Ухвала суду № 96773655, 07.05.2021, Оболонський районний суд міста Києва

07.05.2021 Справа № 756/4775/21

Справа №756/4775/21

Провадження №2/756/3941/21

У Х В А Л А

07 травня 2021 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» про визнання кредитного договору недійсним,

У С Т А Н О В И В:

До Оболонського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 позовну заяву залишено без руху, заявнику наданий строк для усунення недоліків.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 06.05.2021 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслано заяву про усунення недоліків, з якої вбачається, що позивачем визначені в ухвалі суду від 05.04.2021 недоліки усунені не повністю, а саме: не сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. за подання позову про визнання кредитного договору недійсним та не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального стану, який, відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», міг би слугувати підставою для звільнення позивача від сплати судового збору. Натомість, у своїй заяві про усунення недоліків позивач без будь-якого підтвердження повторно послався на скрутний матеріальний стан як на підставу для несплати судового збору, тим самим не виконавши вимоги ч. 4 ст.177 ЦПК України та вимоги ухвали судді від 05.04.2021 про залишення позовної без руху в цій частині.

Так, відповідно до ч.1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв`язку з його незадовільним майновим станом. Проте, судом вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його скрутного матеріального стану, при цьому зазначено, що на підтвердження майнового стану позивач повинен надати підтверджуючі документи: довідку про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо. Однак, жодного з перелічених документів позивачем не надано.

У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniatv. Poland» від 26.07.2005, Рішення ЄСПЛ «Jedamskiand Jedamskav. Poland». Від 25.07.2005); національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, пункт 50, 52).

Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuzv. Poland), заява № 28249/95).

Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників-фізичних осіб сплатити судовий збір у спорах має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №821/1896/15-а.

Наведені як у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, так і у заяві про усунення недоліків у позовній заяві доводи позивача ОСОБА_1 не дають підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки останнім не надано належних доказів на підтвердження того, що він дійсно позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, а безпідставне зменшення розміру сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 усунуті позивачем не в повному обсязі, а тому позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» про визнання кредитного договору недійсним відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» про визнання кредитного договору недійсним- повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Тиха