Ухвала суду № 96770207, 05.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2021 Справа №607/7644/21

провадження № 1-кс/607/2488/2021

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., з участю секретаря судового засідання Крупи О.А. прокурора Самойлова П.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Свистович Р.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Маракіна С.С., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Самойловим П.Г., в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12020210180000492 від 22 грудня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України про продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, українця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, працюючого інструктором спорту Управління "Укрспортзабезпечення" раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Маракін С.С. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Самойловим П.Г. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 терміном на 60 днів.

Клопотання вмотивоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210180000492 від 22 грудня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.4 ст.187 КК України.

Слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що на початку лютого 2021 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_1 за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які перебували в м. Чернівці, виник злочинний намір, направлений на розбійний напад з метою заволодіння грошовими коштами, що належать ОСОБА_2 , в особливо великих розмірах, поєднаний з проникненням в автомобіль марки «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 та із застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров`я особи.

Реалізуючи свій злочинний намір, 10 лютого 2021 року, близько 22.30 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, попередньо вступивши у злочинну змову та обумовивши спільні протиправні дії щодо розбійного нападу з метою заволодіння грошових коштів ОСОБА_2 , діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату, з метою наживи та спільного збагачення, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, прибули на вул. Гречаного в м. Чернівці, де заховалися у лісових насадженнях та, достовірно знаючи маршрут руху, стали очікувати проїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із грошовими коштами на автомобілі марки «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .

В цей час, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під`їхали на транспортному засобі марки «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 до житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_2 , де отримали від останнього грошові кошти в сумі 140000 Євро для їх перевезення в м. Бердичів Житомирської області для придбання сільськогосподарської техніки. Отримавши зазначені грошові кошти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сіли із ними в автомобіль марки «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 , виїхали з території житлового будинку № 8 за вищевказаною адресою та направилися по вул. Гречаного в м. Чернівці в сторону м. Бердичів Житомирської області.

Надалі, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_1 разом із невстановленими особами, побачивши наближення транспортного засобу марки «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Гречаного в м. Чернівці, діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату, з метою наживи та спільного збагачення, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, привели в дію вибуховий пристрій із речовиною дратівливої дії, вмонтований в освітлювальну лампу салону зазначеного автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були змушені зупинити автомобіль марки «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 та вийти з нього.

Продовжуючи вчиняти свої протиправні дії, 10 лютого 2021 року, близько 22.30 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, попередньо вступивши у злочинну змову та обумовивши спільні протиправні дії щодо розбійного нападу з метою заволодіння грошових коштів ОСОБА_2 , діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату, з метою наживи та спільного збагачення, перебуваючи на вул. Гречаного в м. Чернівці, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, підбігли до транспортного засобу марки «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 та, нанісши по декілька ударів металевими предметами, схожими на бити, в область голови та спини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спричинивши тілесні ушкодження ОСОБА_3 у вигляді синців і саден, що належать легких тілесних ушкоджень, та забійних ран, що належать до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я, а ОСОБА_4 – у вигляді синця та саден, що належать легких тілесних ушкоджень, після чого заволоділи грошовими коштами в сумі 140000,00 (сто сорок тисяч) Євро, які знаходилися в салоні вищезазначеного автомобіля та належать ОСОБА_2 .

В подальшому, ОСОБА_1 та невстановлені особи покинули місце вчинення злочину із викраденими грошовими коштами, чим завдали ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 140000 (сто сорок тисяч) Євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 10 лютого 2021 року становить 4681684 (чотири мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12020210180000492 від 22 грудня 2020 року наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

29 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, спрямованому на заволодіння майном в особливо великих розмірах.

30 березня 2021 року ухвалю слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року у справі №607/5423/21 (провадження №1-кс/607/1821/2021) щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 23 год. 59 хв. 09 травня 2021 року.

Слідчий вказує, що метою продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , згідно з вимогами пунктів 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, у зв`язку із закінченням 09 травня 2021 року строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , у слідчого виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі суду про його застосування, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та виконання ним процесуальних рішень, запобігання можливим спробам переховування від органу досудового розслідування, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, слідчий просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Самойлов П.Г. подане клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.

