Рішення № 96768302, 22.04.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1200/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Костюк У. І.

за участю секретаря судового засідання: Коваль В.А.;

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Старояричівської сільської ради, третьої особи ОСОБА_7 , Кам"янка-Бузької державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Старояричівської сільської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , третьої особи ОСОБА_6 про визнання поважними причин пропуску строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно за спадкоємцем першої черги за законом, скасування рішення сільської ради, визнання заповіту недійсним,

встановив:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право на спадкове майно в порядку спадкування за законом першої черги після смерті мами ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 1/3 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_9 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 частку житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_9 та фактично прийняла спадщину, про те їй нотаріусом було відмовлено в оформленні права на спадкове майно, тому право позивача може бути захищено лише в судовому порядку.

28.08.2017 ухвалою судді у попередньому складі суду провадження у справі було відкрито і призначено підготовче засідання.

09.11.2017 ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , Старояричівської сільської ради, третьої особи ОСОБА_6 , в якій просив визнати поважними причини пропуску ним строку для прийняття спадщини по смерті матері ОСОБА_9 і визнати за ним право власності на спадкове майно його матері, ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема на належну їй 1/3 частку в будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкоємцем першої черги за законом. В зв`язку з пропущенням без поважних причин строку для прийняття спадщини по смерті матері ОСОБА_5 відмовити ОСОБА_5 в визнанні за нею права власності на спадкове майно ОСОБА_9 , а саме на 1/3 частку будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування такого позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_10 , він проживав поруч з матір`ю все життя і до її смерті, оскільки проживали в одному селі, допомагав їй у всьому разом з ОСОБА_11 , доглядали одночасно при цьому за його батьком ОСОБА_12 . Вважає, що в ОСОБА_5 не має підстав для визнання за нею права власності на майно після смерті матері.

18.12.2017 представником позивача ОСОБА_1 подано заперечення на зустрічний позов, в якому вказав, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом є необ`єктивними голослівними, тому у задоволенні позову просить відмовити.

Внаслідок відводу попереднього складу суду, 27.08.2018 справа була передана для розгляду даному складу суду і ухвалою від 28.08.2018 дану цивільну справу прийнято до провадження і призначено підготовче судове засідання.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 10.12.2018 через канцелярію суду подано заяву про збільшенням позовних вимог, в якому просить скасувати рішення виконкому Старояричівської сільської ради №29 від 28.03.2007 про розподіл часток колишнього колгоспного двору і оформлення права власності по 1/3 вказаного житлового будинку кожному ОСОБА_12 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ; визнати недійсним заповіт ОСОБА_12 від 14.05.2006 на користь відповідача ОСОБА_5 , посвідчений виконкомом Старояричівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області і зареєстрований в реєстрі за №235, стягнути з відповідача судові витрати.

18.12.2018 представник позивача ОСОБА_1 подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 викладених у зустрічній позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом відмовити. Вважає, що рішення виконкому Старояричівської сільської ради №29 від 28.03.2007 року про розподіл часток колгоспного двору і оформлення права власності по 1/3 колгоспного двору за адресою : АДРЕСА_1 . За ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не порушує спадкових справ позивача за зустрічним позовом, оскільки станом на день відкриття спадщини, як після смерті своєї матері ОСОБА_9 (2003 рік) так і після смерті батька ОСОБА_12 (2006) заявник з ними не проживав, спадщини не прийняв, у визначений законом термін до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався і доказів про те, що останній пропустив термін на прийняття спадщини через поважні причини у позові не зазначив і таких доказів до позовної заяви не додав. Щодо визнання заповіту складеного ОСОБА_12 14.05.2006 на користь відповідача ОСОБА_5 , зазначає що заповіт був посвідчений згідно вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 року.

Ухвалою суду 27.12.2018 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

27.12.2018 представником позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 подана заява про застосування строків позовної давності до вимоги про скасування рішення виконкому Старояричівської сільської ради №29 від 28.03.2007 про розподіл часток колишнього колгоспного двору і оформлення права власності по 1/3 вказаного житлового будинку кожному ОСОБА_12 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та визнання недійсним заповіту ОСОБА_12 від 14.05.2006 на користь відповідача ОСОБА_5 , посвідченого виконкомом Старояричівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області і зареєстрований в реєстрі за №235.

28.05.2019 на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта.

Ухвалою суду від 24.10.2019 у справі призначено повторно судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

13.04.2020 на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта.

Ухвалою суду від 23.04.2020 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

23.09.2020 ухвалою суду закрито підготовче засідання, а справу призначено до судового розгляду.

05.01.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, однак ухвалою суду від 03.03.2021 у прийнятті такої заяви до розгляду відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву підтримав, з підстав зазначених у позові, вказав що позивач є спадкоємницею майна після смерті матері , яка померла в жовтні 2003 року та оскільки нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку з іншими спадкоємцями, а вона на час смерті проживала з матір`ю інші спадкоємці спадщину не оформляли вже кілька років, тому вона звернулася про визнання за нею 1/3 частки, щодо зустрічної позовної заяви, вважає її необгрунтовоною та просить відмовити у задоволенні такої.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечив щодо позову, оскільки ОСОБА_5 з 1995 року постійно перебуває на заробітках, та появляється у селі один раз на рік, тому прерогативи отриманні спадщини не має, та має таке право отримання спадщини як його довіритель по закону оскільки звернулася через 13 років після смерті матері за оформленням спадщини, стосовно зустрічного позову підтримав позов, вказує, що рішення сільської ради про розподіл часток колгоспного двору є незаконним, оскільки право власності на померлих не можна оформляти, що стосується іншої частки 1/3 будинку колгоспного двору, що зареєстрована за онуком померлих ОСОБА_8 вважає таке рішення незаконним з тих підстав, що членом колгоспного двору станом на 1991 рік ОСОБА_8 не був, оскільки ще не народився.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов підтримав, вважає, що в позивача є законні підстави щодо визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті матері, щодо зустрічного позову то заперечив з тих підстав що ОСОБА_2 , який просить визначити йому додатковий строк прийняття спадщини, в позові не вказує, через які поважні причини він не звернувся до нотаріуса, крім того зазначає, що ставити питання про визначення додаткового строку про прийняття спадщини та визнавати право власності на майно одночасно не можна, що стосується інших зустрічних позовних, то в таких просить відмовити, оскільки жодне право позивача не було порушено.

Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні первісний позов підтримав у зустрічному позові просив відмовити у зустрічному позові, підтримавши позицію свого представника.

Відповідач ОСОБА_6 в судові засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомляв, тому суд ухвалив проводити розгляд справи без її участі.

Третя особа Кам`янка-Бузька державна нотаріальна контора просила проводити розгляд справи за відсутності державного нотаріуса.

Старояричівська сільська рада неодноразово просила проводити розгляд справи без участі її представника (том 1, а.с. 119, 129).

ОСОБА_7 в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, заявою від 18.02.2018 просила суд розглядати справу без її участі, позовні вимога ОСОБА_5 визнала, а зустрічні вимоги заперечила (том 1, а.с. 102), тому суд ухвалив проводити розгляд справи без її участі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 є його рідною сестрою. Вона з батьками не жила, бо після одруження переїхала до чоловіка, а після розлучення повернулася до батьків та почала їздити за кордон з 1994 року. 2003 році мама померла раптово, ОСОБА_5 на похороні не було. ОСОБА_5 батьків за життя не доглядала. За два дні до смерті батька повернулася додому та батьком був складений заповіт. Про обставини складення заповіту йому не було відомо, при складені заповіту був секретар, думає, що батько міг не розуміти, що він робить. Перебуваючи закордоном, він не знає, чи вона допомагала батькам. Він не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що вона є невісткою ОСОБА_5 , в 2004 році з чоловіком переїхали жити до спірного будинку. Вони упорядковували будинок, ОСОБА_5 грошей на утримання будинку не надавала. ОСОБА_12 був хворий, вони доглядала за ним за власні кошти. ОСОБА_5 приїхала перед смертю батька, та він її не впізнав. В день складання заповіту дід лежав. Ініціювала складання заповіту ОСОБА_5 , яка запросила секретаря сільської ради. Секретар від руки написала заповіт, дід поставив значок на заповіті, так як був неграмотний. При складанні заповіту були присутні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Що стосується, оформлення права власності на житловий будинок то їй невідомо, чому власником 1/3 житлового будинку є ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_5 проживає за кордоном з 1994 року, коли мама померла ОСОБА_5 не приїжджала та приїхала за два дні до смерті батька. Він з дружиною доглядав за хворим дідом, який пів року до смерті був лежачий. ОСОБА_5 викликала секретаря сільської ради, яка запросила двох свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , заповіт писався вручну. Вважає, що дід не розумів значення заповіту.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні повідомив, що знайомий з ОСОБА_5 , сім`ю ОСОБА_19 знає, десь 2006 році на виконкомі розглядалась заява про оформлення права власності на житловий будинок, як молодий голова він телефонував для консультації в Червоноградське МБТІ. Стосовно заповіту може сказати, що згідно діловодства нотаріальні справи вела секретар яка по потребі виїздила додому. До компетенції виконкому входило розподіл майна колгоспного двору, яким правовим актом це регулюється не знає. Чи особисто подавала ОСОБА_5 заяву про розподіл колгоспного двору сказати не може, оскільки він не здійснює прийому заяв. При прийнятті рішення про розподіл колгоспного двору бралося до уваги відомості з погосподарських книг. Довідка про проживання ОСОБА_5 , видана на підставі даних з погосподарських книгах. Свідоцтво про право власності видано на підставі рішення виконкому. Рішення виконкому прийнято колегіально. Про заповіт ОСОБА_12 , обставини його складення та його стан здоров`я йому не відомо.

