Рішення № 96786018, 29.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2021м. ДніпроСправа № 904/7049/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Безрідної Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ

до фізичної особи-підприємця КОТОВА ДМИТРА СЕРГІЙОВИЧА

про стягнення 10926,98грн., з яких 3749,19грн. основної заборгованості; 305,89грн. пені; 6815,60грн. неустойки; 56,30грн. інфляційних втрат та про виселення з орендованого майна - нежитлового вбудованого приміщення площею 6,5кв.м. (корисна площа 5,5кв.м., площа загального користування 1,0кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 на четвертому поверсі п`ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету транспорту імені академіка Лазаряна (договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6341-ОД від 07.06.2017)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 24.12.2020 за вих.№10-12-07501 до фізичної особи-підприємця КОТОВА ДМИТРА СЕРГІЙОВИЧА (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 10926,98грн., з яких 3749,19грн. основної заборгованості; 305,89грн. пені; 6815,60грн. неустойки; 56,30грн. інфляційних втрат та виселити з орендованого майна - нежитлового вбудованого приміщення площею 6,5кв.м. (корисна площа 5,5кв.м., площа загального користування 1,0кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 на четвертому поверсі п`ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету транспорту імені академіка Лазаряна.

Позовні вимоги обґрунтовано на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6341-ОД від 07.06.2017.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/7049/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020.

Ухвалою від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 26.01.2021.

29.12.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 24.12.2020 за вих.№10-12-07561 (в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України) у якому просить суд прийняти позовну заяву від 24.12.2020 за вих.№10-12-07501 та призначити справу до розгляду. Ухвалою від 04.01.2021 позивачу рекомендовано подати письмові пояснення щодо відношення ОСОБА_1 до справи №904/7049/20. 14.01.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від б/д за вих.№б/н (в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України) в якому просить суд вважати зміст клопотання від 24.12.2020 за вих.№10-12-07561 (в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України) технічною помилкою та не враховувати при розгляді справи №904/7049/20.

Ухвалою від 26.01.2021 підготовче засідання відкладено на 18.02.2021 через відсутність доказів повідомлення відповідача про існуюче судове провадження.

Ухвалою від 18.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження по 05.04.2021; підготовче засідання відкладено на 01.04.2021 через відсутність доказів повідомлення відповідача про існуюче судове провадження.

Ухвалою від 01.04.2021 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 29.04.2021.

В судове засідання, яке відбулося 29.04.2021, сторони не забезпечили явку представників.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.04.2021, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.04.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6341-ОД від 07.06.2017 (далі - договір).

Відповідно до пункту 10.1 договору строк дії договору з 07.06.2017 по 06.05.2020.

Листом від 18.12.2019 №18/02-07404 позивач повідомив орендаря про відмову від договору оренди у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором в частині сплати орендної плати та просив повернути державне майно з оренди. Лист від 18.12.2019 №18/02-07404 відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Листом від 14.05.2020 №18-02-02577 позивач повторно звернувся до орендаря з проханням сплатити заборгованість і повернути державне майно з оренди. Лист від 14.05.2020 №18-02-02577 відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Листом від 25.05.2020 №18-02-02782 позивач повідомив відповідача про припинення договору та про необхідність повернути майно з оренди.

З огляду на несплату боргу, неповернення майна позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

Так, заборгованість за період з березня 2019 року по жовтень 2020року складає 3749,19грн.

Неустойка за період три дні лютого 2020 року та з березня 2020 року по 15.11.2020 складає 6815,60грн.

Пеня за загальний період прострочення з 16.05.2019 по 15.12.2020 складає 305,89грн.

Інфляційні втрати за загальний період прострочення з 16.05.2019 по 15.12.2020 складають 56,30грн.

СТРОК ДЛЯ ПОДАЧІ ВІДЗИВУ.

Питання вручення судового рішення врегульовано положеннями статті 242 Господарського процесуального кодексу України, а саме 6. Днем вручення судового рішення є: 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Ухвалу від 04.01.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 25.02.2021, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 25.02.2021 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Господарський суд наголошує, що відомості про адресу відповідача - Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШОЛОХОВА, будинок 29, квартира 207, містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 04.01.2021 - відкриття провадження у справі) та станом на 31.03.2021, а отже є офіційними.

