Рішення № 96773571, 07.05.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 712/8602/19

Провадження №2/712/79/21

28 квітня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Тітової О.І.

представника позивача адвоката Скіця С.М.

відповідача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та його розподіл,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог та аргументів учасників справи

27 червня 2019 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що між сторонами зареєстрований шлюб 14 грудня 2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №1720. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду від 12.11.2018 шлюб між сторонами розірваний. За час спільного проживання до моменту фактичного припинення шлюбних відносин за спільні кошти сторонами придбано автомобіль марки Peugeot 407, р.н. НОМЕР_1 , 2005 року випуску; збудовано гараж № НОМЕР_2 в Атокооперативі "ЧАС" за адресою: вул. Віталія Вергая,1 в м. Черкаси, право власності на який зареєстровано за відповідачем; інвестовано спільні кошти в будівництво квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно іпотечного договору №ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007 з АКБ СР "УкрСоцбанк", укладеного ОСОБА_1 строком виконання до 28.07.2017 на суму 29910 швейцарських франків, згідно договору про внесення змін від 11.07.2012 строк виконання зобов`язання продовжено до 17.01.2021, розмір основного зобов`язання з 29910 швейцарських франків змінено на 177230,50 грн.; внесено ОСОБА_1 кошти в статутний капітал ПП "Укр-Євро-Буд" в сумі 2800 грн. Між сторонами не досягнуто згоди щодо розподілу майна подружжя, у зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати вказане майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя; стягнути з відповідача грошову компенсацію 50% вартості: вказаного автомобіля в сумі 85500 грн., гаража в сумі 174150 грн., коштів інвестованих у будівництво квартири, доходів від діяльності ПП "Укр-Євро-Буд" та судові витрати.

27 серпня 2019 року відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки все майно є особистим майном відповідача придбане за його власні кошти до вступу в шлюб із ОСОБА_3 . Також додав до відзиву, серед інших доказів, розписку від імені позивачки про отримання коштів та відсутність претензій щодо розподілу майна, а також розписки від імені позивачки від 16 січня 2019 року про відсутність заперечень проти продажу автомобіля.

Представник позивача адвокат Скіць С.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити з підстав, викладених у позові. Додатково в судовому засіданні пояснив, що позивачка заперечує факт написання доданих відповідачем до справи розписок, також вказував, що вказані розписки не спростовують обставин, на які позивачка посилається в обгрунтування позовних вимог, оскільки розписка стосовно продажу автомобіля надана після його відчуження, а розписка про отримання коштів не датована і стосується отримання коштів позивачкою як фізичним-підприємцем фінансової допомоги, а не компенсації за майно подружжя. Також зазначав, що в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя було погашено значний обсяг зобов`язань відповідача по придбанню квартири в його особисту власність, тому позивачка вправі отримати компенсацію частини даних спільних коштів.

Відповідач в судовому засіданніпояснив, що автомобіль відчужив брату зі згоди позивачки, кошти від продажу використав на погашення боргових зобов`язань позивачки перед братом відповідача. На її вимогу виплатив грошову компенсацію за майно подружжя в сумі 63000 грн. шляхом перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_3 з формальним призначенням згідно з договором. Представник відповідача адвокат Яцюк М.В.в судовому засіданні пояснив, що продаж автомобіля здійснено за згодою позивачки, грошова сума компенсації позивачкою не внесена на депозитний рахунок суду, саме по собі оформлення гаражу у власність відповідача в період шлюбу не свідчить про те, що дане майно спільне, оскільки будівництво гаражу здійснювалось до шлюбу, вартість гаража в оцінці не обґрунтована, оскільки не проводився огляд гаражу, не враховувалось, з якого матеріалу він побудований, погашення кредиту в шлюбі здійснювалось не в інтересах сім`ї, дивідендів від підприємницької діяльності відповідач не отримував.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Хід розгляду справи

06 серпня 2019 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

01 жовтня 2019 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів задоволено. Витребувано від АТ «Укрсоцбанк» завірені копії договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.07.2007 року № 53-11-Б, 11-А іпотечного договору № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. та кредитного договору, в забезпечення якого укладений іпотечний договір № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. ; інформацію про платежі, здійснені за кредитним договором, в забезпечення якого укладений іпотечний договір № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. та розрахунок заборгованості за вказаним договором. Витребувано від Головного управління ДФС України у Черкаській області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДР) приватного підприємства «Укр-Євро Буд» ( код ЄДРПОУ 39733319) за період з 01.01.2018р. по 31.03.2019р., фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (ф.1 та ф.2) приватного підприємства «Укр-Євро Буд» ( код ЄДРПОУ 39733319) за 2018 р. та 2019 р. Витребувано від Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області відомості про те, хто зареєстрований власником автомобіля марки Peugeot 407, р.н. НОМЕР_1 , 2005 року випуску.

