Ухвала суду № 96774136, 02.03.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50351/17-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Козлова Р.Ю.,

при секретарі судових засідань Іваненку С.С.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, компанії «ГУГЛ ЛЛСі», товариства з обмеженою відповідальністю про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів просила, суд ухвалити рішення яким достроково припинити дію свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повністю та зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно дострокового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повністю та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2018 року за клопотанням позивача та представників відповідача компанії «ГУГЛ ІНК.» [Google Inc.], судом призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, виконання якої доручено директору Центру судової експертизи та експертизи досліджень Державного підприємства «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України Стародубову Ігорю Вадимовичу (03045, м. Київ, вул. Плещеєва, 10).

У зв`язку з призначенням судом експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

Після проведення експертного дослідження на адресу Печерського районного суд м. Києва повернулись матеріали справи з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі зі стадії на якому воно було зупинено та здійснено виклик учасників процесу на 29 жовтня 2019 року о 14:00 год.

В ході розгляду справи за клопотанням представника відповідача здійснено заміну відповідача компанію «ГУГЛ ІНК.» [Google Inc.] на його правонаступника компанію «ГУГЛ ЛЛСі», товариство з обмеженою відповідальністю за законодавством штату Делевер.

У призначене судом судове засідання на 29 жовтня 2019 року позивачка не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила та не направила заяви про розгляд справи за її відсутності. (а.с.166).

У зв`язку із вказаними обставинами, судом було відкладено засідання до 26 листопада 2019 року о 14:00 год., про що судом завчасно повідомлено позивачку за вказаною нею у позовній заяві адресою.

У призначений час позивачка не з`явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася судом за наявною в матеріалах справи адресою. Однак на адресу суду не повернулась кореспонденція, яка направлялась на адресу позивачки.

З урахуванням вищевказаних обставин, судом черговий раз відкладено судове засідання та повторно направлено судову повістку про виклик позивачки на судове засідання, яке призначено на 28 грудня 2019 року.

Крім того, судом було розміщено оголошення про виклик позивачки у судове засідання на офіційному веб-сайті суду.

Однак позивачка у призначене засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, із заявою про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталася. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачка з часу повернення справи з експертної установи, поновлення провадження у справі та між судовими засіданнями, які призначались судом не цікавилась рухом справи та не зверталась із заявами про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, компанії «ГУГЛ ЛЛСі», товариства з обмеженою відповідальністю про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 - залишити без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивачки у судове засідання.

Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2020 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2019 року скасовано та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У призначене судом судове засідання на 26 жовтня 2020 року позивачка не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила та не направила заяви про розгляд справи за її відсутності.

Однак у зв`язку із зайнятістю головуючого судді, справу знято з розгляду та повідомлено учасників процесу про наступну дату судового засідання, а саме 25 листопада 2020 року о 12:00 год.

У призначений час позивачка не з`явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася судом за наявною в матеріалах справи адресою.

З урахуванням вищевказаних обставин, судом черговий раз відкладено судове засідання та повторно направлено судову повістку позивачці про виклик її в судове засідання, яке призначено на 17 грудня 2020 року об 11:00 год.

17 грудня 2020 року у зазначений час позивачка не з`явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася судом за наявною в матеріалах справи адресою. Однак на адресу суду повернулась кореспонденція, яка направлялась на адресу позивачки.

У зв`язку з неявкою до суду, судом повторно направлено на адресу позивачки судову повістку про виклик в судове засідання на 28 січня 2021 року на 11:00 год. на яке позивачка знову не з`явилася, відтак судом оголошено перерву до 02 березня 2021 року об 11:00 год.

02 березня 2021 року позивачка вп`яте не з`явилась до суду, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 13 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законодавець у ст. 121 ЦПК України стосовно розумності процесуальних строків вказав, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

В контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 06.09.2018, справа №552/2378/17).

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14).

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Систематичне ухилення позивачки від участі в судовому розгляді поданого нею ж позову порушує права іншої сторони - відповідачів.

Будучи ініціатором даного позовного провадження позивач повинен приймати заходи для всебічного та об`єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

Крім того, листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, позивачка не подавала заяв про розгляд справи за її відсутності, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та несприятиме повноті та всебічності розгляду справи.

Згідно з приписами пункту 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, судом встановлено, що судові повістки позивачка не отримує за зазначеною нею контактною адресою, із заявою про ознайомлення з матеріалами справи не зверталася до суду, заяви про розгляд справи за її відсутності не було подано, що свідчить про те, що позивачка не виявила належної зацікавленості у розгляді своєї справи. Відтак, суд вбачає достатність підстав для залишення її позовної заяви без розгляду.

Крім того, суд надає оцінку тій обставині, що в ході розгляду справи позивачці надавались всі можливості для забезпечення права на справедливий суд та доступ до правосуддя, однак позивачка не виявила належної процесуальної поведінки, що на думку суду дає підстави для застосування наслідків п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, компанії «ГУГЛ ЛЛСі», товариства з обмеженою відповідальністю про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя