Вирок № 96776818, 11.05.2021, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1091/17

1-кп/709/10/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12016250280000516, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 жовтня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який народився у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодруженого, фізична особа-підприємець, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, учасником бойових дій, інвалідом будь-якої групи не являється, раніше несудимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Курбета О.О.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - Данилевського М.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - Шевченка А.Г.,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 23 жовтня 2016 року близько 23:00, керуючи автомобілем "Toyota Hilux" (д.н.з. НОМЕР_1 ) та рухаючись в с. Хрестителеве Чорнобаївського (теперішній Золотоніський) району Черкаської області зі сторони

смт Чорнобай Черкаської області в напрямку центру с. Хрестителеве Чорнобаївського (теперішній Золотоніський) району Черкаської області, в порушення вимог п.п. 12.2,

12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не дотримався швидкості руху такої, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у разі виникнення небезпеки для руху, або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) травм, загинув на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 24 жовтня 2016 року

№ 03-01/795 внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під м`які оболонки півкуль мозку та мозочка з проривом в шлуночки мозку, крововиливу в м`які покрови голови з внутрішнього боку в тім`яній ділянці, садна на голові в правій тім`яній ділянці; закритої травми тулубу у вигляді забою обох легень, розриву селезінки, крововиливу в клітковину середостіння, крововиливу в заочеревинний простір та жирову капсулу обох нирок, садна на спині, крововиливів в м`які тканини спини; садна на правій гомілці. Причиною смерті є сполучена травма голови та тулуба, що ускладнилася розвитком шоку.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля "Toyota Hilux" (д.н.з. НОМЕР_1 ), а саме вимог п.п. 12.2, 12.3 ПДР, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. У судовому засіданні зачитав письмові пояснення, в яких виклав хронологію подій 23 жовтня 2016 року, а також зазначив, що в той день алкогольних напоїв не вживав, а наркотичні засоби не вживає взагалі; на місці ДТП він отримав тілесні ушкодження від батька загиблого та інших невідомих осіб; був затриманий незаконно, без роз`яснення прав, внаслідок чого позбавлений можливості бути присутнім під час огляду місця ДТП та давати свої пояснення; огляд на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння проведено з порушенням процедури, а його результати не відповідають дійсності; слідчий експеримент за його участю фактично не проводився, зокрема вказана слідча дія відбувалася не на місці ДТП, без участі його захисника Шевченка А.Г., за відсутності статиста та зводилася до того, що його тричі сфотографували, не задаючи будь-яких питань; під час ДТП вимог ПДР він не порушував, оскільки їхав з ввімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю близько 60 км/год, натомість порушення ПДР мало місце зі сторони пішоходів, які перебували безпосередньо на проїжджій частині в темному одязі, а тому він не міг їх побачити та уникнути зіткнення.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 відмовився відповідати на будь-які запитання учасників кримінального провадження, що суд в силу вимог ч. 1 ст. 351 КПК України розцінює як відмову останнього давати показання.

Разом з тим встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, зокрема:

-показами потерпілої ОСОБА_2 про те, що 23 жовтня 2016 року до неї десь о 23:00 зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що її сина збила машина. Вона приїхала на місце події близько 23:20, почала говорити до сина, однак він не відповідав, пульсу не було. Син лежав по лівій стороні головою до смт Чорнобай, автомобіль знаходився по правій стороні. На місці ДТП були її чоловік, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з трьома хлопцями, а також чоловік, який їхав з м. Харків у м. Черкаси. ОСОБА_3 був п`яний, під дією наркотиків, від нього відчувався запах алкоголю Він стояв біля автомобіля і тримався за нього лівою рукою зі сторони керма. Вона запитувала у ОСОБА_3 з якою швидкістю він рухався за кермом автомобіля, однак останній їй не відповів. Інший хлопець у коричневій куртці говорив їй, щоб вона не хвилювалася, оскільки "син з ними", а вона сказала, що "сина з ними немає, бо він помер". Цей хлопець був випивший. З іншими хлопцями вона не спілкувалася. Швидку допомогу вона не викликала, натомість її чоловік сів у машину та поїхав за фельдшером. Їй відомо, що хлопці пили, гуляли, вживали наркотики, "влаштовували концерти". Син проводжав ОСОБА_6 , вони йшли з вулиці, де вони проживають, в центр села. На місці ДТП освітлення не було, асфальт був сухий, було прохолодно. Тротуару біля дороги немає, є узбіччя шириною близько 1 м, яке має ґрунтове покриття. На синові були одягнуті чорні шапка і куртка, темно сині штани, сині кросівки з вставками червоного кольору, світло відбиваючих елементів на ньому не було. На ОСОБА_7 було одягнуте темно синє пальто, чорні чоботи. Зі слів ОСОБА_7 сина збили навпроти дерева, біля магазину "Анастасія". Коли дитина лежала на дорозі мати ОСОБА_3 впала на коліна та попросила в неї пробачення, а вона відповіла, що пробачить коли її дитина буде стояти живою. Мати ОСОБА_3 приїжджала на другий день до директора господарства та пропонувала гроші щоб забрали заяву. Особисто з нею мати

ОСОБА_3 не зустрічалася, а говорила з сусідом. По телефону вона з нею також не спілкувалася. Був поштовий грошовий переказ від матері ОСОБА_3 , однак вона його не взяла, оскільки вже поховала сина. В подальшому їй пропонували 100000,00 гривень, проте вона відмовилась;

-показами свідка ОСОБА_8 про те, що 23 жовтня 2016 року між 22:00 і 23:00 ОСОБА_4 проводив її додому. Вони йшли по вул. Петра Дорошенка у

