Ухвала суду № 96783150, 05.05.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8777/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника відповідача Здоровця С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист ділової репутації, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року до Подільського районного суду м. Києва звернувся приватний нотаріус ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (надалі за текстом - відповідач), про захист ділової репутації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, щоІНФОРМАЦІЯ_1 року в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» вийшла програма «Гроші». Так, в одному із відеосюжетів було поширено відомості про приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, які, на думку позивача, можуть створити у пересічного телеглядача уявлення про незаконність його дій як нотаріуса, що негативно впливає на його ділову репутацію.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05.08.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

18 серпня 2020 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.08.2020 року відкрито провадження у справі.

14.12.2020 року представником відповідача подано до суду заяву про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №8872 позивач є нотаріусом. Відповідно до підпункту 14.1.266 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Отже, позивач є приватним нотаріусом - особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. В свою чергу, оспорювана позивачем інформація, стосується особи позивача не як фізичної особи, не подій, що стосуються його приватного життя, а його діяльності як нотаріуса. Відповідно до п.14 ч.1 ст.20 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою. Відтак, даний позов поданий з порушенням правил суб`єктної юрисдикції та такий належить розглядати за правилами господарського судочинства.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, натомість представником позивача подано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача та його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подану заяву про закриття провадження у справі та зазначив, що вказана справа не підсудна Подільському районному суду м. Києва, оскільки спірні відносини виникли між приватним нотаріусом, який є самозайнятою особою і здійснює незалежну професійну діяльність та юридичною особою, а тому, в силу вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України), вказану справу повинен розглядати господарський суд.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачу видане свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №8872 від 21.09.2012 року, яке є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності (а.с.7).

Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Головним управлінням юстиції у Чернігівській області, №121 від 07.03.2013 року за позивачем зареєстровано приватну нотаріальну діяльність по Чернігівському міському нотаріальному округу (а.с.7 зворот).

Так, вивчаючи позовну заяву, суд доходить висновку, що спір між сторонами виник у зв`язку провадженням позивачем, як самозайнятою особою, нотаріальної діяльності та веденням господарської діяльності відповідачем.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

У статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Так, відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Пунктом 14 ч. 1 ст 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах

які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист ділової репутації.

Судом встановлено, що інформація, яку просить позивач визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації, стосується його не як фізичної особи, а безпосередньо як нотаріуса.

Разом з тим, правовий статус приватного нотаріуса в Україні визначено Законом України 2 вересня 1993 року № 3425-XII, зокрема статтею 3, відповідно до положень якої нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Приватний нотаріус є самозайнятою особою.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відкриваючи провадження у справі, суд, перш за все, має з`ясувати, за правилами якого судочинства заява підлягає розгляду. При цьому, слід враховувати компетенцію суду щодо розгляду цивільних справ та положення ГПК України. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 05.06.2019 року у справі № 758/6022/14-ц (провадження № 61-24072св18).

Отже, як за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин спір між сторонами є спором, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивачем не надано доказів того, що спір виник не на підставі здійснення самозайнятою особою нотаріусом незалежної професійної діяльності, тому суд доходить висновку, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, що прямо передбачено чинним ГПК України, відтак провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 258, 260, 353, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити;

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист ділової репутації - закрити;

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається;

Копію ухвали надіслати учасникам справи;

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Гребенюк