24 грудня 2019 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси витребувано від АТ «Альфабанк» як правонаступника АТ «Укрсоцбанк» завірені копії договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.07.2007 року № 53-11-Б, 11-А, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами «Добробут – інвест» про придбання за рахунок кредиту цінних паперів, витребувати завірені копії укладених між ПАТ «Укрсобанк» та ОСОБА_1 іпотечного договору № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. та кредитного договору, в забезпечення якого укладений іпотечний договір № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007 р.; інформацію про платежі, здійснені за кредитним договором, в забезпечення якого укладений іпотечний договір № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. та розрахунок заборгованості за вказаним договором. Відмовлено у клопотанні адвоката Яцюка Максима Васильовича про визнання обов`язкової явки позивачки в судове засідання.

19 лютого 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси застосовано до АТ «Альфабанк» заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. Зобов`язано АТ «Альфабанк» в порядку тимчасового вилучення доказів надати для дослідження судом наступні документи: завірені копії договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.07.2007 року № 53-11-Б, 11-А, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами «Добробут – інвест» про придбання за рахунок кредиту цінних паперів, завірені копії укладених між ПАТ «Укрсобанк» та ОСОБА_1 іпотечного договору № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. та кредитного договору, в забезпечення якого укладений іпотечний договір № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. ; інформацію про платежі, здійснені за кредитним договором, в забезпечення якого укладений іпотечний договір № ІД 895/06-034-527 від 30.07.2007р. та розрахунок заборгованості за вказаним договором. Вилучення доказів доручено Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

08 квітня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та його розподіл.

27 травня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21 квітня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання обов`язковою явки позивачки до судового засідання.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 14 грудня 2012 року сторони уклали шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1720.

12 листопада 2018 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/7821/18шлюб між сторонами розірвано. Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 у позовній заяві від 05 липня 2018 року вказав, що подружні стосунки між сторонами припинені у січні 2018 року, що не оспорювалось ОСОБА_3

ОСОБА_1 сплачено до автокооперативу "Час" вступний внесок 1008 грн. 20.06.2007 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

11.07.2007 року між ТОВ «Компанія з управління активами Добробуд-Інвест» та ОСОБА_1 укладено Договір № 53-11-Б, 11-А про купівлю-продаж цінних паперів в кількості 3 893 штуки.

11.07.2007 року між ТОВ «Будівельний центр «Добробуд» та ОСОБА_1 укладено Договір № 67 про бронювання квартири АДРЕСА_2 .

26.07.2007 року між ТОВ «Будівельний центр «Добробут» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 67 про бронювання квартири від 11.07.2007 року.

26.07.2007 року ОСОБА_1 перераховано кошти ТОВ «Добробут-Інвест» в сумі 60030 грн.

30.07.2007 року ОСОБА_1 перераховано кошти ТОВ «Добробут-Інвест» в сумі 115155 грн.

30.07.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 895/06-034-527 на суму кредиту 29910 швейцарських франків зі сплатою 10% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28.07.2017 року. Відповідно до п.1.2 кредит наданий для наступні цілі: фінансування будівництва придбання (інвесчтування) житла відповідно до договору № 67 бронювання квартири, укладеного між позичальником та ТОВ "Будівельний центр "Добробуд від 11 липня 2007 року.

30.07.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 1Д895/06-034-527, предмет іпотеки якого є майнові права на незавершену будівництвом квартиру вартістю 175185 грн.

30.07.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави цінних паперів № ДЗ 895/06-034-527, предмет договору пакет безпроцентних (цільових) іменних облігацій серії А, який становить кількість у розмірі 3893 таких облігацій, які були емітовані у бездокументарній формі ТОВ «Будівельний центр «Добробуд», номінальною вартістю за одну таку Облігацію 18,20 грн.

16 березня 2010 року між ТОВ «СОЛАНЖ-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 укладено договір будівельного підряду № 16/03/19-01. Відповідно до п. 1.1 підрядник зобов`язується виконати та здати в строки роботи по будівництво Гаражу № НОМЕР_2 в адмінмережах м. Черкаси вул.. Маршала Батицького, 1 Автокооператив «ЧАС». Пунктом 2.1 передбачено загальну вартість робіт за Договором становить 58720,34 грн. в т.ч. ПДВ 9786,72 грн.

Оплата за придбання будівельних матеріалів по накладним від 13.07.2008 р., 17.07.2008 р., 18.04.2007 р., 25.04.2007 р., 27.04.2007 р., 10.05.2007 р.

15.03.2010 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 895/06-034-094 від 30.07.2007 року, відповідно до якої змінено графік погашення заборгованості.

18.07.2010 року між ТОВ «СОЛАНЖ-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 укладено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт.

27 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельний центр «Добробуд» укладено акт пред`явлення облігацій до погашення.

29 грудня 2010 року між ТОВ «Будівельний центр «Добробуд» та ОСОБА_1 укладено договір № 6 про порядок погашення облігацій.

22 лютого 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору № 1Д/895/06-034-527 від 30.07.2007 року. .

22 лютого 2011 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору застави цінних паперів № ДЗ 895/06-034-527 від 30.07.2007 року.

11 липня 2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору кредиту № 895/06-034-527 від 30.07.2007 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу від 13.03.2013 року власником автомобіля Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску є ОСОБА_6 .

18 січня 2016 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 3 до іпотечного договору № 1Д 895/06-034-527, який посвідчений 30.07.2007 року приватним нотаріусом ЧМНО Веліковою Н.А. за реєстровим за № 5439.

18 січня 2016 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 4 до Договору кредиту № 895/06-034-527 від 30.07.2007 року.

Відповідно до довідки АТ "Альфабанк" від 01.02.2020р. ОСОБА_1 за договором кредиту № 895/06-034-527 від 18.01.2016р. в АТ Альфабанк, який є правонаступником АТ "Укрсоцбанк" в рахунок погашення заборгованості за період з 11.07.2012р. по 21.01.2020р. були перераховані 226 720,25 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 153 794,45 грн. та відсотки 72 925,80 грн.

Відповідно до довідки № 37 від 30.08.2017 року ОСОБА_1 є членом автокооперативу «ЧАС» з 2007 року, на загальних зборах якого, було виділено місце під будівництво, згідно з Планом розміщення гаражів та наданий порядковий номер Гаражу № НОМЕР_2 . Згідно із Статутом автокооперативу ОСОБА_1 було сплачено членський внесок, а також було оплачено в повному обсязі пайові внески за період будівництва Гаража № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_3 що тривало з 2007 року по 2010 рік включно, що підтверджується Договором будівельного підряду № 16/03, 19-01 про завершення його будівництва та Актом виконаних робіт від 2010 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/1090010 від 04.09.2018 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_6 автомобіль Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску за 140 000 грн.

Відповідно до розписки від 16.01.2019р. від імені ОСОБА_3 , остання не заперечує щодо продажу автомобіля Peugeot 407, НОМЕР_1 . Підпис на розписці завірений печаткою ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до розписки від 16.01.2019р. від імені ОСОБА_3 , остання отримала грошову винагороду (фінансову допомогу) в сумі 63 000 грн., як ФОП на свій розрахунковий рахунок від ПП «УКР_ЄВРО АРМАТУРА» де ОСОБА_1 є керівником, претензій щодо розподілу майна не має. Підпис на розписці завірений печаткою ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до консультації № 1590/19 від 03.05.2019 року ПП «ТОВА» щодо ймовірної ринкової вартості гаражу, загальною площею 98,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 його ринкова вартість становить 348300 грн.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в

інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та інших, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіля марки Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску та стягнення грошової компенсації.

Суд виходить з того, що автомобіль марки Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску був придбаний відповідачем 13 березня 2013 року у період шлюбу між сторонами та ведення сторонами спільного господарства, а тому за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, вказаний транспортний засіб являвся об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач 04.09.2018 року здійснив відчуження автомобіля марки Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску.

