Рішення № 96766654, 27.04.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1840/20

Провадження № 2/309/1203/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Волощук О.Я.

при секретарі Вайнраух Н.Л.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського базового державного медичного коледжу про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Закарпатського базового державного медичного коледжу про скасування наказу в.о. директора Закарпатського базового державного медичного коледжу №44-К від 30.06.2020 року та поновлення його на раніше займаній посаді викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу.

В обґрунтування позову зазначив наступні обставини. ОСОБА_1 працював на посаді викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу із 1980 року. Наказом №44-К від 30.03.2020 року був звільнений із посади викладача Закарпатського базового державного медичного коледжу із 01.07.2020 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Копію наказу про звільнення йому вручено 06.07.2020 року та видано трудову книжку.

Своє звільнення вважає незаконним у зв`язку з численними порушеннями відповідачем вимог трудового законодавства.

Попередження про наступне вивільнення з роботи ОСОБА_1 не надсилалось.

30.04.2020 року відповідачем на адресу позивача направлено попередження про звільнення з роботи ОСОБА_3 - юрисконсульта Закарпатського базового державного медичного коледжу.

Позивач ОСОБА_1 є членом профспілки Закарпатського базового державного медичного коледжу, сплачує профспілкові внески.

14.05.2020 року головою профкому первинної профспілкової організації працівників Закарпатського базового державного медичного коледжу ОСОБА_4 на адресу позивача направлено запрошення на засідання профкому на 23.05.2020 року. На визначену дату позивач з`явився до Закарпатського базового державного медичного коледжу на засідання профкому, проте в цей день засідання профкому не відбулось у зв`язку із вихідним днем - 23.05.2020 року.

02.07.2020 року відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення з проханням з`явитися до відділу кадрів Закарпатського базового державного медичного коледжу для отримання трудової книжки.

06.07.2020 року позивач дізнався, що його повторно із 01.07.2020 року звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

Вперше позивача було звільнено із посади викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу - 27.08.2019 року з аналогічних підстав та поновлено на посаді на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23.01.2020 року.

Після поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідачем фактично не відновлено його у порушених правах, не надано годин викладання, не забезпечено робочого місця, не поновлено на посаді куратора групи, яку він обіймав до звільнення із посади.

У порушення вимог ст. 42 КЗпП України відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, не враховано того факту, що він має безперервний тривалий стаж роботи у Закарпатському базовому державному медичному коледжі, має на утриманні дитину-інваліда І групи, інші члени його сім`ї не працюють, не отримують доходу , що на його думку, є підставами, які надають йому переважне право на залишенні на посаді перед іншими працівниками.

На думку позивача, відповідач повторно звільнив його із займаної посади без дотримання вимог трудового законодавства, не маючи на те законних підстав, фактично позбавивши його та членів його сім`ї матеріального забезпечення.

ОСОБА_1 просить ухвалити рішення яким скасувати наказ в.о. директора Закарпатського базового державного медичного коледжу №44-К від 30.06.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача із 01.07.2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУ та поновити його на роботі на попередньо займаній посаді викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на наведені в позові обставини.

Адвокат Фула М.Ю. додатково зазначив про те, що у 2018-2019 роках педагогічне навантаження викладача ОСОБА_1 становило 557 годин з латинської, французької та англійської мов. При цьому, такі викладачі як ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які мають менший стаж роботи після звільнення ОСОБА_1 із посади викладача коледжу продовжували викладати предмети, які викладав ОСОБА_1 , його години навантаження були розприділені між ними. Крім того, ОСОБА_8 , яка була прийнята на роботу бібліотекаря коледжу, викладала години іноземної мови, які раніше мав ОСОБА_1 , при цьому, не маючи право здійснювати викладання предметів в коледжі. Відповідно до атестаційного листа ОСОБА_1 є спеціалістом вищої категорії, відповідає займаній посаді. Отже, позивач маючи дитину-інваліда, вищу кваліфікацію, найбільший стаж роботи у коледжі мав переважне право на залишення на роботі при скороченні.

Представники відповідача - Закарпатського базового державного медичного коледжу Бабича В.В., Павлій В.М. позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову. У судовому засіданні зазначили про те, 06.05.2020 року ОСОБА_1 отримав попередження про звільнення його з роботи, що стверджується корінцем рекомендованого листа. У період, який передував звільненню ОСОБА_1 з посади викладача проходила зміна штатного розпису коледжу, було проведено скорочення чисельності викладачів. До фінансового відділу було подано відповідний фінансовий звіт, в якому фінвідділом зауважено про необхідність скорочення штату працівників. В подальшому, на підставі наказу Департаменту освіти і науки України про скорочення чисельності штату працівників, після проведення аналізу безпосередньо відносно кожного працівника коледжу вирішувалося питання про необхідність звільнення ОСОБА_1 . Було надіслано попередження про звільнення певних працівників. Накази про наступне вивільнення працівників коледжу директором коледжу приймались відносно кожного працівника коледжу.

Після першого звільнення ОСОБА_1 з посади викладача коледжу профспілкові членські внески ним не сплачувалися. Профспілковим комітетом Закарпатського базового державного медичного коледжу рішення про виключення ОСОБА_1 із членів профспілки не приймалось.

Відповідачем належним чином було повідомлено ОСОБА_1 про його звільнення, що стверджується супровідним листом із розпискою про вручення ОСОБА_1 попередження. Сторона відповідача жодним чином не порушила норм трудового законодавства у частині незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади викладача Закарпатського базового державного медичного коледжу. Директор коледжу звертався до профкому з питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади викладача, переведення на іншу посаду позивачу не пропонувалося, оскільки іншого вакантного місця роботи у коледжі, яка б відповідала кваліфікації ОСОБА_1 не має, оскільки крім ОСОБА_1 іноземні мови у коледжі викладають ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та за сумісництвом ОСОБА_8 , яких необхідно забезпечувати годинами викладання.

Однією із підстав звільнення ОСОБА_1 із займаної посади стали також і скарги студентів на прояв неповаги викладача ОСОБА_1 до студентів, зниження продуктивності праці, що свідчить про не сумлінне виконання ним своїх професійних обов`язків. Просили відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 27.04.2021 року представники відповідача Бабич В.В. , Павлій В.М. повторно не з`явилися. В черговий раз подали заяву про відкладення розгляду справи.

Суд оцінює другу заяву представника відповідача Павлій В.М. про відкладення судового засідання - як намагання затягнути строки розгляду справи і вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача.

Надаючи оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам у сукупності із наведеними та поданими сторонами доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на захист при незаконному звільненні.

Судом встановлено, що із 1980 року ОСОБА_1 працював на посаді викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу.

14.05.2020 року головою профкому первинної профспілкової організації працівників Закарпатського базового державного медичного коледжу ОСОБА_4 на адресу позивача направлено запрошення на засідання профкому на 23.05.2020 року. На визначену дату позивач з`явився до Закарпатського базового державного медичного коледжу на засідання профкому, проте в цей день засідання профкому не відбулось.

Наказом в.о. директора Закарпатського базового державного медичного коледжу №44-К від 30.06.2020 року ОСОБА_1 було звільнено із посади викладача із 01.07.2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

02.07.2020 року відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення з проханням з`явитися до відділу кадрів Закарпатського базового державного медичного коледжу для отримання трудової книжки.

06.07.2020 року позивач дізнався, що його повторно із 01.07.2020 року звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

Копію наказу про звільнення позивачу ОСОБА_1 вручено 06.07.2020 року і в той же день - 06.07.2020 року позивач отримав трудову книжку (а.с.3).

У відповідності до ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Вивільнення працівників відбувається в порядку, визначеному ст. 49-2 КЗпП України.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, визначених п.1 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на цьому підприємстві.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на підприємстві, незалежно від того в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється працював.

У відповідності до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

В матеріалах особової справи ОСОБА_1 міститься подання в.о. директора Закарпатського базового державного медичного коледжу Бабича В.В. голові профспілкового комітету коледжу Буришиній Л.А. про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи викладача французької мови із 01.07.2020 року у зв`язку із недостатністю годин французької мови для встановлення педагогічного навантаження на 2020-2021 навчальний рік та витяг із протоколу №7 від 15.06.2020 року в якому зазначено про те, що членство у профспілці ОСОБА_1 було припинено із дати його звільнення із роботи, після поновлення на роботі заяви від ОСОБА_1 про прийняття в члени профспілки не поступало, а тому ОСОБА_1 не є членом профспілки.

Пунктом 5 ч.1 ст. 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Як установлено в судовому засіданні, 15 жовтня 2020 року головою Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я ОСОБА_13 надано відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не писав та не подавав заяви про добровільний вихід із членів профспілки, до нього не застосовувалися заходи громадського впливу у виді виключення із профспілки і порядку визначеному п. 33 Статуту і він вважається членом профспілки працівників охорони здоров`я України і користується всіма пільгами, правами та гарантіями як член профспілки.

Відповідач звертався до профспілкової організації з письмовим поданням про надання згоди на звільнення як того вимагає ст. 43 КЗпП України, однак, згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник - ОСОБА_1 , у порушення вимог ст. 43 КЗпП України, не надано, суду не представлено.

