Постанова № 9677289, 26.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.13

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2010 року Справа № 2а-2885/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Солоніченко О.В.,

при секретарі судового засідання Псоміаді С.І,

за участю сторін:

прокурор - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області

Шидлаускас П.В. (посвідчення від 09.10.2006 № 129)

від позивача - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу

Бєлоусова Г.В. (довіреність від 08.10.2009 б/н)

від відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі

Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області

до Приватного підприємства «Лис»

про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 91957,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2010 року прокурор м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Лис» про стягнення боргу по сплаті страхових внесків за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року в сумі 91957,38 грн.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив таке.

Приватного підприємства «Лис» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до ПФУ не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Але в порушення вказаних норм Закону, відповідач не в повному обсязі сплачує страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у звязку з чим за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року утворилася заборгованість (недоїмка) у розмірі 91957,38 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до приватного підприємства «Лис» була застосована фінансова санкція за несплату (неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків страхувальниками у розмірі 73021,61 грн. (62982,88 грн. сума фінансової санкції, 10038,72 грн. сума пені), яка протягом 10 робочих днів з дня одержання рішення підлягає перерахуванню (сплаті) на рахунок управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську. Перший примірник рішення № 264 від 12.05.2009 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків згідно повідомлення про вручення рекомендованого листа отримано відповідачем 23.05.2009. Приватним підприємством «Лис» станом на 31.03.2010 було частково сплачена заборгованість по фінансовій санкції та пені в розмірі 3771,32 грн. Але на цей час зазначена сума заборгованості до управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську не сплачена.

У звязку з викладеним, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01 счня 2009 року по 31 березня 2010 року в сумі 91957,38 грн.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Представник позивача надав в судовому засіданні копію листа відповідача від 02.06.2009 вх. № 6730/0110, в якому останній зазначив, що підприємство є технічним банкрутом, засновники ініціюють процедуру банкрутства, у звязку з відсутністю фінансових засобів виплата заробітної плати є не можливою. Можливості компенсувати заборгованість позивачу відповідач не має. При поліпшення фінансового стану відповідача, заборгованість буде погашена в обовязковому порядку.

Заслухавши пояснення представника прокурора та позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство «Лис» відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» приватне підприємство «Лис» повинно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями із сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для приватного підприємства «Лис» є календарний місяць.

Відповідно до ст. 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі- недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Під час розгляду справи судом встановлено, що нарахована з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року сума внесків відповідачем в установлені законом терміни повністю не сплачена, внаслідок чого за ним утворилась прострочена заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 91957,38 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (арк. справи 52-57).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивачем відповідачу 16.12.2009 була надіслана вимога від 15.12.2009 № Ю-277.6 про сплату боргу платника страхових внесків на загальну суму 4748,38 грн.(арк. справи 27).

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимоги про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 у розмірі 91957,38 грн. не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 27 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 18, 20, 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Приватного підприємства «Лис» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 91957,38 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Лис», ідентифікаційний код 13387348, місцезнаходження: 349918, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, буд. 134 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 347 (р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 3046653, код 21792407), заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року у розмірі 91957,38 грн. (девяносто одна тисяча девятсот пятдесят сім гривень тридцять вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 31 травня 2010 року.

СуддяСолоніченко О.В.