Постанова № 9678558, 22.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2010 р. Справа № 2а-445/10/1470

м.Миколаїв

12:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н..А.,

за участю представників:

позивача: Арустамян А.Е. дов. від 25.11.2009,

відповідача: Єленич О.В. дов. №1/9/100-00 від 11.01.2010,

Славінської Н.М. дов. №989/9/100-00 від 02.04.2010,

прокуратури: Дзюбан О.В. посв. №253 від 26.03.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомАкціонерне товариство закритого типу Миколаївське обласне підприємство "Втормет", вул. Фрунзе, 111-А,Миколаїв,54020 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029

Прокуратура Миколаївської області на підставі повідомлення про вступ прокурора у справу №05-1533-10 від 11.03.2010 (54030, м.Миколаїв, вул..Спаська, 28),

проскасування податкового повідомлення-рішення №0005211501/0 від 07.07.2009 р., Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 16.03.2010: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0005211501/0 від 07.07.2009 та №0005211501/1 від 02.10.2009, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.10.2009р. №0005211501/1.

Заявою від 16.03.2010 позивач збільшив позовні вимоги і просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0005211501/0 від 07.07.2009 та №0005211501/1 від 02.10.2009.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.51, ст.137 КАС України, позивач скористався своїм правом збільшити позовні вимоги до прийняття рішення, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 16.03.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що приписи п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надають право платнику податку альтернативно і на власний розсуд обирати способи виправлення помилок та повідомлення контролюючого органу про самостійно виявлений факт заниження податкового зобовязання за минулий період. Позивач цілком правильно обрахував та відобразив у складі Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року всі показники самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів, що не заперечується відповідачем, і на підставі обовязкової для застосування формули визначив та відобразив податкове зобовязання. Оспорювані позивачем рішення були прийняті відповідачем на підставі акту, складеного за наслідками камеральної перевірки, в той час, як відповідно до абз.«в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків лише у випадках виявлення камеральною перевіркою арифметичних або методологічних помилок у поданій податковій декларації. Таких помилок Декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року не містить.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що Декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року містить методологічну помилку, яка полягає у наступному: обовязок щодо обчислення недоплати і штрафу у розмірі пяти відсотків від суми недоплати покладено на платника податків. У звязку з цим форми уточнюючих податкових декларацій і розрахунків, які затверджені відповідними наказами ДПА України передбачають рядки для декларування платниками податків сум недоплати і штрафу. Враховуючи це, позивач мав обрати саме той метод та спосіб самостійного виявленого податкового зобовязання, який в повній мірі відобразить як недоплату, так і суму штрафу.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав позицію відповідача.

Під час розгляду справи, представники сторін та прокуратури підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 22.04.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

18.06.2009 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №2360/1501/00193128 від 18.06.2009, в якому зроблено висновок, що позивач в порушення п.«б»п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі Закон №2181-ІІІ), розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, ст.3, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизив податкове зобовязання з податку на прибуток на 10905728,0 грн. Розрахунок податкового зобовязання визначено таким чином: (ряд.02.2 ряд.05.2) х 25% = сума заниженого податкового зобовязання.

07.07.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005211501/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 10905728,0 грн.

22.07.2009 позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва.

За результатами розгляду зазначеної скарги, 02.10.2009 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва прийняло рішення про залишення її без задоволення та винесло нове податкове повідомлення рішення №0005211501/1 від 02.10.2009.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва позивач звернувся з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Аналогічні положення містяться у п.2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 (надалі Порядок №143), а саме: платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з податку.

При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

У декларації з податок на прибуток підприємства за І квартал 2009 року, складеної 17.04.2009, позивач у рядку 02.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»розділу 02 «Коригування валових доходів»вказав суму 49261161,0 грн.

У рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»розділу 05 «Коригування валових витрат» вказав суму 5638248,0 грн.

У рядку 22 «Сума штрафу, самостійно нарахованого у звязку з виправленням помилок»позивач зазначив суму 545286,0 грн., яка в подальшому була ним сплачена, що відповідачем не заперечується.

З викладеного вбачається, що позивачем було обрано спосіб виправлення помилки, передбачений п.п.«б»п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Згідно п.2.1 Порядку №143, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Відповідно до п.п.«в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

У акті камеральної перевірки №2360/1501/00193128 від 18.06.2009 міститься лише загальне посилання на порушення приписів п.п.«б»п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ та розділу 2 Порядку №143, без зазначення, в чому саме полягали арифметичні або методологічні помилки допущені при складанні позивачем декларації за І квартал 2009 року або порушення порядку її заповнення.

В той же час, відповідач вважає методологічною помилкою вибір позивачем саме такого способу виправлення помилки, який передбачений п.п.«б»п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ, оскільки зазначений спосіб, на відміну від подання уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, не дає можливості встановити суму недоплати, нарахованої у звязку з виправленням помилки.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки ні п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ, ні п.2.3 Порядку №143 не містить будь-яких обмежень у виборі платником податків способу виправлення допущеної помилки, і не може вважатись методологічною помилкою в розумінні пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ.

Враховуючи викладене, обраний відповідачем вид перевірки не давав права останньому самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків за відсутності арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем не доведена належними засобами доказування правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0005211501/0 від 07.07.2009 та №0005211501/1 від 02.10.2009.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу п.4 ст.94 та ст.98 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005211501/0 від 07.07.2009 та №0005211501/1 від 02.10.2009, винесені Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Миколаєва.

3. Відшкодувати Акціонерному товариству закритого типу «Миколаївське обласне підприємство «Втормет» (вул.Фрунзе, 111/а, м.Миколаїв, 54029) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 14 травня 2010 року.