Вказані обставини відповідачем не спростовано. Відповідачем не подано відзиву на позов, не представлено суду наказу по Закарпатському базовому державному медичному коледжі щодо скорочення чисельності працівників.

Як вбачається із постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.04.2021 року, представленої позивачем у справі №309/1067/19, наказом в.о. директора Закарпатського базового державного медичного коледжу №116-о від 22.11.2018 року були внесені зміни до штатного розпису (за рахунок спеціального фонду) із зменшенням чисельності персоналу на 8,5 ставок, в тому числі викладачі - 5,5 ставок, юрисконсульт - 1 ставка, бібліотекар - 1 ставка, лаборант - 1 ставка.

Згідно ч.1ст.42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пункт 3 частини 2 цієї норми закону встановлює, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника (п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Позивачем представлено належні і допустимі докази про успішне проходження курсів підвищення кваліфікації.

Твердження відповідача, що позивачем допускались зниження продуктивності праці, несумлінно виконувались трудові обов`язки є голослівним і бездоказовим.

У порушення норм трудового законодавства позивачу ОСОБА_1 жодних вакантних посад Закарпатським базовим державним медичним коледжом не було запропоновано, хоча такі були в наявності у штаті Закарпатського базового державного медичного колледжу.

Крім того, на утриманні ОСОБА_1 перебуває донька ОСОБА_14 , 1979 року народження, яка є інвалідом дитинства І групи.

Відповідачем Закарпатським базовим державним медичним коледжем при звільненні ОСОБА_1 не було враховано зазначених обставин та в порушення ч.2 ст.49-2 трудового законодавства не забезпечено переважне право на залишення його на роботі.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17 власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Позивач ОСОБА_1 ствердив у судовому засіданні той факт, що йому було надіслано 30.04.2020 року попередження про наступне звільнення із роботи ОСОБА_3 - юрисконсульта Закарпатського базового державного медичного коледжу за вихідним номером №98 за підписом в.о. директора коледжу Бабича В.В .

Відповідачем не спростовано дані обставини, не додано підтверджуючих документів до рекомендованого листа адресованого ОСОБА_1 щодо вмісту рекомендованого листа.

Згідно правової позиції Верховного суду України належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість (справа №820/1186/17, постанова від 20.06.2018 року).

Судом встановлено, що директором Закарпатського базового державного медичного коледжу Бабичем В.В. у 2020 році не приймалось наказу щодо скорочення штату працівників коледжу, не приймалось наказу про наступне вивільнення працівників, в тому числі і ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачем не доведено вручення попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , з наказом №44-К від 30.06.2020 року позивач був ознайомлений 06.07.2020 року, копія якого ним отримано разом із трудовою книжкою.

У ході судового розгляду справи позивачем доведено те, що засіданні профспілкового комітету Закарпатського базового державного медичного коледжу 23.05.2020 року, коли він викликався, не відбулося у зв`язку із вихідним днем.

Суд констатує про те, що доказів того, що позивачу ОСОБА_1 пропонувалося переведення на іншу роботу, і він відмовився від неї, відповідачем не надано, підстав, що стверджували б про дотримання Закарпатським базовим державним медичним коледжом вимог ст.49-2 КЗпПУ суду не представлено.

Окрім цього, позивачем доведено, що після його звільнення із посади викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу у зв`язку із скороченням чисельності працівників години навантаження викладача іноземних мов на 2020-2021 рік були передбачені штатним розписом, бібліотекарю ОСОБА_8 дозволено викладати англійську мову в кількості 326 годин за сумісництвом із 04.09.2019 року, що стверджується наказом в.о. директора Закарпатського базового державного медичного коледжу Бабич В.В. за №91-К від 03.09.2019 року.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N3933-XII.

Згідно ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом статті 4 вказаної Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення покладається на роботодавця.

Суд приходить до висновку, що відповідачем Закарпатським базовим державним медичним коледжем як роботодавцем у судовому засіданні не доведено законності підстав звільнення ОСОБА_1 із посада викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу.

Згідно з ч.1, ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 щодо скасування наказу №44-К від 30.06.2020 року про його звільнення з посади викладача із 01.07.2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпПУ та поновлення його на роботі на попередньо займаній посаді викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 274-279, 430 ЦПК України, ст.ст. 40, 42,43, 233 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Скасувати наказ в.о. директора Закарпатського базового державного медичного коледжу №44-К від 30.06.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача із 01.07.2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на попередньо займаній посаді викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача іноземних мов та латинської мови Закарпатського базового державного медичного коледжу.

Стягнути із Закарпатського базового державного медичного коледжу на користь держави 840,80 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Волощук О.Я.