Оскільки в даний час автомобіль не перебуває у власності жодної сторін, на час розгляду справи він є не об`єктом права спільної сумісно власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч.ч. 2, 3ст. 65 СК України).

При цьому, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3ст. 61 СК України) та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном (ст. 63 СК України).

За приписами ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частини вартості майна, яке відчужено в період зареєстрованого шлюбу між ними у тому випадку, зокрема якщо один із них здійснив його відчуження без згоди іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

Оскільки автомобіль був цінним майном, який належав подружжю на праві спільної сумісної власності, договір купівлі-продажу цього транспортного засобу виходив за межі дрібного побутового правочину, позивачка мала надати свою письмову згоду на відчуження цього майна.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач після припинення між сторонами шлюбних стосунків у січні 2018 року здійснив відчуження за 140 000 грн. за договором купівлі-продажу від 04.09.2018 року автомобіля марки Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, який був об`єктом спільної сумісної власності сторін без згоди позивачки та сплаті останній грошової компенсації, чим порушені права та законні інтереси позивачки як співвласника, за відсутності підтвердження використання отриманих від продажу коштів в інтересах сім`ї, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1/2 частини вартості автомобіля підлягають до задоволення в частині стягнення 1/2 частини визначеної договором купівлі-продажу вартості автомобіля в сумі 140 000 грн., тобто (140 000 /2 = 70 000 грн.)

Доводи позивачки про те,що дійсна вартість спірного автомобіля складає 171 000 грн. не підтверджені належними і допустими доказами, позивачкою не долучено висновки експертів з даного питання та клопотань про проведення судової експертизи не заявлялось.

Доводи відповідача про те, що відчуження автомобіля відповідачем здійснено за згодою дружини з посиланням на розписку від імені позивачки від 16.01.2019 р. не підтверджують заперечення, оскільки вказана розписка датована після здійснення відчуження автомобіля і тому не доводить наявність письмової згоди на продаж спільного майна на момент укладення договору купівлі-продажу 04.09.2018 р.

Доводи відповідача про те, що кошти від відчуження автомобіля ним використані для погашення боргових зобов`язань позивачки не підтверджують заперечення, оскільки наявність та розмір боргових зобов`язань позивачки не підтверджено, також не підтверджено уповноваження останньою відповідачем на вчинення юридичних дій в інтересах позивачки.

Доводи відповідача про досягнення після розірвання шлюбу між сторонами домовленості про поділ майна подружжя з посиланням на розписку від імені позивачки про отримання 63 000 грн. та відсутність претензій щодо поділу майна подружжя не підтверджують заперечення, оскільки вказана розписка взагалі не є датованою та не містить відомостей щодо отримання позивачкою від відповідача коштів в якості компенсації за майно подружжя.

Доводи представника відповідача про невнесення позивачкою суми грошової компенсації на депозитний рахунок суду, не обґрунтовують заперечення, виходячи з такого.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд зазначає, що за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України дає підстави для висновку, що згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача у цій справі) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача у цій справі) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов`язку такого у відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 662/1069/17.

Щодо вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя гаражу та стягнення грошової компенсації.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України. Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Питання набуття права власності на новостворене майно регулюється статтею 331 ЦК України. Так, за змістом ч.ч.1-3 ст. 331 ЦК право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, законом передбачена процедура набуття права власності на новостворене нерухоме майно, до якого належить і гараж.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право на володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджатися квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

Як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 зареєстроване за відповідачем 31.08.2017 р. на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ЧК141172090146 від 28.07.2017 р.

Таким чином, введення новозбудованого гаража в експлуатацію мало місце 28.07.2017 року згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, що спростовує доводи відзиву про завершення його будівництва до укладення сторонами шлюбу, тобто до 14.12.2012 р.

Документи про набуття відповідачем членства в автокооперативі, договір підряду, акт виконаних робіт, квитанції про придбання будівельних матеріалів суд вважає такими, що не спростовують презумпції щодо вказаного гаража як спільного майна подружжя, оскільки до складення декларації про готовність 28.07.2017 року відповідач залишався власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва гаража. Крім того, вказані докази не підтверджують з достовірністю, що витрати на матеріали та будівельні роботи у повному обсязі здійснювались виключно за особисті кошти відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що презумпція спільності майна подружжя щодо гаража, право власності на який відповідачем зареєстроване у період шлюбу 28.07.2017 року згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 гаража № НОМЕР_2 в Автокооперативі «ЧАС» за адресою вул. Віталія Вергая (Маршала Батицького), 1 в м. Черкаси підлягають до задоволення.