с. Хрестителеве та дійшли до її кінця, там є поворот на вул. Центральна. Почекали поки всі машини проїдуть і повернули в сторону с. Хрестителеве. Весь час вони йшли з ОСОБА_9 по дорозі. Спочатку вона йшла ближче до центру дороги, а ОСОБА_9 ближче до узбіччя. Далі вони змінили своє розташування, оскільки побачили зустрічний автомобіль. На момент ДТП він йшов на відстані 1,2 м від узбіччя, а вона на відстані 1 м. Вона розуміє, що вони повинні були йти по узбіччю, однак дорога біля узбіччя на місці ДТП була розбита. До того ж на узбіччі були калюжі, вони їх обминали, враховуючи, що попереду на дорозі ніяких перешкод не було. Світло відбиваючих елементів на їхньому одязі не було. Вона була одягнута в чорні чоботи, темно-синє пальто та темну шапку. ОСОБА_9 був одягнений у темно-сині джинси, чорну шкіряну куртку та чорну шапку. Після зіткнення її розвернуло в сторону смт Чорнобай, вона відчула удар в плече та побачила, що перед нею щось полетіло. Потім вона зрозуміла, що то було дзеркало автомобіля. Вона розвернулася та почала бігти в сторону с. Хрестителеве, гукати ОСОБА_9 , вона навіть не зрозуміла, що сталося. Після того, як на автомобілі включили аварійне світло, вона побачила, що з лівої сторони лежить ОСОБА_9 в калюжі крові, вона впала біля нього на коліна. Один з хлопців її заспокоював і говорив, що все буде нормально. Вона почала його бити руками щоб він відпустив її, однак він сказав, що досить його бити, оскільки він не винний, бо лише пасажир. Від нього був чутний запах алкоголю. Коли включилися аварійні вогні автомобіля вона побачила троє осіб, які стояли біля нього та розмовляли. З водієм вона не спілкувалася. Потім вона зателефонувала до тітки ОСОБА_10 і повідомила, що ОСОБА_9 збила машина. Після того під`їхав якийсь автомобіль і звідти запитали чи викликали швидку допомогу. Приїхали батьки ОСОБА_9 . Викликали швидку допомогу, але хто саме вона не знає, почали збиратися люди. До приїзду швидкої допомоги хлопець, який був біля неї, десь зник. Близько 23:45 приїхала швидка допомога, було вже багато людей. Освітленість була погана, світло було лише на повороті, але дорогу вони з ОСОБА_9 бачили. Світла фар автомобіля не було видно, працюючого двигуна автомобіля чутно також не було, оскільки в той час дуже сильно "гула" сушарка. Автомобіль рухався позаду них, ближче до узбіччя була вона. ОСОБА_9 після удару лежав з лівої сторони від дороги, головою в сторону смт Чорнобай. Який був автомобіль вона сказати не може, оскільки не розбирається в цьому. Під час ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді гематом, про що є записи у медичній картці, однак експертиза не проводилася. Працівником поліції складено протокол, який вона підписала;

-показами свідка ОСОБА_11 про те, що вона працювала поваром у

СТОВ "Світанок" протягом 2016-2017 років. 23 жовтня 2016 року вона вранці приїхала варити сніданок на кухню у тракторну бригаду та бачила обвинуваченого

ОСОБА_3 і ОСОБА_12 , вони були лише удвох. Вона перебувала від них на відстані близько 2 м. Хлопці не снідали, "не відійшли з вечора", простояли біля дверей, посміялися і пішли. Потім протягом дня вона їх не бачила. Пам`ятає, що у обвинуваченого

ОСОБА_3 очі були червоні. Хлопці жили на другому поверсі. Харчування у них було триразове. Обід хлопцям в основному відвозив ОСОБА_13 ;

-показами свідка ОСОБА_14 про те, що він працює виконробом у

СТОВ "Світанок", де відповідає за будівництво, його якість, доставку матеріалів, об`єкти. З ОСОБА_3 мав робочі стосунки. Вони на ділянці № НОМЕР_2 будували дах на корівнику та конюшні. 23 жовтня 2016 року він їхав на обід приблизно з 12:00 до 13:00, тоді був сильний вітер, у зв`язку з чим він сказав ОСОБА_3 щоб вони ховали матеріали та закінчували роботу. Більше він їх не бачив. ОСОБА_3 начебто був тверезий, ознак алкогольного сп`яніння він не помітив. Про ДТП дізнався наступного дня;

-показами свідка ОСОБА_15 про те, що він має середню освіту за спеціальностями зварювальник та каменяр. Вони з ОСОБА_3 односельці. Він прийшов до останнього та запитав про роботу, на що той сказав, що можна підробитися. Як називається господарство, в якому він працював, не знає. ОСОБА_3 отримував будівельні матеріали, а хто з працівників господарства їх видавав йому невідомо. Харчування їм привозили на ферму в обідню перерву. Бувало, що вони харчувалися у їдальні, наприклад коли йшов дощ. 23 жовтня 2016 року він прийшов додому до ОСОБА_3 щоб поїхати на роботу. Зібралися на роботу о 07:30 та поїхали в

с. Хрестителеве. Попрацювали до обіду, приблизно до 14:00. Робили на фермі дах. Працював він, ОСОБА_16 , ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . З ОСОБА_12 познайомився під час роботи, знає лише, що він із м. Золотоноші. В цей день він вкладав плівку. Потім погода погіршилася, розпочалася "мрячка". Близько 14:40 у зв`язку з погіршенням погодних умов вони завершили роботу, оскільки працювали на висоті близько 3 м, зібралися і поїхали на бригаду у гуртожиток. Там хлопці помилися і передяглися. Після цього він, ОСОБА_16 і ОСОБА_12 повернулися на ферму, де завантажили дрова і повезли до ОСОБА_12 додому у

м. Золотоноша. Завантажувалися близько півгодини. Їздили на автомобілі "Toyota", за кермом був ОСОБА_3 . Приїхали до ОСОБА_12 додому, вивантажили дрова, і поїхали назад в с. Хрестителеве, оскільки погода на наступний день повинна була бути хорошою, а тому планували переночувати і вийти раніше на роботу. Приїхали в с. Хрестителеве і вчотирьох відпочивали у гуртожитку. З`їздили десь за 35 хвилин. По дорозі він, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 випили пива, десь по 1,25 л, в магазині. Водій автомобіля ОСОБА_3 алкоголю того дня взагалі не вживав. Ввечері було темно, у них закінчилися цигарки, і вони поїхали з