Відповідачу в ухвалі від 04.01.2021 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, строк для подачі відзиву по 12.03.2021.

Станом на 29.04.2021 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відзив не надійшов.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Факт користування майном. Строк дії договору. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. 5. Правомірність нарахування пені. 6. Правомірність нарахування інфляційних втрат. 7. Обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк. 8. Правомірність вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

07.06.2017 між позивачем (далі - позивач, орендодавець) та відповідачем (далі -відповідач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6341-ОД (далі - договір).

Предмет договору. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (реєстровий номер 01116130.1.ЯОЧПКЧ013) (далі - майно) площею 6,5кв.м. (корисна площа 5,5кв.м., площа загального користування 1,0кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на четвертому поверсі(ах) п`ятиповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 14.03.2017 і становить за незалежною оцінкою 55692,00грн. (пункт 1.1 договору). Майно передається в оренду з метою розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг з ксерокопіювання документів (пункт 1.2 договору).

Ціна договору визначена розділом 3. Орендна плата.

Строк. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 07.06.2017 по 06.05.2020 включно.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, а отже є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII, у частині 1 статті 2 якою наведено аналогічне визначення оренди.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт користування майном. Строк дії договору.

Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Обов`язок складання акту приймання-передавання майна в оренду, відповідно до пункту 2.4 договору, покладається на орендодавця.

Актом приймання-передачі від 07.06.2017 в оренду нерухомого майна - площею 6,5кв.м., що знаходиться на балансі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується передача майна в оренду відповідачу.

Таким чином, відповідач вступив в строкове платне користування державним майном з 07.06.2017.

В силу пункту 5.10 договору орендар зобов`язався у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до чинного законодавства збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Листом від 18.12.2019 за вих.№18-02-07404 Щодо відмови від договору оренди від 07.06.2017 №12/02-6341-ОД позивач звернувся, зокрема, до відповідача та повідомив про розірвання договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, у зв`язку з невнесенням орендної плати більш ніж три місяці поспіль. В якості доказів направлення листа надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою ОСОБА_2 , тобто відповідача про отримання зазначеного листа 25.02.2020.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З урахуванням вимог статті 782 Цивільного кодексу України та фактичних обставин справи, зокрема наявність листа позивача від 18.12.2019 за вих.№18-02-07404 Щодо відмови від договору оренди від 07.06.2017 №12/02-6341-ОД та доказів його отримання відповідачем 25.02.2020, господарський суд констатує, що строк дії договору закінчився 25.02.2020.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3, 4, 5).

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (стаття 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України та чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 162,06грн.

- 50% балансоутримувачу у розмірі 162,06грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку позивача передати відповідачу в користування об`єкт нерухомості за актом приймання-передачі відповідає обов`язок своєчасно і у повному обсязі сплачувати плату за використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта з оренди.

За період з березня 2019 року по жовтень 2020 року відповідачу нараховано до сплати 3749,19грн. орендної плати.

Строк оплати є таким, що настав.

Доказів оплати за об`єкт оренди у період з березня 2019 року по жовтень 2020 року відповідач не надав.

При цьому, господарський суд звертає увагу на положення пункту 3.12 договору, яким закріплено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Господарський суд констатує, що доказів повернення майна з оренди матеріали справи не містять, а відтак логічним є висновок, що закінчення дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за період з березня 2019 року по жовтень 2020 року у розмірі 3749,19грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 3.8 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 16.05.2019 по 15.12.2020 на загальну суму 305,89грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

6. Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (статті 525, 526 Цивільного кодексу України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з вересня 2020 року по грудень 2020 року на загальну суму 56,30грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

7. Обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк.

За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13 і від 19.08.2014 у справі № 3-85гс14, постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та наявні докази, врахувавши позицію відповідача, господарський суд не вбачає наявність обставин, які б перешкоджали відповідачу повернути майно з оренди.

Крім цього, частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, установивши, що відповідач обов`язку з повернення балансоутримувачу об`єкту оренди не виконав та не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, господарський суд дійшов висновку, що неповернення об`єкту оренди за договором відбулося виключно з вини самого відповідача, що згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є підставою для вимоги про сплату неустойки.

Щодо розрахунку неустойки.

