Рішення № 96769909, 07.05.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/208/21

Провадження № 2/588/186/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Лободи Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за довіреністю Гребенюк О. С. у лютому 2021 року звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 03.11.2009. Згідно поданої заяви відповідачці було надано кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок порушення відповідачкою зобов`язань утворилась заборгованість за кредитом.

22.01.2019 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою було укладено додаткову угоду відповідно до якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена у п. 1.2 додаткової угоди, за умови, що відповідачка здійснить платіж в розмірі та в строки вказані у п. 1.5.1 вказаної додаткової угоди. Строк повернення кредиту вказаний у п. 1.3 додаткової угоди.

Вказана додаткова угода укладалася під відкладальну обставину, а саме в разі належного виконання клієнтом зобов`язань за договором та п. 1.5 угоди, вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п.1.2 угоди та умова про зміну процентної ставки передбачена п. 1.4 угоди. Також пунктом 1.6.1 угоди встановлено, що в разі прострочення виконання клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 1.5.2 угоди та/чи будь-якого із зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачена п. 1.2, умова про зміну процентної ставки передбачена п. 1.4 угоди не застосовуються. Крім того умовами додаткової угоди передбачено, що у разі порушення клієнтом термінів по погашенню кредиту, зазначених у п. 1.5.2 цієї угоди, терміном повернення кредиту є 31 день з моменту такого порушення, але не пізніше терміну вказаного у п. 1.3 угоди. Пунктами 1.10 та 1.11 цієї угоди передбачено, що всі інші умови договору, що не суперечать цій угоді залишаються незмінними, ця угода діє протягом строку дії Договору.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідачки станом на 04.01.2021 складає 81503,36 грн., яка складається з наступного: 830,34 грн. – заборгованість за кредитом; 7862,08 грн. – заборгованість відсоткам за користування кредитом; 72810,94 грн. – заборгованість за пенею.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму боргу у розмірі 81503 грн 36 коп. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2021 було відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.21).

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але в судове засідання повторно не з`явилась з невідомих причин і не подала відзив.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 03.11.2009, про відкриття карткового рахунку із встановленням кредитного ліміту. У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг(а.с. 5).

Також судом встановлено, що між AT КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №SAMDN55000029639037 від 22.01.2019 з метою створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №SAMDN55000029639037 від 02.10.2009 (а.с.6).

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором та додатковою угодою не виконувала у зв`язку із чим наявна заборгованість, розмір якої станом на 04.01.2021 складає 81503,36 грн., яка складається з наступного: 830,34 грн. – заборгованість за кредитом; 7862,08 грн. – заборгованість відсоткам за користування кредитом; 72810,94 грн. – заборгованість за пенею (а.с. 4).

Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку, оскільки умови договору приєднання розроблялись банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається із заяви поданої представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підтвердження виникнення договірних правовідносин із відповідачкою, ОСОБА_1 звернулася до банку 03.11.2009 та просила відкрити картковий рахунок із встановленням кредитного ліміту. Вказана заява не містить умов щодо отримання кредитних коштів, сплати процентів за користування ними та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), в тому числі і у зазначеному банком розмірах.

Матеріали справи не містять підтверджень, які саме витяги з тарифів та умов розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили будь-які умови щодо умов кредитування.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути також відсотки і пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо користування кредитними коштами, посилається як на підставу лише на додаткову угоду до кредитного договору №SAMDN55000029639037 від 02.01.2019, яка є додатковою угодою до первісного договору від 02.10.2009 та не містить умов щодо процентної ставки та порядку нарахування штрафних санкцій за основним зобов`язанням.

Пунктами 1.10 та 1.11 цієї угоди передбачено, що всі інші умови договору, що не суперечать цій угоді залишаються незмінними, ця угода діє протягом строку дії Договору.

Тобто, додаткова угода не підміняє основного договору, оскільки не містить його істотних умов.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представник позивача був обізнаний із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребовувався у позивача первісний договір на підставі якого було укладено додаткову угоду до кредитного договору №SAMDN55000029639037 від 22.01.2019, однак вимоги суду не були виконані. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав суду первісний договір від 02.10.2009, згідно якого відповідачка отримала кредитні кошти, у якому розмірі та на яких умовах, на доповнення до якого 22.01.2019 була укладена додаткова угода.

Відтак, суд позбавлений можливості перевірити обставини отримання відповідачкою кредитних коштів та правильність нарахування заборгованості.

Також суд вважає необхідним зазначити, що за відсутності первісного договору від 02.10.2009 суд позбавлений можливості взагалі встановити факт виникнення кредитних правовідносин між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 саме з цієї дати, а не з дати звернення останньої до банку та підписання заяви від 03.11.2009.

Окрім того, позивачем не було надано доказів відкриття на ім`я відповідачки карткових рахунків з присвоєними номерами за первісним договором та додатковою угодою, виписок по рахункам, які мали б підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості.

З наданої банком виписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 8-11), неможливо встановити, який відповідачці було відкрито картковий рахунок, який номер було присвоєно даному рахунку та чи стосується дана виписка, укладеного між сторонами кредитного договору від 03.11.2009.

Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Враховуючи те, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження виникнення між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин з 02.10.2009 на виконання зобов`язань за якими було укладено додатковий договір №SAMDN55000029639037 від 22.01.2019, тому суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 12, 60, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул.Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Тростянецьким РВ УМВС України в Сумській області 17.01.2006.

Суддя О. О. Огієнко