Постанова № 96767927, 06.05.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2552/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представників митного органу Лубоцького Б.І., Дунаса М.О., особи відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Галицької митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ст.471 Митного кодексу України,

встановив:

відповідно до протоколу про порушення митних правил 24.03.2021 року, близько 09 години 30 хвилин ОСОБА_1 , прямував з Туреччини до України рейсом ТК0441 «Стамбул-Львів» з приватної поїздки, через митний пост «Львів-аеропорт» Галицької митниці Держмитслужби, обравши формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю - «Зелений коридор». В ході проведення візуального огляду багажу виникла підозра про наявність товарів, що підлягають митному оформленню, та/або переміщення яких через митний кордон обмежене. Пасажира було переведено до спеціально відведеної кімнати огляду для проведення огляду товарів, де було виявлено товар в обсягах, який, згідно п.1 ст.374 МК України, перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, що засвідчується актом огляду товарів та транспортних засобів від 24.03.2021 року, новий одяг торговельних марок, а саме: чоловіча безрукавка з логотипом торгової марки «MONCLER» 10 шт. (вартістю 22164,93 грн. за одиницю); чоловічі спортивні костюми з логотипом торгової марки «PAUL&SHARK» 13 шт. (вартістю 23020,09 грн. за одиницю); чоловіча безрукавка з логотипом торгової марки «LOIUS VITTON» 5 шт.(вартістю 49366,41 грн. за одиницю); жіночі спортивні костюми з логотипом: торгової марки «ВАLЕNСІАGА» 18 шт. (вартістю 540,00 грн. за одиницю). Під час усного опитування гр. ОСОБА_2 повідомив про наявність таких товарів та визнав себе їх власником після митного огляду.

Вартість виявленого товару, відповідно до вказаних цінників на одязі та інформації отриманої з інтернет-ресурсу ( ргоm.uа) становить 817055,00 грн.

Дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковано за ст.471 МК України, як порушення встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через "зелений коридор", товарів обсяги яких, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Товар, що переміщувався у межах встановленої норми, що не перевищує еквівалент 1000,00 євро визначених в пунктах пропуску, які відкриті для повітряного сполучення, повернуто гр. ОСОБА_1 , а саме: спортивний костюм з логотипом торгової марки «PAUL&SHARK», 1 шт. (вартістю 23020,09 грн. за одиницю); жіночі спортивні костюми з логотипом торгової марки «ВАLЕNСІАGА» 18 шт. (вартістю 580,00 грн. за одиницю). Предмети порушення митних правил в порядку статті 511 МК України вилучено та передано на зберігання на склад Галицької митниці Держмитслужби.

ОСОБА_1 в судовому засіданні факт правопорушення заперечив повністю. Вказав, що вартість усього переміщуваного товару становить 415 доларів США, що підтверджується рахунком-фактурою №41 від 22.03.2021 року. Однак, документи, що були ним надані митному органу для підтвердження вартості товару не взяті до уваги під час проходження митного контролю та проігноровані представниками митниці. Вважає, що митний орган невірно визначив вартість вилученого товару, хоча він надавав відповідні документи. Крім того, пояснив, що ціна вилученого товару є саме тією, яка відображена у наданому ним рахунку. Також просив врахувати, що законодавство країни де придбаний товар – Туреччини, дозволяє здійснювати дрібну торгівлю без наявності касових апаратів, а тому належним документом який засвідчує факт оплати є саме наданий ним рахунок, адже інших документів продавець надати не може та не повинен.

Представники митниці протокол підтримали, зазначивши, що у даному випадку рахунок-фактура подана ОСОБА_1 не може вважатись належним доказом, який підтверджує вартість переміщуваного товару.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

За положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Згідно ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч.4 ст.366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Згідно частини 5 статті 366 Митного кодексу України, обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

У відповідності до частини 6 даної статті громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до ст. 471 МК України, порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Згідно ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За приписами ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 5 та 6 ст. 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу вищенаведених приписів слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи цих положень зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів, передусім, є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлено, що на момент проходження митного контролю ОСОБА_3 подав митному органу належним чином оформлений рахунок-фактуру №41 від 22.03.2021 року, відповідно до якого вартість переміщуваного ним товару складає 415 доларів США. Про вказані обставини він зазначив також у долучених до протоколу досліджених в ході судового розгляду письмових поясненнях.

Митним органом вказаний документ не був взятий до уваги при визначенні митної вартості товару та проігнорований.

Однак, в процесі розгляду справи митним органом не доведено неможливості застосування даного документа для визначення митної вартості товару, а також не спростовано його достовірності.

Згідно протоколу про порушення митних правил, вартість товару визначено відповідно до вказаних цінників на одязі, інформації отриманої з інтернет-ресурсу (ргоm.uа), курсу валют станом на 24.03.2021 року, а саме: 1 євро = 32,9329 грн, 1 долар = 27,7295 грн, 1 фунт стерлінгів = 38,2154 грн. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що цінники були на кожній одиниці товару.

