Рішення № 96773076, 20.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Справа № 160/3819/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці йому із 90% до 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати відповідача здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановлених рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року по справі №160/13025/19, без обмежень граничним розміром, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року;

- зобов`язати відповідача здійснити йому нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач своїм рішенням від 03.02.2021 року №912140821886 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, фактично визначив йому новий процент розрахунку довічного утримання - 62% грошового забезпечення судді, застосувавши норму ч.3 статті 142 Закону від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, замість проведення перерахунку раніше визначеного довічного утримання у розмірі 90% грошового забезпечення судді, відповідно до вимог ч.4 статті 142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ. До того ж, відповідач не виплатив йому у повному обсязі заборгованість щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка склалася з 19.02.2020 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому змушений був звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, в порядку ст.263 КАС України.

До суду 16.04.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач просив здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Довідка на підставі якої позивач просить здійснити перерахунок № Б-с-348 від 24.02.2020 року видана на підставі ст.142 Закону №1402-VIII. Водночас ч.3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Відтак неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання. До спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.

У зв`язку з зазначеним та на підставі чинного законодавства Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області 03.12.2020 року на підставі довідки від 24.02.2020 року № Б-с-348 нарахувало ОСОБА_1 суддівську винагороду з застосуванням 62%. Враховуючи вищевикладене, підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% на підставі довідки ТУ ДСА у Дніпропетровській області від 24.02.2020 року №Б-с-348 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, у Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області відсутні. За таких обставин, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII, ОСОБА_1 , був звільнений з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставку.

Відповідно до вищезазначеної постанови Верховної Ради України, наказом в.о. голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року №98-о позивача було відраховано зі штату суду з 30.09.2016 року згідно з вимогами п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, п.4 ч.1 ст.ст.24, 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

З 04.10.2016 р. позивач отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 88% суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, а відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року по справі №160/13025/19, отримував 90% суддівської винагороди.

30.07.2020 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши довідку ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-348 від 24.02.2020 року про заробітну плату судді на відповідній посаді станом на 18.02.2020 р.

Позивач отримав лист з відділу з питань перерахунку пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області без номера і дати, яким йому було відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 30.07.2020 року, позивачем були оскаржені до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі № 160/13203/20 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії була задоволена, а саме:

- визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0316-8/63162 від 03.08.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з заявою від 30 липня 2020 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області від 24.02.2020 року № Б-с-348, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі № 160/13203/20 Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 №Б-с-348 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте, при перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем було зменшено його розмір з 90% до 62%.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно частин 1, 2 статті 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

При цьому, суддя у відставці, який досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах зазначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4, 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно з положеннями Закону № 2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

Позивач просив здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Судом встановлено, що довідка, на підставі якої позивач просить здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, №Б-с-349 від 24.02.2020 року видана на підставі статті 142 Закону №1402-VIII.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання.

Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання.

У зв`язку з зазначеним вище та на підставі чинного законодавства Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області 03.12.2020 року на підставі довідки від 24.02.2020 року №Б-с-348 вірно нарахувало ОСОБА_1 суддівську винагороду з застосуванням 62 відсотка.

Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.

Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI.

Вказане свідчить про те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача не буде співмірним із щомісячним довічним грошовим утримання суддів, які отримають право на відставку за нормами Закону №1402-VIII, що буде свідчити про дискримінаційність.

Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.

Отже, під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці у розмірі 62% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Тому й не можуть бути задоволені похідні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити йому нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без задоволення з викладених вище підстав.

З огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма