Рішення № 96765739, 07.05.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1072/21

Справа № 235/2432/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем шахта «Красноармійська Західна №1», яка у теперішній час перейменована у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», позивач перебував у трудових відносинах з 26.02.1993 року по 02.01.2020 року. Прийнятий на роботу машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті (наказ №502 к від 10.03.1993 року).

Звільнений був на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я.

29.09.2020 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджено 30.09.2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В., яким позивачу встановлено професійні захворювання: хронічний бронхіт II ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем пониження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3

28.12.2020 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями (повторно за трудовим каліцтвом), йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, з 24.12.2020 року безстроково.

Первинно визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями, з 24.12.2020 року довічно. Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за професійними захворюваннями, санаторно-курортне лікування за хронічною п/крижовою радикулопатією. Рекомендовано «Д» невролога.

Постановою ВД ФСС в м. Покровську позивачу були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не нараховувались та не виплачувались.

Позивач вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода.

Він тривалий час постійно працював в підземних умовах, в умовах впливу шкідливих факторів.

Згідно пункту 17 акту, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - пил, шум, фізичні навантаження, нахили корпусу, робоча поза.

У пункті 18 акту від 29.09.2020 року зазначено, що причинами професійних захворювань є пил переважно фіброгенного впливу - фактична величина 15,2-172,4 мг/м3, при нормативному значенні 2-10 мг/м3.?

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок ТА тулуба) - фактична величина 59,4-114,1 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 42,7 - 92,8 Вт, при нормативному значенні 45-60 Вт.

Виробничий шум - фактичне значення - 81 -92 дБа, при нормативному значенні 90 дБа.

Робоча поза в нахиленому положенні більше 30 градусів 10-19% часу зміни при нормативному значенні 25-34% зміни; перебування у вимушені позі 25% часу зміни, в позі «стоячи» 50% часу зміни, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25% часу, у вимушеній позі до 10%, у позі «стоячи» до 60% часу зміни.

Таким чином, робота позивача на користь підприємства була важкою, з перевищенням гранично допустимих норм.

Знаходився під наглядом лікарів декілька років, неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно, що підтверджується медичними документами.

З 10.08.2020 року по 26.08.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України», з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легкою ступінню пониження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - захворювання професійні, встановлені вперше ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України».

Внаслідок професійних хвороб позивач відчуває задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель, переважно сухий, зранку - з в`язким харкотинням,біль в грудній клітині, болі в попереку, з іррадіацією в ноги, більше в праву, оніміння, судороги в ногах. Біль посилюється під час незначного фізичного навантаження, періодично відчуває головні болі, запаморочення, швидко втомлюється, у нього пітливість, загальна слабкість.

Постійний сухий кашель, слабкість, суттєво погіршили загальний стан його здоров`я. Через професійні захворювання, досить часто отримує лікування в умовах стаціонару. Він вимушений обмежувати себе в рухах, бо різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на його самопочуття.

Хвороби впливають на загальний стан позивача. Захворювання бронхів і легенів приводять до постійного відчуття слабкості, недомагання. Частий кашель, задишка позбавляють його нормального образу життя, активного спілкування з оточуючими, реалізації своїх здібностей, бажань. Ці обставини впливають на якість його життя та спричиняють моральні страждання.

Багато років позивач виконував роботу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого тепер його здоров`я суттєво підірвано. Праця в шахті була важка, але він вимушений був працювати, оскільки оплата роботи підземного робітника задовольняла його потреби та основні потреби моєї сім`ї та давала право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку.

Він зобов`язаний піклуватись про свою родину, але стан здоров`я, його фізичний стан, необхідність постійного лікування обмежують його можливості, бо під час загострення хвороб, він сам потребує піклування з боку своїх близьких. Раніше він матеріально забезпечував родину, а зараз він та його сім`я можуть розраховувати лише на щомісячні виплати втраченого заробітку.

В результаті профзахворювань змінився не тільки стан його здоров`я, а і загальний фізичний стан, що позначається не тільки на позивачеві, але й на його родині та на стосунки у ній.

Професійні хвороби, позначились на фізичному стані позивача на та його здібностях, у зв`язку з чим він був звільнений з роботи. Знайти іншу роботу, яку б він зміг виконувати за станом здоров`я, йому важко, тому з часу звільнення він не працює.

Викладенні у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства-відповідача, під час роботи на якому було пошкоджено його здоров`я.

Моральну шкоду, яка була завдана профзахворюванням, внаслідок якого втратив здоров`я, позивач оцінює в 200000 грн. Цю суму розрахував, виходячи з розміру середньої заробітної плати за рік.

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я.

За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 1 53 КЗпП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Однак за весь період роботи позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку виконував позивач відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку Позивача.

Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.

Представник відповідача звертає увагу суду, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, стану здоров`я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.

Представник відповідача вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.

Вимога позивача про стягнення 200000 грн, як компенсації моральної шкоди є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, якщо суд вирішить задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, просимо встановити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню із умовного розрахунку за 1% - 500 грн, тобто не більше 32500 грн, в остаточній частині позову в задоволенні позивачу просить відмовити, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явились.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 26.02.1993 року по 02.01.2020 року. Прийнятий на роботу машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. 25.04.2012 року звільнений за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з переходом на пенсію (наказ № 502к від 10.03.1993р.) (а.с.9-11).

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 28 років 05 місяців 21 день, за професією – 28 років 05 місяців 21 день, загальний стаж – 31 рік 07 місяців 07 днів.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 29 вересня 2020 року, затвердженого т.в.о. начальника головного управління Держпраці у Донецькій області 30 вересня 2020 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів – пил, шум, фізичні навантаження, нахили корпусу робоча поза.

У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання: Пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 15,2 - 172,4 мг/м3, при нормативному значенні 2-10 мг/м3; Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 59,4 - 114,1 Вт, при нормативному значенні 90Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 42,7-92,8 Вт, при нормативному значенні 45-60Вт; Виробничий шум - фактичне значення - 81-92 дБа, при нормативному значенні 80 дБа; Робоча поза в нахиленому положенні більше 30° 10-19% часу зміни при нормативному значенні 25-34% зміни; перебування у вимушеній позі 25% часу зміни, в позі «стоячи» 50% часу зміни, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25%, у вимушеній позі до 10%, у позі «стоячи» до 60% часу зміни (а.с.12-15).

В період з 10.08.2020 року по 26.08.2020 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легкою ступінню пониження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - захворювання професійні, встановлені вперше ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України» (а.с.22).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 25.08.2020 року № 28/659 ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічний бронхіт II ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легкою ступінню пониження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - захворювання професійні, встановлені вперше ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України» (а.с.23).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.12.2020 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності – професійне захворювання, огляд проведено первинно, інвалідність встановлена з 24.12.2020 року безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 65%. Потребує медикаментозного, санаторно-курортного лікування, «Д» невролога (а.с.16).

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.11.2019 року по 27.11.2019 року (а.с.19); з 16.01.2020 року по 27.01.2020 року (а.с.21).

У відзиві на позов представник відповідача не заперечує того, що позивач працював на підприємстві з повним робочим днем у шахті та частково визнає позовні вимоги.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 48000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 217,92 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 48000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 217 (двісті сімнадцять) гривень 92 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2021 року.

Суддя: