Рішення № 96768468, 07.05.2021, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3666/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"07" травня 2021 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,

з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації, а саме надати інформацію про наявність на території м. Самбір вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року у справі № 380/3956/20, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит від 28.04.2020 р. у строк, встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. Зобов`язано Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит від 28.04.2020 р. з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. Протиправними діями Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило законні права позивача, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити, як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам та ін. Також, це завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок.Розрахунок моральної шкоди позивач здійснив наступним чином: за кожен місяць порушеного права на соціальний захист, він оцінив у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2020 року для працездатних осіб - 4 723 грн. (ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік»). Відповідач повинен був надати інформацію в травні 2020 року. Станом на жовтень 2020 року минуло 6 місяців. Відповідач не надав доступ до публічної інформації. Таким чином, з травня 2020 року по жовтень 2020 року минуло - 6 місяців. 6 місяців * 4 723 грн. = 28 338 грн.Просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі – 28338 грн.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28.01.2021 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження в даній цивільній справі, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2021 року за клопотанням Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та відмовити в задоволенні вказаного позову за недоведеністю позовних вимог, враховуючи заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши подані у справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

На підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року у адміністративній справі №380/3956/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій - позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит від 28.04.2020 р. у строк, встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. Зобов`язано Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит від 28.04.2020 р. з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Запит ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 28.04.2020 р. був на отримання публічної інформації, а саме: про наявність на території м. Самбір вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд з місцями (орієнтирами) розташування.

З інформації, наданої відповідачем у відзиві на позовну заяву, відомо, що 12 жовтня 2020 року на виконання вказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 рокувиконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області листом було направлено відповідь ОСОБА_1 на його запит від 28 квітня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Протиправність бездіяльності відповідача, яка виразились у ненаданні позивачу інформації на запит про отримання публічної інформації, підтверджена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року у адміністративній справі №380/3956/20 і не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

Таким чином,доказуванню підлягає факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діяннями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позовна заява ОСОБА_1 не містить покликання на будь-які докази фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу бездіяльністю виконавчого комітету Самбірської міської ради було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення до вирішення справи. Позивачем також не було надано до суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що йому дійсно заподіяна моральна шкода; моральна шкода заподіяна йому саме внаслідок бездіяльності виконавчого комітету Самбірської міської ради (причинний зв`язок).

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування законодавства про надання публічної інформації, у той час як завдання моральної шкоди має бути обов`язково підтверджене належними та допустимими доказами.

Крім того, як вбачається із позовної заяви та долученого представником відзиву на позовну заяву, позивач неодноразово звертався з аналогічними позовами до органів місцевого самоврядування в різних областях України (Черкаська, Запорізька, Рівненська, Кіровоградська, Хмельницька, Херсонська, Полтавська, Тернопільська, Львівська тощо) стосовно визнання дій органів місцевого самоврядування при розгляді інформаційних запитів неправомірними. Вказані справи розглядаються в інших судах в порядку адміністративного судочинства. В подальшому позивачем пред`являлись позови про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю виконавчих органів місцевого самоврядування. Наведені факти вказують на спланований механізм, кінцевим результатом якого є не отримання відповіді на запит про надання публічної інформації та захист порушеного права, а власне отримання вигоди у вигляді грошових коштів, використовуючи при цьому в своїх особистих інтересахчинне законодавство.

Окрім цього,визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 28338 грн., позивач ОСОБА_3 покликався на розмір мінімальної заробітної плати, який станом на січень 2020 року для працездатних осіб становив 4 723 грн. Тому, зазначаючи період із травня 2020 року по жовтень 2020 року, що складає 6 місяців, за розрахунками позивача стягненню підлягає 28 338 грн., які він просив стягнути, як моральну шкоду із відповідача на його користь.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_3 не обґрунтував співмірність заподіяної йому моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, а виходив лише із розміру мінімальної заробітної плати.

Прив`язка моральної шкоди до мінімального розміру заробітної плати передбачена ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та підлягає застосуванню в спеціальних випадках, передбачених цим Законом. В даному випадку вказана норма не підлягає застосуванню, тому мінімальний розмір заробітної плати не може бути прийнятий для визначення розміру моральної шкоди.

Таким чином, доводи позивача, що моральна шкода у даному випадку повинна визначатись відповідно наданого ним розрахунку, виходячи із мінімального розміру заробітної плати, як одиниці соціальної гарантії, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області про відшкодування моральної шкоди –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області, місцезнаходження: Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України04056078.

Суддя