Рішення № 96777644, 11.05.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4935/19 провадження №2/489/115/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про скасування державної реєстрації,

встановив:

У вересні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Миколаївського міського управління юстиції Волевач І.В від 29.02.2016 про відкриття Розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 28506694, з виділу частки з об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як на підставу позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 19/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали йому на підставі договору купівлі - продажу від 01.02.1990, зареєстрованому у КП МБТІ 09.02.1990 за реєстровим номером 5662. У встановлений законом строк вона прийняла спадщину звернувшись із заявою до нотаріуса, але в оформленні спадкових прав їй було відмовлено постановою Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 07.06.2019 так як з інформації КП МБТІ від 28.03.2019 слідує, що ОСОБА_5 належить 19/50 часток у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Співвласниками житлового будинку є ОСОБА_2 - 29/100 частки та ОСОБА_3 - 33/100 частки. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 166862214 від 16.05.2019 на вказаний об`єкт нерухомого майна відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 651964948101, який знаходиться в процесі виділу частки. Проте інформація про права власності чи будь-які інші права та обтяження у розділі відсутня. Так як державним реєстратором при виділі частки в спільному майні не були виконано вимоги частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо закриття розділу при виділі частки, наведе є перепоною у вчинені нотаріусом, як державним реєстратором, речових прав, речових дій щодо виникнення прав власності та внесення про це інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаний Розділ щодо житлового будинку на сьогоднішній час технічно не може бути закритий, оскільки реєстраційний орган, державний реєстратор якого здійснив ці дії, ліквідований. Крім того, після виділу частки з нерухомого майна змінилися розміри часток інших співвласників житлового будинку. Так як спадкодавець помер раніше ніж відбулися зміни в об`єкті нерухомого майна, отримати відповідний документ, що підтверджує його право власності на новостворену частку нерухомого майна, що залишилась після виділу частки одного зі співвласників, немає можливості.

Також державним нотаріусом встановлено, що при виділі співвласником ОСОБА_4 частки були надані документи в яких наявна заява з підписом ОСОБА_5 , датована 15.02.2016, при тому, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому є сумніви у законності таких реєстраційних дій.

Окрім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 173184096 від 09.07.2019 власником житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 439 від 05.06.2015, а державна реєстрація цього житлового будинку проведена 24.02.2016.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 шляхом надання недостовірної заяви співвласника ОСОБА_5 від 15.02.2016 (який на той час був померлим) та заяви співвласника відповідача ОСОБА_2 від 15.02.2016 зареєстрував придбані ним раніше у відповідача ОСОБА_3 33/100 частки та видів їх в окрему адресу - АДРЕСА_2 .

Так як вказані незаконні дії відповідача ОСОБА_4 на теперішній час унеможливлюють подальше документальне оформлення спадкових прав позивачу вона звернулася до суд з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.12.2019 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.10.2020 замінено первісного відповідача Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області на належного відповідача - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 14.04.2021, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та її представник надали суду письмові заяви в якій заявлені позовні вимоги підтримали та просили справу розглянути за їх відсутності.

Відповідачі причин неявки суду не повідомили та правом на подання відзиву не скористались.

Направлена на адресу відповідачів - фізичних осіб судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.03.2020, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проти позовних вимог не заперечували, правом на надання відзиву не скористалися.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 1476 (а.с. 8).

Після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 19/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали йому на підставі договору купівлі - продажу від 01.02.1990, зареєстрованому у КП МБТІ 09.02.1990 за реєстровим номером 5662 (а.с.9-10).

07.06.2019 ОСОБА_1 , дружна померлого, яка в установлений законом строк прийняла спадщину, звернулася до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори за оформлення спадщини.

Із дослідженої судом спадкової справи № 489/2005, заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що спадщина прийнята лише ОСОБА_1 , якій 23.07.1996 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстраційним № 5-1192 на транспортний засіб спадкодавця. Інші спадкоємці відсутні (а.с. 76 - 84).

Постановою державного нотаріуса Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 07.06.2019 позивачу було відмовлено в оформлені спадкових прав на частку в житловому будинку (а.с.11-13).

Підставою відмови в оформлені спадкових прав позивачу державний нотаріус вказав, що з інформації КП МБТІ від 28.03.2019 встановлено, що ОСОБА_5 належить 19/50 часток у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Співвласниками житлового будинку є ОСОБА_3 на 33/100 частки та ОСОБА_2 на 29/100 часток. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 166862214 від 16.05.2019 на вказаний об`єкт нерухомого майна відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 651964948101, який знаходиться в процесі виділу частки. Проте інформація про права власності чи будь-які інші права та обтяження у розділі відсутня.