с. Хрестителеве до смт Чорнобай. З`їздили за цигарками та поверталися назад. Він сидів спереду біля водія, за ним сидів ОСОБА_17 , а ОСОБА_12 сидів з лівої сторони, всі вони спілкувалися. Було сиро, "мрячка", темно. Вони їхали нешвидко. При в`їзді в с. Хрестителеве зненацька з`явилися пішоходи, яких він побачив у світлі фар за 1-1,5 м. Після зіткнення автомобіль зупинився, він вийшов і зрозумів, що сталася ДТП, почув як плакала дівчина. Потерпілого бачив здалеку, близько до нього не підходив. Одяг на пішоходах був чорного кольору, чи було освітлення на місці ДТП він не пам`ятає. Вони з ОСОБА_18 злякалися та пішли в гуртожиток, залишився ОСОБА_12 . ОСОБА_19 через 15-20 прийшли працівники поліції, і почали в них розпитувати, що і як було. Після того як вони надали пояснення, їх забрали працівники поліції. У смт Чорнобай вони "дихали у трубочки" у поліклініці. Лікарі давали їм "трубочки" білого кольору, які були приєднані до прибору. Освідували їх лікарі жіночої статі. Після ДТП він ані з ОСОБА_3 , ані з потерпілою не спілкувався;

-показами свідка ОСОБА_20 про те, що вона є лікарем терапевтом, працює сімейним лікарем, здійснює прийом хворих . 24 жовтня 2016 року о 01:30 ОСОБА_3 привезли на освідування. Останній був збуджений, орієнтувався всебічно, мова була трохи порушена. На запитання чи вживав він алкоголь сьогодні, сказав, що пив лише пиво. Прилад "Алкофор 307" показав 1,8% проміле. Кров у нього не відбиралася, оскільки їй не було відомо, що сталася ДТП зі смертельним випадком. Про це вона дізналася тільки через два місяці після освідування, коли до неї прийшли та опитували з приводу того як вона освідувала ОСОБА_3 . Крім того, проводилося освідування на стан наркотичного сп`яніння за допомогою профітесту з відбиранням проби сечі. Виявлено опіоїди та амфетамін. На підставі проведених досліджень складені акт медогляду та висновок медогляду в трьох екземплярах. Показала також, що в денний час освідування проводить лікар нарколог, а в нічний час черговий лікар. Тематичних курсів вона не проходила, відповідних документів не має, але лікар нарколог проводив навчальні зайняття. Під час проведення освідування була присутня медсестра, яка проводила тестування. Акт і висновок медогляду підписувала вона. В направленні на освідування було написано: "Прошу вас провести медичний огляд на факт алкогольного сп`яніння, жителя", і зазначена адреса місця проживання;

-показами експерта ОСОБА_21 про те, що відповідно до вихідних даних було завдання експертним шляхом з`ясувати видимість конкретної перешкоди, а саме пішохода, перед конкретним транспортним засобом, а також видимість елементів дороги. Потрібно було встановити чи міг автомобіль "Toyotа" під керуванням ОСОБА_3 на відстані видимості перешкоди зменшити швидкість до такої, щоб можна було уникнути контакту з пішоходом. Провівши розрахунок, він виявив, що відстань, яку зафіксував слідчий, була достатньою для уникнення наїзду на пішоходів, тому він дійшов висновку, що ОСОБА_3 мав таку технічну можливість. Незастосування екстреного гальмування знаходиться у причинному зв`язку з наїздом на пішохода. У вихідних даних є інформація про слідчі експерименти і він мав вивчати ці документи, зокрема і протокол огляду місця події. Показав, що він проводить дослідження за вихідними даними слідчого і якщо є суперечності в показах свідків, учасників пригоди, йому необхідно ці суперечності усунути та провести дослідження. Якщо суперечності усунути неможливо, тоді він відмовляється від проведення дослідження. Коли мова йде про наїзд на пішохода, то визначення місця наїзду має ключове значення. У вихідних даних були зазначені відповідні прив`язки щодо наїзду на пішохода ОСОБА_4 , зокрема з правого краю, однак конкретно визначеного місця немає. Проте в нього не виникало питань щодо вказаних вихідних даних, оскільки суперечностей в них не було, додаткових клопотань слідчому він не направляв. Показав, що слідчий експеримент в даному випадку потрібно проводити в максимально наближених умовах, під час якого зафіксувати чи було видно пішоходів чи ні, при цьому досліджується в комплексі чи міг водій автомобіля зупинитися, застосовуючи гальмування. У випадку, коли фари забруднені, потрібно встановити чи могла така забрудненість вплинути на видимість елементів дороги, оскільки з його досвіду вона може мати вплив і, навпаки може не впливати. На місці пригоди він не був, в слідчих експериментах участі не брав. На друге питання у висновку відповідь не надавалася, оскільки для цього не потрібно мати спеціальних знань, а достатньо дослідити чи слідчому, чи суду положення ПДР та визначити правильно вчиняв пішохід, чи ні. У діях пішохода ОСОБА_4 були невідповідності ПДР. Дану експертизу він проводив у 2017 році. Після неї він провів близько 150-200 схожих експертиз, а тому деталі він не пам`ятає;

-даними протоколу огляду місця події від 24 жовтня 2016 року з доданими до нього план-схемою та таблицею зображень, де зафіксовано огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, зокрема зазначено: дорога має асфальтобетонне сухе покриття, дві смуги руху, по одній у кожному напрямку, по боках до дороги примикає узбіччя, а за ним кювет, дорожні знаки і розмітка відсутні, ділянка дороги не освітлена; визначено місце розташування трупа; оглянуто автомобіль, зазначено про його забруднений стан і характер пошкоджень; вилучено автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію та взуття загиблого пішохода ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 110-120);

-висновком експерта № 03-01/795 від 24 жовтня 2016 року, згідно з яким при експертизі трупа ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під м`які оболонки півкуль мозку та мозочка з проривом в шлуночки мозку та мозочка з проривом в шлуночки мозку, крововиливу в м`які покрови голови з внутрішнього боку в тім`яній ділянці, садна на голові в правій тім`яній ділянці; закрита травма тулуба у вигляді забою обох легень, розриву селезінки, крововиливу в клітковину середостіння, крововиливу в заочеревинний простір та жирову капсулу обох нирок, садна на спині, крововиливів в м`які тканини спини; садно на правій гомілці. Вказані травми виникли внаслідок дії тупих предметів. Сполучена травма голови та тулуба відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Садно на правій гомілці носить ознаки легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість отримання вищеописаних тілесних ушкоджень в час та при обставинах, зазначених в постанові. При судово-токсилогічній експертизі крові трупа спирти не виявлені. Враховуючи наявність пошкодження на автомобілі, а також виявлених тілесних ушкоджень (ділянка осадження на спині в поперековій ділянці), найбільш ймовірно, що первинне контактування відбулося передньою частиною автомобіля і задньою частиною тіла. Між сполучною травмою голови і тулуба та настанням смерті існує прямий причинний зв`язок (т. 2,

а.с. 121-124);

-висновком експерта № 02-01/672 від 20 квітня 2017 року, згідно з яким дати відповідь на питання: "Чи перебував ОСОБА_3 , 1986 року народження, в момент скоєння ним ДТП в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння?" немає можливості, оскільки на судово-медичну експертизу не надані результати аналізу крові та сечі останнього на наявність алкоголю від 23-24 жовтня 2016 року (т. 2, а.с. 125-126);

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 57 від 24 жовтня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (т. 2, а.с. 127);

-копією акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 57 від 24 жовтня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 має неточні, розмашисті і порушені рухи, мляву міміку, слабо стійкий в позі Ромберга, руки тремтять, має виражений запах алкоголю, зі слів останнього пив пиво, не пам`ятає скільки; за результатами огляду встановлено діагноз - гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів та амфетамінів (т. 2, а.с. 128);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2017 року з доданими план-схемою та таблицею зображень, згідно з яким ОСОБА_3 в добровільному порядку розповів про обставини ДТП. Встановлено, що автомобіль "Toyota Hilux"

(д.н.з НОМЕР_1 ) рухався на відстані 1,6 м від своїх передньої та задньої вісей до правого краю проїзної частини вул. Центральна, відносно свого напрямку руху. Пішохід ОСОБА_8 на момент ДТП перебувала на відстані 1,8 м до правого краю проїзної частини вул. Центральна, а пішохід ОСОБА_4 перебував на відстані 1,2 м до правого краю проїзної частини вул. Центральна, відносно напрямку руху вказаного автомобіля. Відстань пішоходів на місці пригоди складає 53,3 м, а відстань елементів проїзної частини на місці пригоди складає 59,1 м на ближньому світлі фар вказаного автомобіля. Під час слідчого експерименту використовувався статичний автомобіль (т. 2, а.с. 129-135);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2017 року з доданими план-схемою та таблицею зображень, згідно з яким свідок ОСОБА_8 в добровільному порядку розповіла як вона та пішохід ОСОБА_4 рухалися на момент ДТП, на якій відстані до правого краю проїзної частини рухався автомобіль під керування

ОСОБА_3 , темп руху з яким вони рухалися. Так, остання знаходилася на відстані 1,6 м від правого краю проїзної частини вул. Центральна, а пішохід ОСОБА_4 перебував на відстані 1,0 м до правого краю проїзної частини вул. Центральна. При цьому

ОСОБА_8 не бачила як рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 . Відрізок

10 м вона з ОСОБА_4 подолали за t1 -11,6 с; t2 - 11,6 с; t3 -10,8 с. Під час проведення слідчого експерименту використовувалися рулетка та секундомір (т. 2, а.с. 136-141);

-супровідним листом Черкаського НДЕКЦ МВС України від 1 грудня 2016 року

№ 19/124-11378, довідкою про витрати на проведення експертизи, висновком експерта

№ 4/1722 від 1 грудня 2016 року, згідно з яким до моменту дорожньо-транспортної пригоди ходова частина, робоча гальмова система та рульове керування автомобіля "Toyota Hilux" (д.н.з НОМЕР_1 ) перебували в працездатному стані (т. 2, а.с. 142-150);

-супровідним листом Черкаського НДЕКЦ МВС України від 27 жовтня 2016 року № 19/124-9948, довідкою про витрати на проведення експертизи, висновком експерта

№ 1/1760 від 27 серпня 2016 року, згідно з яким на кросівку на праву ногу (його підошві), що вилучений 24 жовтня 2016 року під час проведення огляду місця події в

с. Хрестителеве Чорнобаївського району Черкаської області, виявлено сліди зсуву (тертя). Сліди зсуву (тертя), які виявлено на поверхні підошви кросівка на праву ногу, направлені з переду (від підметкової частини) назад (до зрізу каблука) (т. 2, а.с. 151-155);

-супровідним листом Черкаського НДЕКЦ МВС України від 21 квітня 2017 року

№ 19/124-4400, довідкою про витрати на проведення експертизи, висновком експерта

№ 4/795 від 21 квітня 2017 року, згідно з яким у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених у постанові слідчого вихідних даних, водій автомобіля "Toyota Hilux" (д.н.з НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3 ПДР. Для оцінки дій пішоходів спеціальних знань в галузі авто технічних досліджень не потрібно, тому слідчий або суд самостійно в змозі оцінити дії пішохода ОСОБА_4 у відповідності до вимог розділу 4 ПДР "Обов`язки і права пішоходів". У момент виникнення перешкоди для руху, який вказаний у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля "Toyota Hilux" (д.н.з НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди. У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, за зазначених у постанові слідчого вихідних даних, у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, знаходився вихід на проїжджу частину та рух по ній пішохода ОСОБА_4 у момент, коли водій автомобіля "Toyota Hilux" (д.н.з НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 з моменту виникнення перешкоди для його руху мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди (т. 2, а.с. 155-161);

-характеризуючими матеріалами, відповідно до яких ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є фізичною особою-підприємцем, має подяку за активну волонтерську діяльність від

ГО "Золотоніський координаційний комітет сприяння Обороні України" та добровольчого батальйону "Айдар", за місцем проживання характеризується позитивно, на момент скоєння ДТП судовим рішенням був позбавлений права керування транспортними засобами(т. 2, а.с. 205, 206, 208, 210, 211, 247).

Сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , проти чого інші учасники кримінального провадження не заперечували, а тому суд прийняв таку відмову.

Наведені вище та безпосередньо досліджені судом у своїй сукупності докази щодо обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, суд не піддає сумніву, оскільки вони не суперечать один одному, в цілому узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми.

За клопотанням сторони захисту під час судового розгляду судом також досліджено наступні докази:

-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 жовтня

2016 року з доданою пам`яткою про процесуальні права і обов`язки (підозрюваного (затриманого), згідно з яким ОСОБА_3 затримано 24 жовтня 2016 року о 02:00 (т. 2, а.с. 189-193);

-заяву матері ОСОБА_3 - ОСОБА_24 до Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області від 24 жовтня 2016 року з проханням всі слідчі та інші процесуальні дії стосовно ОСОБА_3 здійснювати тільки за участю та у присутності його захисника Шевченка А.Г., до якої додано копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 29 січня 2013 року (т. 2, а.с. 194, 195);

-заяву ОСОБА_3 до Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області від 24 жовтня 2016 року про відмову від безоплатного адвоката та з проханням допустити у якості захисника адвоката Шевченка А.Г. (т. 2, а.с. 196);

-постанову начальника СВ Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Бережецької С.С. від 24 жовтня 2016 року про залучення

ОСОБА_25 до участі у кримінальному провадженні у якості захисника (т. 2, а.с. 197);

-клопотання захисника Шевченка А.Г. до Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області про проведення медичного огляду стосовно ОСОБА_3 у зв`язку з отриманням останнім в ніч з 23 на 24 жовтня 2016 року на місці ДТП тілесних ушкоджень (струс головного мозку, синці, гематоми) внаслідок протиправних дій невстановлених осіб - мешканців с. Хрестителеве Чорнобаївського (теперішній Золотоніський) району Черкаської області (т. 2, а.с. 198);

-довідку поліклінічного відділення Чорнобаївської ЦРЛ про те, що ОСОБА_3

24 жовтня 2016 року пройшов обстеження у лікаря-травматолога з приводу садна лівої скроневої області, лівого плеча і правої гомілки; 25 жовтня 2016 року пройшов огляд лікарів невролога і окуліста (т. 2, а.с. 199 і на звороті);

-довідку поліклінічного відділення Чорнобаївської ЦРЛ про те, що 25 жовтня

2016 року ОСОБА_3 оглянутий черговим лікарем та соматично здоровий (т. 2,

а.с. 200);

-запит слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Мороза Ю.В. від 4 січня 2017 року № 52/24/41/2017 до головного лікаря ЧОНД з проханням повідомити чи доставлялися до ЧОНД з Чорнобаївської ЦРЛ зразки крові та сечі ОСОБА_3 для проведення дослідження щодо вживання ним алкоголю, огляд якого проводився в Чорнобаївській ЦРЛ 24 жовтня 2016 року. Якщо в ЧОНД проводилися відповідні дослідження по зразках ОСОБА_3 висловлено прохання направити акти даних досліджень (т. 2, а.с. 201);

-лист КЗ "Чорнобаївський обласний наркологічний диспансер" на адресу слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Мороза Ю.В. від 10 січня 2017 року № 70 про те, що зразки біорідини (сечі, крові) ОСОБА_3 в токсикологічну лабораторію установи з Чорнобаївської ЦРЛ у 2016 році не надходили (т. 2, а.с. 202);

-копію виписки із історії хвороби № 361, згідно з якою з 14 по 23 січня 2017 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Золотоніської ЦРЛ (т. 2, а.с. 203);

-лист начальника СУ ГУНП в Черкаській області Кожухівського В.О. на адресу директора Черкаського НДЕКЦ МВС України Аксьонова В.В. з проханням направити в СУ ГУНП в Чераській області експерта-автотехніка для участі у проведенні слідчого експерименту 13 квітня 2017 року о 21:00 у с. Хрестителеве Чорнобаївського (теперішній Золотоніський) району Черкаської області (т. 2, а.с. 204);

-документ "ультразвукове дослідження" від 23 лютого 2017 року, згідно з яким ОСОБА_26 пройшов відповідне обстеження нирок та сечовидільної системи (т. 2,

а.с. 212).

Вказані докази суд бере до уваги, оскільки вони в цілому підтверджують фактичні обставини кримінального провадження. Водночас за результатами їх оцінки суд вважає, що вони не спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При цьому суд не погоджується з викладеними захисником ОСОБА_25 у захисній промові доводами щодо недопустимості низки наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 84 КПК України вбачається, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Положеннями ст. 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України).

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом; сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вказуючи на недопустимість протоколу огляду місця події від 24 жовтня

2016 року як доказу, захисник Шевченко А.Г. стверджував, що огляд місця події проведено слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Морозом Ю.В., який на той момент не мав процесуального статусу та відповідних повноважень, без участі обвинуваченого ОСОБА_3 , який фактично вже був затриманим, що у свою чергу призвело до порушення права на захист останнього.

Окремо сторона захисту наполягала на тому, що фактичне затримання обвинуваченого ОСОБА_3 відбулося значно раніше, ніж вказано у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 24 жовтня 2016 року, з грубим порушенням вимог КПК України, зокрема за відсутності захисника.

Зі змісту ч. 3 ст. 214 КПК України вбачається, що у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження.

Таким чином кримінальний процесуальний закон не містить імперативної норми щодо обов`язкової участі підозрюваного та його захисника у проведенні огляду місця події, а лише передбачає таку можливість, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення прав та законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_3 .

Крім того, з огляду на невідкладність даної слідчої дії, тобто можливість її проведення до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та відповідно до призначення слідчого чи створення слідчої групи у даному кримінальному провадженні, слідчий Мороз Ю.В., який проводив огляд місця події, апріорі не міг мати статусу слідчого у даному кримінальному провадженні. Водночас положеннями КПК України не встановлено, що проводити огляд місця події до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноважені лише слідчі слідчого підрозділу, під юрисдикцією якого перебуває місце вчинення кримінального правопорушення. Суд також враховує, що в подальшому досудове розслідування цього кримінального провадження здійснював слідчий Мороз Ю.В. та саме він підписав обвинувальний акт.

Відносно затримання обвинуваченого ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Водночас матеріали кримінального провадження, окрім письмових пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 , не містять жодних відомостей про те, що останній після скоєння ДТП був обмежений у пересуванні або не мав змоги звернутися за допомогою адвоката чи повідомити рідних та близьких про подію, що сталася, а тому достатні підстави стверджувати, що його фактичне затримання відбулося раніше, ніж 24 жовтня 2016 року о 02:00, відсутні. Суду також не доведено, що обвинувачений ОСОБА_3 всупереч його волі чи внаслідок застосування сили або примусу був доставлений до Чорнобаївської ЦРЛ для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, суд враховує, що протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 24 жовтня 2016 року підписаний в присутності понятих обвинуваченим ОСОБА_3 без жодних заяв, зауважень чи доповнень.

Сторона захисту наполягала на визнанні недопустимими доказами висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 57 від 24 жовтня 2016 року та копії акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 57 від 24 жовтня

2016 року, стверджуючи про їх фальсифікацію та проведення зазначеного огляду поза процесуальними межами без складання протоколу відповідно до вимог ст. 241 КПК України, за відсутності захисника. Крім того, ОСОБА_3 не висунуто обвинувачення у скоєнні ДТП в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння.

Разом з тим доводи щодо фальсифікації зазначених документів є голослівними та непідтвердженими. Водночас викладені у вказаному висновку і акті відомості щодо перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, а також факт проведення медичного огляду, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, зокрема показами свідка ОСОБА_20 , яка безпосередньо проводила освідування останнього. Крім того, на перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння також у своїх показах вказувала потерпіла ОСОБА_2 , яка перебувала безпосередньо на місці події.

Вказані докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння під час скоєння ДТП. Натомість покази свідка ОСОБА_15 в частині того, що обвинувачений

ОСОБА_3 в той день алкоголю не вживав, суд оцінює критично, оскільки вони прямо суперечать перерахованим вище доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Отже освідування в розумінні ст. 241 КПК України є різновидом слідчого огляду, а тому не може здійснюватися з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

За таких обставин суд відхиляє доводи сторони захисту про порушення вимог КПК України, а саме відсутність постанови прокурора та нескладення відповідного протоколу, при проведенні медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_3 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки такий огляд за своєю суттю не є слідчою дією, передбаченою ст. 241 КПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі

№ 682/956/17 сформулювала правовий висновок про те, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, хоча і становить порушення вимог пп. "а"

п. 2.9 ПДР, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК України, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з

п. 13 ч. 2 ст. 67 КК України.

Відповідно до обвинувального акту перебування у стані алкогольного сп`яніння обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінується саме як обтяжуюча обставина, що узгоджується з викладеною вище позицією Верховного Суду.

Захисник Шевченко А.Г. зазначав про недопустимість як доказу протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 13 квітня

2017 року, оскільки слідчим у ньому не зазначено які саме відомості планується уточнити під час проведення слідчого експерименту, не вказано які технічні засоби фіксації застосовувалися при його проведенні, а також інформацію про їх повірку, не зазначено одного понятого та не підписано останніми фототаблицю всупереч вимогам ст. 104, ч. 3 ст. 105 КПК України.

Крім того, стороною захисту також вказано на недопустимість протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 від 13 квітня 2017 року з огляду на проведення вказаної слідчої дії не на місці ДТП, без врахування такої обставини як забрудненість фар автомобіля, за відсутності захисника, з істотним порушенням методичних рекомендацій, без участі понятого ОСОБА_27 та статиста, невідомо для уточнення яких відомостей.

Зі змісту ст. 240 КПК України вбачається, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань; під час проведення слідчого експерименту може проводитися, зокрема фотографування; до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Отже, слідчий експеримент може бути проведений не лише для перевірки і уточнення показів підозрюваного чи то свідків, а й для з`ясування інших обставин. Тому ненадання показів, зокрема підозрюваним ОСОБА_3 , на момент проведення вказаних слідчих експериментів не суперечить положенням КПК України.

При цьому положення ст.ст. 104, 240 КПК України не містять вимог про обов`язкове зазначення у протоколі слідчого експерименту які саме відомості планується перевірити чи уточнити під час проведення слідчого експерименту.

У протоколі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 13 квітня 2017 року зазначено про використання цифрового фотоапарату, рулетки та секундоміру. Зазначення відомостей, зокрема про повірку технічних засобів, положеннями ст.ст. 104, 240 КПК України не передбачено. Вказаний протокол підписано двома понятими

ОСОБА_28 і ОСОБА_29 , а тому незазначення понятого ОСОБА_29 у його змісті не може бути розцінене судом як достатня підстава для визнання його недійсним.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути, з-поміж іншого, фототаблиці.

Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Додані до вказаних протоколів слідчих експериментів таблиці зображень підписані слідчим ОСОБА_30 , тобто особою, яка їх виготовила, а тому відсутність підписів понятих не суперечить вимогам КПК України.

За клопотанням сторони захисту у якості свідка допитано ОСОБА_27 , який був понятим під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного

ОСОБА_3 , та показав суду, що мати обвинуваченого ОСОБА_26 , яка є його знайомою, попросила звозити у с. Хреститилеве, на що він погодився. Коли приїхали на місце, то припаркувалися на зупинці, він залишився сидіти в машині, а ОСОБА_31 пересів в іншу машину і кудись поїхав. Хвилин через десять вони повернулися і слідчий попросив підписати документи. ОСОБА_31 підписав, а тому він також підписав. Де саме відбулося ДТП йому невідомо.

З метою перевірки вказаних показів за клопотанням прокурора Курбета О.О., проти якого сторона захисту не заперечувала, у якості свідків допитано експерта ОСОБА_32 , понятого ОСОБА_29 та слідчого ОСОБА_30 , які також приймали участь у проведенні слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_32 показав, що до функцій експерта віднесено надання практичної допомоги при проведенні даної слідчої дії. Експерт має слідкувати за проведенням слідчого експерименту та бути присутнім від його початку і до кінця, після чого повинен підписати відповідний протокол. Він не часто бере участь у слідчих експериментах, загалом у нього було 30-40 таких слідчих дій. При проведенні даного виду слідчого експерименту потрібен автомобіль такої самої марки і моделі, його треба розташувати і виміряти відстань від передньої і задньої осі до перешкоди. Коли саме і якої пори року проводився слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_3 він не пам`ятає, як і деталей його проведення. На місце його міг привезти слідчий Мороз Ю.В. Учасниками мали бути також поняті і статисти, а хто саме вони були він не пам`ятає. Запевнив, що якщо у протоколі проведення слідчого експерименту є його підпис, то він брав у ньому участь.

