Постанова № 96782233, 14.04.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/817/21

Провадження № 3/359/527/2021

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши, за участю особи, яка притягується до відповідальності та її представника, адміністративні матеріали, що надійшли від Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП, -

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14.08.2017 року, орган, що видав 8029, реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_2 , -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.01.2021 року серії ДПР18 №433876, 14.01.2021 року о 22 год. 30 хв. в с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області по вул. Київський шлях, ОСОБА_2 керувала транспортним засобом марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.01.2021 року серії АПР18 №509066, 14.01.2021 року о 22 год. 30 хв. в с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області по вул. Центральна, поблизу будинку №126, громадянка ОСОБА_2 керувала автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на законну вимогу працівника поліції припинити адміністративне правопорушення, а саме керувати автомобілем, остання не реагувала та намагалась сісти за кермо автомобіля, при цьому висловлювалась в адресу поліцейських в грубій формі погрожуючи фізичною розправою, чіплялась за форменний одяг, чим вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського, відповідальність за що передбачена ст. 185 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 з`явилася, свою вину у скоєному визнала повністю, щиро розкаялась та просила не позбавляти її права керування транспортними засобами, оскільки власний автомобіль вона використовує у своїй трудовій діяльності. Крім того, має на утриманні неповнолітню дитину, яка також потребує постійного користування автомобілем.

Представник особи, яка притягується до відповідальності адвокат Синьоокий В.В. в судовому засіданні зазначив, що його клієнтка дійсно скоїла правопорушення, що передбачені ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП. Свою вину у скоєному остання чітко зрозуміє та усвідомлює і не заперечує своєї винуватості, а навпаки щиро розкаюється у скоєних правопорушеннях. В той же час, представник звертає увагу суду на те, що на утриманні у ОСОБА_2 перебуває неповнолітня дитина і остання постійно використовує власний автомобіль для потреб дитини. Крім того, остання працює на підприємстві «Аргус» на посаді начальника зміни об`єкту та у своїй діяльності також використовує власник транспорт. У зв`язку з викладеним, просив не позбавляти ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, оскільки це позбавить останню можливості забезпечувати її сім`ю нормальними умови проживання та може поставити під загрозу їх подальше життя.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Так, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що крім особистого визнання вини, вина ОСОБА_1 підтверджується складеними протоколами про адміністративне правопорушення від від 14.01.2021 року серії ДПР18 №433876 та від 14.01.2021 року серії АПР18 №509066, з яким правопорушниця ознайомлена, поясненнями свідків, іншими матеріалами справи та визнана судом.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення свідчать про скоєння нею адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 та її представником в судовому засіданні обставини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 використовує автомобіль у своїй трудовій діяльності, а також для потреб дитини, що пов`язане з необхідними умовами забезпечення проживання та утримання сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом призведе до того, що позбавить її можливості забезпечувати нормальні умови проживання її родини та може поставити під загрозу їх подальше життя.

При цьому, суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушниці, матеріали справи, наслідки вчиненого нею правопорушення та ступінь її вини, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин вчинення правопорушення, вважаю, що адміністративним стягненням, необхідним для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень, повинна бути міра відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, та за ст. 185 КУпАП у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 36 КУпАП до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн 00 коп без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 , на яку накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 23, 33, 34, 36, ч.1 ст.130, ст. 185 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14.08.2017 року, орган, що видав 8029, реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_2 , у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави (Отримувач: ГУК у Київ. обл./м. Київ/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку МФО 899998, номер рахунку: UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів бюджету: 21081300) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14.08.2017 року, орган, що видав 8029, реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_2 , на користь державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір) судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____.

Суддя С.М. Вознюк