Рішення № 96787440, 26.04.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.2021 Справа № 920/94/21м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/94/21

за позовом Заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000),

2) Ворожбянського навчально-виховного комплексу: загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області (вул. Сумська, 1, с. Ворожба, Лебединський район, Сумська область, 42240),

до відповідача Фермерського господарства Шепіль Якова Андрійовича (вул. Миру, буд. 2, с. Сула, Сумський район, Сумська область, 42346),

про визнання недійсним договору на спільну обробку землі від 21.09.2020,

представники учасників справи:

прокурор - Мурашко Т.А.;

від першого позивача – не з`явився;

від другого позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився;

28.01.2021 до Господарського суду Сумської області звернувся з позовом прокурор в інтересах держави в особі позивачів, в якому просить суд визнати недійсним договір на спільну обробку землі від 21.09.2020, укладений між Ворожбянським навчально-виховним комплексом: загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області та Фермерським господарством Шепіль Якова Андрійовича.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.02.2021 відкрито провадження у справі № 920/94/21; призначене підготовче засідання на 24.02.2021, 11:30; відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; прокурору та позивачам наданий семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.

23.02.2021 перший позивач подав пояснення щодо позовної заяви (вх. № 1874 від 23.02.2021), в якому підтримує позовні вимоги.

24.02.2021 другий позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1949 від 24.02.2021).

У судовому засіданні 24.02.2021, за участю прокурора та представника першого позивача, судом постановлено протокольну ухвалу про часткове задоволення клопотання другого позивача, оголошення перерви в судовому засіданні до 01.04.2021, 11-00.

Ворожбянський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області та Фермерське господарство Шепіль Якова Андрійовича повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання ухвалою суду від 24.02.2021.

31.03.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.. № 3285 від 31.03.2021), в якому визнає позовні вимоги та зазначає, що зобов`язується вжити вичерпних заходів щодо розірвання договору за згодою сторін та повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

01.04.2021 другий позивач подав лист (вх. №3375 від 01.04.2021), в якому просить суд задовольнити позов.

Судове засідання 01.04.2021 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Жерьобкіної Є.А. у відпустці з 19.03.2021 по 02.04.2021.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.04.2021 призначене підготовче засідання у справі з повідомленням сторін на 26.04.2021, 10:15.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Порушення інтересів держави полягає в порушенні нормативно визначеної законодавцем процедури укладення договорів оренди землі; укладанні договору про спільну діяльність з метою приховання наявності орендних відносин між сторонами; фактичній передачі земельної ділянки, яка є складовою матеріально-технічної бази загальноосвітньої школи, наданої навчальному закладу для освітніх цілей, суб`єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, а також недопущення незаконного відчуження майна закладу освіти і використання його всупереч освітнім цілям. У зв`язку із тим, що відповідач незаконно набув право на користування земельною ділянкою навчального закладу, крім того, державне майно, надане освітньому закладу, використовується не за цільовим призначенням, позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав навчального закладу на користування земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка є державною власністю, передана у постійне користування навчальному закладу для освітніх потреб у порядку ст.ст. 22, 24 Земельного кодексу України. Укладення оспорюваного договору сторонами з порушенням установленого порядку, передача земельної ділянки навчального закладу іншій особі для підприємницької діяльності порушує державні інтереси. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави. Відповідно до п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ГУ Держгеокадастру здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони усіх категорій та форм власності, у тому числі щодо дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок. Роменською місцевою прокуратурою 04.01.2021 спрямований до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист за № 33/1-6вих- 21 з метою висвітлення виявлених прокурором порушень, встановлення причин самостійного не вжиття управлінням заходів щодо захисту інтересів держави. На вказаний лист Головне управління Держгеокадастру в Сумській області надіслало відповідь за № 10-18-0.6-38/2-21 від 05.01.2021, в якій зазначило про відсутність у нього правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, при цьому Управління не заперечує проти подання позову Роменською місцевою прокуратурою. Оспорюваний договір порушує права самого закладу освіти, який позбавлений можливості використовувати земельну ділянку для освітніх цілей, забезпечення повноцінного навчального процесу та життєдіяльності закладу, тому позов заявлено і в інтересах закладу освіти, з метою відновлення порушених прав навчального закладу на користування земельною ділянкою. Про наміри звернутися до суду в інтересах навчального закладу Роменською місцевою прокуратурою на його адресу було спрямовано відповідний лист від 16.01.2021 № 33/1-139вих-21. Відповідно до отриманої відповіді, Ворожбянський НВК не вбачає підстав для самостійного звернення з позовом до суду. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листами від 25.01.2021 повідомив позивачів про звернення до суду з позовом.