Свідок ОСОБА_29 показав, що у 2017 році, більш точний час він не пам`ятає, його, як власника єдиного у Черкаській області автомобіля "Toyota Hilux", працівники поліції попросили надати вказаний автомобіль для проведення слідчого експерименту. Вони приїхали з міста Черкаси до райвідділу, де довго чекали, а потім на двох автомобілях поїхали на місце ДТП. Інший автомобіль був марки "Жигулі" темного кольору, в ньому їхало троє чи четверо осіб. На місці його просили ставити автомобіль у різних ракурсах, що він і робив. Здійснювалися заміри рулеткою. Всього присутніх було чоловік четверо чи п`ятеро, серед них була одна жінка. Особисто цих людей він не знає, а тому не пам`ятає. Після проведення слідчого експерименту він мабуть підписував протокол, але процедуру підписання не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_30 показав, що з 2012 року працює слідчим. Він пам`ятає дане кримінальне провадження, під час якого на місці ДТП у темну пору доби за наявності аналогічного автомобіля було проведено два слідчі експерименти - один за участю підозрюваного, а другий за участю свідка. Слідчий експеримент за участю

ОСОБА_3 проводився у присутності понятих, один з яких був власником автомобіля, а інший, якщо він не помиляється, був якимось знайомим підозрюваного ОСОБА_3 . Вони були присутні при здійсненні замірів щодо видимості перешкоди, тобто за кермо автомобіля по черзі сідали він, поняті, підозрюваний, експерт та вимірювалася відстань до перешкоди, а потім вираховувалося середнє значення. Чи брав участь статист, він не пам`ятає, але його роль міг виконати будь-хто інший з учасників, в тому числі підозрюваний ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що протокол проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 містить його підпис без будь-яких зауважень, застережень чи заперечень (т. 2, а.с. 129-135).

На переконання суду, відсутність захисника Шевченка А.Г. під час проведення вказаного слідчого експерименту не може слугувати достатньою підставою для визнання відповідного протоколу недопустимим доказом, оскільки, як вбачається з його змісту підозрюваному ОСОБА_3 роз`яснено право на захист, однак будь-яких зауважень ним не висловлено. При цьому суд враховує, що ч. 3 ст. 240 КПК України передбачає можливість залучення захисника до участі у слідчому експерименті, проте не містить вимоги про його обов`язкову участь у ньому.

Крім того, суд бере до уваги досліджену під час судового розгляду заяву

ОСОБА_3 від 13 квітня 2017 року, адресовану слідчому Морозу Ю.В., з проханням проводити слідчий експеримент без участі захисника Шевченка А.Г. (т. 3, а.с. 116). Натомість суд оцінює критично доводи сторони захисту про те, що вказана заява була відібрана слідчим Морозом Ю.В. у ОСОБА_3 заднім числом через значний проміжок часу вже після проведення слідчого експерименту, оскільки вони є голослівними та непідтвердженими, водночас спростованими показами слідчого ОСОБА_30 , допитаного як свідка.

Факт проведення даного слідчого експерименту підтверджено показами експерта ОСОБА_32 , понятого ОСОБА_29 та слідчого ОСОБА_30 , які в цілому узгоджуються між собою. При цьому суд також не вбачає підстав для визнання вказаних показів недопустимими доказами з огляду на те, що вони не відкривалися стороною обвинувачення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, оскільки вказані докази суд не відносить до таких, якими обґрунтовується обвинувачення, а оцінює їх як такі, що підтверджують належне проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 .

Натомість покази понятого ОСОБА_27 суд оцінює критично з огляду на наявність у останнього товариських відносин з матір`ю обвинуваченого ОСОБА_3 , що може свідчити про їх необ`єктивність.

Твердження сторони захисту про недотримання методичних рекомендацій при проведенні вказаного слідчого експерименту не знайшли свого підтвердження, оскільки допитані у якості свідків його учасники, окрім понятого ОСОБА_27 , не дали показів, що прямо підтверджували б в казані обставини. Зокрема, неточності у показах понятого ОСОБА_29 , на які звертала увагу сторона захисту, не можуть розцінюватися як такі, що підтверджують порушення процедури проведення слідчого експерименту, та, на переконання суду, викликані спливом значного проміжку часу.

Відсутність статиста під час проведення слідчого експерименту та виконання його ролі іншим учасником слідчої дії не може слугувати достатньою та самостійною підставою для визнання протоколу його проведення недопустимим доказом.

При цьому суд також враховує, що сторона захисту як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду, зокрема в порядку ст. 333 КПК України, не скористалася своїм процесуальним правом та не заявляла клопотань про проведення інших слідчих експериментів з метою встановлення відповідних обставин.

Сторона захисту також наполягала на застосуванні доктрини «плодів отруйного дерева» відносно висновку експерта № 4/795 від 21 квітня 2017 року, оскільки він є похідним доказом та ґрунтується на вихідних даних, отриманих під час огляду місця події та в результаті проведення слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_8 і підозрюваного ОСОБА_3 , що зафіксовані відповідно у протоколі огляду місця події від 24 жовтня 2016 року, протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 13 квітня 2017 року, протоколі проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 від 13 квітня 2017 року, які, на думку сторони захисту, є недопустимими доказами.

Однак, з огляду на допустимість перерахованих доказів, про що судом зазначено вище, підстави для визнання висновку експерта № 4/795 від 21 квітня 2017 року недопустимим доказом відсутні.

При цьому суд вкотре враховує, що сторона захисту як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду, зокрема в порядку ст. 332 КПК України, не скористалася своїм процесуальним правом та не заявляла клопотань про проведення відповідної повторної чи додаткової експертизи.

Враховуючи наявність достатньої кількості допустимих та належних доказів, досліджених під час судового розгляду, що виключають будь-які сумніви та підтверджують поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що в ході судового розгляду повністю доведено його вину в інкримінованому йому злочині.

Водночас зачитані у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 та долучені до матеріалів кримінального провадження письмові пояснення суд відхиляє як такі, що прямо суперечать встановленим судом обставинам, які у свою чергу підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначені пояснення є нічим іншим як своєрідною лінією захисту, спрямованою на уникнення кримінальної відповідальності.

