Рішення № 96767561, 30.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6297/15-ц 2/335/128/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

представника позивача Крамарчука Р.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судового засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вердикт Фінанси” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2015 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість у розмірі 12 627,92 дол. США, що станом на 18.06.2015 року, згідно курсу НБУ, становить 273 394,49 грн. та судові витрати у розмірі 2 733,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0703/0607/64-235, згідно якого АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 8 099,00 дол. США на строк з 27.06.2007 року до 26.06.2012 року.

Згідно умов вказаного договору, відповідач взяла на себе зобов`язання погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок та повернути отриманий кредит, виплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,5% за весь строк фактичного користування кредитом.

У порушення норм закону та умов договору, відповідач зобов`язання за вищевказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 18.06.2015 року виникла заборгованість у розмірі 12 627,92 дол. США, що станом на 18.06.2015 року, згідно курсу НБУ, становить 273 394,49 грн.

02.02.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу № 11, відповідно до якого клієнт відступив факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, які зазначені у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор набув права вимоги такої заборгованості від боржників.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2015 року відкрито провадження у справі.

25.01.2016 року у справі ухвалено заочне рішення, відповідно до якого позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 0703/0607/64-235 від 27.06.2007 року у розмірі 12 627,92 дол. США, що станом на 18.06.2015 року, згідно курсу НБУ, становить 273 394,49 грн., судові витрати у розмірі 2 733,94 грн., а всього стягнуто 276 128,43 грн.

10.12.2019 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 25.01.2015 року.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2016 року по справі за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року цивільну справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву. У відзиві зазначила, що позивачем не надано доказів того, що на мент переходу до нього прав вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу в банку існувало право вимоги до відповідача, саме в тому обсязі та на умовах, зазначених у реєстрі заборгованості боржників. Позивачем не надано доказів наявності заборгованості відповідача у визначеному в позовній заяві розмірі, а з розрахунку наданого до позовної заяви не можливо встановити період за який обчислена така заборгованість, відсотки та пеня.

Крім того, відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Позивачем в порушення вимог ст. 49 ЦПК України до суду 02.02.2021 року надіслана уточнена позовна заява, до якої судом в судовому засіданні 30.04.2021 року застосовано наслідки визначені ст. 222 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги заявлені у первісному позові в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши надані письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.06.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 0703/0607/64-235, згідно якого АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 8 099,00 дол. США на строк з 27.06.2007 року до 26.06.2012 року (т. 2 а.с. 88-93).

Згідно умов вказаного договору, відповідач взяла на себе зобов`язання погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок та повернути отриманий кредит, виплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,5% за весь строк фактичного користування кредитом.

Відповідно до договору факторингу № 11 від 02.02.2021 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» клієнт відступив факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, які зазначені у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор набув права вимоги такої заборгованості до боржників, в тому числі за Договором кредиту № 0703/0607/64-235 від 27.06.2007 року (т. 2 а.с. 95-107).

Відповідно до Витягу з Реєстру заборгованостей боржників (сформованого представником ТОВ «Вердикт Фінанс»), заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 0703/0607/64-235 від 27.06.2007 року станом на 02.02.2021 року становить: за кредитом: 3 851, 69 доларів США, по процентам: 1 609 доларів США, пеня: 1115, 78 доларів США ( т. 2 а.с. 70).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані його позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Як вбачається із змісту позовної заяви загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів розрахований ТОВ «Вердикт Фінанс» станом на 18.06.2015 року становить 12 627,92 доларів США, з яких, як відображено в розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 13):

4526,79 доларів США - сума заборгованості за основною сумою боргу;

3468,88 доларів США - сума заборгованості за відсотками;

4632,25 доларів США - нарахована пеня;

Банк має право нараховувати відсотки за кредитним договором лише у межах строку, на який відповідний кредит було надано. Після настанням терміну повернення кредиту в повному обсязі кредитор втрачає право нараховувати відсотки та набуває право здійснювати нарахування згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних).

