Рішення № 96787748, 07.05.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/178/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Горшанова В.І. - за довіреністю;

від відповідача: Кірса В.В. - адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Черкаської міської ради ( м. Черкаси) до приватного акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" ( м. Черкаси) про стягнення 2 806 818,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів в розмірі 2 806 818,98 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України за користування земельною ділянкою кадастровий № 7110136700:04:002:0111 під об`єктом нерухомого майна за адресою вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси за період з 02.02.2018 по 31.10.2020.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав виникнення між сторонами кондикційних зобов`язань.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, оскільки, зокрема, земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав (а.с. 22-27).

У судовому засіданні 19.04.2021 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всі документи, які сторонами надано в справу на всіх стадіях її розгляду, суд приєднав до матеріалів справи керуючись ст. 2 ГПК України. У відповідності до даної норми завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( а.с. 11-12), номер інформаційної довідки 227325109 від 08.10.2020, відкрите акціонерне товариство "Черкаський завод телеграфної апаратури" набуло у власність нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень, що розташований в м. Черкаси, вул. Гоголя, 1.

Дата державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно 02.02.2018, номер запису про право власності/довірчої власності: 24745513.

Як вказує позивач, об`єкт нерухомого майна, власником якого є відповідач, розташований на земельній ділянці площею 3,0 га, кадастровий номер 7110136700:04:002:0111, що належить територіальній громаді міста Черкаси, в інтересах якої діє Черкаська міська рада, згідно повноважень визначених ст. 12 Земельного кодексу України.

У відповідності до ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно положень п. 14.1.147 Податкового Кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно чинної ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому дана норма Земельного кодексу України не звільняє набувача майна від обов`язку належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості.

Отже з моменту переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, у попереднього власника нерухомості припиняється, а у набувача виникає обов`язок вносити плату за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

За доводами позивача, з моменту державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ПрАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури" продовжує користуватись земельною ділянкою кадастровий № 7110136700:04:002:0111 за адресою вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси без правовстановлюючих документів, не сплачуючи кошти за її фактичне використання.

Позивач просить задовольнити позов на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки між сторонами виникли кондикційні зобов`язання.

Виходячи із обґрунтування позовних вимог, спір не стосується стягнення збитків і тому не потребує доведення всіх чотирьох складових для їх стягнення (особа-заподіювач збитків, розмір збитків, прямий причинний зв`язок між поведінкою особи та збитками, вина особи). Для кондикційних зобов`язань відповідача (ст. 1212 ЦК України), існування яких доводить позивач, не має значення вина особи, яка без належної правової підстави зберегла в себе кошти, належні стягувачу.

У відповідності до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Такі кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Наявність між сторонами договірних відносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Між сторонами немає спору в питанні, що відносини між сторонами є кондикційними, а не деліктними.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено і даний факт не заперечується сторонами, що відповідач фактично користується по вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси землею з кадастровим номером 7110136700:04:002:0111, оскільки на ній розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомого майна.

Однак відповідач має заперечення щодо доведеності фактичної площі користування заводом цією земельною ділянкою та віднесення її всієї до категорії земель житлової та громадської забудови, оскільки у своєму складі вона має частину, яка віднесена, зокрема, до території спортивних закладів та зелених насаджень загального користування.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4376 від 07.10.2020 (а.с. 13), нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3 000 кв.м., розташованої по вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси, кадастровий номер 7110136700:04:002:0111, становить 1158600,00 грн. Код цільового призначення земельної ділянки - 03,15, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

За доводами позивача, відповідач у спірний період з 02.02.2018 (дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно) по 31.10.2020 не уклав договори оренди землі, або договори про відшкодування збитків власнику землі, кошти за користування землею не сплачував і при цьому в контексті правовідносин сторін вина відповідача у виниклій ситуації значення не має.

Укладення між сторонами договору оренди землі на спірну ділянку судом не встановлено, відповідач перебуває у поцедурі вирішення даного питання із Черкаською міською радою та розроблення документації із землеустрою.

Згідно положень ст. 125, 126 ЗК України у нині чинній редакції право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач доводить, що з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач здійснює користування земельною ділянкою без належних правових підстав, повинен сплачувати кошти в розмірі орендної плати і тому відносини сторін регулюються ст. 1212 ЦК України.

