Ухвала суду № 96768931, 07.05.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2859/21

У Х В А Л А

07 травня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого-судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021141090000124 від 12.03.2021 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, раніше судимого, останній раз 16.02.2021 вироком Шевченківського районного суду м. Львова за ч.2 ст.15-ч.1 ст.185, ч.2 ст.15-ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року 3 місяці обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку термін на один рік, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч.2 ст.186 КК України

за участю прокурора Грецко О.І.,

захисника, адвоката Голеня І.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1

у с т а н о в и в:

на розгляді Шевченківського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч.2 ст.186 КК України.

07.05.2021 прокурор подала клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів. Клопотання вручене обвинуваченому та захиснику.

Клопотання мотивує тим, що дія обраного запобіжного заходу закінчується 11.05.2021р., однак закінчити провадження не вдається за можливим, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З метою уникнення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду, продовжувати злочинну діяльність, впливати на потерпілу з метою зміни нею показань, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який у разі доведеності передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 04 років, що свідчить про неможливість запобігання ризиків шляхом застосування більш м`яких заходів.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечив щодо клопотання прокурора.

Захисник Голень І.Р. не погодився з думкою обвинуваченого, оскільки це не суперечить захисту та покращує процесуальний статус обвинуваченого. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 проживає разом з мамою, яка на даний час не працевлаштована, потребує допомоги, має постійне місце проживання. Зазначені обставини не дають підстав для твердження, що він буде ухилятися від суду, та просить цілодобовий домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_2 не прибула до суду, хоча згідно поштового повідомлення належним чином була повідомлений про дату та час розгляду справи, подала заяву про розгляд провадження у її відсутності, учасники не заперечили про розгляд даного клопотання у відсутності потерпілої.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дійшов такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З належно завірених копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вбачається наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Суд вважає за недоцільне досліджувати наявність чи відсутність доказів вини обвинуваченого, на які останній покликається при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, оскільки наведене порушує принцип презумпції невинуватості та суперечить нормам кримінально-процесуального закону та ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких рішення суду повинно бути викладено у формулюваннях, які забезпечують принцип невинуватості особи. Суд вважає, що під час розгляду вказаного клопотання, суд не вправі досліджувати докази і давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення.

Так, ухвалою суду від 14.03.2021 року обрано запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою тривалістю 60 днів до 11.05.2021 включно з визначенням застави.

Тривалість перебування обвинуваченого під вартою зумовлена обставинами, які не залежать від складу суду, в провадженні якого перебуває справа, судом здійснюються всі процесуальні дії для розгляду справи в розумні строки, передбачені кримінально- процесуальним законом.

У відповідності до ст.21 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність та передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Суд вважає недоцільним застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та вважає такими, що заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 04 років, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку термін на один рік та під час цього терміну обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час не має міцних соціальних зв`язків. Розгляд провадження тільки розпочинається, а отже може впливати на потерпілу та свідків, перебуваючи на волі.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, у т.ч. і домашній арешт.

Водночас, в ч.4 ст.183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Звертаючись з клопотанням прокурор просила визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно із ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

При цьому суд також приймає до уваги те, що обвинувачений не має постійного місця роботи і джерел доходів, ОСОБА_1 раніше судимий, зокрема, вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 16.02.2021 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді до 1 року 3 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного судом покарання з встановленням 1 року іспитового строку, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що клопотання є підставним та таким, що підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст. 177, 183 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час утримується в державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» /м.Львів, вул.Городоцька,20/ на 60 (шістдесят) днів: з 12 травня 2021 року і до 10.07.2021 року включно, з визначенням застави.

У відповідності до положень ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400,00 грн. (сорок п`ять тисяч чотириста гривень).

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

- не відлучатися за межі м. Львова без дозволу, прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;

- не спілкуватися з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що у випадку невиконання ним вищезазначених обов`язків йому може бути змінено заставу на більш суворий запобіжний захід.

Копію ухвали вручити прокурору Грецко О.І., захиснику Голеню І.Р., обвинуваченому ОСОБА_1 та скерувати начальнику державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» /м. Львів, вул. Городоцька, 20/ - для відома.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова

Суддя П.С.Невойт