Пленум ВСУ постанова 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК ( 2947-14 ) та ст. 372 ЦК ( 435-15 ). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В судовому засіданні сторони не дійшли згоди щодо вартості гаража в сумі 348 300 грн. та позивачем не надано належні та допустимі докази того, що вказана сума є дійсною ринковою вартістю спірного гаража, виходячи з наступного.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною 4 статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті 11 Закону України Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

У частині 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі – Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004№ 1442 (далі – Національний стандарт № 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).

За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду – відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Наданий позивачем консультативний висновок про оцінку від 03.05.2019 року не може бути визнаний судом таким, що містить експертну оцінка спірного нерухомого майна, проведену з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його безпосереднього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна за завищеною ціною.

Доводи представника позивача про відсутність можливості забезпечити доступ оцінювача до об`єкта суд вважає такими, що не обґрунтовують позовні вимоги, оскільки позивач чи його представник могли звернутися до суду з клопотанням про призначення судової експертизи для об`єктивної оцінки гаража.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України позивач зобов`язаний довести свої вимоги про стягнення грошової компенсації за гараж.

Таким чином, в зв`язку з недоведеністю розміру дійсної ринкової вартості гаража № НОМЕР_2 позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення коштів, інвестованих в будівництво однокімнатної квартири, площею 38,93 кв.м. постійний номер квартири АДРЕСА_5 в період шлюбних стосунків.

Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно з частиною четвертою статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Суд виходить з того, що оскільки кошти, інвестовані у будівництво квартири, не були набуті у власність в періоду шлюбу, а навпаки, вибули із власності відповідача, відсутні підстави для визнання їі об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, сплата боргів одного з подружжя, які виникли до укладення шлюбу, за рахунок коштів подружжя, може за певних обставин ураховуватися під час вирішення спору про поділ спільного майна.

Оскільки кредитний договір № 895/06-034-527 від 30.07.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 із додатковими угодами для фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до договору № 67 бронювання квартири, укладеного між позичальником та ТОВ "Будівельний центр "Добробуд від 11 липня 2007 року був укладений відповідачем до шлюбу та отримані кредитні кошти не були використані в інтересах сім`ї у зв`язку з тим, що квартира не була набута в період шлюбу, зобов`язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло лише в одного з подружжя - відповідача.

Разом з тим, частину коштів для погашення особистих зобов`язань відповідача за вказаним кредитним договором, було сплачено в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя у період з 14 грудня 2012 року по 21.12.2017 р. в сумі 150213,41 грн. з наступного розрахунку.

Сума сплачених відповідачем на погашення кредитних зобов`язань за період з 11.07.2021р. по 21.01.2021р. відповідачем згідно з витребуваною судом за клопотанням позивачки про витребування доказів банківською довідкою 226720,25грн. за відніманням сплачених до укладення шлюбу за період з 11.07.2021р. по 20.11.2012р. 12610, 55 грн. (654,47 + 620,31 + 2136,61 + 500,39 + 3000 + 3000 + 700 + 1998,77) та відніманням сплачених відповідачем після припинення шлюбних стосунків у січні 2018 року 63 896,29 грн. (3147,51 + 3116,30 + 83,70 + 3000 + 2774,62 + 2829,32 + 396,06 + 2433,41 + 2675,81 + 1953 + 79,43 +1873,57 + 2661,19 + 1969,46 + 680,43 + 2369,30 + 629,97 +2374 + 3035 + 611,44 + 2603,60 + 0,39 + 2000 + 1419,22 + 5125,61 + 471,91 + 458,26 + 1285 + 714,97 + 4114,47 + 2368,86 + 2327,81 + 88,86 + 2223,78) складає 226720,25грн. - 12610, 55 грн. - 63 896,29 грн. = 150213,41 грн.