Зазначена позиція щодо кондикційних зобов`язань викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідач в ході розгляду справи вказував, що право власності на комплекс нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 1 виникло у заводу ще у 1996 році, користування земельною ділянкою попереднім власником майна належним чином не було оформлено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та постанові від 04.12.2019 № 917/1739/17 дійшла висновків, що обов`язковим в даній категорії спорів про стягнення коштів за кондикційними зобов`язаннями є доведення площі земельної ділянки, а також сам факт фактичного використання цієї площі, що зокрема підтверджується, складеним уповноваженим органом актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Відповідач вказав, що позивачем не надано жодного акту обстеження уповноваженого органу Черкаської міської ради з питань землекористування з висновками про те, якою конкретною площею земельної ділянки розміром 3 га користується відповідач та яким способом (які межі, площа, конфігурація), або інших належних доказів, які б підтверджували факт, розмір та цільове використання земельної ділянки по вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси.

В справу позивачем подано витяг з Технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 13), за яким всю ділянку площею 3 га віднесено до земель житлової та громадської забудови.

При цьому позивачем так і не було надано в справу за клопотанням відповідача та за вимогою суду рішення Черкаської міської міської ради про віднесення всієї земельної ділянки з кадастровим № 7110136700:04:002:0111 під об`єктом нерухомого майна за адресою вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси площею 3 га до земель житлової та громадської забудови в порядку ст. 19,20 ЗК України.

У відповідності до ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, до яких віднесено, зокрема, землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення та інші.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 ЗК України).

Відповідачем у справу подано листування заводу телеграфної апаратури та Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради з приводу спірної земельної ділянки. Так, у листі від 03.03.212 № 2527-01-25 (а.с. 40) та від 24.03.21 № 2910-01-25 (а.с. 56) вказано про те, що на земельну ділянку кадастровим № 7110136700:04:002:0111 під об`єктом нерухомого майна за адресою вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси площею 3 га встановлено містобудівні обмеження та обмеження землекористування, пов`язані із розташуванням ділянки в межах заповідної зони "Черкаські берегові схили", в межах санітарно-захисної зони від комунально-складських підприємств та в межах території, яка визначена під розміщення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва "Зелений гай". При цьому відповідно до генплану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505 ця ділянка належить до території спортивних закладів та земельних насаджень загального користування. Департамент вважає, що з цих підстав відповідачу частина земельної ділянки площею 3 га взагалі не може бути передана у користування.

Отже, оскільки в даний час частина спірної земельної ділянки юридично не може бути віднесена до земель житлової та громадської забудови, а відноситься до іншого цільового призначення і взагалі не може бути передана в користування відповідачу без попередньої зміни цільового призначення, то суд вважає, що позивач необґрунтовано проводить розрахунки для стягнення спірних коштів з усієї площі ділянки 3 га.

При цьому правильне визначення категорії земельної ділянки та її цільового використання безпосередньо впливає на визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення розміру ставки орендної плати.

Також з цих підстав суд не погоджується із доводами позивача, що саме по собі звернення позивача до Черкаської міської ради за отриманням в оренду на 49 років земельної ділянки площею 3 га (а.с. 58) є достатнім доказом фактичного користування цією земельною ділянкою відповідачем у вказаній площі, оскільки така заява свідчить лише про наміри особи щодо отримання користування земельною ділянкою.

Крім того відповідач звернув увагу суду, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.08.2004 було відкрито провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури" (справа № 18-10-14-01/2759).

Постановою Господарського суду Черкаської області від 26.02.2013 у справі № 18-10-14-01/2759 припинено процедуру санації, визнано банкрутом ВАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури", відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.09.2018 у справі № 18-10-14-01/2759, зміненою Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 було затверджено мирову угоду, провадження у справі про банкрутство боржника - закрито.

Отже, з 26.02.2013 по 11.02.2019 відповідач перебував в процедурі банкрутства на стадії ліквідації, що відповідно до приписів ст. 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції 2019 року) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ( тобто з 26.02.2013) має відповідні наслідки по зобов`язаннях боржника.

На думку відповідача, вказане свідчить про те, що з 26.02.2013 по 11.02.2019 також і внаслідок спеціальної процедури встановленої законодавством з питань банкрутства, у відповідача не могло виникнути жодних додаткових зобов`язань, в тому числі кондикційних.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача, як з власника об`єктів нерухомого майна, безпідставно збережених ним коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою по вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси, на якій ці об`єкти розміщені.

Позивач вказує, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Зі змісту частини 2 статті 120 Земельного кодексу України вбачається, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З пояснень представників обох сторін судом встановлено, що право користування на спірну земельну ділянку ніколи не було оформлено належним чином за жодною особою і доказів протилежного у справу не подано.