Так як державним реєстратором при виділі частки в спільному майні не були виконано вимоги частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо закриття розділу при виділі частки, наведе є перепоною у вчинені нотаріусом, як державним реєстратором речових прав, речових дій щодо виникнення прав власності та внесення про це інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаний розділ щодо житлового будинку АДРЕСА_1 на сьогоднішній час технічно не може бути закритий, оскільки реєстраційний орган, державний реєстратор якого здійснив ці дії, ліквідований.

Крім того, після виділу частки з нерухомого майна змінилися розміри часток інших співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 . Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто раніше ніж відбулися зміни в об`єкті нерухомого майна, отримати відповідний документ, що підтверджує його право власності на новостворену частку нерухомого майна, що залишилась після виділу частки одного зі співвласників, немає можливості.

Також нотаріусом встановлено, що при виділі частки одним із співвласників були надані документи, передбачені пунктом 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, а саме заяви від співвласників про надання згоди на присвоєння житловому будинку АДРЕСА_1 нової адреси: АДРЕСА_2 , на одній з яких є підпис ОСОБА_5 датований 15.02.2016 при тому, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому є сумніви у законності таких реєстраційних дій.

Наведені обставини підтверджуються дослідженою судом реєстраційною справою об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 651964948101).

Так, згідно реєстраційної справи ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 13.11.2014, зареєстрованого в реєстрі за номером 4501, належало 33/100 частки житлового будинку, з відповідною часткою надвірних господарських та побутових будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1 .

Наведену частку в нерухомому майні ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.06.2015 продав ОСОБА_4 , який на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.08.2015 № 718 (пункт 21) виділив її в окрему адресу: АДРЕСА_2 та зареєстрував своє право власності в державному реєстрі.

Матеріали реєстраційної справи містять заяву ОСОБА_5 датовану 15.02.2016 (тобто, після смерті ОСОБА_5 ) про те, що він як співвласник у праві спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 дає свою згоду на присвоєння житловому будинку (літ. А-1 прим № 1-2, № 1-3, загальною площею 16,8 кв.м), нову адресу: АДРЕСА_2 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 173184096 від 09.07.2020 на вказаний об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що право власності ОСОБА_4 на вказаний житловий будинок (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 862930548101) зареєстровано 24.02.2016, номер запису про право власності - 13484946. Підставою виникнення права власності вказано договір купівлі-продажу, серія та номер 439, виданий 05.06.2015 та інші документи, зокрема і заява б/н видана 15.02.2016 ОСОБА_5 (а.с.15-16).

Таким чином, виділ в окрему адресу співвласника ОСОБА_4 було проведено на підставі відповідних документів, зокрема і заяви від 15.02.2016 співвласника ОСОБА_5 , який на той час був померлим.

Також встановлено, що державним реєстратором при виділі частки в спільному майні не були дотримані вимоги частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме не закрито відповідний розділ Державного реєстру прав при виділі частки співвласника, що перешкоджає позивачу оформити спадкові права на нерухоме майно.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами статями 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до положень пункту 2 частин першої, частини другої статті 14 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

У разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об`єкт.

Надані позивачем витяги з Державного реєстру прав не містять інформацію про скасування реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна та закриття розділу при виділі частки, що перешкоджає нотаріусу у вчиненні реєстраційних дій. При цьому, як вбачається із постанови державного нотаріуса вчинення вказаних дій на теперішній час неможливе через ліквідацію органу державної реєстрації, державний реєстратор якого не завершив вказані реєстраційні дії.

Крім того, під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишилося у спільній власності після виділу частки в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор не визначив рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, що передбачено пунктом 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Також при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідача ОСОБА_4 державний реєстратор в порушення закону використав заяву ОСОБА_5 , який на дату підписання заяви вже більше ніж як 20 років був померлим.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у вказаний позивачем спосіб.

Так як позовні вимоги задоволено, державний орган в якому працював державний реєстратор ліквідовано, а державна реєстрація виділу частки відповідача ОСОБА_4 здійснювалося за його заявою та наданими ним документами, в тому числі і заявою померлого чоловіка позивача, відповідно судовий збір в сумі 768,40 грн. на підставі статті 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача з вказаного відповідача.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати рішення державного реєстратора Миколаївського міського управління юстиції Волевич І.В. від 29.02.2016 про відкриття Розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 28506694 з виділу частки з об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 41210422, місце знаходження6 м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 11.05.2021.

Суддя І.В.Коваленко