Позицію сторони захисту відносно того, що надані стороною обвинувачення докази не доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд оцінює критично. Зокрема, винуватість останнього підтверджується протоколом огляду місця події від 24 жовтня 2016 року, протоколами проведення слідчих експериментів від 13 квітня 2017 року за участю свідка ОСОБА_8 і підозрюваного ОСОБА_3 , висновком експерта № 4/795 від 21 квітня 2017 року, висновком експерта № 03-01/795 від 24 жовтня 2016 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 57 від 24 жовтня 2016 року, показами свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_20 , експерта ОСОБА_21 .

Крім того, твердження сторони захисту про те, що ДТП виникла суто внаслідок неналежного поводження пішохода ОСОБА_4 , що виключає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відхиляє, оскільки незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, обвинувачений ОСОБА_3 зобов`язаний був виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Про це свідчать і висновок експерта № 4/795 від 21 квітня

2017 року, де чітко зазначено, що саме водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР та мав технічну можливість запобігти ДТП. Таким чином перебування пішохода ОСОБА_4 на проїзній частині дороги не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 травня

2020 року у справі № 668/2604/15-к.

Отже за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає покаранню.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі

ст. 66 КК України судом не встановлено. Зокрема, така обставина як щире каяття, про наявність якої вказано в обвинувальному акті згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, не може бути врахована судом з огляду на невизнання вини останнім.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

На виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як низький.

При призначенні покарання відповідно до положень Загальної частини КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин; відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєного, який вину не визнав; особу останнього, який раніше несудимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; наявність обтяжуючої обставини, а також те, що всупереч позбавленню права керування транспортними засобами останній перебував за кермом автомобіля. У зв`язку з цим, на переконання суду, необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень є кримінальне покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. При цьому суд не вбачає підстав для застосування

ст. 75 КК України і звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 на підставі ч. 5

ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 24 жовтня по 21 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення витрат на поховання у розмірі 37676,98 гривень та моральної шкоди у розмірі 250000,00 гривень (т. 1, а.с. 39-42).

В обґрунтування позову зазначалося, що потерпіла ОСОБА_2 , як мати загиблого ОСОБА_4 , понесла наступні витрати: на послуги моргу у розмірі

1535,00 гривень, що підтверджується копією накладної від 24 жовтня 2016 року № 297; на придбання необхідних для поховання речей та предметів у загальному розмірі

2338,00 гривень, що підтверджується копіями товарного чеку від 24 жовтня 2016 року

№ б/н та накладної від 24 жовтня 2016 року № 12; на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 19149,00 гривень, що підтверджується копією замовлення (накладної) від 9 березня 2017 року № 55; на придбання продуктів харчування копачам у розмірі 1004,98 гривень, що підтверджується копією фіскального чеку; на поминальний обід у розмірі 13650,00 гривень, що підтверджується копією рахунку від 25 жовтня

2016 року № 196 (т. 1, а.с. 44-46). Крім того, внаслідок смерті сина, який був її надією і опорою, помічником у повсякденному житті, їй завдано моральну шкоду, що полягає у погіршенні стану здоров`я, постійному душевному болю і нервових переживаннях, запамороченнях, неврозах, дратівливості, збудливості, а також нездатності в повній мірі зосередитись на основних питаннях її життя.

Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 та її представник Данилевський М.О. позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Прокурор Курбет О.О. в цілому підтримав цивільний позов, в частині стягнення моральної шкоди просив врахувати судову практику.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Шевченко А.Г. проти задоволення позову заперечили з огляду на невизнання вини. Зокрема, захисник Шевченко А.Г. вказував на відсутність належних доказів на підтвердження понесених витрат на поховання, оскільки додані до позовної заяви документи не свідчать про фактичну сплату вказаних у них грошових сум, а копія замовлення № 55 від 9 березня 2017 року містить дату розрахунку - 10 серпня 2017 року, хоча позов подано раніше, а саме 26 червня

2017 року. Крім того, заявлений до стягнення розмір моральної шкоди взагалі не підтверджений будь-якими доказами.

Вивчивши матеріали цивільного позову, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Зі змісту ст. 1201 ЦК України вбачається, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Статтею 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

Проте додана до цивільного позову копія замовлення (накладної) від 9 березня

2017 року № 55 не може бути розцінена судом як належний доказ витрат на виготовлення пам`ятника з огляду на вказану у ній дату остаточного розрахунку - 10 серпня 2017 року, оскільки такий розрахунок не міг відбутися на дату звернення до суду з цивільним позовом, тобто 26 червня 2017 року, про що свідчить вхідний штамп суду.

Крім того, Верховний Суд України в своїй ухвалі від 29 вересня 2010 року у справі № 6-35316св10 зазначив, що понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання.

Враховуючи підтверджені понесені витрати на поховання належними документами, зокрема копіями накладних, що свідчать про передачу товарно-матеріальних цінностей, а також копією товарного чеку, що є розрахунковим документом, які суд не ставить під сумнів, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, а саме у розмірі

3873,00 гривень (1535,00 + 1684,00 + 654,00), відмовивши у стягненні витрат на поминальний обід у розмірі 13650,00 гривень, на продукти харчування копачам у розмірі 1004,98 гривень та на виготовлення пам`ятника у розмірі 19149,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, враховуючи вимоги розумності і справедливості, беручи до уваги загибель сина потерпілої ОСОБА_2 , що беззаперечно спричинило останній моральні страждання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають до задоволення у повному обсязі.

Питання про речові докази, що не були вирішені під час досудового слідства, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта у розмірі 2177,71 гривень.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 жовтня

2016 року у справі № 709/2224/16-к до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2016 року у справі № 711/11047/16-к обвинуваченого ОСОБА_3 звільнено з-під варти та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час до

21 лютого 2017 року.

Іншою ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня

2017 року у справі № 711/3558/17 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до 16 липня 2017 року.

В подальшому запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися, відповідні клопотання не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з

24 жовтня 2016 року по 21 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на поховання та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на поховання у розмірі 3873,00 гривень та моральну шкоду у розмірі 250000,00 гривень.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити.

Речові докази, а саме одну пару кросівок пішохода ОСОБА_4 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 2177,71 гривень.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та його захиснику, прокурору, потерпілій та її представнику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.В. Чубай