Вирок № 96779657, 29.04.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.04.2021

Справа № 320/1721/19

Провадження № 1-кп/937/392/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Горбачової Ю.В.

з секретарем с/з - Ісайченковим А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12019080140000211 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воскресенка, Приазовського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого в ТОВ «АТП АСА» водієм, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

за участю: прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Діденко В.Є.,

потерпілої - ОСОБА_2 та її представника - адвоката Чеботар Н.А.,

представника цивільного відповідача ТОВ «АТП АСА» - адвоката Діденко В.Є.

ВСТАНОВИВ :

21 січня 2019 року о 06 год. 54 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 в технічно справному стані, рухався по вул. Героїв України в м. Мелітополь з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів в правій смузі для руху зі швидкістю приблизно 5-10 км/год.

В цей же час пішохід ОСОБА_2 рухалась по правому тротуару вул. Героїв України з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів та підходила до регульованого пішохідного переходу.

На регульованому перехресті вул. Героїв України та вул. В. Інтернаціоналістів, водій ОСОБА_1 при повороті праворуч, маючи можливість запобігти ДТП, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора переходила проїжджу частину вул. Інтеркультурна, на яку він повертав, після чого допустив на неї наїзд.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та звернулась до лікарні.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

16.2. «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку»;

Порушення п.п. 16.2 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 38 від 18 лютого 2019 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження:

- закритий передньо-медіальний переломо-вивих правого плечового суглобу з відривом та зміщенням великого бугорка правої плечової кістки; закритий лінійний поперечний перелом медіальної кісточки лівої гомілки внутрішньо суглобового типу без зміщення уламків; закритий уламковий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки внутрішньосуглобового типу без зміщення уламків; ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки голови, травматична екстракція 1-го зуба на верхній щелепі справа та вивих 5-го зубу на нижній щелепі зліва.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином:

- закритий передньо-медіальний переломо-вивих правого плечового суглобу з відривом та зміщенням великого бугорка правої плечової кістки; закритий лінійний поперечний перелом медіальної кісточки лівої гомілки внутрішньо суглобового типу без зміщення уламків; закритий уламковий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки внутрішньосуглобового типу без зміщення уламків - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я;

- в ділянці голови, зокрема ЗЧМТ, струс головного мозку та травматична екстракція 1-го зуба на верхній щелепі справа та вивих 5-го зубу на нижній щелепі зліва - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Своїми діями ОСОБА_1 , скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст.286 ч.1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні за ст. 286 ч.1 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого діяння, щиросердно розкаявся і пояснив, що дійсно 21 січня 2019 року о 06 год. 54 хв. він керував автомобілем Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 в технічно справному стані, рухався по вул. Героїв України в м. Мелітополь з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів в правій смузі для руху зі швидкістю приблизно 5-10 км/год. В цей же час пішохід ОСОБА_2 рухалась по правому тротуару вул. Героїв України з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів та підходила до регульованого пішохідного переходу. На регульованому перехресті вул. Героїв України та вул. В. Інтернаціоналістів, при повороті праворуч, він не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора переходила проїжджу частину вул. Інтеркультурна, після чого допустив на неї наїзд. Просив призначити покарання не пов`язане з обмеженням волі, та враховуючи його специфіку роботи, просив не позбавляти його права керування транспортними засобами. Цивільний позов в частині судових витрат визнає частково в розмірі 5000 тис. гривень.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті та просила задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві. Просила призначити справедливе покарання, але не наполягала на покаранні, пов`язаному з позбавленням волі та права керування транспортними засобами.

Також потерпіла зазначила, що за час розгляду справи матеріальну шкоду, завдану злочином їй сплачено страховою компанією, тому вона зменшує свої позовні вимоги на вказану суму матеріальної шкоди.

Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Чеботар Н.А. в судовому засіданні підтримала позицію потерпілої, зазначивши, що матеріальну шкоду в розмірі 12 193,21 грн. потерпілій виплачено в повному обсязі ПАТ «Страхова група «Ю.Бі.АЙ-КООП», а тому просить стягнути з цивільного відповідача ТОВ «АТП АСА» лише моральну шкоду в розмірі 99 000 грн. та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу потерпілій в розмірі 10 000 грн.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Діденко В.Є. в судовому засіданні просив суд заявлені потерпілою стороною витрати на адвоката задовольнити в сумі 5000 грн., оскільки адвокатом Чеботар Н.А. не надано детального розрахунку представлених послуг.

Представник цивільного відповідача ТОВ «АТП АСА» - адвокат Діденко В.Є. в судовому засіданні зазначав, що хоча обвинувачений і не заперечує своєї провини у вчиненій ДТП, але при вирішенні питання стягнення моральної шкоди з підприємства, де він працює, просить врахувати ту обставину, що потерпіла також не впевнилася у безпеці переходу проїзної частини і тому на ній також лежить частина провини за тілесні ушкодження, отримані під час ДТП. Просить суд задовольнити позов частково та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 обставин скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, викладених у обвинувальному акті, повного визнання своєї вини у скоєнні ДТП при тих обставинах, а також враховуючи відсутність оспорювання цих обставин іншими сторонами кримінального провадження, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням відеозапису моменту ДТП та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

У частині дослідження цивільного позову встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст. 286 КК України, оскільки своїми діями, будучи особою, яка керує транспортним засобом, ОСОБА_1 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій.

Згідно зі статтями 50,65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання заст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії невеликого ступеню тяжкості, вчинене з необережності, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом із дружиною, яка є інвалідом 2 групи.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та сприяння у встановленні обставин вчинення кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди потерпілій.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Також суд враховує висновки органу пробації щодо ризиків вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства, які викладені у досудовій доповіді та оцінюються як низькі.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення на час випробування обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає недоцільним, оскільки ОСОБА_1 має позитивну характеристику, раніше порушень ПДР не допускав, крім того потерпіла сторона в судовому засіданні не наполягала на застосуванні до обвинуваченого такого виду обмеження як позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА» заявлені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА» моральної шкоди в розмірі 99 000,00 грн. та з обвинуваченого ОСОБА_1 - витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 на час скоєння злочину перебував у трудових відносинах з ТОВ «АТП АСА», а саме працював на посаді водія маршрутного таксі, та саме на час скоєння ДТП, тобто о 06 годині 54 хвилини виконував свої обов`язки на маршрутному таксі, що підтверджується шляховим листом автобусу № Р 343.

В свою чергу цивільно-правова відповідальність обвинуваченого була застрахована в страховій компанії ПАТ «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ «АТП АСА» та страховиком 13.09.2018 року (поліс № АМ № 4828484 від 13.09.2018 року). (т.1 а.с.185)

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 9.07.2002 року №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, а тому така можливість не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП було ТОВ «АТА АСА». Дана обставина була підтверджена представником цивільного відповідача та копією тимчасового реєстраційного талона серії НОМЕР_2 (т.2 а.с.53).

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд враховує позицію, викладену в Постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р. у справі №534/872/16-ц, де зазначено, що з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілої, погіршення функціонування її певних органів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, та його вина у скоєній ДТП, що потягло спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, є доведеною. Отже, заявлена вимога цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди пов`язується з фактом заподіяння такої шкоди злочином, що скоїв ОСОБА_1 , а тому суд, враховуючи стан здоров`я потерпілої, фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у житті потерпілої, тривалість вимушених змін у її звичайному способі життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що потерпіла дійсно понесла моральні страждання внаслідок злочинних дій обвинуваченого і є підстави для відшкодування їй моральної шкоди відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Крім того, судом враховується те, що ОСОБА_1 було здійснено часткове відшкодування моральної шкоди потерпілій на суму 1000 грн., що самою потерпілою не оспорювалось.

З урахуванням вищезазначених обставин і доказів, наданих цивільним позивачем, суд вважає, що розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті має відповідати 35 000 грн., виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає такий розмір моральної шкоди достатнім для компенсації моральної шкоди, спричиненої потерпілій і саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої та у достатній мірі співвідноситься з матеріальної шкодою, спричиненою злочином, який за направленістю умислу відноситься до ненавмисних.

Суд не приймає до уваги посилання захисника обвинуваченого на те, що у діях самої потерпілої також вбачається порушення ПДР України, оскільки на його думку вона також повинна була впевнитися у безпеці перетину проїзної частини по пішохідному переходу. Суд вважає безпідставними такі посилання захисника, оскільки з оглянутого в судовому засіданні відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що на початку руху потерпілої по пішохідному переходу транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , перебував на значній відстані від неї і наїзд стався вже, коли потерпіла опинилася ближче до середини проїзної частини. До того ж, стороною захисту не оспорювалися обставини скоєної ДТП при порушенні саме ОСОБА_1 ПДР України, які і потягли наслідки у вигляді заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_2 та адвокатом Чеботар Н.А. було укладено договір № 16 від 27.02.2019 року про надання останнім правової допомоги. Упродовж судового розгляду адвокат здійснював представництво інтересів потерпілої, звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, яка в подальшому уточнювалася, в тому числі і про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 10 000 грн. Вказана сума була фактично сплачена потерпілою ОСОБА_2 адвокату Чеботар Н.А., що підтверджується квитанцією № 5 від 27.02.2019 року та розрахунком витрат на правничу допомогу до договору на надання правової допомоги № 16 від 27.02.2019 року.

Таким чином, суд вважає доведеними підстави стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА», юридична адреса: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Рівне, вул. Зелена, 24, код ЄДРПОУ 32578564, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - відсутній, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , суму моральної шкоди в розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України), витрати:

- на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 19-16 від 31.01.2019 року в розмірі 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 00 копійок;

- на проведення судової-медичної експертизи № 19-21 від 13.02.2019 року в розмірі 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 20 копійок.

Речові докази:

- мікроавтобус Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АТП АСА» і переданий на зберігання водію ТОВ «АТП АСА» ОСОБА_1 відповідно розписки від 24.01.2019 року, - залишити власнику за належністю;

- DVD-R диск «Verbatim» 4,7 gd сірого кольору з відеозаписом ДТП, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12019080140000211 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб через Мелітопольський міськрайонний суд.

СУДДЯ : Ю.В. Горбачова