Рішення № 96771764, 06.05.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10443/20

Провадження № 2/750/217/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

суддіСупруна О.П.,секретар за участюДяченко К.О., представника відповідача - адвоката Байдали В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №750/10443/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

17.11.2020 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 24.02.2015 в розмірі 73 714 грн 95 коп., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.12.2020.

16.12.2020 розгляд справи відкладено на 18.01.2021, у зв`язку з клопотанням відповідача.

23.12.2020 відповідач надіслала відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що кредитними коштами АТ КБ «ПриватБанк» не користувалася, будь-яких операцій, які могли б призвести до списання та зняття грошових коштів з її кредитної картки, не вчиняла. Грошові кошти були списані з кредитної картки не за її розпорядженням, а внаслідок злочинних дій знайомого її доньки - ОСОБА_2 , якого вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.12.2019 у справі № 750/10537/19 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частиною першою статті 361, частиною першою статті 185, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі за текстом - КК України). Відповідач вважає, що оскільки заборгованість виникла фактично внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , тому її вини у вказаному немає і вимагати сплачувати дану заборгованість АТ КБ «ПриватБанк» не має права за відсутністю на те правових підстав. Також, разом з відзивом відповідач подала письмове клопотання про витребування: у позивача - відомостей щодо повідомлень, які надходили від неї на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 з мобільних номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у період з травня 2019 року по квітень 2020 року; у операторів мобільного зв`язку «Vodafone» та «Lifecell Україна» інформацію щодо здійснених нею дзвінків із зазначених вище номерів на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 у період з травня 2019 року по квітень 2020 року.

14.01.2021 АТ КБ «ПриватБанк» надіслало відповідь на відзив, в якому зазначило, що відповідачем було порушено Умови та правила надання банківських послуг щодо розголошення персональних даних по кредитній карті; не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, у зв`язку з чим вважає, що позов підлягає задоволенню.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.01.2021, за клопотанням відповідача, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо повідомлень, які надходили від ОСОБА_1 на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 з мобільних номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у період з травня 2019 року по квітень 2020 року; витребувано у оператора мобільного зв`язку «Vodafone» (Приватне акціонерне товариство «ВФ УКРАИНА», адреса: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15) інформацію щодо здійснених ОСОБА_1 дзвінків з мобільних номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 у період з травня 2019 року по квітень 2020 року; витребувано у оператора мобільного зв`язку «Lifecell Україна» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл», адреса: м. Київ, вул. Солом`янська, 11а) інформацію щодо здійснених ОСОБА_1 дзвінків з мобільних номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 у період з травня 2019 року по квітень 2020 року. Розгляд справи відкладено на 08.02.2021, у зв`язку з витребуванням доказів.

28.01.2021 відповідач надіслала заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що надана позивачем до суду копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не є належним та допустимим доказом правомірності списання коштів з її рахунків; жодного належного та допустимого доказу вчинення нею дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, позивачем не надано; грошові кошти списані з її платіжної картки не за її розпорядженням, будь-яких дій, що могли б призвести до списання та зняття грошових коштів відповідач не вчиняла, жодних операцій не виконувала. Також зазначила, що як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персональних та особистих даних або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, в свою чергу, відповідачем здійснено всі передбачені законом заходи щодо доведення своєї невинуватості. Виявивши безпідставне списання коштів, відповідач невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи про цей факт, у зв`язку з чим вважає, що підстави для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.02.2021, за клопотанням представника відповідача, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк»: належним чином засвідчені копії журналу обліку відвідувачів головного відділення АТ КБ «ПриватБанк» в період з 01 травня по 31 липня 2019 року; зміст телефонних розмов по гарячій лінії АТ КБ «ПриватБанк» (за телефонним номером 3700) ОСОБА_1 з представником банку, зафіксований у будь-який спосіб, у період з 01.05.2019 по 30.04.2020, а саме: з мобільного номеру НОМЕР_3 (22.08.2019 о 22:43:27 та 22:43:39, 27.03.2020 о 16:55:25, 03.04.2020 о 17:12:35 годинах) та з мобільного номеру НОМЕР_4 (24.05.2019 о 17:08, 26.06.2019 о 20:21, 02.08.2019 о 13:16, 04.08.2019 об 11:51 та 11:55, 22.08.2019 о 16:39, 16:40, 16:41 та 17:06, 02.09.2019 о 15:34, 16:08 та 16:09, 23.03.2020 о 13:15, 27.03.2020 о 16:20, 16:52 та 16:56, 30.03.2020 о 15:17 та 16:32, 03.04.2020 о 17:30, 17:33 та 17:36, 08.04.2020 о 15:52 годинах). Розгляд справи відкладено на 25.02.2021, у зв`язку з витребуванням доказів.