Позивач нарахував неустойку за період три дні лютого 2020 року та з березня 2020 року по 15.11.2020 у розмірі 6815,60грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок неустойки здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

8. Правомірність вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Положення статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України визначають, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Спір у даній справі пов`язаний з орендними правовідносинами сторін, які виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6341-ОД від 07.06.2017, що перебуває у державній власності.

Відповідно до статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Ці положення кореспондуються з положеннями статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 10 та частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до істотних умов договору оренди, серед іншого, належить термін, на який укладається договір оренди, що визначається за погодженням сторін.

Так, господарським судом встановлено, що строк дії договору закінчився 25.02.2020.

Господарський суд констатує відсутність підстав для застосування у спірних відносинах положень щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін, позаяк передумовою застосування такого переважного права є належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором, що матеріалами справи не підтверджується та відповідачем не доведено.

Отже, вимога про виселення відповідача з орендованого майна - нежитлового вбудованого приміщення площею 6,5кв.м. (корисна площа 5,5кв.м., площа загального користування 1,0кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 на четвертому поверсі п`ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету транспорту імені академіка Лазаряна визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення зі спору господарським судом взято до уваги висновки викладені у ПОСТАНОВІ Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 по справі №925/1223/17, а саме:

"105. Відхиляючи доводи касаційної скарги щодо притягнення відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме порушення внаслідок стягнення орендної плати та неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за той самий період суд касаційної інстанції зауважує таке.

106. Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

107. Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

108. Частинами першою та третьою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

109. Як правильно вказано судами попередніх інстанцій згідно з п. 3.7 договору №3/2010 у разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату включно по день (дату) передачі балансоутримувачу об`єкта оренди за актом приймання-передачі, один примірник акту надає орендодавцю.

109. Таким чином, сторони погодили внесення орендних платежів включно по день (дату) передачі балансоутримувачу орендованого майна.

110. Як встановлено судами попередніх інстанцій заборгованість по орендній платі не входить до розміру позовних вимог та на час розгляду справи була погашена відповідачем в повному обсязі.

111. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору оренди №3/2010 основне зобов`язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом повернення об`єкту іпотеки, тобто є господарським зобов`язанням за договором, а не санкцією за його неналежне виконання, як необґрунтовано стверджує касатор.

112. Враховуючи наведене Верховний Суд відхиляє доводи касатора про те, що нарахування одночасно орендної плати за фактичне користування приміщенням та стягнення неустойки як подвійної плати за користування річчю за той самий період є притягненням до подвійної відповідальності, оскільки правова природа цих платежів за встановлених у цій справі обставин є різною."

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6; Ідентифікаційний код 42767945) до фізичної особи-підприємця КОТОВА ДМИТРА СЕРГІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 10926,98грн., з яких 3749,19грн. основної заборгованості; 305,89грн. пені; 6815,60грн. неустойки; 56,30грн. інфляційних втрат та про виселення з орендованого майна - нежитлового вбудованого приміщення площею 6,5кв.м. (корисна площа 5,5кв.м., площа загального користування 1,0кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 на четвертому поверсі п`ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету транспорту імені академіка Лазаряна (договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6341-ОД від 07.06.2017 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця КОТОВА ДМИТРА СЕРГІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6; Ідентифікаційний код 42767945) 3749,19грн. (три тисячі сімсот сорок дев`ять грн. 19 коп.) основної заборгованості; 305,89грн. (триста п`ять грн. 89 коп.) пені; 56,30грн. (п`ятдесят шість грн. 30 коп.) інфляційних втрат; 6815,60грн. (шість тисяч вісімсот п`ятнадцять грн. 60 коп.) неустойки; 4204,00грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) судового збору.

Виселити фізичну особу-підприємця КОТОВА ДМИТРА СЕРГІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з орендованого майна - нежитлового вбудованого приміщення площею 6,5кв.м. (корисна площа 5,5кв.м., площа загального користування 1,0кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 на четвертому поверсі п`ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі ДНІПРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В. ЛАЗАРЯНА (Україна, 49010, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЛАЗАРЯНА, будинок 2; Ідентифікаційний код 01116130).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 11.05.2021.

Суддя І.В. Петренко