У судовому засіданні захисник Свистович Р.С. заперечував проти клопотання та зазначив про необґрунтованість наведених ризиків, оскільки свідки та потерпілі у даному кримінальному провадженні уже допитані, а ОСОБА_1 після вручення йому підозри, не вчиняв жодних дій спрямованих на переховування від слідства чи суду. Вказував захисник і на те, що в матеріалах клопотання відсутні докази, щодо обґрунтованості підозри, зокрема зазначив, що не можна вважати доказом на підтвердження обгрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину висновок судової дактилоскопічної експертизи від 28.03.2021 року №СЕ-19/120-21/3315-Д оскільки на вирішення перед експертом ставилось лише одне питання, а саме чи придатні для ідентифікації особи сліди папілярних узорів вилучені 26.03.2021 року, відтак жодним чином у висновку експертизи не згадано і не встановлено приналежність досліджуваних папілярних узорів підозрюваному. Також вважає недопустимим такий доказ як повідомлення про результати перевірки від 29.03.2021 року №19/120/3/6-3075-2021, оскільки в ході даної перевірки насправді не було підтверджено що два сліди пальців рук залишені безіменним та великим пальцями рук ОСОБА_1 крім того на думку захисника була порушена процедура впізнання оскільки у інших осіб була відсутня така ознака, що наявна у ОСОБА_1 а саме поламане вухо. Також захисник зазначив, що у висновку експерта №150 відсутні відомості про давність тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_3 , що ставить під сумнів те, коли саме потерпілий отримав зазначені у висновку тілесні ушкодження. Крім того захисник просив врахувати, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки, та те, що ОСОБА_1 є працевлаштованим, входить до складу олімпійської збірної команди України з вільної боротьби, має ряд позитивних характеристик потребує щоденного тренування в рамках підготовки до олімпіади, раніше не судимий. Вважає, що в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, а оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. З врахуванням наведеного захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, однак якщо слідчий суддя прийде до переконання про наявність підстав для задоволення клопотання просив визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному у розмірі.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими сторони обґрунтовують свою позицію, слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті,а саме:переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити,сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Згідно ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу додатково мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210180000492 від 22 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186, ч.4 ст. 187 КК України.

29 березня 2021 року у рамках кримінального провадження №12020210180000492 від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, спрямованому на заволодіння майном в особливо великих розмірах.

30 березня 2021 року ухвалю слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/5423/21 (провадження №1-кс/607/1821/2021) щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, терміном до 23 год. 59 хв. 09 травня 2021 року.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-протокол про прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 11.02.2021;

-протокол огляду місця події від 10.02.2021 року, яким зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення;

-протокол про прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 16.02.2021;

-протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 16.02.2021 про обставини вчинення кримінального правопорушення;

-висновок судової медичної експертизи від 17.02.2021 № 151, яким зафіксовано тілесні ушкодження у ОСОБА_4 ;

-протокол про прийняття заяви від ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 16.02.2021;

-протокол допиту потерпілого ОСОБА_3 від 16.02.2021 про обставини вчинення кримінального правопорушення;

-висновок судової медичної експертизи від 19.02.2021 № 150, яким зафіксовано тілесні ушкодження у ОСОБА_3 ;

-протокол огляду предмета від 11.02.2021, яким зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення;

-протоко огляду предметів від 26.03.2021, яким зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення;

-висновок судової дактилоскопічної експертизи від 28.03.2021 № СЕ-19/120-21/3315-Д, яким підтверджено обставини вчинення кримінального правопорушення;

-повідомлення про результати перевірки від 29.03.2021 року № 19/120/3/6-3075-2021, яким підтверджено що два сліди пальців рук, які вилучено в ході огляду місця події по факту грабежу залишені великим та безіменним пальцями лівої руки особи ОСОБА_1 ;

-протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 17.02.2021 про обставини вчинення кримінального правопорушення;

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_5 від 25.03.2021, в ході якого останній впізнав ОСОБА_1 , та довідка до нього;

-протокол огляду предмета від 23.04.2021, яким зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення

-відповідь на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 04.03.2021 № 1483/123/14-2021, яким зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення;

-заява ОСОБА_1 від 29.03.2021;

-протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 29.03.2021, якими підтверджено обставини вчинення кримінального правопорушення;

-протокол обшуку від 28.03.2021, про результати проведеного обушку у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 ;

-протокол обшуку від 28.03.2021, про результати проведеного обушку у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 ;

-протокол обшуку від 28.03.2021, про результати проведеного обушку у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ;

-протокол обшуку від 28.03.2021, про результати проведеного обушку у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 ;

-протокол обшуку від 28.03.2021, про результати проведеного обушку у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_6 .

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Слідчий суддя відхиляє посилання сторони захисту щодо недотримання процедури впізнання та ідентифікації підозрюваного, оскільки особи на фотознімках не мали різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на цих фотознімках були однієї статі, зі схожими зачісками і не мали різких відмінностей у віці та зовнішності, в тому числі за формою вух.

Окрім цього, з приводу твердження захисника на відсутність у висновку експерта №150 відомостей про давність тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_3 , слідчий суддя звертає увагу, що у розділі «Підсумки» вказаного висновку у п 4 зазначено, що усі тілесні ушкодження отримані ОСОБА_3 , які зазначенні у висновку по строку та обставинам можуть відповідати вказаному у постанові. Так, з розділу «Обставини справи» висновку №150 вбачається, що з постанови відомо, що 10.02.2021 близько 22:30 год. група невстановлених осіб по вул. Гречаного в м. Чернівці здійснила розбійний напад на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які рухались а автомобілі марки «Фіат Фіоріно», д/н НОМЕР_1 , нанесли потерпілим тілесні ушкодження металевим предметом, після чого заволоділи грошовими коштами в сумі 140 тис. євро. З огляду вищенаведеного, слідчий суддя відхиляє таке твердження сторони захисту як необґрунтоване.