Свідок ОСОБА_20 , є сусідкою ОСОБА_19 . ОСОБА_12 був пенсіонером, тому у нього були якісь відповідні хвороби. На час складення заповіту коли вона прийшла він лежав на ліжку, сутті заповіту не пам`ятає. Вважає, що на той час ОСОБА_12 потребував догляду. ОСОБА_21 і ОСОБА_22 доглядали діда. Чи вмів ОСОБА_19 читати та писати не знає, думає що вмів. ЇЇ запросила ОСОБА_5 в якості свідка при складенні заповіту, та ОСОБА_23 , складала секретар сільської ради ОСОБА_24 .. Чи заповіт був надрукований не пам`ятає, чи читав ОСОБА_19 теж, секретар оголосила. Чи підписував ОСОБА_12 не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що знає сім`ю ОСОБА_19 , обіймала посаду секретаря з 30.04.2006 по 20.11.2020, з лютого 2016 по 2019 перебувала у декретній відпустці. Щодо заповіту 14.05.2006 року, то вона приїхала додому до ОСОБА_12 на АДРЕСА_1 , запитала на кого скласти заповіт, він сказав на дочку ОСОБА_5 , дід сидів на ліжку. Вона поїхала до сільської ради та надрукувала текст заповіту, їй повідомили, що потрібно свідків, які мали засвідчити заповіт. Це її перший заповіт, вона брала книгу про вчинення нотаріальних дій з собою, де зафіксований підпис. Вона читала вголос ОСОБА_12 заповіт, оскільки не всі можуть прочитати заповіт, ОСОБА_12 розумів значення своїх дій. Чи складала заяву ОСОБА_19 про відмову від попереднього заповіту непам`ятає. Щодо оспорюваного рішення виконавчого комітету, може сказати, що тоді так видавалися рішення на померлих хто був прописаний в 1995 чи 1991 році, вона не пам`ятає.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Станом на 15.04.1991 членами колгоспного двору за адресою: по АДРЕСА_1 були ОСОБА_9 (голова двору) та ОСОБА_12 , що встановлено в рішенні Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.08.2017 у справі №446/1577/16-ц, яке залишено без змін Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2018 та Постановою Верховного Суду від 25.05.2020.

Як видно з Рішення виконавчого комітету Старояричівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 28.03.2007 № 29 «Про розподіл часток колишнього колгоспного двору та оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_12 », вирішено оформити право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_12 , 1/3 частину за померлою ОСОБА_9 , 1/3 частину за ОСОБА_25 (том 2, а.с. 131-132).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.09.2007, яке видане на підставі рішення Старояричівської сільської ради від 28.03.2007 №29, а також витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.10.2007 №16165449, будинок, за адресою: АДРЕСА_1 належитьна праві власності ОСОБА_9 , ОСОБА_25 та ОСОБА_12 на праві спільної часткової власності по 1/3 частці (том 1, а.с. 7,8).

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, повторно виданого 12 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області (том 1, а.с. 10), а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданого 17 травня 2006 року Старояричівською сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області (том 1, а.с. 63).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 повторно виданого 09.11.2017 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначено ОСОБА_12 , ОСОБА_26 (том 1, а.с. 68).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.10.1963, ОСОБА_27 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками її ОСОБА_28 , ОСОБА_26 (том 1, а.с. 11).

Як видно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 23.06.2016, ОСОБА_29 зареєстрував шлюб з ОСОБА_27 , 23 вересня 1978 року у виконавчому комітеті Старояричівської сільської ради і після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_30 (том 1, а.с. 21).

Таким чином, дітьми покійних ОСОБА_12 та ОСОБА_9 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Окрім цього, сторонами не заперечується, що дітьми покійних також були: ОСОБА_7 , яка згідно заяви ОСОБА_7 від 03.06.2016 відмовилася від спадщини після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с. 12); ОСОБА_6 , який згідно заяви від 15.08.2018 відмовився від спадщини після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с. 158).

На випадок своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 зробила заповіт, згідно якого заповіла на випадок своєї смерті середню земельну частку своїй дочці ОСОБА_5 (том 1, а.с. 20).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори 21.07.2015, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_9 , 1931 р.н., яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , Спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної частку(пай) площею 3,05 га, що перебуває у власності ПАФ «Маяк», с. Старий Яричів Кам`янка-Бузького району Львівської області і належало померлій на підставі Сертифіката на право на земельну частку /пай/, серія ЛВ №0128631, виданого Кам`янка-Бузького районною державною адміністрацією 13.11.2006 (том 1, а.с. 19).

ОСОБА_12 , на випадок своєї смерті також залишив заповіт від 14.05.2006, відповідно до якого все своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_5 (том 2, а.с. 100).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори 21.07.2015, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_12 , 1926 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 є його донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , Спадщина на яку видано свідоцтво складається з 1/3 частини цегляного житлового будинку АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 9).

Згідно листа №1973/01-16 від 21.08.2018, виданого Кам`янка-Бузькою державною нотаріальною конторою Кобак Н.І. щодо видачі свідоцтва на право на спадщину, згідно архівних відомостей та інформації зі Спадкового реєстру в Кам`янка-Бузькій державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №572/2006 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 .. Спадкоємцем, який подав заяву на прийняття спадщини і прийняв спадщини є ОСОБА_5 донька померлого Спадкодавця. Діти спадкодавця ОСОБА_7 , ОСОБА_25 подали заяви в нотаріальну контору про відмову від спадщини. Ще один син померлого спадкодавця ОСОБА_2 не подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, спадщину не прийняв, та не написав заяву в нотаріальну контору про намір прийняти спадщину або відмовитись від спадщини. Оскільки один зі спадкоємців до спадкової справи №572/2006 після смерті ОСОБА_9 не подав жодної заяви про намір прийняти спадщину або відмовитись від спадщини, та на спадкове майно –частину будинку відсутній оригінал правовстановлюючого документа, тому Кам`янка-Бузька державна нотаріальна контора рекомендує звернутисьдо судових органів з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування (том 1, а.с. 159).

Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими та регулюються зокрема Книгою шостою "Спадкове право" Цивільного кодексу України, а також ЦК Української РСР.

Як зазначалося вище, у межах судової справи №446/1577/16-цвстановлено, що станом на 15.04.1991 членами колгоспного двору за адресою: по АДРЕСА_1 були ОСОБА_9 (голова двору) та ОСОБА_12 , і що, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки суб`єктний склад сторін цих справ однаковий.

У цій справі суд вказав, що ОСОБА_25 не міг бути членом колгоспного двору, оскільки такий народився лише 18.03.1992.

Такий висновок суду є незмінний і у межах даної справи, оскільки є беззаперечним той факт, що ОСОБА_25 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , а право на майно колгоспного двору виникало до 15.04.1991.

За правилами ст. 120 ЦК УРСР(у редакції 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. А у відповідності до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Тому, членами колгоспного двору спірного будинку АДРЕСА_1 були саме ОСОБА_9 та ОСОБА_12 з розміром частки по 1/2 частині кожного і саме їм належало право власності на таке майно, що і підлягало спадкуванню після їх смерті.

Як видно з позовних вимог за первісним та зустрічним позовом, спір стосується зокрема права власності на 1/3 частину спірного будинку, який залишився після смерті матері сторін, ОСОБА_9 . Однак, такий обсяг частики ОСОБА_9 сторони помилково визначають на рівні 1/3, оскільки ОСОБА_25 не міг бути членом колгоспного двору, а тому розмір частик, який належав ОСОБА_9 на момент її смерті становить 1/2 частину.

Вирішуючи питання про те, хто є спадкоємцем до майна ОСОБА_9 , а саме до 1/2 частини у будинку АДРЕСА_1 , суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_9 залишила заповіт від 07.06.2002, яким своїй дочці ОСОБА_5 заповіла лише середню земельну частку (пай), тоді як належна їй частина у спірному будинку заповітом не охоплена, а тому спадкування такого майна повинно відбуватися за законом, а не за заповітом.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

З врахуванням того, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ЦК України набрав чинності 01.01.2004, то спадщина після її смерті не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності ЦК України через причину не закінчення шестимісячного строку, який відведений законом для прийняття спадщини. Відтак, до спадкових правовідносин після її смерті потрібно застосовувати саме правила ЦК України в редакції 2004 року.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. А відповідно до ст. 1261 цього кодексу у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З аналізу фактичних обставин справи судом встановлено, що спадкоємцями до майна ОСОБА_9 були її діти ( ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_25 ), а також її чоловік ОСОБА_12 , який її пережив, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .

За правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи, що протягом шести місяців з моменту смерті ОСОБА_9 ніхто з її спадкоємців не звертався із заявою про прийняття спадщини (спадкова справа заведене лише 13.11.2006), то такими, що прийняли спадщину є лише ті особи, які проживали разом з нею на час її смерті.

Як видно з Будинкової книги будинку АДРЕСА_1 ,а також не заперечується сторонами у справі, чоловік ОСОБА_9 – ОСОБА_12 проживав та був зареєстрований з нею на момент її смерті у цьому будинку (том 1, а.с. 80-82).

Також, відповідно до даних цієї будинкової книги, а також довідки №412 від 04.05.2016, виданої виконавчим комітетом Старояричівської сільської ради про те, що померла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , до дня смерті постійно проживала і була зареєстрована у АДРЕСА_1 в буд. АДРЕСА_1 . Разом з нею постійно до дня смерті проживала: дочка ОСОБА_5 , 1954 р.н., яка зареєстрована зараз (том 1, а.с. 13).

Інші діти ОСОБА_9 не проживали з нею на момент її смерті.

Так, відповідно до довідки №1449 від 13.11.2017, виданої виконавчим комітетом Старояричівської сільської ради ОСОБА_2 ,станом на 11.10.2003 року був зареєстрований по АДРЕСА_1 , а відповідно до довідки №1450 від 13.11.2017, виданої виконавчим комітетом Старояричівської сільської ради ОСОБА_6 , станом на 11.10.2003 року був зареєстрований по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 78, 79). А факт проживання ОСОБА_7 за адресою відмінною від місця проживання покійної її матері не оспорюється сторонами.

Таким чином, враховуючи, що розмір частки ОСОБА_9 у спірному будинку становив 1/2 частину, а після її смерті спадщину прийняли лише двоє її спадкоємців ( ОСОБА_5 та ОСОБА_12 ), то саме до них перейшла така частка у відповідних частинах, а саме по 1/4 кожному.

Тому, вимоги ОСОБА_5 підлягають до часткового задоволення, а саме про визнання за нею права власності на 1/4 а не на 1/3 частину у спірному будинку.

Водночас, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно після смерті його матері необхідно відмовити, так як він спадщину не прийняв у визначений законом строк та спосіб, що описано вище.

А його позовна вимога про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є безпідставною виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз позовної заяви ОСОБА_2 в цій частині свідчить, що причиною такого пропуску строку є те, що його мати померла несподівано, а його батько хворів. Однак, такі доводи є недостатніми для визначення такого додаткового строку.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц,якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, авін не скористався правом на прийняття спадщини черезвідсутність інформації про смерть спадкодавця, то правовіпідстави для визначення додаткового строку для прийняттяспадщини відсутні.

Суд також звертає увагу, що такі перешкоди повинні бути пов`язані з об`єктивними та непереборними обставинами, яких у даній справі судом не встановлено. Натомість, строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено більше 14 років, що є надто тривалим і вимагає наявності виняткових обставин, чого позивач ОСОБА_2 не довів.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання недійсним заповіту його батька ОСОБА_12 від 14.05.2006 суд виходив з наступних мотивів та положень закону.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині, ОСОБА_2 посилався на те, що заповіт не підписаний заповідачем, а сам заповідач перебував на момент його складання у безпорадному стані, так як склав його за два дні до смерті у 80-ти річному віці.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів, які б підтверджували його підстави позову у цій частині, а всі дії суду на з`ясування цих обставин шлях витребування доказів та неодноразового призначення у справі судових експертиз також не призвели до здобуття таких доказів.