Відповідно умов договору позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі не пізніше 26.06.2012 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або умов відповідної угоди сторін.

Матеріали справи не містять угод щодо зміни терміну повернення кредиту.

З 26.06.2012 року банк втратив право нараховувати пеню, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Представник позивача в судовому засіданні 30.04.2021 року підтримав позовні вимоги заявлені у первісному позові.

На вимогу суду представником позивача надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, зокрема станом на 12.03.2021 року, який становить: за кредитом: 3 851, 69 доларів США, по процентам: 1 609 доларів США, пеня: 1115, 78 доларів США, 3 % річних: 346,97 доларів США (т. 2 а.с. 146-147).

Не погоджуючись з позовними вимогами та не визнаючи суму заборгованості за кредитним договором відповідач надала суду копії квитанцій про погашення заборгованості за кредитним договором: від 17.09.2007 року на суму 21 доларів США, 112 доларів США, 93 доларів США; від 27.05.2009 року на суму 1200 грн.; від 14.01.2009 року на суму 190 доларів США; від 30.04.2009 року на суму 1212 грн.; від 15.09.2008 року на суму 327 доларів США; від 03.10.2008 року на суму 192,59 доларів США; від 05.11.2008 року на суму 190 доларів США; від 01.12.2008 року на суму 190 доларів США; від 16.08.2007 року на суму 93 доларів США; від 16.08.2007 року на суму 104 доларів США, 23 доларів США; від 09.07.2007 року на суму 166 доларів США, 12 доларів США; від 08.05.2008 року на суму 750 доларів США: від 11.06.2008 року на суму 340 доларів США; від 15.07.2008 року на суму 200,89 доларів США; від 13.08.2008 року на суму 200 доларів США; від 26.10.2007 року на суму 221,54 доларів США, 07,22 грн.; від 12.02.2008 року на суму 353,13 доларів США; від 15.01.2008 року на суму 219,72 доларів США; від 13.03.2008 року на суму 215 доларів США; від 14.04.2008 року на суму 210,91 доларів США; від 11.12.2007 року на суму 218 доларів США; від 15.11.2007 року на суму 222,85 доларів США (т. 1 а.с. 106-119).

Разом з цим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 12.03.2021 року неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Відповідно до наданого розрахунку станом на 12.03.2021 року сума заборгованості становить: за кредитом: 3 851, 69 доларів США, по процентам: 1 609 доларів США, пеня: 1115, 78 доларів США, 3 % річних: 346,97 доларів США ( т. 2 а.с. 146-147).

Натомість відповідно до розрахунку станом на 18.06.2015 року – доданого до позовної заяви заборгованість відповідача становить 12 627,92 доларів США, з яких, як відображено в розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 13): 4526,79 доларів США - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3468,88 доларів США - сума заборгованості за відсотками; 4632,25 доларів США - нарахована пеня.

З метою перевірки правильності здійснених нарахувань суд витребовував у позивача виписку про рух коштів по рахунку позичальника за цим кредитним договором, проте такі документи суду не надані. Відсутність вказаних документів позбавляє суд можливості перевірити правильність здійснених нарахувань за кредитним договором та є підставою для обґрунтованих сумнівів суду щодо існування заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.

З урахуванням вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем у цій справі не надано у встановленому законом порядку доказів на підтвердження наявності заборгованості саме у визначеному в позовній заяві розмірі.

Враховуючи те, що відповідач вказувала на здійснення часткових платежів на погашення кредиту, надавши відповідні квитанції, однак, позивач не надав доказів на підтвердження чи спростування цієї обставини, не надав доказів про врахування таких сплат при здійсненні розрахунку суми заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості, встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, а відтак - і перевірити правильність нарахування відсотків та штрафних санкцій.

Відповідачем по справі зроблена заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Вказана заява обґрунтована тим, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 18.06.2014 року у справі № 6-61 цс 14, від 03.06.2015 року.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 „Про судове рішення у цивільній справі”, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що позивач не надав суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі, заява відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин на підставі ст. 257 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його позову, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вердикт Фінанси” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Геєць