25.02.2021 розгляд справи відкладено на 16.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

16.03.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2021, у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

30.03.2021 продовжено перерву в судовому засіданні до 05.05.2021, у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав.

Представник позивача та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце його проведення оповіщені у встановленому законом порядку; представник позивача у письмовій заяві просив розглянути справу без його участі; відповідач про причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини з приводу укладення та виконання останніми договору про надання банківських послуг.

Відповідач визнала та підтвердила факт підписання 24 лютого 2015 року Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та не заперечила факту отримання платіжної картки, емітованої АТ КБ «Приватбанк».

Звертаючись до суду з позовною заявою, АТ КБ «Приватбанк» в обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач свої зобов`язання за договором №б/н від 24.02.2015 не виконує, своєчасно суми щомісячної виплати по кредиту та процентах не вносить, внаслідок чого станом на 04.10.2020 існує заборгованість за тілом кредиту в розмірі 58 811 грн 84 коп., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 14 903 грн 11 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладення договору та отримання платіжної картки, емітованої АТ КБ «Приватбанк», сторонами не заперечується.

АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що станом на 04.10.2020, у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 73 714 грн 95 коп., яку відповідач, на думку позивача, повинна сплатити на їх користь у виконання умов договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу із кримінального провадження №12019270010003048 за частиною першою статті 185 КК України (крадіжка) до Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 22.05.2019 надійшла заява ОСОБА_1 , яка просить вжити заходи до ОСОБА_2 , який, у період часу з 01.02.2019 по 22.05.2019, за допомогою мобільного додатку «ПриватБанк» викрав з її банківської картки грошові кошти.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.12.2019 у справі № 750/10537/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частиною першою статті 361, частиною першою статті 185, частиною другою статті 185 КК України, зокрема у викраденні належної ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_5 , за допомогою якої ОСОБА_2 було викрадено належні відповідачу кошти та кредитні кошти з банківського рахунку № НОМЕР_6 в АТ КБ «Приватбанк» (на загальну суму 50 662,00 грн).

Згідно вищевказаного вироку суду від 03.12.2019, який набрав законної сили 03.01.2020, ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Також, ОСОБА_2 був допитаний у судовому засіданні в якості свідка та показав, що з банківських карток, які викрадав у ОСОБА_1 , зняв кошти на загальну суму 58 811,84 грн. ПІН-код викрав з мобільного телефону відповідача.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ((частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України)).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України саме на сторін процесу покладено обов`язок доказування обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Заборгованість, яку АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути на свою користь з відповідача, виникла внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , оцінка яким надана судом при ухвалені вироку. Саме у зв`язку із вказаною заборгованістю відповідачу і нараховані проценти, відносно яких Банком заявлені позовні вимоги у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

За змістом пункту 1.32 статті 1, пункту 20.1 статті 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» власник рахунку може ініціювати списання коштів та розпоряджатися ними.

Згідно з пунктом 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операції з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15, не встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, свідчить про відсутність вини, як підстави цивільно-правової відповідальності.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц та від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 6-24548св18) зроблено висновок, відповідно до якого саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за допомогою її карткового рахунку.

Натомість вироком суду, який набрав законної сили, та показаннями ОСОБА_2 в якості свідка підтверджується, що грошові кошти, які АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 , як кредит, були викрадені внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частиною першою статті 361, частиною першою статті 185, частиною другою статті 185 КК України.

Оскільки списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням, як власника рахунку, а внаслідок вчинення кримінального правопорушення, якому вона не сприяла, відповідач не повинна нести за такі операції цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати кредиту та процентів.

Сам по собі факт списання АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 та облік Банком заборгованості на цьому рахунку не є підставою для задоволення позову.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не виконала вимоги пункту 1.1.2.12 Умов і Правил надання банківських послуг, яким передбачений обов`язок відповідача у триденний термін після усної заяви про втрату картки, ПІНа надати письмову заяву в банк, судом не беруться до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні.

У анкеті-заяві відповідача від 24.02.2015 процентна ставка не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилається на розрахунок заборгованості, заяву позичальника, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи банку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Тарифи банку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Тарифи і Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України, підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, судом не встановлено правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 24.02.2015.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені АТ КБ «Приватбанк» при зверненні до суду, стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.05.2021.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ - 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Суддя