На підставі викладеного, зі змісту позовної заяви, предмета спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області та Ворожбянського навчально-виховного комплексу: загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2020 року між другим позивачем та відповідачем укладено договір про спільну обробку землі за умовами якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна та інтересів сумісно діяти з метою вирощування сільськогосподарської продукції та задоволення інших потреб сумісної діяльності сторін, а також проведення науково-дослідних, дослідно-експериментальних робіт, створення умов для всебічного обучу учнів.

Відповідно до п. 1.2. договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріальних ресурсів сільськогосподарські роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що належить другому позивачу на підставі державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 276704, загальною площею 30 га, яка розташована на території Ворожбянської сільської ради, а другий позивач зобов`язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, передати відповідачу в якості оплати за виконані роботи частину вирощеної сільськогосподарської продукції на вищевказаній земельній ділянці.

За умовами пункту 2.1. договору, відповідач зобов`язаний своїми силами і засобами виконувати усі роботи в строки необхідні для виконання сільськогосподарських робіт; поставити на місце виконання робіт, визначених у пункті 1.2. цього договору, сільськогосподарську техніку, необхідні матеріали та ін.., здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання в період виконання робіт за цим договором; забезпечувати на місці виконання робіт, визначених у пункті 1.2. цього договору, вжиття необхідних заходів по техніці безпеки, пожежної безпеки і охорони такого місця. Виконавець має право залучати для виконання своїх зобов`язань по договору третіх осіб.

Згідно з п. 2.2. договору, другий позивач зобов`язаний визначити і передати виконавцю земельну ділянку, яка зазначена в пункті 1.2. договору в 5-денний термін, з дня підписання договору; прийняти виконані виконавцем роботи та підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт виконавцем протягом 5-ти днів з дати одержання названого акта від виконавця.

За умовами пунктів 3.1.-3.3. договору, в період дії договору, на цілі спільної діяльності, замовник передає виконавцю як внесок у спільну діяльність, земельну ділянку в розмірі 30 га., яка надана їй в постійне користування. Внесок замовника становить 25 % від спільної власності сторін за договором. Внесок виконавця становить 75% від спільної власності сторін за договором.

Відповідно до розділу 4 договору, сторонами передбачений наступний розподіл результатів спільної діяльності.

Сільгосппродукція, а також результати дослідно-експериментальної роботи, які є продуктами спільної діяльності, належать сторонам за договором.

Фактичний розподіл продуктів спільної діяльності, здійснюється наступним чином: замовнику належать результати дослідно-експериментальної роботи, які проводились на земельній ділянці, зазначена у пункті 3.1., а також 25% від загального об`єму сільгосппродукції, яка вирощена на цій земельній ділянці. Виконавцю належить вся сільгосппродукція, яка вирощена на земельній ділянці, зазначена у пункті 3.1. договору. Врожайність земельної ділянки визначається комісією, яка складається із представників сторін, з обов`язковим складанням в письмовій формі акта врожайності. Натуральні (фінансові) розрахунки Сторін по договору здійснюється один раз в рік на протязі 30 днів після складання акту врожайності. Замовник має право отримати належну йому частку сільгосппродукції в грошовому виразі, із розрахунку ринкової реалізації цієї продукції. Виконавець перераховує грошові кошти від реалізації частини сільгосппродукції, яка належить замовнику на розрахунковий рахунок для Ворожбянського НВК, в терміни які зазначені в підпункті 4.2.4. Умови та порядок взаєморозрахунків у разі необхідності можуть бути переглянуті та змінені.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до підписання наступного протягом року або до його розірвання (п. 8.1. договору).

На підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№ 276704 від 23.06.2005, Ворожбянському навчально-виховному комплексу: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради, на праві постійного користування надано земельну ділянку площею 30 га, що розташована на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, для дослідних і навчальних цілей.

Відповідно до статуту Ворожбянського НВК, це різнопрофільний заклад загальної середньої освіти, що надає повну загальну середню освіту та дошкільну освіту, забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу, зручне розташування, забезпечує допрофільну підготовку та профільне навчання, здійснює науково-теоретичну і практичну підготовку учнівської молоді.

За інформацією відділу у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області № 955/106-20 від 13.11.2020, земельна ділянка площею 30 га, кадастровий номер 5922982400:03:004:0059, знаходиться в користуванні Ворожбянського навчально-виховного комплексу: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір про спільну обробку землі є прихованим договором оренди землі, який укладений з порушенням вимог земельного законодавства, тому наявні правові підстави для визнання договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач визнає позовні вимоги.

За приписами п. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про оренду землі” (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Судом встановлено, що за умовами оспорюваного договору фактично другий позивач передає відповідачу в користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідач, в свою чергу, користується земельною ділянкою, збирає врожай та перераховує другому позивачу грошові кошти від реалізації частини сільгосппродукції у співвідношенні 25 % від загального об`єкту сільгосппродукції, яка вирощена на земельній ділянці, із розрахунку ринкової реалізації продукції.

Стосовно проведення науково-дослідних, дослідно-експериментальних робіт, які, в тому числі, визначені як мета спільної діяльності, у договорі сторонами не узгоджено, що саме є результатом таких робіт, на кого покладено обов`язок їх проведення, порядок передачі результатів таких робіт та інш.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за своєю юридичною природою та правовою сутністю спірний договір є договором оренди землі (строкове платне користування земельною ділянкою).

Статтею 6 Закону визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 30 га, кадастровий номер 5922982400:03:004:0059, перебуває у державній власності та надана у користування Ворожбянському навчально-виховному комплексу: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради.

За приписами ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами ст. 4 Закону, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ст. 78 Зеельного кодексу України).

Разом з цим, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Таким чином, оскільки другий позивач не є власником земельної ділянки, він не наділений правом нею розпоряджатися, в тому числі, передавати останню в оренду (строкове платне тимчасове користування).

У відповідності до ст. 80 Закону України “Про освіту” до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Зі змісту спірного договору судом не встановлено, що земельна ділянка надана відповідачу з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що договір про спільну обробку землі від 21.09.2020, за своєю юридичною природою та правовою сутністю є договором оренди землі, який укладено з порушенням приписів ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 6, 16 Закону України “Про оренду землі”, другий позивач не наділений повноваженнями розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема, передавати останню в оренду, у зв`язку з чим, з урахуванням приписів статей 203, 215 ЦК України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним договору на спільну обробку землі від 21.09.2020, укладеного між Ворожбянським навчально-виховним комплексом: загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області та Фермерським господарством Шепіль Якова Андрійовича.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” судовий збір в сумі 1135 грн. 00 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжним дорученням № 2111 від 28.12.2020 (оплачено 30.12.2020) підлягає поверненню Сумській обласній прокуратурі з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1135 грн 00 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір на спільну обробку землі від 21.09.2020, укладений між Ворожбянським навчально-виховним комплексом: загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області (вул. Сумська, 1, с. Ворожба, Лебединський район, Сумська область, 42240, код ЄДРПОУ 24014142) та Фермерським господарством Шепіль Якова Андрійовича (вул. Миру, буд. 2, с. Сула, Сумський район, Сумська область, 42346, код ЄДРПОУ 34362934).

3. Стягнути з Фермерського господарства Шепіль Якова Андрійовича (вул. Миру, буд. 2, с. Сула, Сумський район, Сумська область, 42346, код ЄДРПОУ 34362934) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 1135 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Повернути Сумській обласній прокуратурі (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) з державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач – Сумська міська отг 22030101, ЄДРПОУ 37970593, банк отримувача – Казначейство України (ел.адм.подат)) судовий збір в сумі 1135 грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 2111 від 28.12.2020 (оплачено 30.12.2020).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складене 11.05.2020 (у період з 05.05.2021 по 07.05.2021 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).

Суддя Є.А. Жерьобкіна