Відтак, у суду відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що заповіт від 14.05.2006 від імені ОСОБА_12 вчинений з порушенням вимог закону, а тому у задоволенні такої позовної вимоги суд відмовляє за недоведеністю позовних вимог.

Разом з тим, вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_2 в частині скасування рішення Старояричівської сільської ради №29 від 28.03.2007, суд дійшов висновку, що така вимога підлягає до задоволення.

Так, ч. 1 ст. 21 ЦК України визначає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як встановлено беззаперечно судом і описано вище, ОСОБА_25 станом на ІНФОРМАЦІЯ_12 не народився, так як датою його народження є ІНФОРМАЦІЯ_9 .

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відтак, ОСОБА_25 не міг бути членом колгоспного двору спірного будинку, а відтак і не мав права на отримання частику при розподілі майна колгоспного двору між його членами. Даний факт є очевидно не правильним і суд не може залишити його поза увагою.

Тому, таке рішення у відповідній частині прийнято органом місцевого самоврядування з порушенням норм матеріального права і є незаконним.

Оцінюючи питання про те, чи порушує таке рішення права та інтереси ОСОБА_2 суд вказує на таке.

Аналіз статті 21 ЦК України вказує, що підставою для визнання незаконним акту індивідуальної дії є зокрема наявність порушення цивільного права або інтересу позивача. Тобто, не лише порушення права, як формально визначеного у відповідному нормативному акту, а й інтересу, що є відмінною правовою категорією.

У своєму Рішенні від 01.12.2004 № 1-10/2004 Конституційний Суд України вказав, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Прагнення позивача ОСОБА_2 щодо отримання частки у спірному будинку, яке він реалізовує протягом багатьох років у суді доводячи наявність його права власності внаслідок спадкування та участі у майні колгоспного двору, суд розцінює власне як наявність інтересу, який і є у даній справі об`єктом судового захисту.

Так, з врахуванням того, що частка ОСОБА_25 у розмірі 1/3 була безпідставно передана йому у власність очевидно незаконним рішенням сільської ради, а ОСОБА_2 є сином обох дійсних членів колгоспного двору, то рішення суду про визнання незаконним рішення сільської ради від 28.03.2007 №29 породжує для нього законні очікування, які власне і є охоронюваним законом інтересом та підлягає судовому захисту.

Як вказано судом вище, 27.12.2018 представником позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_25 була подана заява про застосування строків позовної давності до вимоги про скасування рішення виконкомуСтарояричівської сільської ради №29 від 28.03.2007.

Так, як видно з спірного рішення, воно датоване 28.03.2007, а до суду з такою вимогою позивач звернувся 09.11.2017, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У своїх поясненнях ОСОБА_2 вказує, що він не знав про таке рішення у момент його винесення, а з`ясував лише значно пізніше та в подальшому ініціював відповідні звернення до суду.

Суд вважає, що за умов відсутності будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 був обізнаний з існуванням оскаржуваного рішення раніше, ніж три роки до моменту звернення до суду, а також враховуючи те, що таке рішення не стосувалося його безпосередньо, то застосування строку позовної давності при таких обставинах було б надто формальним та порушувало б гарантоване позивачу право на судовий захист.

За таких обставин, позовні вимоги сторін підлягають до часткового задоволення, а судові витрати необхідно розподілити за правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 41, 263, 264,265 ЦПК України,

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Старояричівської сільської ради, третьої особи ОСОБА_7 , Кам"янка-Бузької державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на ј частку житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Старояричівської сільської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , третьої особи ОСОБА_6 про визнання поважними причин пропуску строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно за спадкоємцем першої черги за законом, скасування рішення сільської ради, визнання заповіту недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Старояричівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області №29 від 28.03.2007 «Про розподіл часток колишнього колгоспного двору та оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_12 » в частині оформлення право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_25 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , Старояричівської сільської ради, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 по 137,80 грн. (сто тридцять сім гривень вісімдесять копійок) з кожного, сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 , Старояричівської сільської ради, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 по 170,80 грн. (сто сімдесять гривень вісімдесят копійок) з кожного, сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний с уд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 05.05.2021

Суддя Костюк У.І.