Відповідно до довідки Галицької митниці Держмитслужби від 24.03.2021 року вартість вилучених товарів, які є предметами порушення митних правил, а саме: чоловічих безрукавок, з логотипом торгової марки «MONCLER» 10 шт.; чоловічих спортивних костюми, з логотипом торгової марки «PAUL&SHARK» 12 шт. та чоловічих безрукавок, з логотипом торгової марки «LOIUS VITTON» 5 шт. становить - 784314,91 грн.

Згідно долученої до протоколу про порушення митних правил доповідної записки головного державного інспектора Галицької митниці Держмитслужби, вартість усіх товарів, переміщуваних ОСОБА_1 становить 817055,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З огляду на зазначену норму, рахунок-фактура (інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару, оскільки це прямо передбачено законом. У даному випадку товар є об`єктом купівлі-продажу, при цьому рахунок-фактура був використаний як документ для сплати товару, містить відомості про ціну та вартість товару, містить дані які дозволяють ідентифікувати товар ввезений на митну територію, за його характеристиками та назвою, а отже містить усі необхідні реквізити оплаченого рахунку. Крім того, сам зміст ч. 2 ст. 53 МК України вказує на те, що рахунок-фактура використовується для підтвердження митної вартості, а не для підтвердження факту оплати, як на це вказували в ході судового розгляду уповноважені представники митниці.

Таким чином, фактурна вартість товару повністю співпадає із заявленою ОСОБА_1 митною вартістю.

Більше того, згідно ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Водночас, в ході розгляду справи встановлено, що жодних вимог митний орган до ОСОБА_1 не пред`являв.

Як видно з долучених до справи митним органом документів, визначення вартості товарів проводилось за даними інтернет-ресурсу «prom.ua» - інтернет-магазині, де розміщено товари в загальному каталозі та який являється платформою-посередником між продавцями і покупцями. При цьому, митним органом не вказано за якими саме ключовими характеристиками (повною/неповною назвою, брендом, моделлю, описом, тощо), ціновою політикою якої країни (країни походження товару/ країни де продається товар), пошуковим запитом, було визначено вартість товарів. Експертного дослідження з цього приводу митним органом не було проведено, жодних клопотань, в тому числі про призначення товарознавчої експертизи в процесі судового розгляду уповноваженими представниками митного органу не заявлено.

Отже, вказана митним органом вартість товару не доведена належним чином.

Неприйняття до уваги та ігнорування уповноваженими особами митного органу поданого ОСОБА_1 рахунку-фактури №41 є необґрунтованим, оскільки вказаний документ містить визначення суми за якою здійснювалась оплата і дозволяє ідентифікувати придбаний товар.

Поданий ОСОБА_1 документ за усіма визначеними в ньому даними можливо було ідентифікувати як такий, що достовірно вказує на вартість переміщуваного товару, чого митний орган в даному випадку не зробив.

Більше того, незважаючи на те, що вказані обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, представники митного органу жодних додаткових доказів на підтвердження обґрунтованості проведеного розрахунку вартості товару не надали та не заявляли стосовно цього питання жодних клопотань, в тому числі щодо проведення відповідного експертного дослідження.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Таким чином, в ході розгляду справи уповноваженими посадовими особами митного органу належними засобами доказування не спростовано доводи ОСОБА_1 про те, що вартість переміщуваних товарів становить 415 доларів США, тобто менше ніж 1000 євро. За даних обставин суд вважає встановленим, що надані митним органом документи не містять достовірних доказів того, що вартість переміщуваного товару перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.

Митниця належним чином не виконала свого обов`язку щодо проведення аргументованої оцінки поданим документам та не встановила конкретних обставин та фактів, які перешкоджали митному оформленню переміщуваного ОСОБА_1 одягу за основним методом визначення митної вартості.

Таким чином, висновки митного органу щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.471 МК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, що виключає його відповідальність за порушення встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, а також принцип презумпції невинуватості, суд вважає, що обов`язок доказування обставин, викладених у протоколі покладається саме на митний орган. У той же час, докази долучені митним органом на підтвердження вини ОСОБА_1 не доводять факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.471 МК України.

Таким чином, відсутні законні підстави для притягнення громадянина України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

За наведених обставин, враховуючи те, що у митного органу було достатньо часу на збирання відповідних доказів, а також зважаючи на відсутність будь-яких клопотань щодо необхідності проведення додаткової перевірки обставин справи з боку уповноважених представників митного органу, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, підстав для скерування матеріалів справи для проведення додаткової перевірки в ході судового розгляду не встановлено.

При цьому, оцінюючи питання доцільності проведення додаткової перевірки, враховую також, що її призначення призведе до невиправданого затягування розгляду справи та істотно обмежить ОСОБА_1 в реалізації права власності на вилучене майно. В свою чергу, в ході розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували на те, що митний орган був будь-яким чином обмежений у можливості своєчасного збору належних та допустимих доказів у справі.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.528 МК України, у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.

Відповідно до ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

За даних обставин провадження по справі підлягає закриттю, а товар, вилучений згідно з протоколом, слід повернути ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 247, 251,458, 471, 483, КУпАП, ст.527 МК України –

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 471 Митного кодексу України закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0540/20900/21 від 24.03.2021 року товар – повернути ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя Стрельбицький В.В.