Рішення № 96767018, 07.05.2021, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/1963/20 Номер провадження №2/318/179/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2021 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: суддя Васильченко В.В., секретар Александров М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 15677,16 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 19.01.2008 року. Відповідач при підписання анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифам», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг», «тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовому вигляді. Під час укладення договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Відповідачем була також 13.02.2008 р. підписана Довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Банком на підставі Договору про надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитного рахунку, а відповідачу надано у користування кредитну рахунку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримання картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 1000,00 грн.. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпорядитись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процес користування кредитним рахунком відповідач на надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 16.07.2020 року має заборгованість 15677,16 грн., з яких: 10491,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту, 10491,54 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 5185,62 грн. заборгованості за простроченими відсотками;0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. нарахована пеня, 0,00 нарахована комісія. Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довіку про видачу картки, копію заяви позичальника,копію довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 13.02.2008, витяг з «Умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання, копію наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку» у редакції, що діяла на момент підписання заяви. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15677,16 грн., та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн..

Ухвалою судді від 19.10.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення на адресу реєстрації її місця проживання ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками, судової повістки-повідомлення, які ним отримано 23.10.2020 року. Відповідач будь-яких заяв, клопотань та відзиву не надала.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку ти, що відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.02.2008 р. ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої відповідачу позивачем було відкрито кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, для користування яким він отримав кредитну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації, тим самим сторони уклали кредитний договір ( а.с. 15)

Довідкою АТ КБ «Приватбанк» підтверджується, що відповідач отримувала кредитні картки період дії договору, термін дії останньої картки до 09/21 (а.с.14). Кредитний ліміт, згідно довідки про зміну умов кредитування кредитної картки первинно складав 310,00 грн., був 29.05.2018 збільшений до 10000,00 грн., та станом на 20.11.2018 р. зменшений до 0,00 грн (а.ч.13).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 16.07.2020 року відповідач має заборгованість позивачем у розмірі 15677,16 грн., з яких: 10491,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту, 10491,54 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 5185,62 грн. заборгованості за простроченими відсотками;0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. нарахована пеня, 0,00 нарахована комісія

Суд вважає, що оскільки відповідачем фактично отримувалися та використовувалися кредитні кошти, але в добровільному порядку Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" не повернуті, суд вважає обґрунтованими вимоги АТ КБ "Приватбанк" щодо розміру непогашеного тіла кредиту в сумі 10491,54 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Слід зазначити, що надана представником позивача роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що зверталась увага судів у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), та не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати беззаперечною складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13.02.2008 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом 06.10.2020 р.( тобто у періоді 12 років), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Проте, до позовної заяви банком долучено Довідку про умови кредитування з використанням кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", яка підписана відповідачем (а.с. 16).

Отже, відповідач підписав не лише заяву від 10.02.2008 р., а й Довідку про умови кредитування з використанням кредитних карт «Універсальна» Універсальна, 30 днів пільгового періоду" від 13.02.2008р. (а.с. 16), в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, розмір пені, комісії та штрафів, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з цими умовами кредитування.

Саме відповідач повинен був спростувати, що підпис, який міститься у Довідці про умови кредитування від 13.02.2020 року, йому не належить, але доти, доки цього не сталось, презюмується, що саме позичальником підписано цей документ.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, підписуючи 13.02.2008 року довідку про ознайомлення із умовами кредитування, погодився на викладені в ній умови договору.

Так, в довідці про умови кредитування сторони узгодити наступні умови: базова процента ставка на місяць – 3%, розмір щомісячного платежу - 7 % від заборгованості, але не менш 50 грн/10$ та не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця, наступного за звітним, пені за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи - 250 грн. + 5 % від суми заборгованості ( а.с. 16).

З наданої банком довідки про зміну умов кредитування (а.с.13) та довідки про надання кредитних карток (а.с.14) вбачається, що відповідачу позивачем було оновлено кредитну картку, строк дії останньої кредитної картки №516875541634960 виданої 04.06.2018 року до 09/21,29.05.2018 року встановлено кредитний ліміт у сумі 10000,00 грн..

У період з 13.02.2008 р. - по 15.11.2018 р. відповідачем було знято грошові кошти на загальну суми 9930,00 грн..

В подальшому відповідач не користувався грошима, зокрема, операції з приводу отримання коштів через банкомат або як оплата карткою ним не проводились з 15.22.2018 року. Відсотки за користування кредитним лімітом, пеня та штрафи за прострочку списувались автоматично. Погашення заборгованості відбувалось за рахунок здійснених зарахованих переказів на картку. Але в такий спосіб всі нарахування та кредитний ліміт не погашались в повному обсягу.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, з розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів по рахунку відповідача, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за договором, тому станом 16.07.2020 р. має заборгованість за кредитним договором в сумі 10491,54 грн. – заборгованість за тілом кредиту, та5185,62 грн. – заборгованість за простроченими відмотками.

Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання кредитних коштів, а також не спростовано розрахунок заборгованості щодо тіла кредиту наданого Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк".

Таким чином, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а також інших складових заборгованості по узгодженим істотним умовам.

Оскільки строку дії договору між сторонами не узгоджувалось ні в анкеті-заяві, ні у Довідці про умови кредитування, то, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019р., кредитні кошти та інші складові заборгованості, які добровільно не погашені позичальником, можуть бути стягнуті відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто на вимогу банку.

Оскільки здійснені в розрахунку заборгованості нарахування відсотків та пені відповідають визначеним у Довідці про умови кредитування ставкам та методикам нарахування, то складові заборгованості та їх розмір правильно обраховані банком.

Враховуючи те, що зазначеною заявою від 13.02.2008 року про приєднання до банківських послуг, а також довідкою, яка підписана ОСОБА_1 , визначено розмір відсотків за користування кредитом,та вони правильно обчислені банком, то заборгованість за відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь банку у визначеному розмірі, а саме 5185,62 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

При поданні позову АТ КБ «Приватбанк» було сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 1), який в силу приписів ст.141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп..

На підставі ст.ст. 509, 526, 530, 536, 543, 549-551, 554, 629, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Кам`янсько-Дніпровським РВ ГУ МВС України в Запорізькій області 16.12.2011 р., адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 ) за Договором № б/н від 13.02.2008 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10491(десять чотириста дев`яносто один) грн. 54 коп., заборгованість за простроченими відсотками 5185 (п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 62 коп., 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В. В. Васильченко