Доводи захисника про недопустимість врахування даних повідомлення про результати перевірки від 29.03.2021р. з тих підстав, що відповідність слідів папілярних узорів може бути підтверджена лише висновком експерта, слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки вони суперечать положенням ч.2 ст.84 КПК України, якою визначено, що процесуальними джерелами доказів крім висновки експертів, є також показання, речові докази і документи. Крім того, на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.

У зв`язку із закінченням 09 травня 2021 року строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , у слідчого виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі суду про його застосування, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Слідчий суддя вважає, що окрім обґрунтованої підозри, на даний час ризики, які встановлені в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати і надалі та їх обсяг не зменшився, що виправдовує тримання ОСОБА_1 під вартою.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду вважав, що існують ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших підозрюваний у даному кримінальному провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, який відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того, маючи паспорт громадянина України для виїзду закордон, що в умовах дії угоди про безвізовий режим, укладеної між Україною та країнами Європейського союзу, дозволяє безперешкодно виїхати за межі України, ОСОБА_1 розуміючи наслідки, які спричиненні його діями, і відповідно міру покарання, яку він може понести у зв`язку з цим, може вчинити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, шляхом виїзду за межі України або на територію України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тривалий час не повертатися до місця постійного проживання.

Як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Також слідчий суддя вважає, що не перестала існувати можливість того, що підозрюваний ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Так, місце знаходження викрадених у потерпілого коштів не встановлено, а відтак підозрюваний не перебуваючи під вартою може використати їх у власних цілях або ж передати їх іншим особам чи іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування

Так само і ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань не зменшився. Беручи до уваги, що в ході досудового розслідування допитано потерпілих та свідків, показання яких мають суттєве значення у даному кримінальному провадженні та те, що ОСОБА_1 має широке коло друзів та знайомих, він не перебуваючи під вартою, як особисто, так і через третіх осіб, може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів з метою надання ними неправдивих показів або їх зміни щодо обставин вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище потерпілі, свідки, та експерти ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.

Окрім цього, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, якому передувала підготовка до його вчинення та його подальше приховування, а тому, за таких обставин, ризики перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення нових злочинів, продовження злочинної діяльності, передбачені п.п 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати надалі і можуть справдитися із великим ступенем вірогідності.

Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1-5, ч.1 ст.177 КПК України, визначені вищевказаною ухвалою слідчого судді від 30 березня 2021 року на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність у даному кримінальному провадженні, з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовження застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу .

Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2021 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020210180000492 від 22 грудня 2020 року до чотирьох місяців, тобто до 08 липня 2021 року.

При цьому слідчий суддя вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою неможливо внаслідок особливої складності провадження, так як у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій для забезпечення повного та об`єктивного проведення досудового розслідування, а саме: долучити до матеріалів кримінального провадження відповіді на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 16.04.2021 року, 19.04.2021 року, 20.04.2021 року та 27.04.2021 року; за результатами вищезазначених відповідей, звернутися в Тернопільський міськрайонний суд із клопотаннями про тимчасові доступи до речей і документів, провести відповідні заходи забезпечення кримінального провадження, долучити матеріали до кримінального провадження та провести їх огляд (аналіз); провести огляди речей і документів, які виявлено та вилучено в ході проведення санкціонованих обшуків за місцем реєстрації (проживання) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ; долучити до матеріалів кримінального провадження висновки судових молекулярно-генетичних, медичних, трасологічної експертиз, судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, проведення яких призначено та триває; з урахуванням проведених вищезазначених слідчих (розшукових) та процесуальних дій, додатково допитати підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, характер вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 терміном на 60 днів.

Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частина 4 ст. 183 КПК України передбачає, що в окремих випадках суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, має право не визначати розмір застави.

Дана норма закону не містить прямої заборони визначати розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя, суд, повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.

Згідно п.51 ЄСПЛ по справі «Летелье проти Франції» зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Попереднє утримання не повинно передувати покаранню у вигляді позбавлення волі, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.»

Слідчий суддя враховує і правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п. 80 рішення у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах, який відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.

Згідно із п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, його майновий стан, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, постійного місця праці в Управління "Укрспортзабезпечення", прийняття участі у змаганнях у складі офіційної делегації національної збірної команди України з боротьби вільної, отримання неодноразових нагород з спортивних змагань, наявність численних позитивних характеристик, відсутність судимості, слідчий суддя вважає що в даному кримінальному провадженні можливо встановити заставу в якості альтернативного запобіжного заходу, в розмірі відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України а саме 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Маракіна С.С., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Самойловим П.Г., про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити, на 60 днів строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500 (триста сорок тисяч п`ятсот) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу – застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні №12020210180000492 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2021 року.

У разі внесення застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

-з`являтися до слідчого, прокурора,слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати органу досудового розслідування на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

-утриматися від спілкування із потерпілими, свідками, експертами у даному кримінальному провадженні.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 03 липня 2021 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в даному кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_1 , прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Н. Р. Кунець