, що факт порушення позивачем підтверджується довідкою від 06.06.2009 № 1551/23/00310781 «Про результати позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Возко», код за ЄДРПОУ 00310781 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 28.02.2009»(ар. с. 44-77) судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

По-перше, предметом перевірки, виходячи з назви довідки, не була достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року, тобто дані податкової декларації позивача не перевірялись.

По-друге, як вказував представник відповідача в судовому засіданні, порушення викладено в абз. 3 на стор. 12 довідки (ар. с. 55). Жодних посилань на первинні документи ця частина довідки не містить.

По-третє, як зазначено вище, згідно з пунктом 1.3 розділу 1 Порядку оформлення перевірок, довідка складається в разі порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Довідкою є службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Таким чином, довідкою не може підтверджуватись встановлення податковим органом фактів порушення законодавства.

По-четверте, податкове рішення було складено саме на підставі Акта перевірки, а не на підставі довідки.

Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0000052302/0, що було складено Вознесенською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 38934 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України Закритому акціонерному товариству «ВОЗКО» судовий збір в сумі 3, 40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 19 травня 2010 року.