Оскільки кредитний договір був укладений до шлюбу та майно за рахунок кредитних коштів не було набуте подружжям в період шлюбу, суд доходить висновку про відсутність законних підстав набуття відповідачем коштів на погашення його особистих зобов`язань у розмірі 1/2 частини сплачених спільних з коштів подружжя в період з 14.12.2012 року 21.12.2017р.

Таким чином, за рахунок сплати спільних коштів за особистим зобов`язанням відповідача, позивачка у такий спосіб частково виконала особисті зобов`язання відповідача, а тому має право на відшкодування 1/2 частини сплачених спільних коштів подружжя в сумі 150213,41/2 = 75106,70 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача 1/2 частини сплачених спільних коштів подружжя в сумі 75106,70 грн. на погашення особистих зобов`язань відповідача.

Посилання представника відповідача на незалучення до участі в справі в якості третьої особи банку, який є іпотекодержателем майна, суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення проти позову, оскільки спір в даній справі не стосується поділу іпотечного майна і рішення у справі не буде мати наслідком будь-якої зміни обсягу кредитних зобов`язань відповідача і тому відсутні підстави для залучення до участі в справі банку як кредитодавця та іпотекодержателя майна.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що станом на подачу позову позивачка навіть не знала суму інвестованих коштів у квартиру, відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

При подачі позову позивачкою було обгрунтовано, що оскільки всі документи щодо інвестування в будівництво квартири знаходяться у відповідача, а інформація про стан рахунку є інформацією з обмеженим доступом, на момент звернення до суду у позивачки відсутня можливість вказати точну суму виплачених подружжям коштів для інвестування будівництва квартири та в зв`язку з цим позивачкою було заявлено клопотання про витребування доказів, яке задоволено та в ході судового розгляду позивачкою у додаткових поясненнях до суду було зазначено розмір відшкодування з наданням відповідачку можливості реалізувати процесуальні права на спростування вказаних доводів.

Таким чином, загальна сума грошової компенсації позивачці складає 70 000 грн. + 75106,70 грн. = 145 106,70 грн.

Щодо вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення доходів від діяльності ПП «УКРО-ЄВРО БУД»

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року).

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (статті 62, 66 ГК України).

Так, з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Подібної правової позиції Верховний Суд України дотримався у постанові № 6-38цс15 від 03 червня 2015 року та у постанові № 6-61цс13 від 03 липня 2013 року).

Якщо на момент здійснення купівлі частки обидва з подружжя надали свою згоду на такий варіант розпорядження спільними коштами, то той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів, а не на компенсацію вартості його частки (п. 28 Постанови Верховного Суду України у постанові від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України - об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України - товариство є власником доходів, одержаних від господарської діяльності товариства.

Дохід від підприємницької діяльності підлягає розподілу між подружжям лише після визначення чистого прибутку та виплати учасникам дивідендів.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України - учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З протоколу приватного підприємства «УКР-ЄВРО БУД» вбачається, що доходи (прибуток), одержані підприємствами не розподілялися між його учасниками,

Витребувані позивачем докази - фінансова звітність ДПІ за 2018 рік та податковий розрахунок сум доходу за період з першого кварталу 2018 по четвертий квартал 2019 року не підтверджують з достовірністю отриманні відповідачем доходів від діяльності ПП «УКР-ЄВРО БУД» у вигляді дивідендів, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження того, що такі виплати були нараховані відповідачу та, що з них були утримані відповідні податки.

Таким чином, суд не знаходить підстав для стягнення доходів від діяльності ПП «УКРО-ЄВРО БУД» (код ЄДРПОУ 39733319) .

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 2596,50 грн. що підтверджено квитанцією від 27.06.2019 року, які підлягають стягненню з відповідача в розмірі 145106,70/259650*2596,50=1428,07 грн. пропорційно до задоволення позовних вимог.

В тексті позовної заяви наявна заява представника позивача про вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 3, 4, 7, 10, 12, 13, 15, 80, 81, 141, 263-266 ЦПК України, ст. 116, 331, 365, 368, 372, 1046, 1212 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 63,65, 69-72 СК України, Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та його розподіл задоволити частково.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 гараж № НОМЕР_2 в Автокооперативі «ЧАС» за адресою вул. Віталія Вергая (Маршала Батицького), 1 в м. Черкаси.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 145 106,70 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1428,07 грн., всього стягнути 146 534, 77 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення виготовлено 07 травня 2021 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_6