Розрахунок позовних вимог (а.с. 16) базується Черкаською міською радою на вихідних даних, що використовуються для обрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою, нормативна грошова оцінка якої визначена.

Згідно з абз. 3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель"). Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Зі свого боку відповідач доводить, що позивач не може стягувати спірні кошти до моменту реєстрації за Черкаською міською радою права власності на земельну ділянку кадастровий № 7110136700:04:002:0111, оскільки в даний час ця земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав.

Суд погоджується з такими доводами, виходячи з наступного:

Згідно з положеннями ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4376від 07.10.2020 (а.с. 13), нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 30000 кв.м. , розташованої по вул. Гоголя, 1 у м. Черкаси, кадастровий номер 7110136700:04:002:0111, становить 1158600,00 грн. Код цільового призначення земельної ділянки - 03,15, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Позивачем надано у справу Інформацію з ДЗК про право власності та речові права на спірну земельну ділянку (а.с. 63) з якої вбачається, що ця ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови за категорією земель і щодо форми власності вказано, що інформація відсутня.

В останнє засідання відповідачем подано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що стосовно земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:04:002:0111 в Реєстрі право власності ні за ким не зареєстровано (а.с. 91).

Отже з наявних у справ доказів вбачається, що вказана земельна ділянка лише внесена до Державного земельного кадастру і їй присвоєно кадастровий номер.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що згідно Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2001 земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера і саме ця обставина є вирішальною для оцінки статусу спірної земельної ділянки у правовідносинах сторін.

Суд вважає, що за змістом п. 2-4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державний земельний кадастр" законодавець унормував проблемні процедурні питання внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки та присвоєння їм кадастрових номерів, без чого не можлива подальша реєстрація земельної ділянки у ДР речових прав.

У правовідносинах сторін у спірної земельної ділянки кадастровий номер є і вона внесена до ДЗК з 22.09.2020 (а.с. 89), що не є предметом спору між сторонами, хоча нарахування спірних коштів позивачем проведено навіть за періоди до часу внесення земельної ділянки до ДЗК (а.с. 16).

Однак при цьому в цих же Прикінцевих та перехідних положеннях містяться положення про внесення змін до Земельного Кодексу України, до якого внесено нову статтю 79-1 про "Формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав" із положеннями ч. 9 про те, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З цих підстав, крім присвоєння кадастрового номера і внесення спірної земельної ділянки до ДЗК, вона безумовно повинна бути зареєстрована на праві власності за певним суб`єктом і лише після цього така земельна ділянка стає об`єктом цивільних прав.

Такого доказу реєстрації за Черкаською міською радою земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:04:002:0111 на праві власності у позивача немає.

У Публічній кадастровій карті ця земельна ділянка за типом власності є невизначеною (а.с. 90).

У постанові Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 922/1453/20 були викладені правові висновки щодо спірного питання про те, з якого моменту виникає право стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати: дата формування земельної ділянки (присвоєння кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі) чи дата її державної реєстрації права власності на неї.

Верховний Суд прийшов до висновку, що стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об`єктів цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності. Касаційний господарський суд звернув увагу, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19. В них міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. Застосовуючи приписи статті 79-1 ЗК України до спірних правовідносин, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина 1 цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. За приписами частини 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79-1 ЗК України не можуть застосовуватися окремо, тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права.

Також у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 10.09.2019 у справі № 922/96/19 викладено правову позицію про те, що позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства і реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період.

Згідно з розрахунком позивача (а.с. 16) заборгованість відповідача за користування земельною ділянкою по вул. Гоголя, 1, у м. Черкаси за період з 02.02.2018 по 31.10.2020 складає 2 806 818, 98 грн.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 року у справі №922/551/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 17.03.2020 року у справі №917/353/19, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав у відповідності до вимог чинного законодавства, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Виходячи з сукупності зібраних у справі доказів, позивач не доказав користування відповідачем всією площею 3 га земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:04:002:0111; правомірності віднесення її всієї до категорії земель житлової та громадської забудови; не доказав правомірність нарахування спірних коштів як кондикційних зобов`язань із всієї площі земельної ділянки розміром 3 га, а також позивач не доказав свого права на стягнення спірних коштів, яке пов`язано із реєстрацією за Черкаською міською радою права власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав і визначенням земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Отже правові підстави позовних вимог не доведені, тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК, при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 11 травня 2021

Суддя Н.М. Спаських